Рішення

від 16.07.2014 по справі 910/10371/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10371/14 16.07.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УКС" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Металоальянс" Простягнення 3 604,03 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Ковальчук В.М. - юрисконсульт;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКС" (надалі - ТОВ "УКС") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металоальянс" (надалі - ТОВ "Металоальянс") про стягнення 3 604,03грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі рахунку відповідача було здійснено оплату замовленого ним товару, а відповідач натомість зобов'язання з поставки замовленого товару належним чином не виконав у зв'язку із чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів за оплачений але непоставлений товар у розмірі 3 053,88 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 267,25 грн. та інфляційні втрати у розмірі 282,90 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2014 року порушено провадження по справі розгляд справи призначено на 16.07.2014 р.

27.06.2014 р. відповідачем через загальний відділ суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання 16.07.2014 р. з'явився, подав документи для долучення до матеріалів справи, а також надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 16.07.2014 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 30.05.2014 р. не виконав, подав клопотання в якому просить відкласти розгляд справи у зв'язку із перебуванням його представника у відпустці.

Судом в задоволенні вказаного клопотання відмовлено з огляду на наступне.

Згідно п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Таким чином, відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого свого представника.

Матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті, а тому суд не вбачає необхідності відкладати розгляд справи на іншу дату.

В судовому засіданні 16.07.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2011 р. ТОВ "Металоальянс" виставило, а ТОВ "УКС" 15.06.2011 р. в якості передоплати за товар оплатило рахунок №Мр000002794 на загальну суму 16 467,00 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача.

Рахунки-фактури містять номенклатуру (асортимент) кількість та ціну товару, а також підпис представника та відтиск печатки ТОВ "Металоальянс".

Представник позивача пояснив, що договір купівлі-продажу у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір поставки (надалі - "Договір"), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

На виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 13 413,12 грн., що підтверджується видатковою накладною №1800 від 17.06.2011 р.

У зв'язку із тим, що відповідачем поставку товару було здійснено не в повному обсязі позивач листом №30/01-13 від 03.02.2013 р., що відправлений відповідачу поштою 04.09.2013 р. звернувся до відповідача з проханням повернути сплачені грошові кошти за недопоставлений товар у розмірі 3 053,88 грн. Лист отримано відповідачем 05.09.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №09438370 (03659557).

Проте, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, грошових коштів у розмірі 3 053,88 грн. позивачу не повернув, у зв'язку із чим останній повторно звернувся до відповідача з претензією №25/02-14 від 26.02.2014 р. в якій просив протягом 3-х банківських днів з моменту отримання претензії повернути грошові кошти у розмірі 3 053,88 грн.

Відповідачем вказану претензію також залишено без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 3 053,88 грн.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, здійснив попередню оплату товару у загальному розмірі 16 467,00 грн.

Відповідач 17.06.2011 р. поставив товар частково на загальну суму 13 413,12 грн., що підтверджується видатковою накладною №1800 від 17.06.2011 р.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторонами не було встановлено строку передачі товару, а відтак застосовуються положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Листом №30/01-13 від 03.02.2013 р. (отриманий відповідачем 05.09.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №09438370 (03659557)) позивач звернувся до відповідача з проханням повернути сплачені грошові кошти за недопоставлений товар.

Отже, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України на момент розгляду справи судом строк виконання відповідачем зобов'язання по поставці товару настав.

За таких обставин, відповідачем прострочено зобов'язання по поставці товару на суму 3 053,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що відповідач у визначений строк зобов'язання по поставці товару у повному обсязі не виконав, а позивач листом №30/01-13 від 03.02.2013 р. звертався до відповідача з проханням повернути залишок перерахованого авансу.

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу авансу у розмірі 3 053,88 грн., а строк його виконання на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 3 053,88 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Металоальянс" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "УКС" про стягнення з ТОВ "Металоальянс" основного боргу у розмірі 3 053,88 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 267,25 грн. та інфляційних втрат у розмірі 282,90 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційні, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Із поданого розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача становить 166,88 грн.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 267,25 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Металоальянс" на користь ТОВ "УКС" заборгованості у розмірі 3 053,88 грн., 3% річних у розмірі 267,25 грн. та інфляційні втрати у розмірі 166,88 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 116,02 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКС" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металоальянс" (04060, м. Київ, вул. Щусєва, 28, ідентифікаційний номер 37355140) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКС" (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, 13, код ЄДРПОУ 33747635) суму попередньої оплати у розмірі 3 053 (три тисячі п'ятдесят три) грн. 88 коп., 3% річних у розмірі 267 (двісті шістдесят сім) грн. 25 коп., інфляційні втрати у розмірі 166 (сто шістдесят шість) грн. 88 коп. та судовий збір у розмірі 1 768 (одну тисячу сімсот шістдесят вісім) грн. 19 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.07.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко