Постанова

від 09.07.2014 по справі 810/3143/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2014 року м. Київ 810/3143/14

16:32

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

представників сторін:

представника позивача - Бірюкової О.М., Чумакової Л.М.,

представника відповідача - не з 'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «АЛЬЯНС 2000»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «АЛЬЯНС 2000» з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової служби Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання назаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.03.2014 № 0002732200.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, в якому встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум витрат, сплачених позивачем у попередніх податкових періодах у складі ціни придбаних товарів і послуг у ТОВ «Транспорт-експрес», ПП «Мастер-кабель», ТОВ «Астана-К», ТОВ «Гансор» та ТОВ «Фірма Баст». За твердженнями посадових осіб податкового органу укладені між позивачем та даними контрагентами договори є безтоварними і не були спрямовані на настання правових наслідків.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, а саме підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодекс України, вважає рішення податкового органу незаконним, оскільки на думку позивача, висновки податкового органу про безтоварність укладених між позивачем та «Транспорт-експрес», ПП «Мастер-кабель», ТОВ «Астана-К», ТОВ «Гансор» та ТОВ «Фірма Баст» договорів є безпідставними, так як правочини мали реальний характер - послуги і товар надані контрагентами в повному обсязі і оплачені позивачем, а тому, податковий кредит сформовано позивачем правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Крім того, позивач вказував, що податковим органом неправильно розраховано суми у спірному податковому повідомленні-рішенні, отже розрахунок податкових зобов'язань за основним платежем і штрафними санкціями не відповідає дійсності. У зв'язку з цим, позивач просив суд оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що оскаржуване рішення прийняте податковим органом з урахуванням вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Під час судового розгляду судом встановлено, що у листопаді 2011 року між позивачем та ТОВ «Транспорт-експрес» укладено договір від 25.11.2011 № 25, предметом якого було надання послуг автотранспорту, необхідних для виконання електромонтажних робіт по реконструкції мереж вуличного освітлення села Пухівка Броварського району Київської області.

За результатами виконання даного договору між сторонами підписано Акт здачі-прийняття послуг від 28.12.2011 №1. Також, ТОВ «Транспорт-експрес» виписано податкову накладну на ім'я позивача від 28.12.2011 № 196 на суму 164 400,00 грн.

У подальшому, між позивачем і ПП «Мастер-кабель» укладено усний договір, предметом якого було придбання самонесучого проводу. За результатами виконання даного договору ПП «Мастер-кабель» виписано податкову накладну від 31.12.2012 № 31/1 на суму 195 600,00 грн., а також видаткову накладну від 13.12.2012 № К 3838 на суму 195 600,00 грн. Оскільки у листопаді 2012 року позивач повернув ПП «Мастер-кабель» неякісний товар, останній скоригував розрахунки і видав нову податкову накладну з коригуванням розрахунків від 26.11.2012 № 123.

Також, у лютому 2011 року між позивачем і ТОВ «Астана К» укладено договір від 02.02.2011 № 02/2, предметом якого була поставка електроосвітлювальних приладів, електроарматури та інших матеріалів, які використовуються для електропостачання та функціонування вуличного освітлення. За результатами виконання даного договору ТОВ «Астана К» виписано податкову накладну від 25.04.2011 № 215 та видаткову накладну від 25.04.2011 № 215.

03.11.2010 між позивачем і ТОВ «Гансор» укладено договір купівлі-продажу № 11/3, предметом якого була поставка електроосвітлювальних приладів, електроарматури та інших матеріалів, які використовуються для електропостачання та функціонування вуличного освітлення. За результатами виконання вказаного договору за період листопад-грудень 2010 року, ТОВ «Гансор» виписано податкові і видаткові накладні на суму поставки - 497 623,75 грн.

У лютому 2010 року між позивачем і ТОВ «Фірма Баст» укладено договір купівлі-продажу від 01.02.2010 № 02/1-10, предметом якого була поставка електроосвітлювальних приладів, електроарматури та інших матеріалів, які використовуються для електропостачання та функціонування вуличного освітлення.

За результатами виконання вказаного договору ТОВ «Фірма Баст» виписано на ім'я позивача податкові і видаткові накладні за період липень-вересень 2010 року на суму 163 227,40 грн.

У листопаді 2013 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Альянс 2000» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Транспорт-експрес» за період з 01.12.2011 по 31.12.2011, ПП «Мастер-кабель» за період з 01.12.2012 по 31.12.2012, ТОВ «Астана-К» за період з 01.04.2011 по 30.04.2011, ТОВ «Гансор» за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 і ТОВ «Фірма Баст» за період з 01.07.2010 по 30.09.2010, за результатами якої складено Акт від 06.11.2013 № 331/10-06-22-00/31129440 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, податковим органом встановлено, що суми податку на додану вартість сплачені позивачем у складі ціни придбаних товарів і послуг у ТОВ «Транспорт-експрес», ПП «Мастер-кабель», ТОВ «Астана-К», ТОВ «Гансор» та ТОВ «Фірма Баст» включено до складу податкового кредиту відповідних періодів.

При цьому, особою, яка здійснювала перевірку встановлено, що відповідно до Акта Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Транспорт-експрес» по взаємовідносинам з ТОВ «Електропрессцентр», ТОВ «Консалтингова формація «Форсайт Альянс» та ПП «Автоекспромт» встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Транспорт-експрес» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, а також щодо даного підприємства направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

При дослідженні взаємовідносин між позивачем та ПП «Мастер-кабель» з використанням системи «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», податковий орган встановив розбіжності між задекларованими позивачем сумами податкового кредиту та податкових зобов'язань. У ході аналізу причин розбіжностей, відповідач вказав, що позивач помилково включив до складу податкового кредиту за грудень 2012 року суму згідно розрахунку-коригування до податкової накладеної, виписаної ПП «Мастер-кабель» від 26.11.2012 № 123/1, оскільки коригування податкових зобов'язань здійснено позивачем у листопаді 2012 року. Крім того, відповідач у акті перевірки вказує, що податкову накладну від 26.11.2012 № 123/1 позивачем до перевірки не надано.

Вказуючи на фіктивність взаємовідносин між позивачем і ТОВ «Астана К» відповідач посилається на Акт Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Астана К» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2011 року. В ході проведення вказаної перевірки встановлено, що кількість працюючих на ТОВ «Астана К» 1 особа, згідно декларації з податку на прибуток на І-й квартал 2011 року заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась. За результатами проведених заходів податковим органом встановлено, що засновником та директором ТОВ «Астана К» є громадянка ОСОБА_3, яка будучи опитана, пояснила, що вона не має відношення до діяльності даного підприємства.

Також, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві зазначено, що фінансово-господарські операції ТОВ «Астана К» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання і надання послуг.

Відносно господарських відносин між ПП «Альянс 2000» і ТОВ «Гансор» податковим органом зазначено наступне.

Перевіркою встановлено, що між ПП «Альянс 2000» і ТОВ «Гансор» укладено договір купівлі-продажу від 03.11.2010 № 11/3, предметом якого була поставка затискачів анкерних натяжних, гайок і шайб оцинкованих сталевих і інше.

Суми податку на додану вартість сплачену у складі ціни придбаного товару позивачем включено до складу податкового кредиту у грудні 2010.

Відповідач в Акті перевірки зазначив, що Броварською ОДПІ отримано податкову інформацію, згідно з якою у ході розслідування кримінальної справи встановлено, що невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності створено ряд юридичних осіб, які мають ознаки фіктивності і зареєстровані на підставних осіб, з метою здійснення незаконних операцій з переведення безготівкових коштів у готівку. До числа вказаних суб'єктів підприємницької діяльності відносить ТОВ «Гансор».

Відносно господарських відносин між ПП «Альянс 2000» і ТОВ «Фірма Баст» податковим органом зазначено наступне.

Між ПП «Альянс 2000» і ТОВ «Фірма Баст» укладено договір купівлі-продажу від 01.02.2010 № 02/1-10, предметом якого була поставка електроосвітлювальних приладів, електроарматури і інших матеріалів, які використовуються для електропостачання і функціонування вуличного освітлення.

Суми податку на додану вартість сплачену у складі ціни придбаного товару позивачем включено до складу податкового кредиту у липні - жовтні 2010.

ТОВ «Фірма Баст» за юридичною адресою не знаходиться, стан платника « 7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Згідно податкової звітності у ТОВ «Фірма Баст» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне і торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, відповідач в Акті перевірки зазначив, що до перевірки ПП «Альянс 2000» не надано технічних паспортів обладнання, актів прийомки-передачі та інших документів, що передбачені чинним законодавством, які підтверджують якість, комплектність придбаного електрообладнання у ПП «Мастер-кабель», ТОВ «Астана К», ТОВ «Гансор», ТОВ «Фірма Баст».

Виходячи із фактичних обставин діяльності ТОВ «Транспорт-експрес», ПП «Мастер-кабель», ТОВ «Астана К», ТОВ «Гансор», ТОВ «Фірма Баст», платники податку не могли приймати участі у операції з поставки товарів і надання послуг на адресу ПП «Альянс 2000», оскільки ТОВ «Транспорт-експрес», ПП «Мастер-кабель», ТОВ «Астана К, ТОВ «Гансор», ТОВ «Фірма Баст» не мали наміру здійснювати господарські операції і здійснювали діяльність з конвертації коштів, шляхом проведення безтоварних операцій (сторінка 17 Акта перевірки).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення від 27.12.2013 № 0009282200, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 203827,00 грн., з яких 174104,00 грн. - за основним платежем і 29723,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача, рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 06.03.2014 № 564/10/10-36-10-01-206/19-20 скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 № 0009282200 у сумі 4496,00 грн., з них 3597,00 грн. за основним платежем і 899,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі зазначеного рішення Головного управління Міндоходів у Київській області відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2014 № 0002732200, відповідно до якого позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 199331,00 грн. (170507,00 грн. за основним платежем і 28824,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статтей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкове зобов'язання виходячи з висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Транспорт-експрес», ПП «Мастер-кабель», ТОВ «Астана К», ТОВ «Гансор», ТОВ «Фірма Баст» і відсутність ділової мети при здійсненні даних операцій судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Як було зазначено судом, у періоді, який перевірявся, позивач проводив господарські операції з вказаними підприємствами предметом яких було поставка електроприладів і послуг.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано суду належним чином засвідчені копії:

