Рішення

від 28.07.2014 по справі 910/9013/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9013/14 28.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша и Мєдвєдь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М І КО"

про захист виключного права 47 532,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Сушко В.С. за довіреністю б/н від 01.01.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша и Мєдвєдь" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М І КО" (відповідач) про захист виключного права та стягнення компенсації в розмірі 47 532,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені виключні права позивача на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал «Маша и Медвєдь», шляхом продажу (реалізації, розповсюдження) музичної ляльки під назвою «Машенька и друзья», що є відображенням персонажу «Маша» із зазначеного мультиплікаційного серіалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/9013/14 та призначено розгляд справи на 16.06.2014 р. о 10:20 год.

В судове засідання, призначене на 16.06.2014 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 16.06.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 14.05.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 16.06.2014 р., представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позов підтримав у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. відкладено розгляд справи на 04.07.2014 р. об 11:50 год.

В судове засідання, призначене на 04.07.2014 р., представники позивача з'явилися.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 04.07.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 14.05.2014 р. та від 16.06.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 04.07.2014 р., представники позивача надали пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позов підтримали в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні, призначеному на 04.07.2014 р., подали клопотання про продовження строку вирішення спору.

Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2014 року продовжено строк вирішення спору, відкладено розгляд справи на 28.07.2014 об 11:50 год.

В судове засідання, призначене на 28.07.2014 року, представник позивача з'явився позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні, призначеному на 28.07.2014 року, позивач надав письмові пояснення у справі. Письмові пояснення залучені до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник відповідача в судове засідання 28.07.2014 р. не з'явився, вимоги ухвал суду від 14.05.2014 р., 16.06.2014 р., 04.07.2014 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи судом був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Як зазначено в абз. 1, 2 п.п. 3.9.1 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р.), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/9013/14 від 14.05.2014 р., 16.06.2014 р., 04.07.2014 р. були надіслані відповідачу за адресою: 04060, м. Київ, вул. Щусєва, 36, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Разом з тим, зокрема, поштові відправлення з ухвалою суду про порушення провадження у справі від 14.05.2014 року та ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.14 року, направлені відповідачу, були повернуті підприємством зв'язку з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання (довідка ф. 20).

За наведених обставин, вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Втім, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.07.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.07.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Статтею 435 ЦК України передбачено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Маша и Медведь" є юридичною особою за законодавством Російської Федерації, місцезнаходженням якої є м. Москва, вул. Годовікова, б. 9, будова 3 і якій присвоєно основний державний реєстраційний номер 1107746373536, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 18.12.2013 № 7961808 УД.

Відповідно до Договору № 010601-МиМ про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір (серіал «Маша и Медвєдь») від 08.06.2010 року (далі - договір-1), укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю Студія «АНИМАККОРД» (далі- правовласник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша и Мєдвєдь" (далі - позивач), правовласник передав позивачу виключне право на аудіовізуальний твір - серіал «Маша и Медвєдь» (вісім серій, визначених в ст. 1.1. договору-1). Договір-1 діє протягом всього терміну дії виключного права на аудіовізуальний твір (ст. 6.1. договору-1).

Відповідно до Договору № 1007/19 про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір (серіал «Маша и Медвєдь») від 12.11.2010 року (далі - договір-2), укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю Студія «АНИМАККОРД» (далі- правовласник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша и Мєдвєдь" (далі - позивач), правовласник передав позивачу виключне право на аудіовізуальний твір - серіал «Маша и Медвєдь» (чотири серії, визначені в ст. 1.1. договору-2). Договір-2 діє протягом всього терміну дії виключного права на аудіовізуальний твір (ст. 6.1. договору-1).

Відповідно до ст. 1.3. договору-1 та договору-2, правовласник гарантував, що він є власником виключного права на аудіовізуальний твір. Виключне право на аудіовізуальний твір передається правовласником набувачу в повному об'ємі для використання його будь-яким способом і в будь-якій формі (ст. 1.4. договору-1, договору-2).

Отже, позивач є власником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша и Медведь" та його складові частини і має право захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до господарського суду з даним позовом.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Статтею 9 Закону передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

Судом встановлено, що персонаж аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь» - «Маша» є частиною вказаного аудіовізуального твору, яка може використовуватися самостійно, а тому розглядається судом як твір.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою статті 32 Закону передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про наявність у відповідача правових підстав для використання аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь», або його частини.

24.03.14 року в «Магазині (1)», що розташований за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 125, та який належить ТОВ "М І КО", представником позивача придбано товар: 132073 Лялька ММ PS 1115. Зазначений товар є музичною лялькою в упаковці з картонною етикеткою, на якій розміщено напис - «Машенька и друзья» та цінник «код 132073; 57-00». Вказаний товар відтворює персонаж «Маша» з аудіовізуального твору «Маша і Медведь». Придбання зазначеного товару підтверджується фіскальним чеком від 24.03.14 року № 0448. В матеріалах справи наявна фотографія зазначеного товару (ляльки). Придбаний товар - 132073 Лялька ММ PS 1115, оглядався в судовому засіданні.

Судом встановлено, що товар - 132073 Лялька ММ PS 1115, який реалізовувався відповідачем, є відтворенням персонажу «Маша» з аудіовізуального твору «Маша і Медведь».

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що матеріалами даної справи підтверджено факт неправомірного використання ТОВ "М І КО" (відповідачем) об'єктів авторського права (персонажу «Маша» мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь»), виключні майнові авторські права на які належать позивачу.

У пункті "г" частини першої статті 52 Закону встановлено, що за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Пунктом "г" частини другої вказаної статті передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Позивачем визначено суму компенсації в розмірі 47 532,00 грн., виходячи зі статусу і розміру правопорушника. Позивач вважає відповідача, відповідно до внутрішнього наказу позивача № 02/02 від 12.02.2013 року, юридичною особою, що здійснює продаж в магазині. Позивач також вважає, що розмір компенсації має нести в собі присічну функцію, тобто, розмір суми має бути значним для правопорушника.

Разом з тим, у підпункті 51.3 пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" наведено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

У пункті 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

В ході розгляду справи по суті судом встановлено порушення відповідачем прав позивача, що є підставою для стягнення компенсації. Разом з тим, позивач не надав належних доказів, які б свідчили про тривалість такого порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); не надав розрахунку передбачуваного розміру збитків потерпілої особи; розрахунку розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення; не повідомив про кількість потерпілих осіб внаслідок такого порушення прав позивача; не надав доказів наявності раніше вчинених відповідачем порушень виключного права позивача; доказів щодо можливості відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

З огляду на наведене, суд, виходячи з конкретних обставин даної справи і загальних засад цивільного законодавства, зокрема, справедливості та розумності, вважає правомірним та достатнім стягнення з відповідача на користь позивача компенсації у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218,00 грн. Отже, станом на дату прийняття господарським судом рішення з цієї справи з відповідача підлягає стягненню 12180,00 грн. (1218,00 грн. х 10) компенсації. У задоволенні решти позовних вимог позивачу слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, на відповідача покладається судовий збір в розмірі 468,16 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М І КО" (04060, м. Київ, вул. Щусєва, 36; ідентифікаційний код 38406247), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша и Медведь" (129085, м. Москва, вул. Годовікова, будинок 9, будова 3; ІПН/КПП 7717673901/771701001) 12180,00 (дванадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 00 коп. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав та 468,16 (чотириста шістдесят вісім) грн. 16 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.2014 р.

Суддя Гумега О.В.