Постанова

від 31.07.2014 по справі 826/8394/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2014 року 16:55 № 826/8394/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Марінленд» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень №0004812203, №0004822203, №0004832203 від 16.05.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Марінленд» (надалі - позивач або ТОВ «Марінленд») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.05.2014 року №0004812203, №0004822203 та №0004832203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «Марінленд» не порушувало вимог п.138.2 ст.138 та п.141.1 ст.141, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу під час перевірки та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та віднесення до складу валових витрат відповідних витрат по взаємовідносинам з контрагентом.

Крім того, представник позивача зазначив, що ТОВ «Марінленд» не порушувало вимог п.3.5., п.5.8., п.3.12. Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 637 від 15.12.2004 року, що підтверджується належним чином оформленими документами щодо ведення касового обліку на підприємстві, до яких відповідач поставився формально та у повному обсязі не прийняв до уваги під час проведення перевірки позивача.

У судове засідання 10.07.2014 року з'явилися представники сторін.

Представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав суду письмові заперечення, в яких зазначив про законність та обґрунтованість прийнятих ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав встановлення під час перевірки позивача факту нереальності проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, що за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту по таким операціям. А також, з підстав відсутності підписів одержувачів на видаткових касових ордерах та видаткових відомостях, що свідчить про фактичну невидачу позивачем грошових коштів.

Суд у судовому засіданні 10.07.2014 року за згодою сторін на підставі ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши свідків у справі та з урахуванням відсутності потреби заслухати експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та показання свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Марінленд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 24.04.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 24.04.2014 року.

За результатами вказаної перевірки, відповідачем було складено акт від 05.05.2014 року № 166/1-26-50-22-03-33052354, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.138.2 ст.138, п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 190600,00 грн., в тому числі: за 2013 рік в сумі 190600,00 грн.;

п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 200632,00 грн., в тому числі: липень 2013 року в сумі - 200632,00 грн.;

п.3.5., п.5.8., п.3.12. Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 637 від 15.12.2004 року на суму - 51803,05 грн.

Вищезазначені порушення обґрунтовані з боку відповідача наступним.

В ході перевірки позивача від ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів м. Києві отримано акт від 23.01.2014 року №71/26-53-22-03-21/35012769 про проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ «Голд арт лайн» (код за ЄДРПОУ 35012769) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Бруно-плюс» (код ЄДРПОУ 38489805) за липень 2013 року, яким зазначено, що у зв'язку з відсутністю поставки послуг від ТОВ «Бруно-плюс» операції ТОВ «Голд арт лайн» та контрагента-покупця ТОВ «Марінленд» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій (придбання послуг) позивача з ТОВ «Голд арт лайн», а складені по таким операціям первинні документи такими, що не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат.

Крім того, як вбачається з тексту акту перевірки позивача від 05.05.2014 року № 166/1-26-50-22-03-33052354, згідно наданих до перевірки документів підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого не встановлення), тому ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог Положення, вважається понадлімітною. Під час перевірки встановлено порушення позивачем порядку оформлення касовий операцій, а саме: видаткові касові ордери або видаткові відомості не підтверджені підписами одержувача.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатом розгляду яких висновки акту перевірки від 05.05.2014 року № 166/1-26-50-22-03-33052354 були залишені без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 05.05.2014 року № 166/1-26-50-22-03-33052354, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.05.2014 року:

№ 0004832203, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства у сфері регулювання обігу готівки в розмірі 103606,10 грн.;

№ 0004822203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 200632,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 100316,00 грн.;

№ 0004812203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 190600,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 47650,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за результатом адміністративного оскарження були залишені без змін.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.05.2014 року № 0004832203, № 0004822203 та № 0004812203 необґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року, тобто діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок № 1379).

Відповідно до п.5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.6.3 Порядку №1379).

Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п.2.4, п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З аналізу п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення вбачається, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

