Рішення

від 30.07.2014 по справі 909/742/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2014 р. Справа № 909/742/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Богородчанський молокозавод"

вул. Світанкова, 21, с. Старі Богородчани, Богородчанський район,

Івано-Франківська область, 77712

вул. Васильянок, 62 а, офіс 9, м. Івано-Франківськ, 76019

до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 89 189 грн. 03 коп., з яких:

57 560 грн. 29 коп. основного боргу, 15 273 грн. 81 коп. інфляційних втрат,

16 354 грн. 93 коп. 3% річних

Представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Богородчанський молокозавод" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 89 189 грн. 03 коп., з яких: 57 560 грн. 29 коп. основного боргу, 15 273 грн. 81 коп. інфляційних втрат, 16 354 грн. 93 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.14 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 22.07.14.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.07.14, в зв»язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 30.07.14.

30.07.14 представник позивача в судове засідання не з»явився, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалою суду від 22.07.14.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з"явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 09.07.14 та від 22.07.14; отримання відповідачем ухвали від 09.07.14 підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Письмових заяв, повідомлень щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні до суду не надходило.

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товару № 5 від 01.01.2011 в частині проведення розрахунку за отриманий товар. З огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобов»язання, а саме порушення строків оплати поставленого товару позивач просить суд стягнути з відповідача 15 273 грн. 81 коп. інфляційних втрат та 16 354 грн. 93 коп. 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 1 січня 2011 року між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір поставки товару № 5 (а.с. 11-12).

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, отже дотримання положень такого Договору є обов'язковим.

Пунктом 11.1. договору погоджено, що даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє на протязі одного року.

Пунктом 11.2. договору встановлено, що у разі невиконання сторонами взятих на себе зобов»язань, у відповідності з умовами даного договору, термін його дії продовжується до повного виконання сторонами зазначених зобов»язань.

Пунктом 1.1 Договору сторони погодили, що постачальник зобов»язується виготовляти та систематично постачати і передавати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов»язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Предметом поставки є молоко (п. 1.2. Договору).

У відповідності до умов Договору, протягом січня-грудня 2011 року, покупець отримав товар на загальну суму 1 006 319 грн. 73 коп.; даний факт підтверджується накладними, оригінали яких оглянуто та досліджено судом в судовому засіданні 22.07.14.

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено факт поставки відповідачу товару на суму 1 006 319 грн. 73 коп.

Порядок розрахунків визначений в розділі 6 Договору.

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому або готівковому порядку протягом 14 днів з моменту оформлення видаткових накладних.

Покупець прийняті на себе договірні зобов»язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар належним чином не виконав; оплату провів частково в сумі 948 759 грн. 44 коп. і порушивши строки оплати поставленого товару, станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача становить 57560 грн. 29 коп.

Слід зазначити, що станом на 10.06.14 між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2014 (а.с. 13). Акт звірки взаєморозрахунків є певною формою фіксації юридично-значимих дій сторін, і ним, зокрема, оформляється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості. Цим актом встановлено непогашену заборгованість Відповідача перед Позивачем в сумі 57560 грн. 29 коп. Підписання Відповідачем вищевказаного акту свідчить про визнання ним своєї заборгованості перед Позивачем на зазначену в ньому суму, зокрема, згідно акту звірки взаєморозрахунків від 10.06.2014р., відповідач визнав борг у сумі 57560 грн. 29 коп.

Відповідно до ст. ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містяться у ст. 712 ЦК України, яка наведена вище.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з»явився, документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем отриманого товару в сумі 57560 грн. 29 коп. суду не надав.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 57560 грн. 29 коп., на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2014 року, відповідачем не надано суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача, вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 57560 грн. 29 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу відповідачем своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов»язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України). Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3 % річних; наявний в матеріалах справи розрахунок позивача є арифметично вірним (а.с. 18-21).

Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуваням даного місяця.

Позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 15 273 грн. 81 коп. При перевірці розрахунку позивача, судом встановлено, що позивачем не дотримано рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 362-97р.

Господарським судом здійснено належний перерахунок інфляційних втрат (розрахунок додається). Згідно з вірним арифметичним розрахунком проведеним судом з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 18059 грн. 16 коп., яка перевищує заявлену до стягнення позивачем, отже, суд задовольняє інфляційні втрати в межах заявлених позовних вимог в сумі 15 273 грн. 81 коп.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання зобов»язання підтверджується матеріалами справи, вимога позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 16 354 грн. 93 коп., інфляційних втрат в сумі 15 273 грн. 81 коп. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 1000,00 грн. за проведення розрахунку 3% річних та інфляційних втрат аудиторською фірмою "Фінаудит".

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 173, 175, 193, 265 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 599, 612, 625, 629,712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Богородчанський молокозавод" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 89 189 грн. 03 коп., з яких: 57 560 грн. 29 коп. основного боргу, 15 273 грн. 81 коп. інфляційних втрат, 16 354 грн. 93 коп. 3% річних задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1; інд. код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Богородчанський молокозавод" (вул. Світанкова, 21, с. Старі Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77712; код 30814656) - 57 560(п»ятдесят сім тисяч п»ятсот шістдесят) грн. 29 коп. основного боргу, 15 273(п»ятнадцять тисяч двісті сімдесят три) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 3% річних за період з 20.08.2011 року по 03.06.2014 року в розмірі 16 354(шістнадцять тисяч триста п»ятдесят чотири) грн. 93 коп. та 1827(одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.08.14

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"