Рішення

від 16.11.2006 по справі 13758-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

13758-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

16.11.2006Справа №2-20/13758-2006

За позовом : Ялтинського дитячого лікарньо-полікліничного об'єднання, м. Ялта, вул. Красноармійська 8     

До відповідача:  Церкви християн  віри Євангельської, м. Ялта, вул. Красних партизан 16, кв. 23    

Про стягнення  10430, 03  грн.

Суддя  Луцяк М.І.

представники:

Від позивача :   Пайоли С. Н., дов-ть від 16.01.06 р.   

Від відповідача : Кисіль А. С., пастор

Обставини справи:

Позивач звернувся у Господарський суд АРК із позовом до Церкви християн  віри Євангельської  про стягнення  10430, 03 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 9 від 01.10.2001 р.

Позивачем також  робилися посилання на те, що згідно із  ст. 797 ЦК України, положеннями закону „Про плату за землю” відповідачем мала вноситися як плата за користування орендованим майном, так і плата за землю пропорційно до зайнятої площі, чого не здійснювалося.

До наявної   заборгованості у 10430, 03 грн. згідно позову входило :  2551, 76 грн. боргу за оренду,  3055, 16 грн. становить податок на землю.  В ході розгляду справи позивачем надавався  уточнений розрахунок щодо заборгованості за станом на 01.01.06 р.   

Відповідач зазначав, що він не згодний із платою за землю оскільки це договором оренди  не передбачалося, стосовно інших платежів вказувалося про їх сплату. Також робилися послання щодо статусу церкви.           

У судовому засіданні оголошувалась перерва.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, -

УСТАНОВИВ:

Відповідно до  договору  оренди комунального майна № 9 від 1.01.2001 р.   Ялтинське дитяче лікарняно-поліклінічне об'єднання в особі головного лікаря Езерського В.  І. передавало, а  Церква християн віри Євангельської в особі пастора Кисіль О. С.  приймала  в оренду нежитлові приміщення  загальною площею 188, 8 кв. м. у м. Ялта,  вул. Халлтурина 13, у  тому  числі літ. Б - 155, 8 кв. м., літ. Е (гараж) – 33 кв. м.  Майно передавалося за актом прийому-передачі .

Строк дії договору оренди  був встановлений  з 01.11.01 р. до 01.11.2002 р. (р. V). Проте як вбачається зі справи орендні відносини мали місце і по спливу строку встановленого договором. Так додатковою угодою № 5 від 01.01.05 р. до договору оренди № 9 від 01.11.01 р. вносилися зміни щодо об'єкту оренди, яким визначено нежитлові приміщення площею 154 кв. м. у м. Ялта, вул. Халтуріна 13.  та стосовно орендної плати.           

Частиною 2 ст.  17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що у разі відсутності  заяви однієї із сторін про припинення або зміну  умов  договору  оренди  протягом  одного  місяця  після закінчення  терміну дії договору він вважається продовженим на той самий  термін  і  на  тих  самих  умовах,  які  були   передбачені договором

Згідно розділу  IV договору оренди орендна платня  була визначена у розмірі 673, 61 грн. за перший місяць з ПДВ та мала вноситися  не пізніше 20 числа місяця, який слідує за звітним.   Додатковою угодою від 01.01.05 р. строки внесення орендної плати змінено, орендна плата за наступний місяць мала вноситися до 25 числа поточного місяця.  

Відповідно до п. 3.4.2 договору  відповідач зобов'язалося своєчасно та в повному обсязі вносити орендну платню.  Також згідно п. 3.4.3 договору орендарем  приймалися зобов'язання щодо сплати експлуатаційних платежів ( електроенергія, водоспоживання, зв'язок, збір сміття та інш. ).

За актом прийому-передачі № 1 від 01.03.06 р. орендар повернув майно   орендодавцю.     

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, встановлено, що відносно цивільних відносин, які виникли після набрання чинності ЦК України, положення  ЦК України застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати  після набрання чинності ЦК України. Аналогічне положення закріплене і у Прикінцевих положеннях Господарського кодексу України.

Відносини по оренді виникли на підставі договору оренди від 1.01.2001 р. та продовжували  існувати після 01.01.2004 року, отже застосуванню підлягає ЦК України.

Згідно із ст. 797 Цивільного кодексу України (2003 р.)  плата,  яка  справляється  з  наймача  будівлі  або  іншої капітальної споруди (їх окремої частини),  складається з плати  за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна  довести  ті  обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні здійснюватися належним чином відповідно до  умов договору,  вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України, с. 202 Господарського кодексу України).

Між сторонами у справі не укладалося додаткової угоди щодо включення до орендної плати сум плати  за користування землею (компенсації)  , розмір плати не погоджувався.   

Слід зазначити,  що  згідно п. 5 ч. 1 ст. 12 закону „Про плату за землю” встановлено, що   зареєстровані релігійні та благодійні організації,  що  не займаються підприємницькою діяльністю звільняються від земельного податку.  Відповідач -  Церква християн  віри Євангельської є зареєстрованою релігійною організацією, доказів, що він займається підприємницькою діяльністю і орендовані приміщення використовувалися з такою ціллю суду не подавалося.    

Позивачем позовних вимог щодо підстав стягнення частки у 3055, 16 грн. не уточнювалося.  

Отже, у суду відсутні підстави вважати визначені позивачем 3055, 16 грн. плати  за землю ( її компенсації) такими, що входили до орендної плати згідно договору та які підлягають стягненню з відповідача. У цієї частині позову  має  бути відмовлено.    

Щодо інших сум – 2551, 76 грн. за оренду приміщення та 4823, 11 грн. за комунальні послуги, то відповідачем не надавалося платіжних документів на підтвердження здійснення виплат чи контр- розрахунку, інших документів, що спростовують начислення сум орендної плати та комунальних платежів.        

Отже, суд вважає за можливе задоволення позовних вимог частково.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України  витрати по оплаті держмита і інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягають стягненню  з  відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд -  

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Церкви християн  віри Євангельської (м. Ялта, вул. Красних партизан 16, кв. 23, ідентифікаційний код 24696905)   на користь         Ялтинського дитячого лікарньо-полікліничного об'єднання (м. Ялта, вул. Красноармійська 8, ідентифікаційний код 20672144) 7374, 87 грн.    заборгованості,   а також 102 грн. витрат по сплаті держмита і 118 грн. витрат на інформаційне-технічне  забезпечення судового процесу.      

3.          В іншій частині відмовити.  

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.  

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Луцяк М.І.