Рішення

від 01.12.2006 по справі 2107.1-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2107.1-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

01.12.2006Справа №2-29/2107.1-2006

За позовом: Індивідуального малого підприємства «Югус», м.Сімферополь.

До відповідача: ЗАТ «Санаторій «Слава», м.Алушта.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Алуштинська міська Рада, м.Алушта

про спонукання до виконання певних дій

Суддя О.І. Башилашвілі

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Бордачева В.О. - представник, довіреність від 03.04.2006р. №23.

Від відповідача – Стиранка І.Є. - представник, довіреність від 10.01.2006р.

За участю третьої особи – Стиранка І.Є. - представник, довіреність від 20.11.2006р.

Сутність спору: позивач звернувся до господарського  суду АР Крим з позовом до ЗАТ «Санаторій «Слава» про спонукання ЗАТ санаторій «Слава» дати узгодження Індивідуальному малому підприємству «Югус» на місцерозташування земельної ділянки площею 0,65 га, по вул.Краснофлотська у м.Алушті під початий будівництвом спальний корпус за рішенням Алуштінського місьтвиконкому від 15.07.95р. №424, також, позивач просить суд встановити строк виконання цих дій і вирішити, що у разі невиконання дій в строк місце розташування земельної ділянки площею 0,65га вважати узгодженим.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між індивідуальним малим підприємством «Югус» позивачем і санаторієм «Слава», правонаступником якого є ЗАТ «Санаторій «Слава» - відповідач, в 1994р. був укладений договір № Y – 171/3 «Про дольову участь в розвитку санаторію «Слава» на курорті Алушта, Республіка Крим».

Рішеннями виконкому Алуштинської міської ради від 27.01.95р., №63 і від 14.07.05р. № 424, позивачу та санаторію було дозволено будівництво спального корпусу за цим договором на території санаторію та права і обов'язки замовника покладені на позивача.

Позивач отримав також попереднє погодження на місцерозташування об'єкту, та висновок про можливість закріплення за ним земельної ділянки 0,6500 га під почате будівництво, але відповідач відкликав своє погодження, чим вчинив перешкоди позивачу у отриманні земельної ділянки та в продовженні будівництва спального корпусу.

Позивач вважає себе у розумінні ст.151 ЗК України зацікавленою особою у отриманні у користування земельної ділянки.

Як на доказ цього факту, позивач посилається на набравшу законної сили постанову Севастопольського апеляційного Господарського суду від 20.09.05р. по справі №2-8/7202.1-05 по спору між тими ж сторонами про розірвання договору.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те що його обов'язки щодо договору дольової участі припинились після розірвання договору постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.09.05р., а рішення Алуштінского міствиконкому №424 від 14.07.95р. а також, лист санаторія від 27.12.02р. №01-10/478, яким він дав згоду МП «Югус» на вилучення земельної ділянки, вважає такими, що втратили силу, та такий лист до міської Ради не поступав і був відкликаний санаторієм 30.07.04р.

Відповідач також вважає, що усі питання відносно прав і обов'язків сторін по договору дольової участі вирішені Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду, та не повинні розглядатися знову, на підставі ст.35 ГПК України.

Він, відповідно до бази даних автоматизированної системи ведення державного земельного кадастру є землекористувачем спірної земельної ділянки.

Третя особа Алуштинська міська Рада надала суду пояснення на позов, у яких підтверджує що позивач звертався до Алуштинської міської Ради із клопотанням надати дозвіл та збір матеріалів попереднього узгодження, а надалі складення проекту відводу землі площею 0,65 га, та були прийняті відповідні рішення, які надалі були скасовані, в зв'язку з відсутністю згоди землекористувача на вилучення землі.

Третя особа вважає, що попереднє узгодження місця розташування спального корпусу можливе лише при наявності письмової згоди землекористувача.

Рішенням господарського суду АРК від 17-30 січня 2006р., у даній справі позов ІМП „Югус” до ЗАТ санаторій „Слава” про спонукання до виконання певних дій був задоволений.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.04.06р. у даній справі рішення господарського суду АРК скасовано у позові ІМП „Югус” відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2006р. у даній справі постанова Севастопольського апеляційного господарського суду, та рішення господарського суду АРК скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду АРК.

