Рішення

від 28.07.2014 по справі 906/721/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" липня 2014 р. Справа № 906/721/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Сероветник О.А., довіреність від 14.09.2013 р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нур" (м.Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Андрушівка, Житомирська область)

про стягнення 60000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нур" (м.Житомир) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Андрушівка, Житомирська область) про стягнення 60000,00 грн. заборгованості, що виникла внаслідок непоставки товару на вказану суму попередньої оплати та неповернення вказаної суми сплачених коштів за договором на постачання пиломатеріалів №25/12-Пк від 25.12.2013 р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 30.05.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/721/14 та призначено її розгляд на 15.07.2014р., зобов'язано сторони надати суду відповідні докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

В судовому засіданні 15.07.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Представник пояснив, що при виготовленні тексту позовної заяви допущена помилка в п.5. додатку до позовної заяви, де вказано: "Платіжне доручення №119 від 23.05.2013р. (копія)", при тому, що до позовної заяви додано платіжне доручення №219 від 25.12.2013р., за таких обставин, представник позивача просить вважати правильним п.5 додатку до позовної заяви в такій редакції: "Платіжне доручення №219 від 25.12.2013р."

18.06.2014р. на адресу суду повернулася неврученою ухвала господарського суду Житомирської області від 30.05.2014р. по справі №906/721/14, яка направлялася на адресу відповідача (АДРЕСА_1), з відміткою поштового відділення щодо причин повернення: "за закінченням терміну зберігання".

За таких обставин та у зв'язку з неявкою в засідання суду представника відповідача, ухвалою суду від 15.07.2014р. розгляд справи відкладено на 28.07.2014 р.

В засіданні суду 28.07.2014р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просить позов задовольнити.

Відповідач свого представника в судове засідання не направила, письмового відзиву на позов та інших доказів по справі до суду не надала.

При цьому, судом вживались всі необхідні заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, дату, час та місце судових слухань: ухвали суду надсилались фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1. Вказана адреса є зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресою місцезнаходження підприємця ОСОБА_2 станом на 17.07.2014 р. (а.с.27).

Проте, адресовані відповідачу листи (рекомендований з повідомленням про вручення та рекомендований) з ухвалами суду повернулись на адресу суду неврученими з довідкою поштового відділення щодо причин повернення "За закінченням терміну зберігання".

Так, про направлення відповідачу рекомендованим листом ухвали суду від 15.07.2014р. свідчить реєстр рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області за 18.07.2014р. (а.с.29).

Проте, 28.07.2014р. вказане поштове відправлення відповідачу повернулось неврученим на адресу суду з довідкою поштового відділення стосовно причин повернення "За закінченням терміну зберігання".

Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з ч.4 ст.17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо фізичної особи-підприємця, у тому числі її місце проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Як зазначено у п.3.9.1 Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судових засіданнях до суду не надходило.

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідач своїм правом прийняти участь в судовому засіданні не скористалась, при цьому, явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви сплинув (позовна заява надійшла до суду 28.05.2014р.), а відповідно до ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу), запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.12.2013р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нур" (покупець) укладено договір на постачання пиломатеріалів №25/12-Пк (а.с.7-8), за яким продавець зобов'язався виготовляти і продавати покупцеві товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього договору; предметом продажу є пиловник хвойних порід - сосна (п.1.1., п.1.2. договору).

Згідно п.1.3. договору, ціна, якість і комплектність товару повинна відповідати специфікації, вказаній у додатку №1 до цього договору, яка є його невід'ємною частиною. Специфікація у додатку №1 договору була підписана сторонами (а.с.9).

Об'єм товару, що поставляється, складає: до 500,00 куб.м. пиловника хвойних порід (сосна) (п.3.1. договору).

Відповідно до п.2.1. договору, продавець зобов'язується виготовляти і передавати вказаний в п.1.2 цього договору товару покупцеві на умовах, що визначені нижче. А саме, пунктом 2.3. договору передбачено, що за фактом підписання цього договору і усіх додатків до нього покупець підпише безвідкличну офіційну заявку на виготовлення необхідної кількості товару.

У відповідності до п.2.3. договору, продавець не пізніше, ніж за 30 днів за фактом отримання офіційної безвідкличної заявки зобов'язаний виготовити товар, після чого інформує (за допомогою факсу, електронної пошти і іншими способами передання інформації) покупця про готовність до відвантаження товару.