При цьому, згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 pоку № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також передбачена нормами Кодексу.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в оглядовому листі від 06.07.2009 року № 982/13/13-09, в якому зазначено, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року також зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, поставка товарів, виконання робіт та надання послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини позивач з ТОВ «Голд Арт Лайн» ґрунтувалися на договорі підряду № 4/03/2013 від 21.03.2013 року, за умовами якого Виконавець (ТОВ «Голд Арт Лайн») зобов'язується, за завданням Замовника (позивача), на свій ризик, власними силами і засобами, з використанням матеріалів Замовника, виконати роботи з санації поверхонь та тинькування по технології КЕІМ, надалі «Роботи», на об'єкті «Свято-Богоявленський кафедральний собор», що розташований у м. Горлівка Донецької області. Детальний перелік робіт наведений у Розрахунку договірної ціни, що є відповідно Додатком № 1 до даного Договору. Замовник зобов'язується надати Виконавцю будівельний майданчик та риштування (фронт робіт), передати дозвільну документацію та затверджену в установленому порядку проектну документацію; в строки та обсягах, визначених умовами цього Договору, здійснювати фінансування усіх робіт, своєчасно приймати виконані роботи. Ціна Договору визначається Розрахунком договірної ціни, який є динамічним (Додаток № 1, що є невід'ємною частиною Договору), і орієнтовно становить 3 762 283,20 грн. у т.ч. ПДВ - 627 047,20 грн. Згідно додаткової угоди № 1 до зазначеного договору, Замовник та Виконавець, дійшли згоди щодо виконання додаткового комплексу робіт по договору, а саме: Виконавець зобов'язується на умовах Договору № 4/03/2013 від 21.03.2013 року, за завданням Замовника, на свій ризик, власними силами і засобами виконати роботи з виготовлення, монтажу гіпсової ліпнини та монтажу будівельних лісів (надалі «додаткові роботи») на об'єкті «Свято-Богоявленський кафедральний собор» за адресою : м. Горлівка Донецької області вартістю 181 507,00 грн., у т.ч. ПДВ - 30 251,17 грн.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов договору підряду, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом підрядні роботи, позивачем надані суду копії наступних первинних документів: актів приймання виконаних робіт за квітень-липень 2013 року, податкових накладних та банківських виписок на суму договору (3 943 790,20 грн., у т.ч. ПДВ - 657298,37 грн.).

В той же час, під час дослідження та надання оцінки наданим позивачем первинним документам, судом встановлено, що податкові накладні, подані в якості доказу реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Голд Арт Лайн» по договору підряду № 4/03/2013 від 21.03.2013 року, містять посилання на договір про виконання робіт від 21.03.2013 року № 4/03/2013, що ставить під сумнів їх приналежність до договору підряду та реальність здійснення відповідних господарських операцій.

Крім того, в ході дослідження та надання оцінки наданим позивачем первинним документам, які, на його думку, засвідчують факт подальшої реалізації підрядних робіт контрагента іншим суб'єктам господарювання, а саме - УПЦ МП Горлівської Єпархії в особі керуючого - Владики Митрофана, судом встановлено, що між позивачем (Виконавець) та УПЦ МП Горлівської Єпархії в особі керуючого - Владики Митрофана (Замовник), раніше ніж з ТОВ «Голд Арт Лайн» було укладено договір підряду № 3 11/03/2013 від 11.03.2013 року, за умовами якого Виконавець зобов'язується, за завданням Замовника, на свій ризик, власними силами і засобами, виконати роботи з санації поверхонь та тинькування по технології КЕІМ, надалі «Роботи» та забезпечити необхідні матеріали, надалі «Матеріали», на об'єкті «Свято-Богоявленський кафедральний собор», що розташований у м. Горлівка Донецької області. Ціна Договору орієнтовно становить 7 972 146,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1328691,00 грн.

Судом встановлено, що зазначені договори є фактично ідентичними, розбіжності мають місце лише у ціні договору. При цьому, враховуючи наведене, суд вважає, що позивач мав укласти з ТОВ «Голд Арт Лайн» договір субпідряду, а не підряду, оскільки у взаємовідносинах з УПЦ МП Горлівської Єпархії в особі керуючого - Владики Митрофана по об'єкту «Свято-Богоявленський кафедральний собор» підрядником є саме він, тому суду незрозуміло яким чином на одному і тому ж об'єкті двома підрядниками здійснюються ідентичні роботи. Зазначене по своїй суті ставить під сумнів реальність відповідних господарських операцій.

Доводи представника позивача про те, що під час виконання ТОВ «Голд Арт Лайн» підрядних робіт за договором підряду № 4/03/2013 від 21.03.2013 року до їх виконання не залучалось ТОВ «Бруно-плюс», не можуть бути прийняті судом до уваги як достовірні, оскільки під час надання у судовому засіданні 10.07.2014 року показань свідком - гр. ОСОБА_3, який на момент укладання відповідного договору працював заступником по будівництву ТОВ «Голд Арт Лайн», останній пояснив, що у приблизно у червні-липні 2013 року для виконання певного обсягу робіт, передбаченого відповідним договором, ним залучалось ТОВ «Бруно-плюс». При цьому, згідно показань іншого свідка - гр. ОСОБА_4, яка була засновником та бухгалтером позивача, ніяких інших підприємств під час виконання передбачених договором робіт на об'єкті, не залучалось.

Зазначені розбіжності у свідченнях свідків та представників позивача викликають у суду сумнів щодо реальність відповідних господарських операцій.

Більше того, позивачем не надані суду докази, які б підтверджували наявність у його контрагента фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст вищезазначених господарських операції, що додатково ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «Голд Арт Лайн».

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем первинні документи на підтвердження сформованого податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Голд Арт Лайн» первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем робіт від контрагента, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на формування податкового кредиту та валових витрат по таким взаємовідносинам.

Таким чином, суд, системно проаналізувавши викладене, вважає зазначені господарські операції такими, що фактично не здійснювалися, а надані позивачем до суду первинні документи такими, що складені з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Голд Арт Лайн». Отже, у позивача не було підстав для податкового обліку зазначених операцій з контрагентом, оскільки реальне вчинення господарських операцій між ними відсутнє.

