Постанова

від 24.06.2014 по справі 804/7919/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 р. Справа № 804/7919/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріТалаш Д.В. за участю: представника позивача Бершадської Т.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вітол" до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекція Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення №0001231500 від 14.05.2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Вітол» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції ГУМ у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними дії Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції ГУМ у Дніпропетровській області на підставі яких було складено акт перевірки №38/04-83/22-01/2188829 від 24.04.2014 року та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001231500 від 14.05.2014 року, щодо донарахування до сплати визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 134429,00 грн..

В обґрунтування позову зазначено, що податковий орган провів перевірку позивача, однак висновки викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що спірне повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту перевірки є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування, оскільки господарські операції були реально здійснені.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, що відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Вітол», як платник податків перебуває на обліку в Криворізькій північній об'єднаній державній податковій інспекції ГУМ у Дніпропетровській області та є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 14.04.2014р. №80, виданого Криворізькою північною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, головним державним ревізором-інспектором відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту Мінгаз Іриною Василівною відповідно до пп.20.1.6 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.82, ст.85 розділу II Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI, наказу Криворізької північної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.04.2014р. №329, та надання підприємством не в повному обсязі документів на обов'язковий письмовий запит Криворізької північної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №4328/04-83-15-01 від 19.03.2014 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фірма «ВІТОЛ» (код ЄДРПОУ 38530554) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ДНЕПРТЕХНОКОМ» (код ЄДРПОУ 38530554) за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 р. та подальшою реалізацією придбаних товарів (робіт, послуг).

За наслідками перевірки складено Акт від 24.04.2014 року №38/04-83/22-01/218882 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення: п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціям придбання товарів у ТОВ «Днепртехноком», які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, у зв'язку з відсутністю документального підтвердження факту придбання товарів, внаслідок чого: ТОВ «Фірма «ВІТОЛ» завищено податковий кредит за січень 2014 року в сумі 107 543,00 грн..

На підставі висновків Акту перевірки Криворізька північна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийняла податкове повідомлення-рішення №0001231500 від 14.05.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Фірма «ВІТОЛ» за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем у розмірі 107543,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 26886,00 грн..

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку №984 від 22.12.2010 року).

В Акті документальної перевірки зазначено, що для проведення перевірки по господарських відносинах з ТОВ «Днепртехноком» за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року суб'єктом господарювання були надані такі первинні документи: договір поставки від 29.05.2013 року №0513, додаткова угода №1 від 27.12.2013 року, специфікація №№9,11; договір на перевозку вантажу автомобільним транспортом від 02.09.2013 року №0913-ГП, додаткова угода до договору від 04.09.2013 року №1; оборотно-сальдові відомості по рах.361, рах.631, рах.220 від 01.01.2014 року - 31.01.2014 року; банківські виписки за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року; видаткові накладні, податкові накладні, реєстри податкових накладних, рахунки-фактури за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року; товарно-транспортні накладні; договір поставки №101 від 10.01.2013 року, специфікація №15; договір оренди обладнання №1113 від 13.11.2012 року, акти прийому передач.

Також відповідачем від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська отримано Акт №468/04-62-22-3/38530554 від 31.03.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Днепртехноком» (код ЄДРПОУ 38530554) щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року.

Так, згідно договору поставки від 29 травня 2013 року за №0513 ТОВ «Днепротехноком» (Продавець) передає, а ТОВ фірма «Вітол» (Покупець) приймає у власність та оплачує, в порядку та на умовах визначених в договорі товарно-матеріальні цінності. Товарно-матеріальні цінності визначенні в видаткових та податкових накладних. Отримання товару позивачем підтверджується первинними документами, які наданні до перевірки та до суду. В тому числі договором перевезення та товарно-транспортними накладними. Розрахунки між підприємствами здійснені в повному обсязі.

Висновок відповідача про нереальність укладення угоди ґрунтується на Акті перевірки №468/04-62-22-3/38530554 від 31.03.2014 року про неможливість проведення звірки ТОВ «Днепртехноком» (код ЄДРПОУ 38530554), недоліками в товарно-транспортних накладних та ненадання посвідчення та відрядження на директора позивача.

Так, згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (стаття 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зауваження до форми і змісту податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Згідно з приписами підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Слід зазначити, що відповідно до статті 44 Податкового кодексу України, позивачем надані первинні документи, а саме: договір поставки від 29.05.2013 року №0513, додаткова угода №1 від 27.12.2013 року, специфікація №№9,11; договір на перевозку вантажу автомобільним транспортом від 02.09.2013 року№0913-ГП, додаткова угода до договору від 04.09.2013 року №1; оборотно-сальдові відомості по рах.361, рах.631, рах.220 від 01.01.2014 року - 31.01.2014 року; банківські виписки за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року; видаткові накладні , податкові накладні, реєстри податкових накладних, рахунки-фактури за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року; товаро-транспортні накладні; договір поставки №101 від 10.01.2013 року, специфікація №15; договір оренди обладнання №1113 від 13.11.2012 року, акти прийому передач, які мали б бути враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваного акту індивідуальної дії.

Щодо недоліків товарно-транспортних накладних, слід зазначити, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, ФОП ОСОБА_5, згідно з інформацією, отриманою з бази даних УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області є власником автомобілів, вказаних в товарно-транспортних накладних, які перевозили ТМЦ позивача.

Тому окремі недоліки в ТТН не можуть слугувати підставою для визнання угоди не дійсною, що також стосується ненадання посвідчення та відрядження на директора позивача під час укладення угоди, оскільки з наданих документів можливо встановити суть господарської операції, а податкове законодавство України такі документи не пов'язує з правом позивача на податковий кредит.

Таким чином, позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції, що не спростовано відповідачем. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців. Також податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, висновки акту перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем не реальних угод, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що не є підставою для визнання угод недійсними.

Основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" №3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Рішення Європейського суду від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" п.38.

Таким чином, винесене податкове повідомлення-рішення №0001231500 від 14.05.2014 року підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дії Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції ГУМ у Дніпропетровській області на підставі яких було складено акт перевірки №38/04-83/22-01/2188829 від 24.04.2014 року, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості вказаних вимог та зазначає наступне.

Так, згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. Висновки ж посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків.

Таким чином, дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків, тобто не порушують права платника податків. Оцінка акту перевірки, в тому числі й оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту. Тому, в задоволенні таких позовних вимог має бути відмовлено, оскільки вони є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного вище, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Вітол» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції ГУМ у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення №0001231500 від 14.05.2014 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001231500 від 14.05.2014 року.

В іншій частині відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Вітол» (код ЄДРПОУ 21888299) судові витрати у розмірі 2 615 (дві тисячі шістсот п'ятнадцять ) гривень 50 коп..

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко