Постанова

від 24.01.2007 по справі 11/476-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/476-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

24 січня 2007 р.                                                                           Справа № 11/476-06

за позовом     Вінницького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів,

                       м. Вінниця

до                    товариства з обмеженою відповідальністю "Імунолог",  м. Вінниця

про                  стягнення  7005 грн. 00 коп..

                                                                                                                    Cуддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т.Поліщук, за участю представників сторін:

від позивача                В. Бібік  за довіреністю;

від відповідача            О. Хейніс за довіреністю.

СУТЬ   СПОРУ:

          Заявлено позов про  стягнення з  товариства з обмеженою відповідальністю "Імунолог"   заборгованості в розмірі  7005 грн. 00 коп. за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.

          Позов мотивовано тим, що в порушення ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

 Відповідач у відзиві  не погоджується з позовом та вказує, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Жодного інваліда для працевлаштування на ТОВ «Імунолог» ні органи місцевого самоврядування ні Фонд не направляли. ТОВ «Імунолог»на протязі січня-жовтня 2005 року щомісячно надавало звіт за формою № 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) на потребу в працівниках за квотою інвалідів. Товариство неодноразово зверталось до Ленінського районного центру зайнятості з питань працевлаштування інвалідів. Окрім того, відповідач зазначає, що обставини викладені в позовній заяві не відповідають дійсності, оскільки у 2005 році в товаристві працював один інвалід, що стверджується наказом № 236/11 від 01.11.2005р..

Оцінивши подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне .

Стаття 19 Закону  України від 21.03.1991 р. № 875-ХП “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції чинній у 2005 році (далі Закон) встановлює для підприємств (об‘єднань), установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини другої статті 19 цього Закону покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов‘язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов‘язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов‘язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону. Це підтверджується  і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), згідно з яким  завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту третього пункту четвертого та підпункту третього пункту п‘ятого цього Положення, якими Фонду  надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати  перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.   

Відповідно до Закону  України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  відповідачеві встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, що становить 1 робоче місце.

Як свідчить звіт  про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік відповідачем не було створено одне робоче місце та працевлаштовано інваліда 3 групи –Головко Валентину Василівну.

Окрім того, з матеріалів справи, зокрема  довідки Ленінського районного центру зайнятості за № 02-31/1010 від 10.05.2006р.,  звітів за формою № 3-ПН  за період  січень-жовтень 2005 року вбачається, що  відповідач  подавав звіти про наявність вільних робочих місць  та потребу в працівниках для працевлаштування інвалідів. Працевлаштування інвалідів центром зайнятості не здійснювалось.

Наведене свідчить про те, що  відповідачем було  забезпечено норматив щодо  створення робочих місць для працевлаштування  інвалідів.

З огляду на вищевикладене  суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 70,71, 79, 86, 94, 128, 158, 163,167,255, 257 Кодексу адміністративного судочинства, -

    ПОСТАНОВИВ:

         В позові відмовити.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду  подається протягом десяти днів з дня її проголошення.  Апеляційна  скарга  на  постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів  після  подання  заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                    Матвійчук В.В.