Вищий господарський суд України у постанові зазначив, що при новому розгляді справи судам слід дослідити обставини чи виконав позивач забов'язання щодо розробки проектної документації на будівництво спального корпусу на 100 міст і здійснення його будівництва, та чи виконав санаторій „Слава” своє зобов'язання щодо вирішення питання щодо землекористування під будівництво відповідно до умов договору від 02.12.94р.  № Y – 171/3, чи є ЗАТ санаторій „Слава”  землекористувачем спірної ділянки, чи подавав санаторій „Слава” власнику землі лист від 27.12.02р. №01-10/478 та чи є у відповідача обов'язкі  щодо надання погодження місця розташування об'єкту.

Заявою від 28.11.2006р. позивач змінив предмет позову та просить суд: зобов'язати Закрите акціонерне товариство санаторій «Слава» (98500 м.Алушта, вул. Краснофлотська, 1, код ЄДРПОУ 02650854) дати індивідуальному малому підприємству «Югус» (95000 м. Сімферополь, вул. Ялтинське шосе, 21, код ЄДРПОУ 1377744) узгодження на місце розташування будівлі спального корпусу початого будівництвом по договору № У-171/3, на земельній ділянці площею 0,65 га по вул. Краснофлотська у м. Алушті, відповідно до рішення Алуштинського міствиконкому від 14.07.95 р. № 424 у межах зазначених у ситуаційній викопіровки із геодезичної зйомки ділянки, яка є додатком до висновку про закріплення земельної ділянки від 07.09.04р. №428.

Встановити, що це рішення є підставою для розробки проекту землевідведення.

Стягнути с ЗАТ санаторій „Слава” (98500 м.Алушта, вул. Краснофлотська, 1, код ЄДРПОУ 02650854) на користь ІМП «Югус» (95000 м.Сімферополь, вул.Ялтинське шоссе, 21, код ЄДРПОУ 1377744) держмита 85 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ця заява прийнята судом до розгляду.

Відповідачем та третьою особою представлені додатково пояснення на позов, а позивачем заперечення на ці пояснення.

В судовому засіданні оголошувалась перерва, в порядку ст.77 ГПК України.

За клопотанням відповідача судовий процес фіксувався технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухав представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.12.1994 року між санаторієм «Слава» та МП «Югус» (забудовником) був укладений договір № Y-171/3 про дольову участь МП «Югус» в розвитку санаторію «Слава» на курорті Алушта в АР Крим та узгоджений з об'єднанням «Алуштакурорт»; АО «Укрпрофздравниця», Федерацієй незалежних профспілок, та Алуштинским міствиконкомом.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.09.2005р. у справі №2-8/7202.1-2005, що набрала законної сили, встановлено, що договір за своєю правовою природою  носив характер спільної діяльності і з цим висновком сторони погоджуються.

Відповідно до п.1 ст. 1135 ЦК України, під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору.

Виходячи з цього, суд вважає, що умови загальних положень договору слід розглядати у сукупності з умовами договору, обов'язковими для кожного окремого учасника.

Відповідно до п.1 договору від 02.12.1994 предметом договору є будівництво спального корпусу на 100 місць та реконструкція існуючої котельної санаторію з переведенням на газообразне паливо.

Відповідно до пункту 2.5 договору, після завершення будівництва спальний корпус приймається на баланс «забудовника», та питання землекористування під будівництво спального корпусу вирішуються відповідно до земельного кодексу України і обумовлюється у дозволі органів влади, на будівництво.

До зобов'язань санаторію – відповідача  у  справі,  відповідно  до п.3.2.1 договору, було віднесено отримання дозволу на будівництво спального корпусу у встановленому законом порядку.

В п. 3.1.1 договору встановлено зобов'язання забудовника – позивача у справі, за рахунок власних коштів  розробити проектно-кошторисну документацію на будівництво спального корпусу на 100 міст і здійснити його будівництво.

Суд встановив, що у сукупності положень  договору, якими  покладені  забов'язання на сторони, з його загальними положеннями, питання землекористування слід було вирішити одночасно з дозволом на будівництво спального  корпусу, і ці обов'язки покладені  п. 3.2.1 договору на санаторій.

Загальні умови виконання зобов'язань на час виникнення забов'язань сторін за договором 02.12.1994р. № Y-171/3 були встановлені ст.161 ЦК Української РСР, згідно якої забов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Суд відхиляє довід відповідача, що питання належного виконання позивачем і відповідачем своїх зобов'язань, передбачених умовами договору від 02.12.94р. досліджені іншим судом при розгляді справи про розірвання договору, а тому не потребують повторного дослідження.

Відповідно до ст.11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час судового розгляду справи.

Суд касаційної інстанції постановою від 21.06.06р. дав вказівку судам при новому розгляду цієї справи дослідити обставини виконання сторонами обов'язків по договору від 02.12.94р.

Відповідно до ч.2. ст.35 ГПК України, преюдиціальне значення мають факти, встановлені судом, з їх юридичною оцінкою але не оціночні судження, які можуть прийматися до уваги суду у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд встановив, що санаторій „Слава” не виконав своїх обов'язків щодо вирішення питання землекористування, відповідно до діючого у той час Земельного Кодексу, одночасно з отриманням дозволу на будівництво спального корпусу, а дав позивачу лише згоду на вилучення землі під будівництво листом до Алуштинської міської Ради від 27.12.02р. №01-10/478.

Суд встановив, що за клопотанням санаторію „Слава” від 28.12.94р. №268 рішенням Алуштинського міст виконкому від 27.01.95р. №63 „Про дозвіл на будівництво” санаторію „Слава” дозволено здійснити реконструкцію гуртожитку під спальний корпус на 90 місць, відповідно до генплану на території санаторію „Слава”, прокласти водопровід та реконструювати котельню, а також зареєструвати об'єкт у інспекції ДАБК.

На підставі листа санаторію „Слава” від 24.05.95р. №68 „Про зміну функції замовника по будівництву окремих об'єктів курортно – комунального призначення та в зв'язку з закінченням виробництва проектно – дослідницьких робіт Алуштинський міствиконком прийняв рішення від 14.07.1995р. №424 про часткову зміну рішення від 27.01.95р. №63, яким дозволено санаторію «Слава» по договору № Y-171/3, затвердженому „Укрпрофздравніцей”, з

МП «Югус» здійснювати будівництво спального корпусу на 95 міст на терріторії санаторію, відповідно до затвердженої проектно – кошторисної документації.

Цім рішенням функції замовника покладені на МП „Югус” – позивача у цій справі.

Одночасно на нього покладені обов'язки щодо будівництва водопроводу, телефонної каналізації від курортної поліклініки до котельної санаторію „Слава” та по капітальному ремонту котельної санаторію „Слава”.

З рішень міствиконкому вбачається, що проектно-дослідницька, та проектно кошторисна документація на будівництво спального корпусу були розроблені та затверджені у 1995р., як було передбачено п.2.4 договору № Y-171/3.

Таким чином матеріали справи підтверджують, що позивач виконав умови п.3.1.1 договору щодо розробки проектної документації.

Ця обставина підтверджена також актом приймання – передачи науково – технічної документації від 15.03.95р. між АП інститут „КримНДІпроект” та МП „Югус”, що є у матеріалах справи.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право постійного користування землею ІІ КМ №002810 від 15.06.98р., санаторій „Слава” був землекористувачем земельної ділянки площею 6,1092 га по вул.Червонофлотській,1 у м.Алушта, до якої входить спірна земельна ділянка площею 0,65 га.

Матеріалами справи підтверджено, що 19.10.05р. до бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру внесено за номерами ААА – 0483 26 – ААА – 048330, що землекористувачем земельної ділянки відповідно до державного акту ІІ-КМ №002810 від 15.06.98р. є ЗАТ санаторій „Слава”.

Судом також встановлено, що ЗАТ санаторій „Слава” відповідно до положень Уставу, є правонаступником ДП санаторій „Слава”.

ДП „Санаторій Слава”, відповідно до п.1.3 Уставу зареєстрированному 10.02.03 р. був правонаступником Алуштинського ДП ЗАО ЛОПУ „Укрпрофздравниця”, стосовно цивільно-правових відносин, що виникли в результаті діяльності його філії санаторія „Слава”.

Відповідно до ч.3 ст.142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Вищий господарський суд України у п.10 роз'яснення від 27.06.01р. №02-5/743 „Про діякі питання практики вирішення спорів, пов'язанних із захистом права власності на землю і землекористування» звернув увагу на те, що згода власника землі і землекористувача на вилучення земельної ділянки, чи її частки повинна бути дана у письмовий формі.

Судом встановлено, що листом від 27.12.2002р. за №01-10/478 на адресу власника землі Алуштинську міську Раду санаторій „Слава” дав пропозицію про узгодження на вилучення у нього земельної ділянки площею 0,65га під розпочате будівництво, спального корпусу із 3-х блоків, відповідно до рішення Алштинського міствиконкому №424 від 14.07.95р., та в зв'язку з не використанням цієї ділянки санаторієм за її призначенням.

