Постанова

від 30.07.2014 по справі 922/1403/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2014 р. Справа № 922/1403/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Бевзюк О.А. за довіреністю б/н від 07.05.2014р.,

відповідача - Кабанової М.В. за довіреністю № 63 від 19.06.2014 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№1610Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 02.06.14 у справі № 922/1403/14

за позовом Харківської міської громадської організації "Міні-футбольний клуб "Локомотив", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Реал-банк", м. Харків

про зобов 'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014р. позивач - Харківська міська громадська організація "Міні-футбольний клуб "Локомотив", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Реал-банк", про зобов'язання відповідача перерахувати грошові кошти з рахунку Харківської міської громадської організації "Міні-футбольний клуб "Локомотив": р/р 2600830123703 в сумі 482852,56 грн., відкритого в ПАТ "Реал-банк" на рахунок Харківської міської громадської організації "Міні-футбольний клуб "Локомотив": р/р 26009496818000 в АТ "Укрсиббанк". Також позивач просив зобов'язати відповідача закрити вищезазначений рахунок Харківської міської громадської організації "Міні-футбольний клуб "Локомотив", відкритий в ПАТ "Реал-банк". Крім того, судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02 червня 2014 року у справі № 922/1403/14 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Реал-банк" закрити поточний рахунок Харківської міської громадської організації "Міні-футбольний клуб "Локомотив", відритий в ПАТ "Реал-банк" та залишок коштів у розмірі 482 852,56 грн. - перерахувати на поточний рахунок ХМГО "МФК "Локомотив" № 26009496818000, відкритий в ПАТ "Укрсиббанк" М.Харків МФО 351005.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Реал-банк" на користь Харківської міської громадської організації "Міні-футбольний клуб "Локомотив" судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

Стягнуто з Харківської міської громадської організації "Міні-футбольний клуб "Локомотив" на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 1218,00 грн.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 02 червня 2014 року у даній справі скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги заявник обгрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, а саме - постановою правління Національного банку України № 295 від 21.05.2014 року відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Реал-банк". Враховуючи, що з 21.05.2014 року розпочато процедуру ліквідації, ПАТ "Реал-банк" не може порушити вимог чинного законодавства, а саме - задовольнити кредиторські вимоги позивача поза процедурою ліквідації, в іншій, ніж передбачено законом, черговості. За таких обставин, банк не має права здійснити позивачеві виплату коштів у спосіб або порядку іншому, ніж визначений законом порядок задоволення вимог кредиторів.

Позивач у відзиві (від 07.07.2014р. вх.№5289) проти доводів і висновків апеляційної скарги заперечує, зокрема посилається на те, що обмеження виплат банком під час провадження тимчасової адміністрації не поширюється на виконання зобов'язань банком за договором банківського рахунку. Обов'язок відповідача закрити банківські рахунки позивача та повернути залишок коштів на них позивачу виник у відповідача після подання 03.03.2014р. позивачем заяви про закриття банківського рахунку. Повернення залишку на поточному рахунку, що закривається, є поточною операцією тимчасового адміністратора банкрута, позивач в даних правовідносинах був не кредитором банку, а його клієнтом, а тому на вказану вимогу про повернення залишку з даного рахунку ніякі обмеження не поширюються.

У судових засіданнях оголошувались перерви: 07.07.2014р. - до 09.07.2014р., 09.07.2014р. - до 21.07.2014р., 21.07.2014р. - до 23.07.2014р.

У судове засідання 23.07.2014р. прибули представники сторін та надали пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, поясненнях до скарги та відзиві на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Матеріали справи свідчать, що 28.09.2012 року між ПАТ "Реал-банк" (банк) та ХМГО "МФК "Локомотив" (клієнт) був укладений договір банківських рахунків суб'єкта господарювання № 431/08-1/БТ (договір), відповідно умов якого банк відкрив клієнту поточний рахунок в національній та іноземні валютах для зберігання коштів клієнта і зобов'язався здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта за рахунками відповідно до вимог чинного законодавства України, банківських правил (нормативно-правових актів НБУ, внутрішніх положень банку тощо) та умов цього договору, а клієнт зобов'язався своєчасно здійснювати оплату наданих банком послуг, здійснювати операції за рахунком відповідно до вимог чинного законодавства України, банківських правил та умов цього договору (п.1.1.).

Відповідно до вказаного договору відповідач зобов'язався надавати позивачу комплекс банківських послуг протягом операційного часу, протягом операційного часу передавати розрахункові документи (у т.ч. в електронному вигляді), що підтверджують списання коштів з рахунків і зарахування коштів на рахунки позивача.

Згідно з довідкою (від 28.02.2014р. №08-107/565), наданою банком на запит клієнта - позивача, станом на 27.02.2014р. на рахунку позивача, відкритому в ПАТ "Реал Банк", залишок коштів складав 482852,56 грн.

04 березня 2014 р. позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив закрити рахунок, відкритий відповідачем та перерахувати залишок коштів з цього рахунку в сумі 482852,56 грн. на рахунок 26009496818000, відкритий ХМГО "МФК "Локомотив" в ПАТ "Укрсіббанк", м. Харків. До заяви кредитором було надане платіжне доручення № 79 від 04.03.2014 р. (а.с. 21,22).

У відповідь банк направив лист (вих. № 08-107/684 від 12.03.2014 р.) (а.с.19) на адресу позивача, за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Реал Банк" Кадирова В.В., в якому повідомлялось, що відповідно до Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №10 від 28.02.2014р. "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації», ПАТ "Реал-банк" належить до категорії неплатоспроможних з 03.03.2014р. у ПАТ "Реал Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію, у зв'язку з чим відповідачем, посилаючись на п.1 ч.5. ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", було повідомлено, що ХМГО "МФК "Локомотив" є кредитором ПАТ "Реал Банк" та банк не може порушити вимог чинного законодавства України та виплатити позивачу (під час дії тимчасової адміністрації та заборони на задоволення вимог кредиторів), як юридичній особі, суму коштів, що знаходиться на банківському рахунку.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до приписів частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Проте, у порушення наведеної норми права, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного судового рішення не прийняв до уваги та не надав правової оцінки постанові правління Національного банку України № 295 від 21.05.2014 року про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Реал-банк", копію якої відповідачем було додано до відзиву на позовну заяву (від 29.05.2014 року).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою правління Національного банку України № 109 від 28.02.2014 року ПАТ "Реал Банк" віднесений до категорії неплатоспроможних (а.с. 120).

На підставі вищевказаної постанови рішенням № 10 від 28.02.2014 року виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру виведення ПАТ "Реал Банк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасова адміністрація запроваджена строком на три місяці з 03.03.2014 року по 02.06.2014 року. Уповноваженою особою Фонду за тимчасову адміністрацію призначено Кадирова Владислава Володимировича (а.с.119).

Тобто, на час звернення позивача з вищезазначеною заявою від 04.03.2014р. та з позовною заявою до господарського суду, відповідач знаходився у стані тимчасової адміністрації.

Дійсно, у відповідності до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Разом з цим, п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачені наслідки запровадження тимчасової адміністрації, за якою обмеження, встановлене п.1 ч.5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Втім, вкладом, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

А згідно з п. 4 ч. 1 цієї ж статті, вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Отже, виходячи з визначення терміну - вкладник, законодавець встановив, що дані правовідносини стосуються фізичних осіб, а не юридичних, тому у даному випадку до спірних правовідносин не підлягає застосуванню норми п. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

На час прийняття оскаржуваного рішення, за наявною в матеріалах справи постановою правління Національного банку України № 295 від 21.05.2014 року у відповідача відкликано банківську ліцензію та постановлено ліквідувати ПАТ "Реал Банк".

Особливості процедури ліквідації банку встановлюються Законом України "Про банки та банківську діяльність" згідно з частиною 4 статті 110 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, відповідно до положень Цивільного кодексу України та Закону України "Про банки та банківську діяльність" ліквідація банків здійснюється відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Задоволення вимог кредиторів реалізується в процедурі ліквідації банків відповідно до розділу VІІІ "Ліквідація банків" вказаного закону, в якій згідно з порядком, передбаченим цим Законом, складається реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснюються заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Частиною 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Порядок та строки подання кредиторських вимог встановлено статтями 45,49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідно до яких: Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Як підтвердив позивач у судовому засіданні, він звернувся з заявою (від 04.06.2014р.) до уповноваженої особи Фонду про визнання його кредитором.

Частиною 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статі 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; складає реєстр вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно - правовими актами Фонду.

Частиною 6 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням виконавчою дирекцією Фонду вимог за право чинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Таким чином, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що у процесі ліквідаційної процедури визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість задоволення вимог кредиторів: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних суб'єктів підприємницької діяльності); 7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 8) вимоги за судординованим боргом.

Відповідно до частини 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Таким чином, задоволення вимог кредиторів здійснюється у порядку, строки та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Порядок задоволення вимог кредиторів, визнаних ліквідатором, під час ліквідації банку не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора.

Відповідно до пункту 9 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку або ліквідації банку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", крім випадків, пов'язаних з виплатою коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників у межах суми відшкодування, що гарантується Фондом; витрат, пов'язаних із забезпеченням операційної діяльності такого банку; виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку.

Згідно з пунктом 2 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження зупиняється до закінчення строку дії зазначених обставин (передбачених пунктом 9 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, можливе винесення судом рішення про стягнення суми боргу фактично означає стягнення в подвійному розмірі, оскільки вимоги позивача можуть бути задоволені як у порядку процедури ліквідації банку, так і у виконавчому провадженні, що не допустимо та порушує права інших кредиторів банку.

З огляду на наведені норми права та обставини справи, колегія суддів вважає, що під час ліквідації банку не допускається задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури у зв'язку з невідповідністю цієї процедури порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом "Про банки і банківську діяльність". Вказаний Закон є спеціальним, всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин з банком лише в тій частині, що не суперечить положенням спеціального закону.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що ПАТ "Реал Банк" не має правових підстав задовольнити кредиторські вимоги позивача поза процедурою ліквідації, в іншій, ніж передбачено законом черговості, оскільки позивач має право отримати грошові кошти виключно у порядку та на умовах передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та підзаконними актами до нього, відповідно до встановленого порядку.

У порушення вимог статей 43, 82 ГПК України, місцевий господарський суд, дослідивши надані сторонами докази, не дав оцінки у їх сукупності і взаємозв'язку, не встановив фактичних обставин, не перевірив заперечень відповідача та не навів у рішенні мотиви відхилення доказів, на які вони посилались, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, про необхідність скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 22 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняється, зокрема, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Статтею105 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій, зокрема, зазначається про новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Враховуючи наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з позивача в доход бюджету 609,00 грн. судового збору, не сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.2 ч.1 статті 103, п.3,п.4 ч.1 статті 104, статті 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2014р. у справі № 922/1403/14 скасувати та прийняти нове рішення, яки у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Харківської міської громадської організації "Міні-футбольний клуб "Локомотив" (61072, м. Харків, пр. Леніна, 31-А, ЄДРПОУ 331120916, р/р 26009496818000 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005) на користь державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, номер рахунку 31216206782003, код 37999654, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 609,00 грн. судового збору на користь Державного бюджету України за подання ПАТ "Реал Банк" апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 28.07.2014 р.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.