Рішення

від 19.12.2006 по справі 6419.1-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6419.1-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 411

РІШЕННЯ

Іменем України

19.12.2006Справа №2-9/6419.1-2006

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Євпаторійська швейнафабрика”, м. Євпаторія

До відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія ІТВ”, м. Сімферополь

Про розірвання договору  та стягнення   1529,47  грн.

                                    Суддя  Пєтухова Н.С.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача –  Сінюкаєва Я.А.- представник, дов. пост. від 13.03.2006 р.

Від відповідача – Шемєтова О.В.- представник, дов. пост. від 14.06.06р.

Сутність спору: рішенням Господарського суду Автономної Республіки  Крим від 25.04.2006 р. по справі № 2-14/6419-2006  (суддя Курапова З.І.) позовні вимоги позивача були частково задоволенні.

Відповідач не погодившись з вищевказаним рішенням Господарського суду АРК подав Апеляційну скаргу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 р. по справі № 2-14/6419-2006 апеляційна скарга відповідача була задоволена, рішення Господарського суду АРК від 25.04.2006 р. було скасоване.

Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006р. позивач подав касаційну скаргу до Вищого Господарського суду України.     

Постановою Вищого Господарського суду України від 03.10.2006р. по справі № 2-14/6419-2006 касаційна скарга позивача була задоволена частково, Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 р. та рішення Господарського суду АРК від 25.04.2006р.  були скасовані, а справа передана на новий розгляд до Господарського суду АРК.  

Справі був привласнений номер 2-9/6419.1-2006 та її розгляд був доручений судді Пєтухової Н.С.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору № 12 від 21 травня 2005 року «Про інформаційно-рекламне обслуговування» та стягнення з відповідача 1529,47 грн., у тому числі 1506,25 грн. попередньої оплати послуг, які не виконані Відповідачем, 9,66 грн. річних, 13,56 грн. інфляційних витрат.

Заявою від 25 квітня 2006 року Позивач уточнив позовні вимоги та просить розірвати договір та стягнути з Відповідача 1506,25 грн. попередньої оплати послуг. У частині стягнення 9,66 грн. річних та 13,56 грн. інфляційних витрат від позову відмовився.

Відповідач заперечував проти позовних вимог.

У судовому засіданні 12.12.2006 р. була оголошена перерва до 19.12.2006 р. до 15:30 годин.

19.12.2006 р. судове засідання відбулось у присутності представників сторін.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

В с т а н о в и в:

21 травня 2004 року між ВАТ «Євпаторійська швейна фабрика» та ТОВ «Телерадіокомпанія ІТВ» укладено договір № 12 про надання інформаційно-рекламних послуг, відповідно до умов якого ТОВ «Телерадіокомпанія ІТВ» (Виконавець) зобов'язалося виконати за завданням ВАТ «Євпаторійська швейна фабрика» (Замовник) інформаційно-рекламні матеріали.

Відповідно до пункту 2.2. Договору Виконавець надає ефірний час для розміщення  інформаційно-рекламних матеріалів Замовника протягом дії Договору. Конкретні дати та час виходу відеоматеріалів  узгоджуються з Замовником.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що Виконавець зобов'язаний дотримуватися прийнятий графік показу матеріалів Замовника.

Згідно пункту 3.1. Договору, Замовник зобов'язаний заявити про необхідність показу відеоматеріалів, які треба поставити у програму, не менш як за 10 днів до бажаного виходу матеріалів для постановки їх у сітку віщання.

Таким чином сторонами узгоджені істотні умови Договору, а саме – предмет Договору визначений пунктом 1.1. – Замовник поручає, а Виконавець виконує виготовлення та розміщення телевізійних інформаційно-рекламних матеріалів на каналі Виконавця для показу на території АР Крим; ціна Договору узгоджена Протоколом узгодження ціни від 21 травня 2004 року; строк дії Договору – до подання однією зі сторін заяви про розірвання Договору.

Статтею 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору

Враховуючи те, що сторони узгодили між собою предмет, ціну та строк дії Договору, Договір № 12 від 21 травня 2004 року є укладеним, тобто таким, що породжує виникнення юридичним прав і обов'язків.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання та зупиняє дію при заяві однієї зі сторін про його розірвання.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 листопада 2005 року Позивач направив на адресу Відповідача заяву про розірвання договору та повернення попередньої плати у сумі 1506,25 грн.

Згідно частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим

Таким чином, відповідно до умов Договору та статті 651 Цивільного кодексу України, Договір № 12 від 21 травня 2005 року вважається розірваним з 16 листопада 2005 року, отже, предмет спору відсутній, у зв'язку з чим провадження у справі у цій частини підлягає припиненню за правилами  статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу узгодження ціни Договору № 12 від 21.05.2004р. сторони домовилися, що вартість робіт за надання рекламно-інформаційних послуг складає 1506,25 грн. Також сторонами був узгоджений медіа-план виходу в ефір програми «Молодим батькам на замітку» ТРК «ІТВ», де визначені графік виходу та загальна кількість виходів.

Відповідачем - ТОВ «Телерадіокомпанія ІТВ» 01.06.2004р. був виставлений позивачу рахунок №54 за рекламні послуги на суму 1506,25грн.

10 червня 2006 року Позивач на підставі рахунку № 54 (за рекламні послуги за Договором № 12 від 21.05.2004р.) перерахував на рахунок Відповідача 1506,25 грн. суми попередньої оплати вартості послуг, що підтверджено платіжним дорученням № 146 від 10 червня 2005 року, випискою банку та рахунком № 54 від 01.06.2004 року.

