Рішення

від 31.07.2014 по справі 911/2364/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2014 р. Справа № 911/2364/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України в особі філії «Дельта-лоцман»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Керч»

про стягнення 153,61 дол. США

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко Д.О. (довіреність №2977 від 29.07.2014);

від відповідача: не з'явився.

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

17.06.2014 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою №3039 від 12.06.2014 (вх. №2472/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Керч» (далі - відповідач) про стягнення 153,61 дол. США.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №7/П-13 від 30.01.2013, а саме щодо повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги. В результаті чого просить суд стягнути з відповідача 153,61 дол. США, з яких 151,16 дол. США основний борг та 2,45 дол. США пеня.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.06.2014 було порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 31.07.2014.

21.07.2014 позивач навиконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 17.06.2014 подав клопотання №3669 від 16.07.2014 (вх. № 14390/14), в якому просить суд долучити до матеріалів справи документи.

У судовому засіданні 31.07.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві №3039 від 12.06.2014 (вх. №2472/14).

31.07.2014, у судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 31.07.2014 господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача по справі, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

30.01.2013 між Державним підприємством «Дельта-лоцман» (підприємство за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес-Керч» (агент за договором, відповідач у справі) було укладено договір №7/П-13 (далі-договір), відповідно до п.1.1. договору на умовах даного договору підприємство зобов'язується за заявками агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги служби регулювання руху суден (далі - СРСР) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (далі-ЦРРС/ПРРС) та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай - Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а агент зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг підприємства є судновласник (в розумінні ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства України).

Відповідно до п.2.1.1. договору підприємство зобов'язується за заявками агента у встановленому даним договором порядку, відповідно до діючих правил плавання, обов'язкових постанов, зводу звичаїв порту тощо (далі-правила) своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги СРСР у зонах дії ЦРРП/ПРРС та надавати право проходження по БДЛК, ХМК та ГСХ, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ.

Пунктом 2.1.2. договору зазначено, що підприємство зобов'язується надавати агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок підприємства та вимог цього договору. Рахунки направляються поштою або вручаються агенту під розписку.

Згідно п.2.2.3. договору агент зобов'язаний робити своєчасну оплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

В районах обов'язкового лоцманського проведення суден та у зонах дії ЦРРС/ПРРС, для отримання послуг по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, а також при проходженні суднами ГСХ агент подає на адресу підприємства заявки та документи, зазначені в пунктах 2.2.1., 2.2.2 цього договору, а також уточнення та підтвердження цих заявок відповідно до правил цього договору. Зазначені документи подаються за підписом уповноважених на те агентом осіб (п.3.1. договору).

Додатковою угодою №1-13/7/П-13 від 18.06.2013 до договору №7/П-13 від 30.01.2013 про заміну сторони у зобов'язанні (далі-додаткова угода), укладеною між Державним підприємством «Дельта-лоцман» (сторона-1 за додатковою угодою), Товариством з обмеженою відповідальність «Гермес-Керч» (сторона-2 за додатковою угодою) та Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (сторона-3 за додатковою угодою), а саме п. 1 додаткової угоди в порядку та на умовах, визначених цією додатковою угодою, сторони домовились про заміну з 13 червня 2013 року сторони-1 на сторону-3 як зобов'язану та управлену сторону в договорі.

Пунктом 3 додаткової угоди зазначено, що з 13.06.2013 всі права та обов'язки сторони-1 за договором переходять до сторони-3.

Також 18.12.2013 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес-Керч» (агент за додатковою угодою №2-13/7/П-13), відповідно до п.1. додаткової угоди №2-13/7/П-13 сторони домовились внести зміни до договору №7/П-13 від 30.01.2013, а саме пункт 8.2. договору викласти в такій редакції: «строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1. та закінчується 31 грудня 2015 року».

Пунктом 2 додаткової угоди №2-13/7/П-13 зазначено, що ця додаткова угода укладена сторонами в двох автентичних примірниках, по одному для кожної із сторін, є невід'ємною частиною договору №7/П-13 від 30.01.2013, набуває чинності з дня її укладання і діє протягом строку дії договору №7/П-13 від 30.02.2013.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору, з урахуваннях додаткових угод, заявок на лоцманську проводку від 15.03.2014 та від 31.03.2014 позивач надав відповідачу послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання суден, судну «KEMERKOY-3» та виставив рахунки на оплату №КР-04255 від 16.03.2014 на суму 87,13 дол. США та №КР-05160 від 31.03.2014 на суму 64,03 дол. США.

Зазначені вище рахунки представником відповідача отримано, що підтверджується реєстрами одержаних рахунків разом з оригіналами квитанцій №КР000000769 від 28 березня 2014 року та №КР000000818 від 2 квітня 2014 року.

Також у матеріалах справи містяться лоцманські квитанції №1241 від 15.03.2014, №1597 від 31.03.2014 та квитанції на виконані послуги філії «Дельта-Лоцман» ДП «АМПУ» ЦРДС «Керч» №5471 від 15.03.2014, №7154 від 31.03.2014.

З вищенаведеного господарський суд дійшов висновку, що Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» державного підприємства «Адміністрація морських портів України» надало послуги відповідно до договору №7/П-13 від 30.01.2013, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-Керч» отримало послуги на загальну суму 151,16 доларів США.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак, відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо оплати за послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання суден не виконав, жодних доказів, які б свідчили про здійснення оплати отримані послуги за вищевказаними рахунками суду не надано.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина друга ст. 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Приписами частини першої ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором надання послуг.

Згідно з частиною першою ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою ст. 110 Кодексу торговельного мореплавства України у районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден.

Частиною другою ст. 110 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що під радіолокаційним обслуговуванням маються на увазі контроль за безпекою судноплавства, регулювання руху суден, радіолокаційне проведення, подання допомоги суднам під час аварійно-рятувальних операцій, інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання.

Згідно ст. 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Згідно з пунктом 4.1 Типового положення про службу регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2001 року за №340 (далі - Типове положення), служби регулювання руху суден (далі - СРРС) створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку надання послуг з регулювання руху суден, із суден, що користуються послугами СРРС з регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюється відповідно до закону.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 3 грудня 2013 року за №966 затверджено тарифи на послуги з регулювання руху суден.

Відповідно до пункту 1.2 тарифів на послуги з регулювання руху суден нарахування збору за послуги з регулювання руху суден здійснюється з умовного об'єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює.

Згідно пункту 2.1 тарифів на послуги з регулювання руху суден збір за послуги з регулювання руху суден справляється із суден груп А, Б, Д та Е (у частині суден, що проходять ходові випробування) при наданні послуг у зоні відповідної Служби регулювання руху суден (далі - СРРС), а також при транзитному проходженні без заходження в морські порти / морські термінали у зоні відповідної СРРС за базовими ставками, наведеними у додатку 2 до цих Тарифів.

Відповідно до п.2.1. додатку №2 до тарифів на послуги з регулювання руху суден для суден у закордонному плаванні, які здійснюють плавання у порту Керч становить 0,0205 доларів США за кубічний метр.

Згідно примітки 4 до додатку №2 до тарифів на послуги з регулювання руху суден із суден, що прямують до морських портів (терміналів, причалів), розташованих у зоні дії СРРС Керч, Маріуполь, Одеса, Іллічівськ, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05 вересня 2002 року № 626, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2002 року за № 834/7122 (із змінами), збір за послуги з регулювання руху суден справляється за ставками, установленими відповідно для морських портів Керч, Маріуполь, Одеса, Іллічівськ.

Відповідно до частини першої ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою та частиною сьомою ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.2.2. договору вказано, що остаточний розрахунок здійснюється агентом на протязі десяти банківських днів з дати отримання від підприємства рахунку за реквізитами, зазначеними у такому рахунку.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржником вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 5.5 договору агент несе повну матеріальну відповідальність перед підприємством за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і в ВКВ.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено той факт, що заборгованість відповідача перед ДП «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» ДП «Адміністрація морських портів України» складає 151,16 доларів США.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 151,16 доларів доларів США боргу підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2,45 доларів США пені.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що вразі порушення строків здійснення остаточного розрахунку агент, за вимогою підприємства несе перед останнім відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» розрахунок пені за періоди вказані позивачем, господарський суд встановив, що він є арифметично вірним та підлягає задоволенню в розмірі заявленому позивачем, а саме 2,45 дол.США.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем і такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме у сумі 153,61 дол.США, з яких 151,16 дол.США основного боргу та 2,45 дол.США пені.

Відповідно до п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29 червня 2010 року «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»). При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях. Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви та усних пояснень представника позивача, позивач просить суд при прийняти рішення про стягнення заборгованісті в іноземній валюті.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Керч» (98300, Автономна Республіка Крим, місто Керч, вулиця Борзенько, будинок 44, приміщення 15, ідентифікаційний код: 38266901) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (54017, Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний район, вул. Лягіна, 27; ідентифікаційний код: 38728507) 151 (сто п'ятдесят один) дол. США 16 центів боргу, 2 (два) дол. США 45 центів пені та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 01.08.2014 року