Рішення

від 29.07.2014 по справі 712/4790/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1888/14Головуючий по 1 інстанції Категорія : 53 Кузьменко В. А. Доповідач в апеляційній інстанції Пальонний В. С. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПальонного В. С. суддівЄльцова В. О. , Нерушак Л. В. при секретарі Посипайко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс-Таврика» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс-Таврика» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та витребування трудової книжки, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Укртранс-Таврика» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та витребування трудової книжки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що працював у відповідача на посаді столяра. Відповідно до наказу №10-к від 15 серпня 2013 року його було звільнено з посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. При звільненні відповідач не провів з ним повного розрахунку та не видав трудову книжку.

З врахуванням вказаних обставин, посилаючись як на правову підставу своїх вимог на ст. ст. 116, 117 КЗпП України, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 2867 грн. 50 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по 1 березня 2014 року в розмірі 7668 грн. 50 коп. та зобов'язати видати йому трудову книжку.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги лише в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 серпня 2013 року по 23 травня 2014 року, оскільки інші вимоги відповідачем задоволені в добровільному порядку під час розгляду справи в суді.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 травня 2014 року позов задоволено: стягнуто з ТОВ «Укртранс-Таврика» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 серпня 2013 року по 23 травня 2014 року в сумі 11741 грн. 95 коп., вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Укртранс-Таврика», вважаючи рішення необ'єктивним і необґрунтованим, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи, просить скасувати це рішення суду і ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ТОВ «Укртранс-Таврика», яка підтримала апеляційну скаргу, ОСОБА_6 та його представника, які заперечували проти її задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 перебував з відповідачем у трудових відносинах, звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

В день звільнення підприємство не виплатило ОСОБА_6 всі належні йому суми та не видало трудову книжку.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За правилами ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановивши, що в день звільнення підприємство не виплатило позивачу всі належні йому суми, суд прийшов до висновку про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Вказаний висновок відповідає обставинам справи та вимогам закону і колегія суддів з ним погоджується.

В той же час, визначаючи розмір середнього заробітку ОСОБА_6, що підлягає стягненню на його користь з підприємства, суд допустив помилки при обчисленні зазначених сум.

Так, суд виходив з того, що середньоденна заробітна плата позивача складає 63 грн. 47 коп.

Відповідно до ч. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки ОСОБА_6 був звільнений з роботи 15 серпня 2013 року, то його середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за червень і липень 2013 року.

Як вбачається із довідки про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_6 отримав заробітну плату у червні 2013 року - 1150 грн. 00 коп. та липні 2013 року - 1165 грн. 36 коп.

Середньоденний заробіток складає: (1150 грн. 00 коп. + 1165 грн. 36 коп.) : 41 робочий день (червень - 18 р. д., липень - 23 р. д.) = 56 грн. 47 коп.

Кількість днів затримки розрахунку відповідно до роз'яснень, викладених в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» необхідно розраховувати по день фактичного розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно довідки ТОВ «Укртранс-Таврика» №2 від 26 травня 2014 року повний розрахунок зі ОСОБА_6 проведено 26 травня 2014 року.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню його середній заробіток за період з 16 серпня 2013 року по 26 травня 2014 року (по день фактичного розрахунку), який включає 194 робочих дні.

Відповідно розмір середнього заробітку за затримку розрахунку, що підлягає стягненню на користь позивача складає 10955 грн. 18 коп. (194 дні х 56 грн. 47 коп. = 10955 грн. 18 коп.).

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з ТОВ «Укртранс-Таврика» на користь ОСОБА_6

В іншій частині рішення суду є законним і обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги були предметом судового дослідження і висновків суду не спростовують.

Зокрема, посилання апелянта на відсутність вини ТОВ «Укртранс-Таврика» у несвоєчасному проведенні розрахунку з позивачем є необґрунтованим, оскільки він не надав суду доказів виконання ним вимог ст.ст.116-117 КЗпП України при звільненні позивача.

Необґрунтованим є і посилання апелянта на пропуск позивачем строків на звернення до суду, визначених ч.1 ст.233 КЗпП України, оскільки позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заробітної плати, яка не була виплачена йому на день звернення, а відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс-Таврика» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та витребування трудової книжки змінити, зменшивши розмір середнього заробітку ОСОБА_6, що підлягає стягненню на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс-Таврика» за затримку розрахунку при звільненні до 10955 грн. 18 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :