Постанова

від 30.07.2014 по справі 810/4287/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2014 року 810/4287/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області до приватного сільськогосподарського підприємства «Калинівське» про стягнення заборгованості за бюджетними позичками,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Васильківська об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Київській області з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Калинівське» про стягнення заборгованості за бюджетними позичками у розмірі 2666,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має заборгованість з повернення до бюджету позичок, наданих підприємству як фінансова допомога для здійснення господарської діяльності. Відповідачем заборгованість самостійно не сплачена, а тому, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судове засідання сторони, повідомлені належним чином про час, дату та місце судового розгляду, не з'явились.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення судового розгляду до суду не звертався, заперечень чи відзиву на позовну заяву до суду не подавав.

Згідно із частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приватне сільськогосподарське підприємство «Калинівське»є юридичною особою, що зареєстрована Васильківською районною державною адміністрацією 06.03.2000. Як платник податків перебуває на обліку у Васильківській ОДПІ.

14 травня 1999 року між КСП «Калинівське» та Відділенням державного казначейства України у Васильківському районі укладено договір № 14, відповідно до умов якого КСП «Калинівське», як сільськогосподарський товаровиробник, отримало з Державного бюджету фінансову допомогу для проведення весняно-польових робіт в 1999 році у розмірі 1000,00 грн.

Позичку підприємство зобов'язувалось повернути до 01.10.1999.

Проте, всупереч положенням вищевказаного договору, товариством кошти у повному обсязі повернуті не були.

У зв'язку з не сплатою відповідачем сум отриманої останнім у 1999 році фінансової допомоги, 03.03.2014 Васильківське управління Державної казначейської служби України у Київській області звернулось до позивача із Поданнями № 4 про здійснення заходів щодо стягнення з ПСП «Калинівське»» простроченої заборгованості зі сплати бюджетної позички станом на 01.03.2014 у розмірі 2666,32 грн. (основний борг - 1000,00 грн., пеня - 1666,32 грн.).

У подальшому, з метою стягнення вказаних коштів у примусовому порядку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 67 Конституції України та статтею 16 Податкового кодексу України на платників податків покладено обов'язок своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до пункту 4 статті 17 Бюджетного кодексу України у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Відповідно до пункту 9 статті 17 Бюджетного кодексу України, прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

У відповідності до підпункту 4 пункту 2 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року №174 (далі - Порядок) бюджетна позичка/фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993-1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

Згідно із підпунктом 9 пункту 2 Порядку прострочена заборгованість за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - заборгованість боржника перед державою за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками тощо), не погашена у строк, визначений угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

Відповідно до пункту 10 Порядку з метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені, а також нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.

З аналізу норм чинного законодавства убачається, що у випадках наявності у суб'єктів господарювання заборгованості зі сплати бюджетних позичок, податкові органи мають право звертатись до суду з позовами про стягнення таких коштів.

Як убачається з матеріалів справи, у травні 1999 року (платіжне доручення № 616 від 17.05.1999) відповідачем отримано з Державного бюджету фінансову допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Проте, як убачається з наданого позивачем Подання Державної казначейської служби України від 03.03.2014 № 4, станом на 01.03.2014 заборгованість відповідачем добровільно не сплачена.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2014 витребувано у відповідача докази на підтвердження сплати усіх зобов'язань відповідно до договору позички від 14.05.1999 № 14 (платіжні доручення, банківські виписки, акти звірки тощо).

Проте, вимоги вказаної ухвали відповідачем не виконано, будь-яких документів на підтвердження сплати вищезазначеної заборгованості не надано.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи той факт, що відповідач не навів достатніх доказів на спростування доводів позивача, суд дійшов висновку, що заборгованість позивача з повернення бюджетних позичок підтверджується документально, а відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Калинівське» (код ЄДРПОУ: 00857373) до Державного бюджету заборгованість за бюджетними позичками у розмірі 2666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) гривень 32 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.