- договорів купівлі-продажу укладених між ПП «Альянс 2000» і ТОВ «Транспорт-експрес», ПП «Мастер-кабель», ТОВ «Астана К», ТОВ «Гансор», ТОВ «Фірма Баст»;

- видаткових накладних;

- податкових накладних і накладних;

- платіжних доручень;

- банківські виписки;

- Акти приймання виконаних будівельних робіт.

Під час судового розгляду представники позивача пояснили, що підприємством придбавало електроприлади і інші товару в контрагентів з метою виконання зобов'язань по реконструкції мереж вуличного освітлення, які виникли на підставі договорів укладених між ПП «Альянс 2000» і Пухівською сільською радою, Тарасівською сільською радою, Виконавчим комітетом Боярською міської ради, Лісниківською сільською радою.

На підтвердження даної обставини позивач надав суду копії актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних і банківських виписок.

В матеріалах справи наявні копії ліцензії № 489124 і ліцензії № 180339 виданих Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області і Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві строк дії яких з 30.11.2009 по 30.11.2012 і з 09.11.2012 по 09.2017. Відповідно до зазначених ліцензій ПП «Альянс 2000» має право здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури.

Також позивач надав суду копію штатних розписів на 2010, 2011 і 2012, відповідно до яких на підприємстві працювали інженер-електрик, інженер-проектувальник і техніки-електрики.

Тобто, позивачем надано суду як первинні бухгалтерські документи, так і інші документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у даного контрагента та подальшу їх реалізацію. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган під час судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Як встановлено судом, факти поставки позивачу товарів і оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача і у податковій звітності, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП «Альянс 2000» і ТОВ «Транспорт-експрес», ПП «Мастер-кабель», ТОВ «Астана К», ТОВ «Гансор», ТОВ «Фірма Баст».

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію і свідоцтва платників податку на додану вартість ТОВ «Транспорт-експрес», ПП «Мастер-кабель», ТОВ «Астана К», ТОВ «Гансор», ТОВ «Фірма Баст» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання первинних бухгалтерських документів.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагентів позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій і видання податкових накладних, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень податкового законодавства.

З приводу пояснень директора ТОВ «Астана К» і ТОВ «Транспорт-експрес», на які податковий орган посилається як на доказ безтоварності правочинів, укладених між позивачем і контрагентами, суд зазначає, що дані докази є недопустимими, тому судом до уваги не приймаються, оскільки згідно із статтею 65 Кримінально-процесуального кодексу України доказами в кримінальній справі є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Таким чином, пояснення керівника підприємства, що зафіксовані в протоколі допиту свідка, є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак вони не є єдиним і належним доказом, який встановлює відповідні юридичні факти, у тому числі й щодо нікчемності правочинів, оскільки таким доказом, може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили.

Відносно тверджень податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з віднесенням до його складу сум сплаченого податку на додану вартість у складі придбаних товарів, суд зазначає наступне.

До 01.01.2011 до спірних правовідносин застосовувались положення Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з вимогами Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку -покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.

Тобто, можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту пов'язується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.

Починаючи з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 у взаємозв'язку з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, податкові накладні.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості поставленого товару.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового і бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

При цьому, суд, розглядаючи вказану справу враховує положення листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 відповідно до якого у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку містять усі дані стосовно змісту господарських операцій між позивачем і ТОВ «Транспорт-експрес», ПП «Мастер-кабель», ТОВ «Астана К», ТОВ «Гансор», ТОВ «Фірма Баст». Позивачем надано суду усі документи щодо придбання товару і його подальшої реалізації

Доказів щодо неправомірності формування ПП «Альянас 2000» податкового кредиту за перевіряємий період відповідачем суду не надано.

Крім того, судом встановлено, і це підтверджується даними таблиці, яка наведена у позовній заяві, що податковим органом при визначенні суми грошового зобов'язання у податковому повідомленні-рішенні від 13.03.2014 № 000273200 допущено арифметичну помилку. При цьому, представник відповідача не зміг надати суду відповідні пояснення з цього приводу та/або контррозрахунку із посиланням на первинні бухгалтерські документи і дані податкової звітності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 13.03.2014 № 0002732200, підлягає скасуванню як протиправне.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.03.2014 № 0002732200.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «АЛЬЯНС 2000» судовий збір у сумі 398 (триста дев'яносто вісім) грн. 67 коп .

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 липня 2014 р.