З урахуванням того, що по справі не встановлено реальності здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, суд дійшов висновку про правомірність збільшення йому сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток і застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 16.05.2014 року № 0004822203 та № 0004812203.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.05.2014 року № 0004832203, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства у сфері регулювання обігу готівки в розмірі 103606,10 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки позивача від 05.05.2014 року № 166/1-26-50-22-03-33052354, ТОВ «Марінленд» 03.06.2013 року із каси підприємства були видані готівкові кошти на виплату грошей на підставі відомості на виплату грошей № ВЗП-000005 за червень 2013 року, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 на загальну суму 136174,02 грн., в якій відсутній підпис ОСОБА_6 на суму 4097,00 грн.

27.02.2013 року із каси підприємства ТОВ «Марінленд» були видані готівкові кошти на повернення зворотної фінансової допомоги ОСОБА_4 в розмірі 300,00 грн., в якій відсутній підпис, згідно видаткового касового ордеру від 27.02.2013 року.

ТОВ «Марінленд» 07.05.2013 року із каси підприємства були видані готівкові кошти на відрядження ОСОБА_4 в розмірі 5100,01 грн., в якій відсутній підпис, згідно видаткового касового ордеру від 07.05.2013 року.

ТОВ «Марінленд» 15.05.2013 року із каси підприємства були видані готівкові кошти, підстава видачі: дивіденди ОСОБА_6 на суму 17100,00 грн., в якій відсутній підпис, згідно видаткового касового ордеру від 15.05.2013 року.

ТОВ «Марінленд» 04.07.2013 року із каси підприємства були видані готівкові кошти на виплату грошей відомість на виплату грошей № ВЗП-000006 за липень 2013 року, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 на загальну суму 22894,04 грн., в якій відсутній підписи одержувачів на суму 22894,04 грн.

ТОВ «Марінленд» 06.03.2013 року із каси підприємства були видані готівкові кошти на відрядження ОСОБА_4 в розмірі 2312,00 грн., в якій відсутній підпис, згідно видаткового касового ордеру від 06.03.2013 року.

Таким чином, за висновками відповідача, вказані вище готівкові кошти не було видано на загальну суму 51803,05 грн. тому, що видаткові касові ордери та видаткові відомості не підтверджені підписами одержувача.

Позивачем не заперечується та належними доказами не спростовується факт надання відповідачу до перевірки вищезазначених документів не підписаних одержувачами.

Згідно пояснень по даному питанню свідка - гр. ОСОБА_4, яка була засновником та бухгалтером позивача, на момент перевірки позивача вона перебувала на лікуванні, усі оригінали первинних документів, у тому числі, зазначених відомостей на виплату грошей та видаткових касових ордерів, зберігалися у сейфі, до якого лише вона мала доступ, тому до перевірки відповідачу були надані копії вказаних відомостей на виплату грошей та видаткових касових ордерів, які не містили підписів одержувачів.

При цьому, в якості доказів на спростування вказаних доводів та висновків відповідача позивачем подані суду копії відомостей на виплату грошей № ВЗП-000005, № ВЗП-000006 та видаткових касових ордерів від 27.02.2013 року, від 07.05.2013 року, від 15.05.2013 року, від 06.03.2013 року, підписані одержувачами.

Суд звертає увагу на положення п.44.6. ст.4 Кодексу, яким визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином, враховуючи положення п.44.6. ст.4 Кодексу, суд не може прийняти подані позивачем копії відомостей на виплату грошей № ВЗП-000005, № ВЗП-000006 та видаткових касових ордерів від 27.02.2013 року, від 07.05.2013 року, від 15.05.2013 року, від 06.03.2013 року, підписані одержувачами як належні докази у справі.

Крім того, під час дослідження та надання оцінки поданих позивачем зазначених документів, судом встановлено, що відомості на виплату грошей № ВЗП-000005 та ВЗП-000006 не містить розшифрування підпису особи, яка здійснила виплату та головного бухгалтера, як того вимагає форма їх складання, що додатково ставить під сумнів законність їх складання.

Відповідно до п.3.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 637 від 15.12.2004 року, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Згідно п.5.8. зазначеного Положення, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних розмірів, визначених пунктом 5.4 цієї глави, то він уважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень уважається понадлімітною.

Указом Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

З урахуванням того, що під час судового розгляду належними та допустимими доказами не спростовані висновки відповідача про порушення позивачем п.3.5., п.5.8., п.3.12. Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 637 від 15.12.2004 року, на суму - 51803,05 грн., суд дійшов висновку про правомірність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства у сфері регулювання обігу готівки оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідача від 16.05.2014 року № 0004832203.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.05.2014 року №0004812203, №0004822203 та №0004832203, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16.05.2014 року №0004812203, №0004822203 та №0004832203 з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, враховуючи пояснення представників сторін та показання свідків, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок