Рішення

від 30.07.2014 по справі 911/2090/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2014 р. Справа № 911/2090/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Омега Банк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт 7", с. Копилів Макарівського району

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Еко-Дім", с. Копилів Макарівського району

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод каркасно-панельного дерев'яного домобудівництва "Еко-Дом", смт. Макарів

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт 7" (надалі відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Еко-Дім" (надалі третя особа-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод каркасно-панельного дерев'яного домобудівництва "Еко-Дом" (надалі третя особа-2) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що третя особа-1 (позичальник) неналежним чином виконала свої зобов'язання за кредитним договором №406 від 21.10.2005 р. у частині повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, сплати штрафних санкцій та комісії. З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним договором, між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір від 21.10.2005 р. № 406/ІП-1, за яким передано у іпотеку позивачу нерухоме майно (земельні ділянки) на яке позивач просить звернути стягнення у зв'язку з неналежним виконанням третьою особою-1 умов кредитного договору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 25.06.2014 р.

16.06.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог.

24.06.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.06.2014 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 08.07.2014 р.

07.07.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано заяву про визнання позову .

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2014 р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та третіх осіб розгляд справи відкладено на 30.07.2014 р.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду даного спору ухвалами суду від 02.06.2014 р., 25.06.2014 р. та 08.07.2014 р., явку представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

У п.п. 3.9.1, 3.9.2 роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вказано, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: 08033, Київська область, с. Копилів, вул.. Жовтнева, буд. 86, оскільки, копії ухвал суду від 02.06.2014 р., 25.06.2014 р. та 08.07.2014 р. було направлено на вказану адресу, дане свідчить, що судом належним чином повідомлено відповідача про місце, дату та час розгляду справи.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

21 жовтня 2005 року між Закритим акціонерним товариством "ТАС-ІНВЕСТБАНК" (далі кредитор, позивач у справі), правонаступником якого є ПбАТ «Омега Банк», що підтверджується статутом останнього, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "ЕКО-ДІМ" (далі боржник, третя особа-1 у справі) було укладено кредитний договір №406 (далі -кредитний договір), згідно з умовами якого кредитор зобов'язувався відкрити боржнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надавати відповідачу кредит у доларах США, а боржник зобов'язувався кошти, отримані в кредит, повернути та сплатити відсотки за користування ними.

Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією: 1000000,00 доларів США, що зменшується згідно з додатком №1 до договору.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, строк дії кредитної лінії: з 21 жовтня 2005 року по 19 жовтня 2008 року включно.

03 квітня 2006 року між кредитором та боржником був укладений додатковий договір №2 до кредитного договору №406 від 21 жовтня 2005 року, згідно з умовами якого загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією: 1260000,00 доларів США, що зменшується згідно з додатком №1 до договору.

24 липня 2006 року між кредитором та боржником був укладений додатковий договір №3 до кредитного договору №406 від 21 жовтня 2005 року, згідно з умовами якого загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією: 2868000,00 доларів США, що зменшується згідно з додатком №1 до договору.

17 вересня 2009 року між кредитором та боржником був укладений додатковий договір №16 до кредитного договору №406 від 21 жовтня 2005 року, згідно з умовами якого строк дії кредитної лінії: з 21 жовтня 2005 року по 19 червня 2012 року включно.

Кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав, що підтверджується меморіальними валютними ордерами за період з 16.02.2006 року до 06.08.2007 року.

У свою чергу, боржник зобов'язання, взяті на себе згідно з кредитним договором, не виконав, у зв'язку з чим, як зазначає позивач, у позичальника станом на дату судового засідання рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 60323185,73 грн., з яких: 2768000,00 доларів США борг по кредиту, 2010129,10 доларів США борг по відсотках за користування кредитом, 328646,99 доларів США пеня за несплату кредиту та відсотків за користування кредитом, 228661,71 грн. комісія та 15749,47 грн. пеня за несплату суми комісії, що, станом на 14.05.2014 р., еквівалентно 60323185,73 грн.