Суд приймає лист від 27.12.02р. за №01-10/478 як згоду санаторія „Слава” на вилучення у нього земельної ділянки площею 0,65 га на користь позивача.

Суд відхиляє довід відповідача, що після розірвання договору обов'язки припиняються, та що він відкликав цю згоду на вилучення землі, в зв'язку з наступним.

Відповідно до ч.4 ст.653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними по обов'язкам до моменту розірвання договору.

Виходячи з цього, суд вважає, що відповідач не має права відмовитись від пропозиції про узгодження на вилучення земельної ділянки площею 0,65 га під розпочате будівництво, яку дав позивачу його попередник, відповідно до забов'язань по договору про сумісну діяльність.

Відповідно до ст.141 ЗК України, підставою припинення права землекористування є добровільна відмова від цього права, та цією нормою не передбачена можливість видкликання цієї згоди.

Крім того, суд встановив що згода була надана землекористувачем санаторієм «Слава» філією Алуштинскього ДП ЗАО ЛОУПУ «Украпрофздравніця», а лист №01-10/163 від 30.07.04р. про відкликання згоди надійшов від імені ДП санаторій «Слава», тобто іншої особи.

Відповідач не довів суду, що ДП санаторій „Слава” був повноважною особою на відкликання пропозиції наданої його попередником.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів суду, що ДП санаторій „Слава” мав право користування землею у 2004р.

З матеріалів справи вбачається, що, відповідно до земельного кадастру, право землекористування зареєстроване за відповідачем лише у 2005р., и тому у 2004р. він не мав права вирішувати питання пов'язані з користуванням землею.

Суд відхиляє довід відповідача, що пропозиція санаторія від 27.12.02р. №01-10/478 не поступила до міської Ради.

Цей довід спростовується наступним.

На листі від 27.12.02р. №01-10/478 зазначено, що його копія надіслана до міської Ради за адресою: м.Алушта, ул.Радянська,1.

У матеріалах справи є також рішення Алуштинської міської ради від 27.08.04р. №18/60 з посиланням на цей лист, що свідчить про те що лист був отриманий власником землі.

Суд відхиляє довід відповідача, що ці рішення не можуть бути прийняті, як докази, тому що пізніше скасовані:

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Посилання власника землі у своєму рішенні на заяву землекористувача про відмову від земельної ділянки, є доказом що така заява до нього надійшла.

Скасування цього рішення не спростовує факт отримання міською радою пропозиції санаторію.

Крім того, суд встановив, що наявність у власника землі пропозиції санаторію щодо відмови від земельної ділянки підтверджується також тим, що 30.07.04р. ДП санаторій „Слава” – попередник відповідача направив до Алштунської міської Ради лист №01-10/163, яким відкликав цю пропозицію.

Саме цей факт свідчить про те що, санаторієм „Слава” який у 2002р. був землекористувачем спірної земельної ділянки, відповідно до державного акту на право користування землею від 15.06.98р., була зроблена заява власнику землі про узгодження на вилучення на користь позивача земельної ділянки площею 0,65 га під почате будівництво.

Згідно ч.1 ст.149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель держаної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Таким чином, даною правовою нормою встановлено, що земельні ділянки надані в постійне користування можуть вилучатися не тільки для суспільних, та  інших потреб.

Порядок погодження питань, пов'язаних із вилученням земельних ділянок встановлений ст.151 Земельного кодексу України, відповідно  до якої : „Юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, забов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

Вибір земельних ділянок для розміщення об'єктів проводиться юридичними особами, зацікавленими у їх відведенні. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування забов'язані в порядку, визначеному законодавством України, надавати інформацію юридичним особам, зацікавленим у відведенні земельних ділянок, щодо можливих варіантів розміщення об'єктів відповідно до затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою. Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Погодження місць розташування об'єктів, розмірів передбачуваних для вилучення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення провадиться відповідними сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної республіки Крим, Кабінетом Міністрів України відповідно до їх повноважень щодо вилучення цих ділянок, а також Верховною Радою України.

Зазначеними правовими нормами передбачена процедура погодження питань пов'язаних з вилучення земельних ділянок.

Суд вважає, що, оскільки припинення права постійного користування землею можливе, відповідно до ст.142, ч.1 ст.149 ЗК України, за згодою землекористувача, то насамперед зацікавлена особа повинна отримати узгодження на місце розташування об'єкту саме у землекористувача.

Це підтверджено листом Держкомітету по земельним ресурсам м.Алушта №10-03/12-1403 від 25.10.04р., що є у матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач після отримання листа санаторія „Слава” від 27.12.02р. №01-110/478, виконав передбачені законом стадії, щодо оформлення землі, тобто звернувся з відповідною заявою до міської Ради, отримав відповідні рішення, погодив з відповідними суб'єктами питання, пов'язані з вилученням землі.

У матеріалах справи є висновок управління архітектури та  містобудівництва Алуштінського міствиконкому №428 від 07.09.04р. про можливість закріплення земельної ділянки площею 0,6500га під початий будівництвом  спальний корпус, узгоджений з Управлінням земельних ресурсів, з Алуштінськім ППВКХ, екологічною інспекцією, горСЄС, управління архітектури і містобудування м.Алушти, республіканським комітетом з охорони культурної спадщини АРК і  землекористувачем санаторієм «Слава», та до висновку додане геодезичне зняття ділянки, погоджене з управлінням архітектури і містобудівництва м.Алуште, зазначений склад угідь  земельної ділянки, та умови відведення.

Алуштинська міська Рада в поясненнях на позов довела суду, що вона зможе дати узгодження матеріалів місця розташування об'єкту лише при наявності письмової згоди землекористувача.

Теж саме підтверджено актом вибору та обстеження земельної ділянки від 07.09.04р. №428, що є у матеріалах справи.

На дату розгляду справи землекористувачем, відповідно до земельного кадастру, є ЗАТ санаторій „Слава” – відповідач у справі, та він не дає узгодження на місто розташування будівлі спального корпусу на земельній ділянці, від якої відмовився на користь позивача його попередник санаторій „Слава”.

Відповідно до п.16,17 ст 151 ЗК України, у разі відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної, міської ради, органів державної влади у погодженні місця розташування об'єкта ці питання вирішуються у судовому порядку.

У разі задоволення позову щодо оскарження відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної, міської ради, органів державної влади у погодженні місця розташування об'єкта рішення суду є підставою для розробки проекту відведення земельної ділянки.

Право вибору земельної ділянки для розміщення об'єктів належить юридичним особам, зацікавленим у їх відведенні для відповідних цілей.

Суд прийшов до висновку, що позивач є зацікавленою особою, у розумінні ст.151 ЗК України, щодо вилучення землі, тому що він розпочав будівництво спального корпусу на спірній земельній ділянці, відповідно до рішення міствиконкому №424 від 14.07.95р, та погодження на це санаторія „Слава”, який був землекористувачем на той час.

Право використання позивачем земельної ділянки під забудову підтверджено паспортом земельної ділянки, одержаним санаторієм „Слава” і МП „Югус” – позивачем, у лютому 1994р. під №25/93, з викопіровкою з топоплану м.Алушта.

Таким чином, слід вважати, що відповідно до умов договору, та земельного законодавства, до забудовника повинне було перейти й право землекористування на землю під будівництво.

Оскільки таке право до нього не перейшло до розірвання договору про сумісну діяльність, він не позбавлений витребування такого права у судовому порядку, в зв'язку з наступним.

До забов'язань із сумісної діяльності, які виникли до набрання чинності ЦК України (від 16.01.03р. № 435 ІУ), застосовуються положення глави 38 „Сумісна діяльність” ЦК (від 18.07.63р.). Відповідно до ст. 432 ЦК сумісна діяльність яка спрямована на досягнення спільної господарської мети, та здійснюється на основі об'єднання грошових та інших майнових внесків або трудової участі учасників договору, є підставою виникнення права спільної часткової власності на такі внески, а також на майно створене в результаті спільної діяльності. Глава 38 та гл.11 „Спільна власність” ЦК не містять будь-яких правил, що до визначення часток у праві спільної часткової власності. Тому розмір часток у праві спільної часткової власності, що виникла на підставі договору про сумісну діяльність, повинен визначатися відповідно до домовленості учасників договору, а в разі спору – з урахуванням вкладу кожного з учасників у спільну діяльність.

