Рішення

від 21.07.2014 по справі 910/4462/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4462/14 21.07.14

За позовомУправління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до Державного підприємства "Укрспецзем" провизнання кредитором відповідача із вимогами у сумі 3418,46 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача не з'явилися;

від відповідача не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Укрспецзем" про визнання кредитором відповідача із вимогами у сумі 4470,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у встановлені законом строки не розглянув та не задовольнив вимоги позивача про включення до проміжного ліквідаційного балансу заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 4470,54 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2014 порушено провадження у справі № 910/4462/14 та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 05.05.2014 у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці справу № 910/4462/14 передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 20.05.2014 справу передано на розгляд судді Васильченко Т.В. у зв'язку із виходом судді з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.05.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

03.06.2014 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, просить суд визнати управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя кредитором підприємства «Укрспецзем» із вимогами у сумі 3418,46 грн. та зобов'язати ліквідаційну комісію державного підприємства «Укрспецзем» включити кредиторські вимоги УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя у сумі 3418,46 грн. до проміжного ліквідаційного балансу підприємства.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Позивач в судове засідання 21.07.2014 не з'явився, втім надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач в судове засідання 21.07.2014 своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.07.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Статтями 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону, які є платниками страхових внесків до солідарної системи, є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності незалежно від джерел їх фінансування (ст.19 Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Згідно ч. 2, 6 ст. 20 Закону обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду

Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, всі платники незалежно від форм власності та господарювання, а також від обраної системи оподаткування зобов'язані нараховувати на суми фактичних витрат на оплату праці та допомоги по тимчасовій непрацездатності страхові внески та сплачувати їх у встановлені строки в повному обсязі, в тому числі і відповідач, оскільки він є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Частинами 1, 2, 9 ст. 106 вказаного Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду та за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції.

При цьому, відповідно до ч.13 вказаної статті про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення які є виконавчим документом і які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій. Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. В цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про застосування фінансових санкцій за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховується страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків №1801 до відповідача застосовані фінансові санкції в сумі 340,00 грн.

Рішенням управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством №1152 від 06.08.2008 до відповідача застосовано штраф у розмірі 170,00 грн.

Крім цього, за порушення п.6 ст.20 Закону, яка визначає строки сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, начальником управління на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, щодо відповідача винесено рішення від 27.12.2007 №2025, рішення від 24.03.2008 №207, рішення від 24.03.2008 №206, рішення від 21.04.2008 №415, рішення від 20.06.2008 №854, рішення від 20.06.2008 №853, рішення від 20.06.2008 №852, якими нараховано штраф в розмірі 3423,51 грн. та пеню в розмірі 842,97 грн.

Позивач листом №12626/03 направив відповідачу вказані рішення, які підлягають сплаті в десятиденний строк з дня отримання та вимоги про сплату боргу, який отримано відповідачем, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 11.11.2010.

Втім, відповідач оплату в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 3418,46 грн.

Заперечень щодо здійснених позивачем нарахувань та наведених ним сум відповідачем не надано, як і не надано доказів оскарження відповідних рішень до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку.

Отже, з огляду на вищевикладене у відповідача існує заборгованість перед Пенсійним фондом в загальній сумі 3418,46 грн., яка доведена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Втім, як вбачається з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html), з 25.11.2013 відповідач перебуває в стані припинення та встановлено строк для пред'явлення кредиторських вимог до 28.01.2014.

Відомості, які містяться в ЄДР ЮО та ФОП, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" є відкритими та достовірними, і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У відповідності до ч. 1 та 6 ст. 59 ГК України, в редакції чинній на момент прийняття рішення про ліквідацію відповідача, припинення суб'єкта господарювання здійснюється, зокрема, шляхом його реорганізації або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників. Суб'єкт господарювання ліквідується, зокрема, за ініціативою цих осіб, та/або у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено.

За приписами ст. 60 ГК України орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів, зокрема щодо виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 ГК України ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Згідно зі ст. 61 ГК України претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. У разі ліквідації платоспроможного суб'єкта господарювання вимоги його кредиторів задовольняються в порядку черговості, встановленої ЦК України.

Так, частинами 5 та 6 статті 105 ЦК України передбачено, що строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи та кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

З огляду на наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про ліквідацію відповідача та наявність у нього боргу перед Пенсійним фондом, позивач звернувся до відповідача із заявою №59/11 від 03.01.2014 про включення своїх вимог до складу кредиторів державного підприємства «Укрспецзем».

Судом встановлено, що позивач з вищевказаною заявою № 59/11 від 03.01.2014 звернувся до відповідача належним чином, а саме направив у межах встановленого законом та комісією з припинення (ліквідації) строку на пред'явлення вимог на адресу місцезнаходження відповідача згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, які, як зазначено вище відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" є відкритими та достовірними.

Отже, позивач виконав покладені на нього законом обов'язки щодо звернення з вимогою належним чином, вказана заява була отримана відповідачем 15.01.2014, що підтверджується повідомленням про вручення, проте у встановлений законом строк відповідач дану заяву не розглянув та відповіді не надав.

Тобто, відповідач ухилився від розгляду кредиторських вимог позивача, що дало право позивачу звернутися протягом одного місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову до суду із позовом до ліквідаційної комісії, при цьому встановлений ст.112 ЦК України місячний строк на звернення до суду позивачем не пропущений.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку оплатити нараховані фінансові санкції.

З огляду на вищевикладене, оскільки позивач довів належними доказами наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у заявленому розмірі і дотримання строків і порядку звернення зі своїми кредиторськими вимогами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з покладенням на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрат по сплаті судового збору на відповідача, який підлягає стягненню в доход Державного бюджету, оскільки заявник звільнений від його сплати.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" на 2014 встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218,00 грн.

П. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", визначено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Таким чином, оскільки позовну заяву подано до суду 14.03.2014 та в ній заявлено дві вимоги не майнового характеру, з відповідача в доход бюджету належить стягнути 2436,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя (69057, м.Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2 Б, ідентифікаційний код 20508396) кредитором державного підприємства «Укрспецзем» (03151, м.Київ, вул. Народного ополчення, 3, ідентифікаційний код 33293724) із вимогами у сумі 3418 (три тисячі чотириста вісімнадцять) грн. 46 коп.

3. Зобов'язати державне підприємство «Укрспецзем» (03151, м.Київ, вул. Народного ополчення, 3, ідентифікаційний код 33293724) в особі ліквідаційної комісії включити кредиторські вимоги управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя (69057, м.Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2 Б, ідентифікаційний код 20508396) в сумі 3418 (три тисячі чотириста вісімнадцять) грн. 46 коп. до проміжного ліквідаційного балансу підприємства.

4. Стягнути з державного підприємства «Укрспецзем» (03151, м.Київ, вул. Народного ополчення, 3, ідентифікаційний код 33293724) в доход Державного бюджету України 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.07.2014.

Суддя Т.В. Васильченко