У платіжному дорученні №146 від 10.04.04р. призначення платежу вказано за рекламні послуги по рахунку №50 від 01.06.04р.

У судовому засіданні сторони пояснили, що рахунку №50 від 01.06.04р. не існує, а є рахунок №54 від 01.06.04р.

Позивач пояснив, що при напечатанні платіжного доручення №146 від 10.04.04р. була допущена помилка при вказані номеру рахунку.

Факт того, що рахунок №54 від 01.06.04р., виписаний відповідачем відповідно до договору від 21.05.04р., підтверджується і податковою накладною від 10.06.04р., представленою відповідачем в судове засідання.

Підставою для звернення Позивача до суду за захистом свого порушеного права виявилося те, що Відповідач не виконав покладені на нього Договором обов'язки, тобто не виготовив рекламно-інформаційні матеріали і, відповідно, не показав їх на каналі.

Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та вказує, що належним чином виконав умови договору, а саме в програмі «Молодим батькам на замітку» був показаний логотип Позивача та здійснено голосову «начитку», що спонсором випуску є ВАТ «Євпаторійська швейна фабрика».

Також, в підтримку заперечення проти позовних вимог Відповідачем було надано письмові пояснення директора від 18 квітня 2006 року, де вказано, що між керівниками сторін існувала усна домовленість щодо змісту відеоматеріалів, тобто що Позивач перерахував 1506,25 грн. саме як спонсорську допомогу.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, за наступних підстав.

Так, відповідно до п.2.1 Договору Відповідач взяв на себе обов'язок виготовити інформаційно-рекламні матеріали Позивача по його завданню та відповідно до переліку послуг Відповідача.

Отже, з умов Договору вбачається, що зміст інформаційно-рекламних матеріалів, виготовляється виключно по завданню Позивача.

Проте, жодного завдання на виготовлення інформаційно-рекламних матеріалів Позивач Відповідачу не надавав, у зв'язку із чим Відповідач на свій розсуд показав на каналі логотип Позивача та вказав останнього як спонсора передачі.  

Згідно з абзацом 9 статті 1 Закону України "Про рекламу", реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару, отже, рекламування безпосередньо товару чи особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» спонсорство - добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами будь-якої діяльності з метою популяризації виключно свого імені, найменування, свого знака для товарів і послуг.

При цьому, згідно ч.1 ст.5 цього Закону у теле-, радіопередачах, матеріалах в інших засобах масової інформації, видовищних та інших заходах, які створені і проводяться за участю спонсорів, забороняється наводити будь-яку інформацію рекламного характеру про спонсора та/або його товари, крім імені або найменування та знака для товарів і послуг спонсорів.

Отже, Закон України "Про рекламу" безпосередньо відокремлює поняття самої реклами та спонсорства.

Сторони 21 травня 2004 року уклали Договір № 12 про інформаційно-рекламне обслуговування. Умовами Договору передбачено надання інформаційно-рекламних послуг. Отже, метою укладення Договору було саме рекламування Позивачем товарів ВАТ "Євпаторійська швейна фабрика" з метою сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо ВАТ "Євпаторійська швейна фабрика" та його товарів, але ніяк не популяризація своєї торговельної марки.

Крім того, виходячи з терміну «спонсорства», з ухваленого статтею 1 Закону України «Про рекламу», слідує, що необхідною ознакою спонсорства є, зокрема, наявність матеріальної, фінансової, організаційної та іншої підтримки особою-спонсором будь-якої діяльності. Отже, спонсорство цивільним законодавством ідентифікується із пожертвою.

Статтею 729 Цивільного кодексу України встановлено, що пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема, грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети, у той час, як метою укладення Договору № 12 від 21 травня 2004 року є саме надання рекламно-інформаційних послуг.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду докази укладення договору спонсорства або пожертви, на підставі якого було показано логотип Позивача у програмі «Молодим батькам на замітку» та здійснено голосову «начитку», що спонсором випуску є ВАТ «Євпаторійська швейна фабрика».

При таких обставинах, суд дійшов висновку про невиконання Відповідачем умов договору, у зв'язку з чим позовні вимоги про повернення грошів у сумі 1506,25 грн. є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

У частині стягнення 9,66 грн. річних та 13,56 грн. інфляційних витрат провадження у справі підлягає припиненню по п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою Позивача у цієї частини від позову.

Витрати по оплаті держмита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК| України і підписано  21.12.2006 р.

З огляду на викладене,  керуючись ст. ст.  33, 49, 77, п.1-1, п.4 ст.80, 82-84  ГПК| України, суд -    

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ІТВ» (м.Сімферополь, вул.Батуріна, 13; банківські реквізити: п/р 26008120258001 філіія ВАТ МКБ КРД м.Сфмерополь, МФО 384685, ЗКПО 24040731) на користь Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійська швейна фабрика» (м.Євпаторія, вул.9 травня, 49; банківські реквізити: п/р 26001314871 СФ АКБ «МТБ» м.Євпаторія, МФО 384748, ЗКПО 05468050) 1506,25 грн. попередньої оплати за рекламно-інформаційні послуги; 15,06 грн. державного мита, 116,21грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання  судовим рішенням законної чинності.

3.          У частині позовних вимог про стягнення 9,66 грн. річних та 13,56 грн. інфляційних витрат та про розірвання договору провадження по справі припинити п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

4.          У частині розірвання Договору № 12 від 21 травня 2004 року провадження по справі припинити п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Петухова Н.С.