При цьому, пунктом 7.1. передбачено, що після виставлення покупцем безвідкличної офіційної заявки на виготовлення необхідної кількості товару, продавець виставляє рахунок-фактуру на 10% вартості від партії, що замовляється, після чого впродовж п'яти банківських днів покупець здійснює передоплату шляхом зарахування грошових коштів на рахунок /в касу продавця і останній негайно приступає до формування замовлення.

Згідно п.7.2. договору, після виготовлення товару, продавець інформує покупця про виготовлення товару і виставляє рахунок-фактуру на оплату інших 90% вартості від партії, що замовляється, які вирушають по факсимільному зв'язку або електронною поштою. Після чого впродовж десяти банківських днів покупець здійснює оплату грошових коштів з моменту завантаження товару на його транспорт.

Як з'ясовано судом з пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, офіційна заявка на виготовлення необхідної кількості товару здійснена позивачем по телефону.

Суд приймає до уваги пояснення позивача, оскільки здійснення такої заявки та повідомлення продавцю покупцем необхідних відомостей щодо виду та кількості замовлених до поставки пиломатеріалів підтверджується тим, що відповідачем, в свою чергу, було виставлено до оплати рахунок №61 від 24.12.2013р., в якому відображено вид, кількість, ціну та загальну вартість партії замовленого покупцем товару (пиломатеріалів) (а.с.10). При цьому, слід зазначити, що незважаючи на умови п.7.1., п.7.2. договору щодо оплати товару спочатку у розмірі 10% та впродовж десяти банківських днів з моменту завантаження товару на транспорт покупця - ще 90%, до сплати покупцю в рахунку №61 від 24.12.2013р. виставлено 100% вартості партії товару - 88200,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно рахунку №61 від 24.12.2013р., платіжним дорученням №219 від 25.12.2013р. ТОВ "Нур" перерахувало ФОП ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 60000,00 грн. в якості попередньої оплати за товар.

Як уже зазначалось, за умовами п.7.1., п.7.2. договору, після здійснення покупцем попередньої оплати товару шляхом зарахування грошових коштів на рахунок (в касу) продавця, останній негайно приступає до формування замовлення; після виготовлення товару продавець інформує покупця про виготовлення товару.

Разом з тим, відповідно до наявних у справі доказів, відповідачем договірні зобов'язання з виготовлення партії товару (пиломатеріалів) та повідомлення про готовність товару до відвантаження не виконані і на момент розгляду справи.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з передачі товару, в т.ч. на суму 60000,00 грн., які були перераховані відповідачу в якості попередньої оплати, позивач звертався до ФОП ОСОБА_2 з претензією №11 від 26.02.2014р. (а.с.12, докази направлення відповідачу - а.с.13). В претензії ТОВ "Нур" повідомило підприємця, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, прийняття від підприємця виконання зобов'язання втратило для товариства інтерес, а тому просив повернути суму сплаченої попередньої оплати.

Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Також, згідно ч.ч.6 і 7 ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У даному випадку, з наявних у справі документів, а також пояснень сторін, вбачається, що фактично позивач відмовився від прийняття виконання зобов'язання відповідача щодо передачі обумовленого договором товару та вимагає саме повернення суми сплаченої попередньої оплати, на яку не було передано товар.

При цьому, те, що, як встановлено з вищевикладених фактичних обставин, шляхом взаємних дій сторони при виконанні договору змінили його умови, не спростовує того факту, що відповідачем протягом тривалого періоду часу (який значно перевищує обумовлені п.2.3. договору 30 днів для виготовлення необхідної кількості товару та повідомлення про готовність його відвантажити), не забезпечено належного виконання своїх договірних зобов'язань перед позивачем, зокрема, на суму сплаченої позивачем попередньої оплати.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений договором строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто обов'язковою передумовою виникнення у покупця права вимагати повернення суми попередньої оплати є одержання продавцем суми попередньої оплати товару та відсутність подальшої передачі товару у встановлений договором строк.

Враховуючи, що вимоги позивача стосовно перерахування йому відповідачем спірної суми, сплаченої в якості попередньої оплати, відповідачем залишені без задоволення, позовні вимоги, заявлені у даній справі щодо стягнення з відповідача 60000,00 грн. є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, відповідно, такими, що підлягають задоволенню господарським судом.

У відповідності до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нур" (10001, м.Житомир, вул.Баранова, буд.55, ідентифікаційний код 37808565):

- 60000,00 грн. заборгованості,

- 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31.07.14

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2- позивачу (наручно),

3 - відповідачу (реком.)