Постанова

від 17.07.2014 по справі 826/8605/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2014 року 14:51 № 826/8605/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В. за участю представників: позивача - Пінака Є.Р, відповідача - Титаренка Т.А, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіоніка» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 березня 2014 року № 0000472206, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіоніка» (далі - ТОВ «Авіоніка», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, відповідач) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 березня 2014 року № 0000472206.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки прострочена дебіторська заборгованість була погашена позивачем у строки, передбачені статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР шляхом укладання з контрагентами - ООО «Промышленные Строительные Материалы», ООО «Промышленно-Торговый Импорт» угод про погашення заборгованостей шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, у органу доходів і зборів були відсутні підстави для визначення суми грошового зобов'язання за платежем пеня у сфері ЗЕД у розмірі 207843,85 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач - ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві в своїх запереченнях просив суд в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Авіоніка» повністю відмовити, оскільки при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення діяв в рамках чинного законодавства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Авіоніка» (код ЄДРПОУ 30370004) зареєстроване Головним управлінням юстиції у місті Києві, свідоцтво про державну реєстрацію від 02 квітня 1999 року № 1073120000. Місцезнаходження позивача: 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 2/32, корпус 76.

ТОВ «Авіоніка» взято на податковий облік 15 квітня 1999 року за № 641 (224) та станом на час перевірки знаходиться на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві.

ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на підставі направлення від 31 січня 2014 року № 135/26-58-22-06-15, згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі листів уповноваженого банку ПАТ «Банк Кіпру» від 09 січня 2014 року № 0601-05/80, від 09 грудня 2013 року № 0601-05/13593 та відповідно до наказу від 31 січня 2014 року № 372 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Авіоніка» з питань дотримання вимог валютного законодавства по контрактах: від 25 лютого 2013 року № 12-ВЭД з нерезидентом ООО «Промышленные Строительные Материалы» (Росія) за період з 10 квітня 2013 року по 10 лютого 2014 року; від 27 вересня 2012 року № 10-ВЭД з нерезидентом ООО «Промышленно-Торговый Импорт» (Росія) за період з 21 листопада 2012 року по 10 лютого 2014 року, за результатами якої складено акт від 10 лютого 2014 року № 734/26-58-22-06-15/30370004.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР, в результаті чого виникла прострочена дебіторська заборгованість.

14 березня 2014 року на підставі акту перевірки від 10 лютого 2014 року № 734/26-58-22-06-15/30370004 ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000472206, яким згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно зі статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР за порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР ТОВ «Авіоніка» визначено суму грошового зобов'язання за платежем пеня у сфері ЗЕД у розмірі 207843,85 грн.

В подальшому ТОВ «Авіоніка» оскаржило податкове повідомлення-рішення відповідача в адміністративному порядку.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у місті Києві від 13 травня 2014 року № 4221/10/26-15-10-06-15 та Міністерства доходів і зборів України від 06 червня 2014 року № 10104/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 14 березня 2014 року № 0000472206 залишено без змін, скарги - без задоволення.

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ТОВ «Авіоніка», виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Згідно із ст. 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Згідно зі статтею 6 Закону № 185/94-ВР строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п'яти робочих днів з дати видачі висновку, зазначеного у частині другій цієї статті, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про видачу такого висновку.

Якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (за контрактом - продавець) та ООО «Промышленные Строительные Материалы» (Росія) (за контрактом - покупець) укладено контракт від 25 лютого 2012 року №12-ВЭД, за умовами якого позивач продає, а ООО «Промышленно-Торговый Импорт» купує на умовах Контракту щебінь гранітний (товар) ДСТУ Б В.2.7-75-98 (ГОСТ 8267-93) фр. 5-10 мм, 5-15 мм, 5-20 мм, 5-25 мм, 10-15 м, 10-20 мм, 15-20 мм, 20-25 мм, 20-40 мм, 20-70 мм, 25-60 мм, 40-70 мм, 0-40 мм, 0-70 мм, 2-5 мм, 0-5 мм (відсів).

На виконання зобов'язань, взятих на себе за Контрактом, продавцем було поставлено покупцю товар на загальну суму 9 523 795 рос. рублів (2 420 215, 36 грн.).

З урахуванням оплати у розмірі 8 429 000,00 рос. рублів (2 114 312, 00 грн.), відповідно до акту звірки взаємних розрахунків в рамках контракту від 25 лютого 2012 року №12-ВЭД прострочена дебіторська заборгованість на час перевірки складала 1 094 795, 00 рос. рублів.

