Рішення

від 28.07.2014 по справі 922/2558/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2014 р.Справа № 922/2558/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Фотіна ", м. Харків про стягнення коштів в сумі 16544,01 грн. за участю представник:

позивача: Счастлива Я.О., за дов. від 28.05.2010 р.

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фотіна", про стягнення з відповідача за договором про постачання теплової енергії № 2275 від 01.12.2003 року 9969 грн. 65 коп. суми основного боргу, 1191 грн. 60 коп. 3% річних від простроченої суми, 4969 грн. 22 коп. інфляційних втрат, 413 грн. 54 коп. пені, а також просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідачем порушено умови за договором про постачання теплової енергії № 2275 від 01.12.2003 року у частині розрахунків за надані послуги, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість.

Ухвалою суду від 26 червня 2014 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2558/14 та призначено її до слухання у судовому засіданні на 14 липня 2014 року.

Ухвалою від 14 липня 2014 року розгляд справи був відкладений на 28 липня 2014 року в зв'язку з неявкою відповідача.

17 липня 2014 року від представника позивача надійшов уточнюючий розрахунок пені (вх. № 24649 від 17 липня 2014 року), який суд долучив до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулося 28 липня 2014 року, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач свого представника в судове засідання не направляв, витребувані судом докази не надав, про причини не явки суд не повідомив.

Згідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого суду або постанови апеляційного суду (п. 2 ч. 2 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України.

Судом перевірено адресу відповідача: згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07 липня 2014 року, місцезнаходження відповідача - 61003, Харківська область, м. Харків, пров. Костюринський, буд. 5, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - позовна заява.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Згідно абзацу 3 п. 3.9.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", доказом належного повідомлення у разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Наявний у матеріалах справи витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", свідчить про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 64-65).

Згідно з ч. 2 ст. 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні у матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Таким чином, суд вважає, що учасники судового процесу повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні 28 липня 2014 року позивач не виявив наміру подати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для вставлення у повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 грудня 2003 року між позивачем (Енергопостачальна організація) та відповідачем (Споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 2275 (далі - "договір"), за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію до приміщень за адресою: м. Харків, вул. Наріманова, 4/6 у потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором (а. с. 25 - 29).

16 квітня 2004 року між позивачем і відповідачем була укладена додаткова угода до договору № 2275 від 01 грудня 2003 року про постачання теплової енергії якою основний договор доповнено пунктом 6.1 договору та викладено юридичні адреси сторін та платіжні реквізити (а. с. 34).

Згідно з п. 5.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться за розрахунковим способом.

За умовами п. 6.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт звірки розрахунків.

На підставі п. 10.4. договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Позивач здійснив постачання теплової енергії до приміщень відповідача в опалювальний сезон 2012 - 2013 р.р., про що свідчить акт підключення споживача до джерела теплової енергії №176/7316-В від 15 жовтня 2012 року (а. с. 9) та акт відключення споживача від джерела теплової енергії № 176/52-В від 14 квітня 2013 року (а. с. 10). Також, позивачем було здійснено постачання теплової енергії до приміщень відповідача в опалювальний сезон 2013 року, що підтверджує акт підключення споживача до джерела теплової енергії № 176/318 від 03 жовтня 2013 року (а. с. 11).

Акти звірки від 18 березня 2014 року (а. с. 46-47), платіжні вимоги з доданими актами виконаних робіт та рахунками-фактурами від 22 травня 2013 року (а. с. 17-24) та від 18 березня 2014 року (а. с. 45-52) були надані позивачем до суду в підтвердження виконання ним своїх зобов'язань.

Пунктом 6.7 договору передбачено, що погашення боргу та відсотків за товарний кредит повинно бути здійснено протягом 5 днів після одержання розрахунку безпосередньо від працівника підприємства або 7 днів після відправлення поштою.

На виконання п. 6.7 договору позивач направив відповідачу 22 травня 2013 року платіжну вимогу № 84 в якій виклав вимоги щодо сплати боргу, який утворився за опалювальний сезон 2012 - 2013 р.р. Відправлення вимоги підтверджується копією чека (а. с. 17 зворотна сторінка). 19 березня 2013 року позивачем було надіслано відповідачу платіжну вимогу № 33 від 18 березня 2014 р. щодо сплати боргу, який утворився за опалювальний сезон 2013 року. Відправка вимоги також підтверджується наявними в матеріалах справи чеком (а.с. 45 зворотна сторінка).

На думку позивача, відповідач не виконав покладене на нього зобов'язання по оплаті, в наслідок чого у останнього утворилася заборгованість у розмірі 8 318 грн. 44 коп. за період з 15 жовтня 2012 року по 14 квітня 2013 року та у розмірі 1 651 грн. 21 коп. за період з 03 жовтня 2013 року по 22 листопада 2013 року.

У пункті 7.2.3 договору сторони погодили, що за прострочення оплати належним чином виконаних робіт споживач сплачує енергопостачальній організації пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення. На підставі вказаного пункту договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 413 грн. 54 коп. за період з 30 травня 2013 року по 19 червня 2014 року (уточнений розрахунок пені, а. с. 62).

Також, згідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем зараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 1 191 грн. 60 коп. 3% річних від простроченої суми за період з 29 травня 2013 року по 19 червня 2014 року, 4 969 грн. 22 коп. інфляційних втрат за період з 29 травня 2013 року по 19 червня 2014 року (а.с. 40).

Позивач стверджує, що основна заборгованість не була сплачена відповідачем, що і стало причиною звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а інша сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови договору, а саме здійснив постачання теплової енергії до приміщень відповідача, про що свідчить акт підключення споживача до джерела теплової енергії № 176/7316-В від 15 жовтня 2012 року та акт відключення споживача від джерела теплової енергії №176/52-В від 14 квітня 2013 року, акт підключення споживача до джерела теплової енергії №176/318 від 03 жовтня 2013 року (а.с. 9-11), акти виконаних робіт та рахунки-фактури (а.с. 17-24; 45-52) за період з 15 жовтня 2012 року по 14 квітня 2013 року на суму 8 318 грн. 44 коп., за період з 03 жовтня 2013 року по 22 листопада 2013 року на суму 1 651 грн. 21 коп.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію за опалювальний сезон 2012 - 2013 р.р. та за опалювальний сезон 2013 року у загальній сумі 9 969 грн. 65 коп.

З огляду на викладене вище, беручи до уваги п. 6.7 договору та ненадання відповідачем доказів сплати отриманих від позивача на основі договору послуг за період з 15 жовтня 2012 року по 14 квітня 2013 року на суму 8 318 грн. 44 коп. та за період з 03 жовтня 2013 року по 22 листопада 2013 року на суму 1651 грн. 21 коп., суд визнав позовні вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу у загальному розмірі 9 969,65 грн. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України та п. 7.2.3 договору, нараховані пеня у розмірі 413 грн. 54 коп., 3% річних у розмірі 1 191 грн. 60 коп. та інфляційні втрати у розмірі 4969 грн. 22 коп.

Вирішуючи спір у частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2.3 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми, за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок вказаної вище санкції (пені у розмірі 413,54 грн.) на предмет відповідності умовам договору, вимогам чинного законодавства (зокрема, ст.ст. 253-255 ГК України, ч. 6 статті 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань") дійшов висновку, що відповідні позовні вимоги в цілому є законними та обґрунтованими, втім позивач невірно визначив період нарахування пені.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи наведене положення ст. 253 ЦК України та те, що відповідач мав виконати грошове зобов'язання за договором в опалювальний сезон 2012 - 2013 р.р. у термін до 29 травня 2013 року (вимога від 22.05.2013 р.), нарахування санкцій має здійснюватися з дня наступного за днем неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором, тобто з 30 травня 2013 року; в опалювальний сезон 2013 року - у термін до 26 березня 2014 року (вимога від 18.03.2014 р.), отже нарахування санкцій має здійснюватися з 27 березня 2014 року.

Позивачем надано уточнений розрахунок пені, в якому вказано періоди нарахування пені - з 30.05.2013 р. та з 27.03.2014 р. (а. с. 62).

Проте, при здійсненні розрахунку пені, відповідачем не враховано законодавче обмеження періоду нарахування пені, встановлене ч. 6 ст. 232 ГК України. Так, розрахунок пені на суму боргу у розмірі 8 318,44 грн. проведено позивачем за період з 30.05.2013 р. по 01.10.2014 р., водночас відповідний розрахунок повинен був бути здійсненим за період з 30.05.2013 р. по 29.11.2013 р. Розрахунок пені на суму 1 651,21 грн. проведено у період з 27.03.2014 р. по 19.06.2014 р., який обрано вірно.

При проведенні перевірки щодо правильності нарахування пені судом встановлено, що її загальний розмір (з розрахунку сум боргу та правильних періодів нарахування пені) за два періоди складає 632 грн. 64 коп.

Водночас, враховуючи, що загальний розмір пені, заявлений до стягнення позивачем у позовній заяві становить 413,54 грн., позивачем при наданні суду уточненого розрахунку пені змін позовної заяви (збільшення розміру позовних вимоги) не надавалось, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення на його користь пені в розмірі 413 грн. 54 коп. підлягаючими задоволенню з огляду на викладені вище в рішенні обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши позові вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача сум інфляційних та річних суд позовні вимоги в цій частині визнав підлягаючими частковому задоволенню, а саме у розмірі 275,44 грн. 3% річних (за період з 30 травня 2013 року по 19 червня 2014 року у розмірі 263 грн. 91 коп. та за період з 27 березня 2014 року по 19 червня 2014 року у розмірі 11 грн. 53 коп.) та у розмірі 1126,94 грн. інфляційних (за період з 30 травня 2013 року по 19 червня 2014 року у розмірі 989,63 та за період з 27 березня 2014 року по 19 червня 2014 року у розмірі 137,01 грн.). В решті річних та інфляційних втрат суд вважає за необхідне позивачу відмовити, оскільки решта інфляційних втрат та 3% річних заявлені позивачем безпідставно (по-перше, датою початку нарахування є 30.05.2013 р., а не 29.05.2013 р., як вказав позивач; по-друге, при здійсненні розрахунку позивачем не взято до уваги місяці за якими індекс інфляції становив нижче 100%, що є порушенням при проведенні розрахунку оскільки індекси інфляції беруться в сукупності; по-третє, з наданого позивачем розрахунку є незрозумілими деякі суми з яких позивач здійснював вирахування, що в цілому призвело до неправильного визначення суми).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 253-255, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 714 ЦК України, ст. ст. 174, 175, 193, 232, ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ст.ст. 1, 4, 4-3, 4-4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фотіна" (61003, м. Харків, пров. Костюринський, буд. 5 код ЄДРПОУ 23914694) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11; р/р 260333012312 у ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за договором постачання теплової енергії у розмірі 9 969,65 грн., пеню в розмірі 413,54 грн., 3% річних у розмірі 275,44 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 126,94 грн., судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 01.08.2014 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/2558/14