Рішення

від 30.07.2014 по справі 910/11975/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11975/14 30.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют-Техноцентр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Векта»

про стягнення 62 029,29 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Зіненко М.В.- директор

від відповідача Іванов С.І. - директор

В судовому засіданні 30.07.14, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют-Техноцентр» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Векта» заборгованість у розмірі 62 029,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами було укладено договір підряду № 25-с від 23.05.2011 р., на підставі якого позивач як підрядник відповідно до проектної документації зобов'язався власними силами і матеріалами виконати роботи по улаштуванню бетонної стяжки на об'єкті відповідача як замовника, розташованого за адресою: м. Київ, вул.. Воздвиженська,56, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити вартість виконаних робіт. За доводами позивача, підрядник виконав та здав роботи у повному обсязі на загальну суму 171 108,00 грн, що підтверджується актами приймання-виконання підрядних робіт, підписаних сторонами та скріплених їх печатками. Відповідачем було частково оплачено виконані роботи на загальну суму 117 000,00 грн., а відтак борг відповідача перед позивач становить 54 108,00 грн. За неналежне виконання умов договору позивач також нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 2 997,43 грн та інфляційних втрат у розмірі 4 923,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2014 порушено провадження у справі № 910/11975/14 за вказаною позовною заявою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 16.07.2014.

10 липня 2014 р. через загальний відділ діловодства суду позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду, що були залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.07.1014 за клопотанням відповідача оголошувалась перерва у судовому засіданні до 30.07.2014 р.

У судовому засіданні 30.07.2014 р. відповідач повідомив суд про часткову оплату на суму 7 000,00 грн, на підтвердження чого надав копії платіжних доручень, що були залучені до матеріалів справи.

Позивач підтвердив факт оплати за договором на суму 7 000,00 грн., позовні вимоги підтримав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

23 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Абсолют-Техноцентр» (надалі - позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Векта» (надалі - відповідач, замовник) було укладено договір підряду № 25-с (надалі - договір).

Відповідно до п. 1 договору підрядник відповідно до проектної документації зобов'язується власними силами і матеріалами виконати роботи по улаштуванню бетонної стяжки на об'єкті замовника, розташованого за адресою: м. Київ, вул.. Воздвиженська,56, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість виконаних робіт та матеріалів.

У п. 2.1. договору сторони визначили, що строк виконання робіт становить 31 календарний день з моменту підписання сторонами цього договору.

Загальний обсяг робіт становить 1770,00 м.кв. (п. 2.2. договору).

Гарантійний строк на виконанні роботи складає 12 місяців з моменту підписання ата виконаних робіт (п. 2.3. договору).

Відповідно до п.п.3.1.,3.2. договору вартість робіт становить 173 460,00 грн з ПДВ та може бути змінена за взаємною письмовою згодою сторін з оформленням відповідних додаткових угод.

Згідно з п. 3.3. договору замовник зобов'язується сплатити 30% передоплати від суми договору, вказаної у п. 3.1. протягом п'яти днів з моменту підписання договору. А повну вартість робіт протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акта виконаних робіт.

Як встановлено судом, 31.05.2011 року підрядником і замовником було підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1, відповідно до якого загальна вартість виконаних робіт за договором за травень 2011 року становила 42 000,00 грн., 30.06.2011 сторони підписали Акт приймання виконаних будівельних робіт № 2, відповідно до якого загальна вартість виконаних робіт за Договором за червень 2011 року становила 75 000,00 грн та 29.07.2011 р. підрядником і замовником було підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт № 3, відповідно до якого загальна вартість виконаних робіт за договором за липень 2011 року становила 54 108,00 грн.,

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково оплачено виконанні позивачем роботи, а саме: 23.05.2011 року було сплачено 42 000,00 грн., 06.06.2011 було оплачено 10 000,00 грн та 23.06.2011 р. - 65 000,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Таким чином загальна заборгованість відповідача за договором підряду № 25-с з урахуванням п. 3.3 договору на момент подачі позову до суду становила 54 108,00 грн.

Отже, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати заборгованості за виконані підрядні роботи за договором № 25-с від 2.05.2011 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Проаналізувавши умови угоди сторін, їх права та обов'язки за договором № 25-с від 23.05.2011р., суд дійшов висновку про виникнення між сторонами зобов'язань, врегульованих у чинному законодавстві положеннями про договір підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт (за договором будівельного підряду) провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

В силу ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої зави, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як було встановлено судом, згідно актів № 1 від 31.05.2011 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року, № 2 від 30.06.2011 за червень 2011 року, становила № 3 від 29.07.2011 року за липень 2011 року, позивачем виконано за договором роботи на загальну суму 171 108,00 грн. в т.ч. ПДВ, та здано виконані роботи відповідачеві без зауважень; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Пунктом 3.23. договору встановлено, що повна оплата робіт здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Таким чином, строк виконання зобов'язання за актами виконаних робіт на момент звернення до суду з позовом настав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи відповідачем було частково оплачено виконанні позивачем роботи, на суму 117 000,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, а тому борг на момент подачі позову до суду становив 54 108,00 грн (171 108,00 грн - 117 000,00 грн).

В процесі розгляду спору відповідачем також було оплачено борг на загальну суму 7 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 272 від 09.07.2014 р. на суму 3 000,00 грн, № 278 від 14.07.2014 р. на суму 2 000,00 грн та № 293 від 28.08.2014 р. на суму 2 000,00 грн.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки факт часткового погашення заборгованості відповідачем перед позивачем станом на момент винесення рішення сторонами доведено, тому суд припиняє провадження у справі в частині суми основної заборгованості в розмірі 7 000,00 грн.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи підтверджується актом приймання виконаних робіт та приймаючи до уваги те, що відповідачем визнано борг у повному обсязі, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 47 108,00 грн.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 4 923,86 інфляційних нарахувань та 2 997,43 грн. - 3% річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що розмір 3% річних та інфляційних втрат становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявлена позивачем - 3% річних у розмірі 2 997,43 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 923,86 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором поставки.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі щодо стягнення 7 000,00 грн основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Векта» (04212 м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд 15/3, офіс 110, ідентифікаційний код 19249475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют-Техноцентр» (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 22, ідентифікаційний код 37053304) 47 108 (сорок сім тисяч сто вісім) грн 00 коп. - основного боргу; 2 997 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн 43 коп. - 3 % річних; 4 923 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять три) грн 86 коп. - інфляційних втрат; та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.08.2014 року

Суддя Пукшин Л.Г.