Рішення

від 23.07.2014 по справі 305/882/14-ц

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/882/14-ц

Провадження по справі № 2/305/524/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.07.2014 року Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Тулик І.І.

при секретарі - Шемота М.І.

з участю представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 грудня 2012 року між ТзОВ "Кредитні ініціативи" та ПАТ "АКПІБ" було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого первинний кредитор передає, а новий кредитор приймає кредитний портфель, унаслідок чого новий кредитор набуває всіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань. Згідно даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 519 від 17 квітня 2007 року, що був укладений між ПАТ "АКПІБ" та ОСОБА_2, за яким останній отримав кредит в сумі 40000 доларів США та зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити проценти за користування в сумі та в строки передбачені кредитним договором. Банк свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит в сумі 40000 доларів США. У порушення умов договору, ОСОБА_2 належним чином не виконав, в результаті чого станом на 01.03.2014 року має прострочену заборгованість, а саме: за кредитом - 30476,20 доларів США, що за курсом НБУ на 01.03.2014 року складає - 304344,47 гривень; за відсотками - 19682,01 доларів США, що за курсом НБУ складає - 196550,46 гривень; пеня станом на 01.03.2014 року - 5249,78 доларів США, що за курсом НБУ - 52425,88 гривень, яку просили стягнути в їх користь з останнього, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3654 гривні.

Представник позивача Грицюк В.П. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просить дану справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнає. Пояснив, що в 2009 році первісний кредитор вже звертався до Рахівського районного суду за видачею судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 коштів за договором №519 від 17 квітня 2007 року, та отримав відповідний судовий наказ від 19 серпня 2009 року. Тому повторне рішення суду про стягнення кредитної заборгованості може призвести до подвійного стягнення коштів за одним і тим самим договором. У зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши представника відповідача, вивчивши обставини справи, дослідивши їх докази, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 519 від 17 квітня 2007 року, за яким банк надав останньому кредит в сумі 40000 доларів США, із зобов'язанням повернути ці кошти і проценти за користування ними в строк та на умовах, передбачених кредитним договором.

Між тим, встановлено, що 17 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" було укладено договір відступлення прав вимоги та договір про передачу права за договорами забезпечення.

Відповідно до п.2.1, 2.2 договору первинний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель, внаслідок чого новий кредитор набуває всіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підставами своїх вимог в даному випадку позивач зазначив наявність права звернення до суду у зв'язку з набуттям права вимоги, і наявність заборгованості у відповідача за кредитним договором. Зокрема, відповідно до договору про відступлення права вимоги, договору про передачу прав за договорами забезпечення та чинного законодавства покупець в особі ТзОВ "Кредитні ініціативи" набув усі права вимоги по відступленим кредитним договорам, включаючи сплату суми основного боргу, відсотків, комісій, нарахованих штрафних санкцій, в тому числі і права вимоги і за кредитним договором № 519 від 17 квітня 2007 року, укладеного між первісним кредитором ПАТ "АКПІБ" та ОСОБА_2.

Разом з цим, судом встановлено, що судовим наказом Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 серпня 2009 року, який набрав чинності 15 вересня 2009 року, та яке в силу ч.4 ст. 61 ЦПК України має преюдиційне значення для вирішення даних правовідносин, з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за цим самим кредитним договором №519 від 17 квітня 2007 року в сумі 32407,05 доларів США, що по курсу НБУ станом на 13.08.2009 року становила - 250811,12 гривень боргу, яка складалася із заборгованості за кредитом - 27142,87 доларів США, простроченого кредиту - 3333, 33 доларів США, прострочених відсотків за користування кредитом - 1575,49 доларів США, пені за прострочення сплати кредиту - 240,37 доларів США, нарахованих відсотках з 1 по 13 серпня 2009 року - 114,99 доларів США.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 519 від 17 квітня 2007 року, укладеного між ПАТ "АКПІБ" та ОСОБА_2, станом на 1 березня 2014 року, позивачем до стягнення вимагається кредитна заборгованість в сумі 553320,81 гривень, яка складається зокрема із суми заборгованості за кредитом - 30476,20 доларів США, що за курсом НБУ на 01.03.2014 року складає - 304344,47 гривень; за відсотками - 19682,01 доларів США, що за курсом НБУ складає - 196550,46 гривень; та пеня станом на 01.03.2014 року - 5249,78 доларів США, що за курсом НБУ - 52425,88 гривень, який на думку суду не можна вважати належним та допустимим доказом визначення заборгованості по даному кредиту.

