Постанова

від 24.07.2014 по справі 809/2376/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2014 р. Справа № 809/2376/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

cудді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Куриша Р.В.,

представника позивача - Ковалюк Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

до відповідача: Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції

про визнання неправомірними дій, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) (ВП № 41704660) від 28.01.2014 року та зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

15.07.2014 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - позивач, ДПІ у м. Івано-Франківську) звернулася в суд з позовом до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції (надалі - відповідач, Відділ ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції) про визнання дій неправомірними, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) (ВП № 41704660) від 28.01.2014 року та зобов'язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державним виконавцем безпідставно, в порушення вимог статтей 11, 17, 19, 25 Закону України "Про виконавче провадження", відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-1010/11/0970 від 18.05.2011 року, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом. Вважає дії державного виконавця неправомірними, а постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) (ВП № 41704660) від 28.01.2014 року такою, що підлягає скасуванню, оскільки остання не містить передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. У зв'язку з наведеним, просить зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2а-1010/11/0970 від 18.05.2011 року, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом та вжити всіх передбачених законом заходів щодо його виконання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов повністю задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча відповідач про дату, час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.17).

Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи суду не подав.

Статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (частина 4).

Враховуючи вищевикладене, а також наявність у матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності представника відповідача.

Вислухавши представника позивача, розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 року у справі за № 2а-1010/11/0970 стягнуто з Приватного підприємства "Стіко" (ідентифікаційний номер - 34622892) в дохід державного бюджету податковий борг в розмірі 41 925,65 грн.

Постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 року у справі за № 2а-1010/11/0970 набрала законної сили 17.05.2011 року.

18.05.2011 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом на підставі заяви ДПІ у м. Івано-Франківську видано останній виконавчий лист за № 2а-1010/11/0970 за постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 року у справі за № 2а-1010/11/0970 (а.с.11).

25.01.2014 року ДПІ у м. Івано-Франківську подано до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції заяву про примусове виконання виконавчого листа № 2а-1010/11/0970 від 18.05.2011 року, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом.

28.01.2014 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Судаком М.М. винесено постанову (ВП № 41704660) про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-1010/11/0970 від 18.05.2011 року, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом, про стягнення з Приватного підприємства "Стіко" в дохід державного бюджету 41 925,65 грн. податкового боргу (а.с.9-10).

Відділом державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції супровідним листом від 18.05.2014 року за № 0214/19453 дану постанову направлено ДПІ у м. Івано-Франківську, яку останньою отримано 02.07.2014 року, що підтверджується відтиском штампу на супровідному листі (а.с.8).

Вважаючи дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Судака М.М. щодо відмови у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-1010/11/0970 від 18.05.2011 року, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом, неправомірними, а постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) (ВП № 41704660) від 28.01.2014 року такою, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства, ДПІ у м. Івано-Франківську звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

При цьому судом з'ясовано, що вказаний адміністративний позов ДПІ у м. Івано-Франківську здано на пошту 14.07.2014 року, що підтверджується відбитком штемпеля поштового відділення на конверті (а.с.12).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з даним позовом у межах строку, визначеного абзацом 2 частини 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 4 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною 5 статті 124 Конституції України закріплено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов"язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" .

Відповідно статті 1 даного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частин 1, 2 статті 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (частина 1 статті 6 Закону).

Згідно частини 1, абзацу 2 частини 2 статті 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 1, пункту 8 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Такими виконавчими документами серед іншого можуть бути виконавчі листи, що видаються судами.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (частина 1).

Як вбачається із оскаржуваної постанови від 28.01.2014 року старшим державним виконавцем Відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Судаком М.М. відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-1010/11/0970 від 18.05.2011 року, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом, з підстав визначених пунктом 8 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно пункту 8 частини 1 статті 26 даного Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Судом з'ясовано, що іншими передбаченими законом обставинами, що виключають здійснення виконавчого провадження, державним виконавцем визнано положення статтей 95-99 Податкового кодексу України, якими визначено особливий порядок стягнення податкового боргу платників податків - юридичної особи. В силу приписів статті 95 цього Кодексу органами, на які покладено обов'язок щодо виконання рішень суду про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, є контролюючі органи, у даному випадку податкові органи. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1).

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3).

Якщо достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу 2 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями у порядку визначеному пунктами 95.7-95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

З аналізу наведеної норми випливає, що Податковим кодексом України встановлено окремий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України, до яких належить і ДПІ у м. Івано-Франківську.

Проте, вказані положення Податкового кодексу України не виключають примусове виконання державною виконавчою службою виконавчого листа, виданого за судовим рішенням, яке набрало законної сили, у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

При цьому суд зазначає, що частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Згідно частини 2 цієї статті виконавчий лист видається судом першої інстанції.

Вказана норма є імперативною, а відтак посилання державного виконавця в оскаржуваній постанові від 28.01.2014 року на те, що адміністративні суди не повинні видавати органам доходів і зборів виконавчі листи для примусового виконання судових рішень про стягнення відповідних коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків - юридичної особи, суд вважає безпідставними і необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Судаком М.М. в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження безпідставно відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-1010/11/0970 від 18.05.2011 року, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом про стягнення з Приватного підприємства "Стіко" в дохід державного бюджету 41 925,65 грн. податкового боргу з підстав, визначених пунктом 8 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження". Як наслідок, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 28.01.2014 року підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - до задоволення.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2а-1010/11/0970 від 18.05.2011 року, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом, та вжити всіх передбачених законом заходів щодо його виконання суд зазначає наступне.

Законом України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці. З цією метою останніх наділено дискреційними повноваженнями при прийнятті ними управлінського рішення.

При цьому суд зазначає, що саме державний виконавець до прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження в силу приписів частини 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язаний вирішити питання про те, чи не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, чи він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та чи пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Таким чином, відкриттю виконавчого провадження передує вирішення державним виконавцем питання про відповідність виконавчого документа - виконавчого листа № 2а-1010/11/0970 від 18.05.2011 року, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом, вимогам статтей 18-25 Закону України "Про виконавче провадження". І тільки за відсутності обставин, визначених Законом України "Про виконавче провадження", які б служили підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний прийняти до провадження даний виконавчий документ та відкрити виконавче провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2а-1010/11/0970 від 18.05.2011 року, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом, та вжити всіх передбачених законом заходів щодо його виконання підлягає до часткового задоволення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиціїї Судака М.М. щодо відмови у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-1010/11/0970 від 18.05.2011 року про стягнення з Приватного підприємства "Стіко" в дохід державного бюджету 41 925 (сорок одну тисячу дев"ятсот двадцять п"ять) грн. 65 коп. податкового боргу.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиціїї Судака М.М. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) (ВП № 41704660) від 28.01.2014 року з примусового виконання виконавчого листа № 2а-1010/11/0970 від 18.05.2011 року.

Зобов"язати Відділ державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції повторно розглянути заяву Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 25.01.2014 року про примусове виконання виконавчого листа № 2а-1010/11/0970 від 18.05.2011 року, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом, про стягнення з Приватного підприємства "Стіко" в дохід державного бюджету 41 925 (сорок одну тисячу дев"ятсот двадцять п"ять) грн. 65 коп. податкового боргу та прийняти рішення у відповідності до вимог статтей 18-26 Закону України "Про виконавче провадження".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 28.07.2014 року.