Рішення

від 10.02.2009 по справі 8/492-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

10.02.2009                                                             

  Справа №  8/492-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді

 Ребристої С. В. при секретарі

Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу             

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Тідісі Україна"

до

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 

про стягнення 14872 грн. 00 коп.

за

участю представників сторін:

від  позивача - Тітаренко О.О. представник дов.

від  26.11.2008 р.

від  відповідача - не прибув.

          Товариство з обмеженою

відповідальністю "Тідісі Україна" (позивач) звернулось до суду з

позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідач) 11440

грн. заборгованості за договором відповідального зберігання від 07.11.07р., та

3432 грн. майнової відповідальності у вигляді штрафу.

          Як зазначено у позові, позивач, на

виконання умов договору, передав на відповідальне зберігання відповідачеві

продукцію (пневматичні шини для вантажного автотранспорту), а відповідач, за

умовами п.3.4.2 договору, зобов'язався повернути продукцію протягом двох днів

за першою вимогою позивача.

          30 жовтня 2008 року позивачем

направлена відповідачу вимога про повернення продукції або, як передбачено

умовами договору, відшкодування її вартості. Інвентаризацією залишків продукції

на складі відповідача, проведеною позивачем в порядку п.3.1.1 договору,

встановлено відсутність переданої позивачем на відповідальне зберігання

продукції.

          Вимогу відповідачем залишено без

задоволення, шини не повернуті, вартість продукції - не відшкодована, що стало

підставою для звернення позивача за захистом своїх майнових прав до

господарського суду.

          Представник позивача позовні вимоги

підтримав у повному обсязі.

          У судове засідання, яке відбулося 15

січня 2009 року, відповідач прибув, письмового відзиву на позовну заяву та

витребуваних письмових доказів не надав. Частково, в частині стягнення основної

суми боргу, з позовними вимогами погодився, обґрунтованого заперечення проти

позовних вимог в частині застосування майнової відповідальності у вигляді 3432

грн. штрафу суду не надав, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на

10.02.09р.

          У судове засідання, яке відбулося

10.02.09р. відповідач не прибув, письмового відзиву на позов та витребуваних

документів не надав.

          У зв'язку з необхідністю надання

відповідачу можливості скористатися повним обсягом процесуальних прав

передбачених нормами ГПК України, ухвалами про відкладення розгляду справи від

24.12.08р. та від 15.01.08р., як і ухвалою про порушення справи від 05.12.08р.,

відповідача було зобов'язано надати суду письмовий відзив на позовну заяву та

докази, які підтверджують повернення переданої на відповідальне зберігання продукції.         

          Отже, в межах передбаченого чинним

ГПК України процесуального строку вирішення спору, відповідач мав достатньо

часу для реалізації своїх процесуальних прав.

                 Таким чином, в разі

неможливості прийняти участь у справі особисто, відповідач жодним чином

процесуально не був позбавлений можливості направити свого повноваженого

представника та своєчасно надати суду витребувані документи.

                  За таких обставин розгляд

справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до положень ст.

75 ГПК України.  

          Дослідивши матеріали справи,

заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в

и в:

          Матеріали справи свідчать, що 07

листопада 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Тідісі

Україна" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір

відповідального зберігання № 1666/2007 в/з.

          За умовами договору позивач

(поклажодавець) передав відповідачу (зберігачу) продукцію (пневматичні шини для

вантажного автотранспорту) на відповідальне зберігання.

          Відповідно до п.2.1 договору датою

передачі продукції вважається дата підписання акта прийому-передачі

продукції.         

          Фактична передача поклажодавцем

продукції зберігачу відбулася 07.11.07р., про що свідчить акт № 1

прийому-передачі пневматичних шин у кількості 4 штук за ціною 11440 грн. (з

ПДВ), підписаний обома сторонами 07.11.07р.

          За умовами п.3.4.2 договору зберігач

зобов'язався повернути продукцію поклажодавцеві протягом двох днів за першою

вимогою позивача.

          У випадку втрати чи псування

продукції, яка сталась з вини зберігача, останній відшкодовує поклажодавцеві її

повну вартість, про що зазначено у п.5.2 договору.

          За умовами п.5.3 договору, в разі порушення

зберігачем умов договору, до нього застосовується майнова відповідальність у

вигляді 30% штрафу від вартості переданої на зберігання продукції.