Згідно пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Таким чином, враховуючи, що спірний договір №У-171/3 був укладений 02.12.1994р. та продовжував діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України 2003р. до  його  розірвання 20.09.05р., то необхідно застосувати норми Цивільного кодексу України 2003р. щодо прав і обов'язків учасників при розірванні договору про спільну діяльність.

Відповідно до п.2 ст.1142 ЦК України, учасник договору простого товариства відшкоджує іншим учасникам договору реальні збитки, завдані розірванням договору, це же передбачено і умовами п.4.3 договору №У-171/3.

Відповідно до п.3 ст.358 ЦК України, кожен із співвласників має право надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частині у праві спільної часткової власності.

Відповідно до п.2 цієї статті «співвласники» можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Отже умовами п.2.5 договору було передбачено, що спальний корпус після завершення будівництва залишається у „забудовника” – позивача у справи.

На думку суду, після розірвання договору про сумісну діяльність, позивач не позбавлений можливості виконувати рішення міствиконкому від 14.07.95р. №424 щодо будівництва спального корпусу.

Відповідно до ст. 24 Закону України „Про планування та забудову територій” від 20.04.00р. №1699 – ІІІ позивач повинен отримати дозвіл інспекції ДАБК на продовження будівництва.

Відповідно до ст.29 цього Закону дозвіл на виконання будівельних робіт інспекція ДАБК видає при наявності документа, який підтверджує право на землю.

Суд вважає, що у зв'язку з розірванням договору дольової участі позивач має підстави для вимог про передачу йому у користування частини земельної ділянки, що розташована під початим будівництвом спального корпусу, як замовник, по рішенню міст виконкому №424 від 14.07.95р.  

Право позивача на вимоги про узгодження місця розташування об'єкту виходить також з того, що по умовах договору будівля повинна була залишатись у нього, але після розірвання договору позивач такого права позбавлений, тому що без землеведведення він не зможе набути права власності на закінчений будівництвом спальний корпус.

Суд вважає, що відповідач повинен дати погодження місця розташування об'єкту, в зв'язку з тим що будівництво об'єкту дозволено  виконкомом Алуштинської міської ради, відповідно до Генерального  плану розвитку території, та на це є попереднє узгодження на вилучення землі землекористувача санаторію „Слава” , відповідно до  умов  договору  про сумісну діяльність, та позивач не змінив цільового використання землі.

Суд відхиляє довід відповідача, що рішення міст виконкому №424 від 14.07.95р., яким позивач визнано  забудовником,  втратило силу.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд встановив що, доказами справи у їх сукупності, спростовується довід відповідача, що рішення від 14.07.95р. №424 втратило силу.

Позивач та відповідач посилаються на набравшу законну силу постанову Севастопольського Апеляційного Господарського суду від 20.09.2005 р. у справі №2-8/7202.1-2005 за позовом санаторію «Слава», яким розірваний договір № Y-171/3 про дольову участь МП «Югус» в розвитку санаторію «Слава» і  яким  встановлені певні  факти, які  не  потребують  доказування  при  розгляді  цієї  справи.

Суд приймає до уваги, що в мотивувальній частини постанови Севастопольського Апеляційного Господарського суду від 20.09.95р. встановлено, що рішення міствиконкому № 424  від 14.07.95р. не скасовано і не визнано недійсним, а тому МП «Югус» - як замовник у будівництві є зацікавленою особою в одержанні земельної ділянки у користування під будівництво.

Вищий господарський суд України в постанові від 14.12.05р. погодився з цим висновком Севастопольського апеляційного суду.

Ці судження приймаються судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Відповідач не надав суду належних доказів скасування рішення Алуштинського міствиконкому від 14.07.95р. №424 на час розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.34 ГПКУ обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд відхиляє довід відповідача, що втрата цим рішенням сили підтверджується листом управління архітектури та містобудівництва Алуштинської міської ради від 01.10.04р. №1183/01-6, де йдеться про відсутність дозволу на будівництво та реєстрації об'єкта у інспекції ДАБК.

Суд вважає необхідним дотримуватись принципів судочинства, що встановлені у ст.129 Конституції України, відповідно до якої, основними задачами судочинства є, зокрема, змагальність сторін, та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд відхиляє  довід  відповідача, що позивач не починав  будівництво спального корпусу.

Факт початку будівництва спального корпусу МП «Югус» по договору від 02.12.94 р. №171/3 підтверджено комісійним актом №428 від 07.09.2004р. вибору та обстеження земельної ділянки, яка надається МП «Югус», під почате будівництво спального корпусу по вул.Краснофлотській в м.Алушті.