Відповідно до статей 1, 2, 17, 19 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень судів покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, на підставі виконавчих листів, що видаються судами, судових наказів, на підставі яких за заявою стягувача державний виконавець відкриває виконавче провадження.

При цьому, позивач не надав суду доказів звернення кредитора до державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання судового наказу, не обґрунтував жодним доказом, що невиконання рішення суду є наслідком обставин, які не залежали від волі кредитора та перешкоджали чи унеможливлювали виконання судового рішення.

Отже, не виконання судового наказу про стягнення на користь кредитора з ОСОБА_2 кредитної заборгованості стала наслідком власної бездіяльності кредитора.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На відміну від банків, для фізичних осіб, які є позичальниками, споживачами фінансових послуг з кредитування, метою отримання ними кредиту є задоволення власних потреб, які не пов'язані з підприємницькою діяльністю.

Діяльність банків з надання кредитів є підприємництвом, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою одержання прибутку. Проценти (відсотки), які банк отримує за користування кредитом, в розумінні ст. 1054 ЦКУ, ст. ст. 42, 142 ГКУ, є його прибутком (доходом), який є показником фінансових результатів господарської діяльності банку.

Такого висновку дозволяє дійти зміст ст. 1054 ЦКУ та кредитного договору, де зобов'язання позичальника з повернення кредиту та зобов'язання зі сплати відсотків за користування кредитом є самостійними зобов'язаннями у кредитному зобов'язанні, за порушення яких встановлено самостійну відповідальність.

Тому у разі їх невиконання кредитор вправі звернутися до суду як з позовом про стягнення заборгованості, яка складається з неповернутої основної суми кредиту і сплати відсотків, так і з самостійним позовами: або про стягнення несплаченої погашеної частини кредиту, або про стягнення відсотків за користування кредитом.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦКУ збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змісту ст. ст. 22, 1054 ЦКУ і умов кредитного договору, прострочені оплатою відсотки за користування кредитом в розумінні ст. 22 ЦКУ можна вважати не отриманим доходом кредитодавця, на який він мав право розраховувати у разі належного виконання позичальником своїх зобов'язань згідно умов кредитного договору, тобто збитками.

Оскільки не виконання рішення суду про стягнення з позичальника заборгованості у процедурі виконавчого провадження є наслідком власної бездіяльності самого кредитора, тим самим кредитор сам фактично сприяв виникненню збитків.

Суд враховує, що не виконання раніше постановленого судом рішення (судового наказу) про стягнення з позичальника на користь кредитора кредитної заборгованості у сумі 250811,12 грн., яка включає також і суму основного боргу по кредиту з відсотками за період до прийняття судом рішення, заявлену до стягнення й у даній справі, стало наслідком бездіяльності самого кредитора, який тим самим сприяв збільшенню розміру відсотків за користування кредитом у період після прийняття судом рішення до порушення провадження у даній справі (збитків), у виникненні яких вина відповідачів відсутня, а можливість стягнення з позичальника заборгованості у виконавчому провадженні з виконання рішення суду (судового наказу) від 19 серпня 2009 року кредитором не втрачена.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у позові.

Керуючись ст. ст. 6, 8, 10,11, 57,58, 60, 88, 212- 215, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до цивільної палати апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Тулик І.І.

З оригіналом вірно,

Суддя Рахівського районного суду: Тулик І.І.