Згідно з частиною другою ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до частини першої ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частини першої ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини сьомої ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.1 кредитного договору передбачено, що банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, наданого в межах кредитної лінії, разом із сплатою процентів і передбачених договором неустойок, а також відшкодування збитків, завданих кредитору в результаті невиконання чи неналежного виконання боржником умов договору, а боржник зобов'язаний повернути кредитору одержану суму кредиту, сплатити проценти та неустойки, а також відшкодувати завдані кредитору збитки, зокрема у випадку, якщо боржник два і більше разів порушує строки сплати процентів та погашення кредиту, встановлені п. 4.1 та 4.2 договору (8.1.1 кредитного договору).

Згідно з п. 4.1 кредитного договору, кошти кредиту, одержані боржником за договором, повертаються ним у валюті кредиту на позичковий рахунок (пункт 2.1.1 договору) з додержанням строків, визначених у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток №1 до договору).

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору, боржник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом на рахунок кредитора (пункт 2.1.2 договору) у валюті кредиту у такі строки: не пізніше 05 числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбувається раніше 05 числа місяця. Якщо день сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то строком сплати процентів вважається наступний робочий (банківський) день.

Представник відповідача жодних документів, що підтверджували б оплату позичальником заборгованості по кредиту перед позивачем або спростовували доводи позивача, суду не надав.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 2768000,00 дол. США обґрунтованою.

Крім стягнення основного боргу, позивач стверджує про заборгованість позичальника перед банком по відсотках за користування кредитом у сумі 2010129,10 дол. США, по комісії у розмірі 228661,71 грн., по пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за користування кредитом у розмірі 328646,99 дол. США та по пені за несвоєчасну оплату комісії у розмірі 15749,47 грн.

Частиною третьтою ст. 346 Господарського кодексу України встановлено, що кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з частиною третьою ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Згідно з п. 1.4 кредитного договору, процентна ставка за користування коштами кредиту: 15 відсотків річних.

04 березня 2008 року між кредитором та боржником був укладений додатковий договір №7 до кредитного договору №406 від 21 жовтня 2005 року, згідно з умовами якого процентна ставка за користування коштами кредиту встановлюється у наступному розмірі: на період з 21.10.2005 року по 29.02.2008 року - 15 відсотків річних, на період з 01.03.2008 року по 19.10.2008 року - 14,5 відсотків річних.

10 жовтня 2008 року між кредитором та боржником був укладений додатковий договір №11 до кредитного договору №406 від 21 жовтня 2005 року, згідно з умовами якого процентна ставка за користування коштами кредиту встановлюється у наступному розмірі: на період з 21.10.2005 року по 29.02.2008 року - 15 відсотків річних, на період з 01.03.2008 року по 30.09.2008 року - 14,5 відсотків річних, на період з 01.10.2008 року по 28.02.2009 року - 16 відсотків річних, на період з 01.03.2009 року по дату повного погашення кредиту 14,5 відсотків річних.

19 грудня 2008 року між кредитором та боржником був укладений додатковий договір №13 до кредитного договору №406 від 21 жовтня 2005 року, згідно з умовами якого процентна ставка за користування коштами кредиту встановлюється у наступному розмірі: на період з 21.10.2005 року по 29.02.2008 року включно - 15 відсотків річних, на період з 01.03.2008 року по 30.09.2008 року включно - 14,5 відсотків річних, на період з 01.10.2008 року по 19.12.2008 року включно - 16 відсотків річних, на період з 20.12.2008 року по дату повного погашення кредиту 14,5 відсотків річних.

Представник відповідача жодних документів, що підтверджували б оплату позичальником заборгованості по відсотках за користування кредитом перед позивачем або спростовували доводи позивача, суду не надав.

З огляду на вказані вище обставини, твердження позивача про наявність у позичальника заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 2010129,10 дол. США є обґрунтованою.

Пунктом 7.4 кредитного договору передбачено, що боржник сплачує кредитору на підставі рахунків банку:

- комісію за відкриття позичкового рахунку у розмірі 140,00 грн. без ПДВ протягом 3-х робочих (банківських) днів з дати виставлення кредитором рахунку на рахунок №61110903900101, МФО 320650.

