Рішення

від 14.12.2006 по справі 1408-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1408-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2006Справа №2-19/1408-2006

За позовом – Приватного підприємства «Ремсервіс», Сумська область Україна

До відповідача – ЗАТ «Крим-Лада», м.Сімферополь АР Крим

Про стягнення 24408,22 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – Коновалов Б.П., представник, довіреність № б/н від 14.06.2006 року

Суть спору:  

Позивач заявив позов про стягнення з відповідача 24408,22 грн. заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не провів розрахунки за отриману продукцію.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотанням представника відповідача справа розглядалась на російській мові.

Згідно із клопотанням представника відповідача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Розглянув матеріали справи,  суд -

В С Т А Н О В И В :

17.07.2003 року між приватним підприємством «Ремсервіс» (далі по тексту ПП «Ремсервіс») та Севастопольською філією АТЗТ «Крим-Лада» у особі директора Сивоконь Олександра Федоровича (далі по тексту Севастопольська філія АТЗТ «Крим-Лада») укладений договір № 7/07-03 (а.с.6).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору ПП «Ремсервіс» прийняв на себе зобов'язання поставити запчастини в асортименті на загальну суму 18000,00 грн., а Севастопольська філія АТЗТ «Крим-Лада» прийняла на себе зобов'язання прийняти та оплатити поставлений товар.

Відповідно до п.3.1 вказаного договору розрахунок за поставлену продукцію проводиться на протязі 10 днів з моменту отримання продукції.

Відповідно до п.4.1 вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2003 року.

Відповідно до п.5.2 вказаного договору у разі несвоєчасної оплати продукції Севастопольська філія АТЗТ «Крим-Лада» сплачує штраф у розмірі подвійної ставки НБУ від загальної суми договору за кожний день прострочення.

Відповідно до умов договору сторони не досягли згоди щодо кількості, асортимменту, якості, комплектності товару, який передається.

У якості доказу отримання товару суду надана накладна № 122 від 17.07.2003 р. відповідно до якої Севастопольська філія АТЗТ «Крим-Лада» нібито отримала товар (автомобільни запчастнин) від ПП «Ремсервіс» (а.с.7), податкова накладна (а.с.16).

Суду також наданий акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого за Севастопольською філією АТЗТ «Крим-Лада» є заборгованість станом на 01.04.2004 року відповідно до вказаних накладних та договору у сумі 18000,00  грн. (а.с.8).

Відповідно до наданих документів засновником ПП «Ремсервіс» вказаний Сивоконь О.Ф., тобто особа, яка уклала договір від імені Севастопольської філії АТЗТ «Крим-Лада» (а.с.11).

18.06.2002 року між ПП «Ремсервіс» та Севастопольською філією АТЗТ «Крим-Лада» укладений договір № б/н про відповідальне зберігання (а.с.35).

Загальна сума договору відповідно до п.2.1 вказаного договору складає 900 000 грн.

Відповідно до довіреності від 03.01.2003 року № 016 АТЗТ «Крим-Лада» уповноважило Сивоконь Александра Федоровича (російською мовою Сивоконь Александра Федоровича) представляти інтереси Севастопольської філії АТЗТ «Крим-Лада» у всіх установах та организаціях, у тому числі укладати угоди (а.с.73).

Відповідно до акту приймання-передачі документів фінансово-господарської діяльності філії ЗАТ «Крим-Лада» у м.Севастополі за 1 квартал 2004 журналу обліку видачі довіреностей філія на адресу ЗАТ «Крим-Лада» не передавала (а.с.108).

Згідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими   учасниками судового процесу.

Згідно із п.4 Прикінцевих положень Цивільний кодекс України (у редакції від 16.01.2003 р.) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно із п.4 Прикінцевих положень Господарський кодекс України (у редакції від 16.01.2003 р.) застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення   застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Згідно із ст.161, 162 Цивільного кодексу України (у редакції від 18.07.1963 року) зобов'язання  повинні  виконуватися  належним  чином і в установлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно із ст.526, 527 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником  або  виконання  приймається  належним кредитором чи уповноваженою на це особою,  і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.174 Господарського кодексу України (у редакції від 16.01.2003) господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законодавстом.

Згідно із ст.173 Господарського кодексу України (у редакції від 16.01.2003) господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну   дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу, передати майно,  сплатити  гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.193 Господарського кодексу України (у редакції від 16.01.2003) суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України (у редакції від 16.01.2003 року № 435 із змінами та доповненнями) цивільні права та обов'язки  виникають із дій осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ст.4 Цивільного кодексу України (в редакції від 18.07.1963 р.) цивільні права та обов'язки виникають також із дій організацій, котрі хоча не передбачені законом, але в силу загальних начал та смислу цивільного законодавства породжують права та обов'язки.

У процесі розгляду справи призначалася судово-бухгалтерська експертиза. Відповідно до висновків експерт не може відповісти на запитання, оскільки відповідач – ЗАТ «Крим-Лада» не надав первісні бухгалтерські документи Севастопольської філії АТЗТ «Крим-Лада», факт поставки товару ПП «Ремсервіс» на адресу Севастопольської філії АТЗТ «Крим-Лада» підтверджується первісними документами ПП «Ремсервіс».

Відповідно до довідки ЗАТ «Крим-Лада» на балансі Севастопольської філії АТЗТ «Крим-Лада» не відображено надходження товарів відповідно до договору № 7/07-03 від 17.07.2003 року (а.с.48).

Ухвалою від 16.05.2005 року суд зобов'язав позивача надати докази отримання товару відповідачем, погодження угоди відповідачем, докази того, хто саме отримував товар.

Позивач не надав суду доказів отримання товару уповноваженою на те особою відповідача.

Суду також не надана довыренысть на отримання товару.

Відповідно до п.2 інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України від 12.06.1996 року за № 293/1318 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива,  інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до п.5 інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України від 12.06.1996 року за № 293/1318 довіреність повинна бути підписана керівником та головним бухгалтером.

Відповідно до п.7 інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України від 12.06.1996 року за № 293/1318 забороняється видаваьти довіреності, які повністю або частково не заповнені.

Відповідно до п.13 інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України від 12.06.1996 року за № 293/1318 довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний  частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа,  що її  заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском   цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем. Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають  довіреність  разом  з  документами на відпуск останньої партії цінностей  працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку. При централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися  без довіреності, якщо  одержувач  цінностей  за підписом  керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу),  якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати  цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

З урахуванням того, що позивач не надав доказів отримання товару уповноваженою на те особою відповідача, суд вважає, що позивач не доказав факту отримання товару відповідачем.

З урахуванням викладеного суд відмовляє у задоволенні позову.

Судові витрати суд покладає на сторони згідно із ст.49 ГПК України, у тому числі витрати по оплаті судово-бухгалтерської експертизи.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.161, 162 Цивільного кодексу України (у редакції від 18.07.1963 року), 526, 527  Цивільного кодексу України (у редакції від 16.01.2003 р.),  ст.193 Господарського кодексу України (у редакції від 16.01.2003), ст.33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодекса України суд, -

В И Р І Ш И В :

·          У задоволенні позову відмовити.

·          Стягнути з ПП «Ремсервіс» (41700, Сумська обл., м.Глухів, вул.40 років Перемоги, 52, р/р 26001425 у Глухівській філії АППБ «Аваль» МФО 337524, код ЄДРПОУ 30323567) на користь ТОВ «Науково-дослідницька лабораторія судової експертизи» (95011, м.Сімферополь, вул.Турецька, 6/7, код ЄДРПОУ 33077284, р/р 260068848 у КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021) 1200 грн. витрат по сплаті послуг експерта.

·          Видати наказ після набрання чинності рішенням суду.

Рішення оформлено

відповідно до ст.84, 85 ГПК України

28.12.2006 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.