Рішення

від 30.07.2014 по справі 910/13207/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13207/14 30.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба забезпечення безпеки "СЕКЬЮРІТІ.УА"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 68 000,00 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Коростій А.С. (за довіреністю від 14.02.2014);

від відповідача: Бахарєва А.В. (за посвідченням від 06.02.2014).

В судовому засіданні 30 липня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

02.07.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява від 25.06.2014 Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба забезпечення безпеки «СЕКЬЮРІТІ.УА» до Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення 68 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 30.07.2014.

У судовому засіданні 30.07.2014 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, однак зазначив, що на цей час не має можливості виконати вимогу позивача внаслідок відсутності фінансування з державного та міського бюджетів, та просив суд відстрочити виконання заявлених позивачем вимог на один рік.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба забезпечення безпеки «СЕКЬЮРІТІ.УА» (далі - Позивач) та Комунальним підприємством «Київпастранс» (далі - Відповідач), укладено Договір про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей № 17/05-2013 (далі - Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався забезпечити централізовану охорону певної території, шляхом забезпечення її цілісності і збереження майна Відповідача, яке здано під охорону в установленому порядку, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги.

Умовами Договору визначена вартість наданих послуг за календарний місяць у розмірі 15 000,00 грн. Оплата наданих послуг, відповідно до визначених тарифів, здійснюється щомісячно, в термін до 15 числа кожного наступного місця за тим, у якому надавалися послуги.

Як вбачається з підписаних повноважними представниками сторін Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ ОУ-0000012, ОУ-0000020, ОУ-0000050, ОУ-0000075, ОУ-00000120, Позивачем у травні-жовтні 2013 року належним чином виконані зобов'язання за Договором.

В той же час, надані Позивачем послуги Відповідачем оплачені лише частково.

На підставі викладеного, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 68 000,00 грн.

Відповідач звернувся до суду із відзивом, відповідно до якого визнає позовні вимоги та просить суд відстрочити виконання рішення суду на один рік.

Оцінивши подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2013 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей № 17/05-2013 (далі - Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався забезпечити централізовану охорону певної території, шляхом забезпечення її цілісності і збереження майна Відповідача, яке здано під охорону в установленому порядку, за адресами, що визначені в дислокації об'єктів (Додаток №1 до Договору), а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги.

Розділом 5 Договору сторони визначили наступні умови оплати наданих послуг:

п. 5.1. Загальна вартість Договору складає 112 500,00 грн. Вартість наданих Позивачем послуг із охорони об'єкту, майна і особистої безпеки фізичних осіб на об'єкті за календарний місяць визначається в розмірі 15 000,00 грн.

п. 5.3. Оплата за охорону відповідно до визначених тарифів здійснюється щомісячно в термін до 15 числа кожного наступного місяця за тим, у якому надавалися послуги.

п. 5.5. Акт виконаних робіт за місяць підписується сторонами в двох екземплярах до 5 числа наступного місяця і по закінченню терміну дії Договору. В разі, якщо Відповідач не повертає підписаний примірник акту виконаних робіт Позивачу в продовж 5 днів, такий акт вважається підписаним автоматично.

Як вбачається з підписаних повноважними представниками сторін Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ ОУ-0000012, ОУ-0000020, ОУ-0000050, ОУ-0000075, ОУ-00000120, Позивачем у травні-жовтні 2013 року належним чином виконані зобов'язання за Договором.

Акт здачі приймання робіт № ОУ-0000034 направлений Позивачем на адресу Відповідача поштою.

Загальна сума наданих Позивачем у зазначений період послуг склала 82 258,06 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В той же час, за твердженням Позивача, надані ним послуги оплачені Відповідачем в сумі 14 258,06 грн.

Відтак, заборгованість Відповідача за надані Позивачем послуги склала 68 000,00 грн.

З метою врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача надіслано лист № 122 від 16.08.2013 з вимогою про погашення існуючої заборгованості. Однак, зазначена вимога залишена Відповідачем без задоволення.

Листом № 85 від 25.10.2013 Відповідач повідомив Позивача про фінансові ускладнення та запропонував припинити дію Договору.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

У відповідності до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок суми боргу, враховуючи ту обставину, що факт існування заборгованості та її розмір визнані Відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 68 000,00 грн. правомірна та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно клопотання Відповідача про відстрочку виконання судового рішення, яке викладене у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, або своєю ініціативою суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи може відстрочити виконання рішення.

Таким чином, необхідною умовою для надання відстрочки виконання рішення суду є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналогічна позиція викладена у п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", яким визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Однак, в даному випадку, зазначені обставини у Відповідача відсутні, а ті, на які він посилається в обґрунтування заявленого клопотання про відстрочку виконання рішення суду, зокрема, тяжке фінансове становище, не можуть вважаться такими, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення суду у даній справі.

З огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення поданої заяви про відстрочку виконання рішення, оскільки в ній не зазначено обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та відмовляє у її задоволенні.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином суд приходить до висновку, що Позивачем належним чином доведено факт прострочення виконання Відповідачем зобов'язання за Договором № 17/05-2013 від 17.05.2013, та розмір наявної заборгованості.

Враховуючи викладене, зважаючи на визнання Відповідачем позовних вимог, а також те, що доказів сплати заборгованості Відповідачем станом на час розгляду справи суду не надано, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, тобто в сумі 68 000,00 грн.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба забезпечення безпеки "СЕКЬЮРІТІ.УА" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, Набережне Шосе, 2; ідентифікаційний код 31725604) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба забезпечення безпеки «СЕКЬЮРІТІ.УА» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 12; ідентифікаційний код 37773082, р/р 2600130112326 в АТ Банк "Національні Інвестиції", МФО 300499) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: заборгованість в сумі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.08.2014р.

Суддя Ю.В. Цюкало