- комісію за відкриття кредитної лінії і управляння кредитною лінією у розмірі 1% від розміру чергового траншу за кредитною лінією, що сплачується без ПДВ у гривнях за курсом Національного банку України на день здійснення платежу на рахунок №61113903901107, МФО 320650 протягом трьох робочих (банківських) днів з дати виставлення кредитором рахунку. Рахунки виставляються кредитором у зв'язку із здійсненням кредитором кожного платежу по кредитній лінії, виходячи із суми платежу, до першого повного використання ліміту заборгованості за кредитною лінією.

- інші комісії, що передбачені тарифами, затвердженими кредитором (додаток №2 до договору), або визначені кредитором в межах цих тарифів, на підставі рахунків кредитор, у разі внесення змін до договору протягом його дії.

Представник відповідача жодних документів, що підтверджували б оплату позичальником заборгованості по відсотках за користування кредитом перед позивачем або спростовували доводи позивача, суду не надав.

З огляду на вказані вище обставини, твердження позивача про наявність у позичальника заборгованості по сплаті комісії та пені за несплату комісії у розмірі 228661,71 грн. та 15749,47 грн. є обґрунтованою.

Крім цього, позивачем нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 328646,99 дол. США

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору, боржник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом на рахунок кредитора (пункт 2.1.2 договору) у валюті кредиту у такі строки: не пізніше 05 числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбувається раніше 05 числа місяця. Якщо день сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то строком сплати процентів вважається наступний робочий (банківський) день.

Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України).

Частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 кредитного договору передбачено, що у разі порушення строків погашення кредиту боржник на вимогу кредитора сплачує кредитору (додатково до процентів за користування кредитом) за кожний день прострочення платежів (включаючи день сплати боргу) пеню, яка сплачується у гривнях за курсом Національного банку України на день здійснення платежу, у розмірі, що розраховується, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України що діє у період, за який сплачується пеня, та суми своєчасно не повернутих коштів.

Відповідно до п. 6.3 кредитного договору, у разі порушення строків сплати процентів за користування кредитом та комісії боржник на вимогу кредитора сплачує кредитору (додатково до процентів за користування кредитом) за кожний день прострочення платежів (включаючи день сплати боргу) пеню, яка сплачується у гривнях за курсом Національного банку України на день здійснення платежу, у розмірі, що розраховується, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України що діє у період, за який сплачується пеня, та суми боргу.

Судом встановлено, що розрахунок пені позивачем за прострочення повернення кредиту та відсотків за користування кредитом за період заборгованості з 14.11.2013 р. по 13.05.2014 р., сума якого становить 328646,99 доларів США, виконаний останнім арифметично вірно.

Крім того, 21 жовтня 2005 року між банком та відповідачем був укладений іпотечний договір №406/ІП-1 (далі іпотечний договір), згідно з умовами якого відповідач, як майновий поручитель, на забезпечення зобов'язань боржника, що випливають з кредитного договору №406 від 21.10.2005 року, зобов'язувався передати в іпотеку: земельну ділянку, загальною площею 9,2514 га, що розташована на території с. Копилів Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області; земельну ділянку, загальною площею 25,2020 га, що розташована на території с. Копилів Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, та земельну ділянку, загальною площею 25,2995 га, що розташована на території с. Копилів Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області (далі предмет іпотеки), а кредитор зобов'язувався прийняти предмет іпотеки.

13 березня 2014 року позивач направив на адресу відповідача та боржника лист з вимогою оплатити заборгованість за кредитним договором та попередженням про те, що позивач звернеться до суду з вимогою звернення стягнення на предмет іпотеки, що підтверджується описами вкладення у листи. Вказані вимоги залишені відповідачем та третьою особо-1 без належного реагування. Доказів іншого суду не надано.

Згідно з частиною першою ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною першою ст. 575 Цивільного кодексу України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (ст. 1 Закону України "Про іпотеку").

Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини першої ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату відсотків, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату відсотків, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до частини п'ятої ст. 590 Цивільного кодексу України, якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.1 іпотечного договору передбачено, що кредитор набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України "Про іпотеку"та (або) іпотечним договором, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов'язання боржником за кредитним договором ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк процентів за користування кредитом; та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки відповідно до кредитного договору; та (або) при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафу, а також в інших випадках невиконання умов кредитного договору, зазначених в розділі 8 кредитного договору випадках кредитор має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності інших застав (іпотек) та інших видів забезпечення виконання зобов'язань за іншими договорами, укладеними з кредитодавцем кредитним договором, без додержання будь-якої черговості.

Відповідно до частини першої ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави як передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що актами цивільного законодавства України надано право сторонам договору самим обирати спосіб та порядок врегулювання спірних питань щодо виконання умов договору, зокрема заставодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі і шляхом передачі рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 6 березня 2013 року у справі №6-10цс13.

Пунктом 4.2. іпотечного договору сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним із таких способів: шляхом передачі іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Таким чином, оскільки виконання позичальником грошового зобов'язання за договором кредиту №406 від 21.10.2005 р. було забезпечено іпотекою нерухомого майна власником якого є відповідач, який позовні вимоги визнав у повному обсязі, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки за вказаним вище договором іпотеки з урахуванням уточнень до позовної заяви є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Звернути стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» (код ЄДРПОУ 19356840, місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18В) в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «ЕКО-ДІМ» (ЄДРПОУ 33466495, юридична адреса: 08033, Київська область, Макарівський район, с Копилів, вул. Жовтнева,86), Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод каркасно-панельного дерев'яного домобудівництва «ЕКО-ДОМ» (ЄДРПОУ 34311272, юридична адреса: 08033, Київська область, Макарівський район, смт. Макарів, вул. Дорожна, 14-а) за кредитним договором № 406 від 21 жовтня 2005 року у загальному розмірі 60 323 185, 73 грн . , з яких сума заборгованості по кредиту 2768000,00 дол. США (що за курсом НБУ станом на 14.05.2014 р. становить 32564194,13 грн.), сума заборгованості по відсотках за користування кредитом 2010129,10 дол. США (що за курсом НБУ станом на 14.05.2014 р. становить 23648206,00 грн.), сума заборгованості по комісії 228661,71 грн., сума пені 3882123,89 грн., на підставі іпотечного договору №406ЯП-1 від 21.10.2005 року , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 і зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 4543, яке належить ТОВ «СТАНДАРТ 7» (код ЄДРПОУ 33466563, місцезнаходження: 08033, Київська область, Макарівський район, с Копилів, вул. Жовтнева,86), а саме:

- Земельна ділянка, площею 9,2514 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилих будинків, яка розташована за адресою: Київська обл., Макарівський район, с Копилів, Копилівська сільська рада кадастровий номер 3222783200:05:003:0020;

- Земельна ділянка, площею 25,2020 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилих будинків, яка розташована за адресою: Київська обл., Макарівський район, с Копилів, Копилівська сільська рада кадастровий номер 3222783201:01:027:0073;

- Земельна ділянка, площею 25,2995 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилих будинків, яка розташована за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Копилів, Копилівська сільська рада кадастровий номер 3222783201:01:027:0072, шляхом набуття нерухомого майна у власність ПбАТ «Омега Банк» за ціною, визначеною на підставі висновків про експертну грошову оцінку земельних ділянок від 21 травня 2014 року, проведену суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Бізнеспартнери» (Ліцензії агентства земельних ресурсів України на проведення землеоціночних робіт серія АЕ №191171 від 19.11.2013 року та Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 15727/13 від 20.12.2013 року), яка становить у загальному розмірі 51915700,00 гривень, де:

- 8716700,00 гривень - вартість земельної ділянки кадастровий номер 3222783200:05:003:0020 (Державний акт на право приватної власності на землю серія ЯБ № 285785);

- 21557800,00 гривень - вартість земельної ділянки кадастровий номер 3222783201:01:027:0073 (Державний акт на право приватної власності на землю серія ЯБ № 285786);

- 21641200,00 гривень - вартість земельної ділянки кадастровий номер 3222783201:01:027:0072 (Державний акт на право приватної власності на землю серія ЯБ № 285787).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт 7» (08033, Київська область, Макарівський район, с Копилів, вул. Жовтнева,86; код ЄДРПО України 33466563) на користь Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» (04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18В; код ЄДРПО України 19356840) - 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) гривень 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.В. Лопатін