З цього акту вбачається, що комісія під керівництвом заступника міського голови м.Алушти підтвердила, що проведено обстеження земельної ділянки в натурі під будівництво спального корпусу і встановлено, що площа ділянки 0,650 га, на якої є фундамент початої будівництвом будівлі и що це будівництво почате замовником МП «Югус», відповідно до рішення міст виконкому від 14.07.95р. №424, а також зроблено висновок про можливість відведення землі МП «Югус» при згоді землекористувача, та узгоджувальних організацій. Висновок підписаний представниками узгоджувальних організацій, та землекористувача.

Початок  будівництва також  підтверджується актом дослідження виконаних ІМП «Югус» робіт по будівництву від 20.09.04 р., підписаного депутатами Алуштінскького міствиконкому, а також пропозицією санаторія «Про оформлення  земельної ділянки під будівництво» від 27.12.02 р. № 01-10/478.

Матеріалами справи, а саме листом санаторія „Слава” від 10.04.98р. №630/4 підтверджено, що будівництво спального корпусу було припинено на не визначений срок зі згоди санаторія „Слава”, при умові введення до експлуатації водоводу.

З матеріалів справи вбачається, що МП «Югус»  по договору № У-171/3 виконав: капітальний ремонт котельної санаторію, будівництво водоводу, підготовку проекту, та почав будівництво спального корпусу.

Доказами тому, є лист головного лікаря санаторію «Слава» від 10.04.98р. №63 – у/и,  яким підтверджено значні фінансові витрати МП «Югус» по  договору № У-171/3, акт здачі-приймання науково-дослідної документації «КримНІІпроект» від 09.02.95 р. № 2298 вартістю 8440 грн., акт огляду відкритих ровів та котлованів під фундамент від 26.09.95 р., акт введення в експлуатацію водоводу по вулиці Краснофлотська від 16.08.98р., та  розпорядження Алуштинського міствиконкому від 16.06.98р. №02-1-6/1993 р., «Про передачу на баланс водоводу по вул. Краснофлотській» вартістю 62150 грн, акти введення в експлуатацію котельної санаторію від 25.12.95 р., і від 09.10.96 р., вартістю 37.340 грн.

Припинення будівництва спального корпусу не позбавляє позивача  права продовжити будівництво після отримання землі у користування, що підтверджено листом Державного комітету по земельним ресурсам Алуштинського міського управління по земельним ресурсам від 25.10.04р. №10-03/12-1403, що є у матеріалах справи.

Суд вважає, що не  узгодження відповідачем місцерозташування  об'єкту після розірвання  договору про сумісну  діяльність перешкоджає ІМП «Югус» у подальшому будівництві тим, що це заважає роботі за  проектом відведення землі.

Відповідач не надав доказів того, що спірна земельна ділянка використовується ним за цільовим призначенням, яке встановлено рішенням, міствиконкому м.Алушти №424 від 14.07.95 р., а тому відповідач безпідставно заважає використовувати землю позивачу по цільовому призначенню.

Дослідивши представлені суду докази, суд дійшов до висновку про те, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 01.12.2006р.

Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 ГПК України 01.12.2006р.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Зобов'язати Закрите акціонерне товариство санаторій «Слава» (98500 м.Алушта, вул. Краснофлотська, 1, код ЄДРПОУ 02650854) дати індивідуальному малому підприємству «Югус» (95000 м. Сімферополь, вул. Ялтинське шосе, 21, код ЄДРПОУ 1377744) узгодження на місце розташування будівлі спального корпусу початого будівництвом по договору № У-171/3 від 02.12.1994р., на земельній ділянці площею 0,65 га по вул. Краснофлотська у м. Алушті, відповідно до рішення Алуштинського міськвиконкому від 14.07.95 р. № 424 у межах зазначених у ситуаційній викопіровки із геодезичної зйомки ділянки, яка є додатком до висновку про закріплення земельної ділянки від 07.09.04р. №428.

3.          Встановити, що це рішення є підставою для розробки проекту землевідведення.

4.          Стягнути с ЗАТ санаторій „Слава” (98500 м.Алушта, вул. Краснофлотська, 1, код ЄДРПОУ 02650854) на користь ІМП «Югус» (95000 м.Сімферополь, вул.Ялтинське шоссе, 21, код ЄДРПОУ 1377744) держмита 85 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.