Ухвала

від 28.07.2014 по справі 818/1063/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2014 р.Справа № 818/1063/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РУТЕКС" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2014р. по справі № 818/1063/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РУТЕКС"

до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рутекс", звернувся до суду із адміністративним позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000041503 від 10.02.2014р.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем діючого законодавства. Зазначив, що відповідачем на підставі вимог ст.126 глави 11 розділу II Податкового кодексу України (далі-ПК України), було зобов'язано підприємством сплатити штраф за затримку на 18 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ за листопад 2013 р. в розмірі 27768,60 грн. Разом з тим, оскільки узгоджена сума грошового зобов'язання була сплачена позивачем в повному обсязі та вчасно, то висновки перевіряючих про порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими, та як наслідок, застосування штрафних санкцій на підставі спірного податкового повідомлення-рішення незаконним.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про обґрунтованість встановлених за наслідком проведеної перевірки висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Зазначив, що оскільки підприємством було сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання, граничні терміни сплати порушені не були, кошти в сумі 27800,00 грн. своєчасно надійшли до державного бюджету, позивач згідно діючого законодавства не міг сплатити податкове зобов'язання за інше підприємство, і кошти з ПДВ не могли бути зараховані на особливий рахунок іншого підприємства, яке не є платником ПДВ, а відповідач допустив порушення обліку коштів позивача, то жодних порушень вимог ст.126 глави 11 розділу II ПК України вчинено не було.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, просили розглянути справу без їх участі.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Рутекс" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Конотопській ОДПІ.

30.01.2014 року співробітниками Конотопської ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Рутекс" з питань своєчасності сплати суми податкового зобов'язання з ПДВ за період з 30.12.2013 року по 17.01.2014 року, за результатами якої складено акт №21/18- 05-153/20014085 від 31.01.2014 року.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.203.2 ст. 203 ПК України внаслідок того, що підприємством несвоєчасно сплачено податкове зобов'язання по деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2013 року в сумі 27768,56 грн., граничних термін сплати - 30.12.2013 року, фактично сплачено 17.01.2014 року.

Позивач, не погоджуючись із встановленими порушеннями, 03.02.2014 року надав заперечення на акт перевірки (вих. № 44).

Листом від 07.02.2014 року №844/10/18-05-15-3 Конотопською ОДПІ було надано відповідь на заперечення, згідно якої, висновок за результатами документальної невиїзної перевірки залишені без змін, а заперечення до акту перевірки без задоволення.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, Конотопською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 10.02.2014 р. №000041503, яким ТОВ "Рутекс" зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2776,86 грн.

Не погоджуючись із правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач провів процедуру його адміністративного оскарження, за наслідками розгляду якої, рішеннями Головного управління Міндоходів у Сумській області від 05.03.2014 року №3617/10/18-28-10-03-04-37/42 ск та Міністерства доходів і зборів України від 27.03.2014 року №5459/6/99-99-10-01-02-15 в задоволенні скарг було відмовлено, а спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактично підставою для зобов'язання позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2776,86 грн., слугували висновки податкового органу про несвоєчасність сплати підприємством суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка зазначена у поданій податковій декларації від 18.12.2013р. №9081588676, а саме ТОВ "Рутекс" подані платіжні доручення до установи банку на сплату податку на додану вартість (код платежу: 14010100): від 26.12.2013р. №13665 на загальну суму 27700,00 грн. та від 27.12.2013р.№13667 на загальну суму 100,00 грн.

В даних платіжних дорученнях в графі призначення платежу вказано: "*;101;24000430;ПДВ за листопад 2013р.", тобто, зазначено код іншого підприємства, а саме ТОВ "КФФК". У зв'язку з тим, що ТОВ "Рутекс" невірно заповнений платіжний документ на сплату податкового зобов'язання по ПДВ в особовому рахунку платника станом на 30.12.2013р. виникла заборгованість в сумі 27768,56 грн.

16.01.2014 року ТОВ "Рутекс" було подано заяву №14, в якій вказало, що при перерахуванні ПДВ за листопад 2013р. підприємство допустило помилки в платіжних дорученнях в призначенні платежу, а саме, помилково в призначенні платежу був вказаний код 24000430 (ТОВ "КФФК") замість коду 20014085 (ТОВ "Рутекс"). Просило зарахувати ТОВ "Рутекс" платежі з ПДВ за листопад 2013р. в сумі 27800,00 грн.

В зв'язку з тим, що по особовому рахунку платника по ПДВ на 30.12.2013р. рахувалася переплата в сумі 54830,44 грн., а нарахування по декларації по ПДВ склали 82599 грн., несвоєчасно сплачена сума до бюджету складає 27768,56 грн.

Відповідно висновку Конотопської ОДПІ від 17.01.2014 р. №30-20 було здійснено перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший в сумі 27800 грн.

Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ "Рутекс" вимог п. 203.2 ст.203 ПК України в частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання по декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року в сумі 27768,56грн., граничний термін сплати - 30.12.2013р., фактично сплачено 17.01.2014р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання є обґрунтованими, оскільки внаслідок невірного заповнення позивачем платіжних документів в особовому рахунку платника виникла заборгованість у сумі 27768,56 грн., яка була погашена лише після спливу встановленого законодавством терміну.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У відповідності до п.54.1 ст.54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні правові норми щодо строку сплати суми податкового зобов'язання містяться в п.203.2 ст.203 ПК України.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/8976, передбачає, що відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Згідно Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 22.10.2013 р. №609, у разі сплати суми податків зборів/єдиного внеску (код виду сплати 101) в "Призначенні платежу" розрахункового документу в полі №3 вказується код за ЄДРПОУ платника, який здійснює сплату.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що ТОВ "Рутекс" при заповненні платіжного документу в призначенні платежу вказало код іншого підприємства, чим було порушено вищевказаний Порядок.

Згідно п.2.14. Наказу Міністерства фінансів "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. № 168/707, та п.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що через невірне заповнення позивачем платіжних документів, в особовому рахунку платника виникла заборгованість в сумі 27768,56 грн., яка була погашена лише після спливу встановленого законодавством терміну (граничний термін сплати - 30.12.2013р., фактично сплачено 17.01.2014р.), а тому, висновки податкового органу про порушення позивачем термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання є обґрунтованими.

Згідно п.116.1 ст.116 ПК України, у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Відповідальність у виді штрафу відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України застосовується у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом. Такий штраф становить :

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі викладеного, беручі до уваги встановлені під час розгляду справи обставини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість встановлених за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, правомірності нарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності власних дій.

Натомість, відповідач, будучі суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність виявлених під час проведеної перевірки порушень вимог діючого законодавства та обґрунтованість винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження позивачем.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 року по справі №818/1063/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РУТЕКС" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2014р. по справі №818/1063/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А.