          30 жовтня 2008 року позивач, в

порядку п.3.4.2 договору, звернувся до відповідача з вимогою повернути

продукцію, або, в разі її втрати чи псування, відшкодувати її вартість у

розмірі 11440 грн. Вимогою також попереджено відповідача про право застосування

відповідачем передбаченого умовами п.5.3 договору штрафу у розмірі 30% від

вартості продукції переданої на зберігання.

          Вимогу відповідачем залишено без

задоволення, шини не повернуті, вартість продукції - не відшкодована.

          Інвентаризацією залишків продукції на

складі відповідача, проведеною позивачем в порядку п.3.1.1 договору,

встановлено відсутність переданої позивачем на відповідальне зберігання

продукції.

          Частина перша ст.938 Цивільного

кодексу України зобов'язує зберігача зберігати річ протягом строку,

встановленого договором зберігання.

          За приписами ч.1 ст.942 ЦК України,

зберігач зобов'язаний вживати усіх 

заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного

законодавства, для забезпечення схоронності речі.

          Відповідно до п.1 ч.1 ст.951 ЦК

України в разі нестачі речі, переданої на зберігання, зберігач зобов'язаний

повернути поклажодавцеві її вартість.

          В односторонньому порядку відмовитися

від виконання договірних обов'язків відповідач, згідно з приписами ст.525 ЦК

України, не може.

          Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського

кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських

відносин повинні виконувати  господарські

зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів,  договору, а за відсутності конкретних вимог

щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться.

          Доказів повернення відповідачем

пневматичних шин для вантажного автотранспорту позивачу, або доказів

відшкодування позивачу їх вартості, суду не надано.

          З огляду на викладене, позовні вимоги

в частині стягнення основної суми боргу є доведеними, обґрунтованими, і

підлягають задоволенню.

          Щодо грошових зобов'язань по штрафних

санкціях, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що

розмір штрафних санкцій може бути встановлено договором у відсотковому

відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній

грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від

ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт,

послуг). А оскільки Господарський кодекс України не містить жорстких обмежень

щодо визначення пені або штрафу у господарських відносинах, допускається

абсолютна домовленість сторін щодо виду та суті штрафної санкції.

          Таким чином, позовні вимоги в частині

стягнення 3432 грн. 00 коп. штрафу також підлягають задоволенню, оскільки вони

погоджені сторонами за договором від 07.11.07р. (а. с. № 9).

          Доказів сплати заборгованості суду не

надано.

        Згідно положень ст.ст.

4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у

господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового

процесу перед законом і судом.

          Стаття 129 Конституції України

відносить також до основних засад судочинства змагальність сторін, яка,

зокрема, проявляється в тому, що сторона повинна довести обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

               Господарський суд створює

сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для

встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування

законодавства.

          Відповідно до  положень ст.ст. 32,33, 34  ГПК України доказами у справі є будь-які

фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку

встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і

заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного

вирішення господарського спору. При цьому кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається.

          Позовні вимоги обґрунтовані і

доведені у встановленому законом порядку.

          Своїх заперечень проти позову

відповідач не навів, правами, передбаченими приписами ГПК України та іншими

нормативними актами, можливість використання яких була в рівній мірі надана

судом обом сторонам учасникам процесу, відповідач не скористався.

          Оскільки спір доведений до розгляду у

господарському суді з вини відповідача, з останнього на користь позивача

стягуються витрати по сплаті держмита в сумі 148 грн. 72 коп., та 118 грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          За згодою представника позивача у

судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, та

повідомлено про дату та час виготовлення рішення у повному обсязі.         

          На підставі ст. ст. 193, 231

Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 938, 942, 951 Цивільного кодексу

України, та керуючись ст. 44, 49,  82,

84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И

В:

          1. Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/рах. НОМЕР_2 в

ХФ ВАТ "Укрексімбанк", МФО НОМЕР_3) на користь товариства з обмеженою

відповідальністю "Тідісі Україна" (м. Київ, вул. Радистів, буд. 73-а,

код ЄДРПОУ 33780248, р/рах. 26006038671241 в Міжрайонному відділенні Київської

міської філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012) 11440 грн. 00 коп. основного

боргу, 3432 грн. 00 коп. штрафу, 148 грн. 72 коп. витрат по оплаті державного

мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу.

          Наказ видати стягувачу після набрання

рішенням законної сили.

                            Суддя                                                          

С.В. Ребриста

                   Дата підписання рішення,

          оформленого відповідно до ст.84 ГПК

України,

          11 лютого 2009 року.