Крім того, між позивачем (за контрактом - продавець) та ООО «Промышленно-Торговый Импорт» (Росія) (за контрактом - покупець) укладено контракт від 27 вересня 2012 року №10-ВЭД, за умовами якого позивач продає, а ООО «Промышленно-Торговый Импорт» купує на умовах Контракту щебінь гранітний (товар) ДСТУ Б В.2.7-75-98 (ГОСТ 8267-93) фр. 2-5 мм, 5-10 мм, 10-20 мм, 5-20 мм, 5-15 м, 20-40 мм, 25-60 мм, 20-79 мм, 40-70 мм, 0-5 мм (відсів).

На виконання зобов'язань, взятих на себе за Контрактом, продавцем було поставлено покупцю товар на загальну суму 19 362 222 рос. рублів (4 865 726, 39 грн.).

З урахуванням оплати у розмірі 16 824 360, 00 рос. рублів (4 258 245, 52 грн.), відповідно до акту звірки взаємних розрахунків в рамках контракту від 27 вересня 2012 року №10-ВЭД прострочена дебіторська заборгованість відповідно до акту перевірки складала 2 537 862, 00 рос. рублі.

Наявність вказаної дебіторської заборгованості не заперечувалася позивачем під час розгляду вказаної справи.

Водночас, в підтвердження досягнення домовленості щодо погашення дебіторської заборгованості позивачем надано докази проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме:

- «Соглашение №2 о погашений задолженностей путем зачета встречных однородных требований» від 08 жовтня 2013 р, укладене між ТОВ «Авіоніка» та ООО «Промышленные Строительные материалы» (Росія), згідно якого сторони домовились про припинення взаємних зобов'язань на суму 1 234 395, 00 російських рублів, які виникли відповідно до договорів №12-ВЭД від 25.02.2013 року та №2-ПТ-04/02 від 02.04.2013 року (далі - угода № 2);

- «Соглашение №1 о погашении задолженностей путем зачета встречных однородных требований» від 01 грудня 2013 р., укладене між ТОВ «Авіоніка» та ООО «Промышленно-Торговый Импорт», згідно якого сторони домовились про припинення взаємних зобов'язань на суму 2 537 862, 00 російських рублів, які виникли відповідно до договорів №10-ВЭД від 27.09.2012 року та №1-ПТ-04/02 від 04.02.2013 року (далі - угода - №1).

Вказані угоди, як зазначає представник позивача, було укладено у зв'язку з існуванням у вказаних вище російських товариств дебіторської заборгованості перед ТОВ «Авіоніка» згідно договорів №1-ПТ-04/02 від 04.02.2013 року та № ПТ-04/02 від 02.04.2013 року, відповідно до яких ООО «Промышленно-Торговый Импорт» та ООО «Промышленные Строительные материалы» навало Т0В «Авіоніка» послуги з організації перевезення вантажів, за кожним з яких останній протягом 2013 року отримував відповідні послуги, але не проводив оплату.

Втім, при вирішенні вказаної справи суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Водночас, відповідно до п. 44.7 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Як вбачається з акту від 10 лютого 2014 року № 734/26-58-22-06-15/30370004 угода № 1 та угода № 2 позивачем контролюючому органу під час проведення перевірки не надавалися. Докази щодо їх надання, у строк, передбачений ПК України для подачі заперечення на акт перевірки, також відсутні.

Факт відсутності надання вказаних вище документів під час проведення перевірки позивача також підтверджується поясненнями Ковальчука Олександра Сергійовича (головний державний ревізор-інспектор Відділу по контролю за валютними операціями в сфері ЗЕД управління податкового аудиту ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), викликаного в судове засідання в якості свідка для надання пояснень по справі.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не було надано посадовим особам контролюючого органу, які проводили перевірку документів на які він посилається в обґрунтування протиправності прийнятого податкового повідомлення-рішення, а відтак, про відсутність таких документів у платника податку на час винесення оскаржуваного рішення.

Таким чином, враховуючи, що контрагентами позивача було допущено порушення строків виплати заборгованостей, у зв'язку із чим виручка у іноземній валюті не була зарахована на валютні рахунки позивача в уповноважених банках у законодавчо встановлені строки, за відсутності доказів звернення ТОВ «Авіоніка» до Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України із відповідною позовною заявою, суд дійшов висновку, що орган доходів і зборів правомірно застосував до позивача відповідальність, передбачену статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР.

У зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення відповідача від 14 березня 2014 року № 0000472206, яким товариству визначено грошове зобов'язання за платежем пеня у сфері ЗЕД у розмірі 207843,85 грн., є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та частину 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 3 741, 19 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіоніка» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіоніка» судовий збір у розмірі 3 741, 19 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21.07.2014р.