Постанова

від 30.07.2014 по справі 826/4720/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4720/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Горбань Н.І. Коток А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2014 року товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант» (далі Товариство або позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі ДПІ або відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №19526551702 від 27.03.2014 року, №46326552202, №46426552202, від 31.03.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Товариство посилається на те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права та, зокрема, дійшов невірного висновку про те, що правочини між ТДВ СК «УКООПГАРАНТ» та ПАТ СК «Скайд» здійснені без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 223/26-55-22-02/21618844 від 12.03.2014 року (далі Акт перевірки), яким встановлено порушення:

«- підпункту 4.1.6. пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94- ВР від 28.12.1994 року (із змінами і доповненнями), підпункту 135.5.14 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку в сумі 586 273 грн.

Згідно пункту 102.1. статі 102 Податкового кодексу України, та з урахуванням завищення донарахованих та сплачених сум податку на прибуток від страхової діяльності занижено суму податку на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова в розмірі 490 014 грн.;

- підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14, підпункту 171.2 статті 171, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування сум податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2011 - 996 грн., 2012 року - 327 грн.;

- пункту 2.8 глави 2, пункту 3.5 глави 3 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року, із змінами та доповненнями».

Висновки Акту перевірки обґрунтовані тим, що позивач здійснює передачу страхових ризиків страховій компанії, яка задіяна у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечує реальний захист прийнятих ризиків, а отже правочини між ТДВ СК «Укоопгарант» та ПАТ СК «Скайд» здійснені без мети настання реальних наслідків, внаслідок чого позивачем занижено суму податку на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова в розмірі 490 014 грн.

Окрім того, Товариством не утриманий податок на доходи фізичних осіб із сум, що були сплачені з розрахункового рахунку товариства фізичним особам, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 323 грн.

Також, в перевіряємий період виявлено факт перевищення ліміту залишку готівки в касі товариства на загальну суму 350 грн. 58 коп., що стало підставою для нарахування штрафних санкцій в двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- №19526551702 від 27.03.2014 року, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 323 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 841 грн.;

- №46326552202 від 31.03.2014 року, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 490 014 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 93 756 грн.;

- №46426552202 від 31.03.2014 року, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 701 грн. 16 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що правочини між позивачем та ПАТ СК «Скайд» здійснені без мети настання реальних наслідків. Оскільки позивач не подав жодних доказів щодо законності своїх дій, суд вважає, що відповідачем правомірно донараховано позивачу грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 323 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 841 грн.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували встановлений відповідачем факт порушення щодо правомірності застосування до Товариства штрафні санкції у розмірі 701 грн. 16 коп. за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіреному періоді з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року ТДВ СК «Укоопгарант» здійснювало передачу страхових ризиків страховій компанії ВАТ СК «Скайд».

Зокрема, ТДВ СК «Укоопгарант» на підставі договорів про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (Ковер ноти) передало у перестрахування ВАТ СК «Скайд» ризики на суму внесків, сплачені за договорами перестрахування на загальну суму 2 430 332 грн.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав суду копії Ковер нотів, укладених в зазначений період з ВАТ СК «Скайд».

Згідно статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 7 березня 1996 року перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

В письмових поясненнях до позову позивачем зазначено, що під час дії вказаного договору виникали страхові випадки. При настанні страхового випадку ТДВ «Страхова компанія «Укоопгарант» виплачувало страхувальникам страхове відшкодування у повному обсязі. Після такої виплати ПАТ «СК «Скайд» повертало частину страхового відшкодування на рахунок ТДВ «Страхова компанія «Укоопгарант» за укладеним договором перестрахування та відповідними ковер-нотами.

Тобто попередньо ТДВ «СК «Укоопгарант» виконувались зобов'язання перед страхувальниками, а вже потім - між страховиком (СК «Укоопгарант») та перестраховиком (СК «Скайд»), таким чином першочергово забезпечуючи реалізацію прав та захист інтересів фізичних осіб та юридичних осіб-страхувальників.

На підтвердження своєї позиції позивачем надало належним чином посвідчені банківські виписки, з яких вбачається, що ПАТ СК «Скайд» за укладеним договором перестрахування та відповідними ковер-нотами при настанні страхового випадку відшкодовував ТДВ СК «Укоопгарант» грошові кошти, які ТДВ СК «Укоопгарант» перераховував страхувальникам у зв'язку з настанням страхового випадку за укладеними договорами.

В той же час, доводи відповідача ґрунтуються лише на загальних висновках та окремих нормах законодавства України. Відповідачем не наведено жодних доводів, які б ґрунтувалися на відповідних доказах про неможливість виконання позивачем та ПрАТ «Скайд» зобов'язань за договорами страхування перед страхувальниками.

Крім того, у відповідача відсутні будь-які скарги з боку страхувальників або судові рішення, якими встановлено факти невиконання або неможливості виконання позивачем та ПрАТ «Скайд» зобов'язань перед страхувальниками ТДВ «СК «Укоопгарант».

В період, за який здійснювалась перевірка відповідачем не була призупинена чи зупинена дія будь-якої ліцензії на здійснення страхової діяльності Товариством у зв'язку з порушенням законодавства України.

За таких обставин припущення відповідача, з яким погодився суд першої інстанції по справі щодо неможливості ТДВ СК «Укоопгарант» здійснювати захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб-страхувальників спростовуються у повному обсязі.

Відповідно до висновків Акта перевірки правочини, вчинені позивачем правочини, відповідач, фактично, кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків.

Проте згідно положень статті 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів відповідачем не надано.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Товариство не може нести відповідальність ані за несплату податків своїми контрагентами та ведення ними податкового обліку, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагента, а тим більше за дії контрагентів контрагента.

Отже, висновки відповідача про те, що правочини які були укладені між ТДВ СК «Укоопгарант» та ПАТ СК «Скайд» здійснені без мети настання реальних наслідків, є безпідставними, необґрунтованими та не засновані на належних доказах, тому податкове повідомлення рішення №46326552202 від 31.03.2014 року, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 490 014 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 93 756 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №46426552202 від 31.03.2014 року, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 701 грн. 16 коп. та податкового повідомлення-рішення №19526551702 від 27.03.2014 року, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 323 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 841 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, обґрунтовуючи необхідність застосування до позивача фінансової санкції у розмірі 701 грн. 16 коп., відповідач в Акті перевірки посилається на те, ТДВ «CK «УКООПГАРАНЇ» в період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року ліміт залишку готівки в касі не встановлювало, тому ліміт такої каси вважається нульовим відповідно до пункту 5.8 глави 5 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року. В порушення пункту 3.5 глави 3 зазначеного Положення встановлено факт видачі по видатковому касовому ордеру ОСОБА_6 готівки з каси, що не підтверджено підписом одержувача.

Однак, колегія суддів вважає, що така позиція відповідача є помилковою та спростовується наявністю підпису у зазначеному видатковому касовому ордері, належним чином посвідчена копія якого додана до додаткових пояснень до апеляційної скарги.

Відповідачем в Акті перевірки зазначено, що не утриманий податок на доходи фізичних осіб із суми 8 818 грн. 80 коп. сплаченої з розрахункового рахунку товариства фізичним особам: ОСОБА_7 в сумі 5 796 грн. 01 коп., та ОСОБА_8 в сумі 3 022 грн. 79 коп., відповідно до договору цивільно-правового характеру за надані послуги. Сплата здійснена відповідно до банківських документів. Дані фізичні особи не перебували з товариством в трудових відносинах. На момент перевірки документи, які б давали право на заняття підприємницькою діяльністю даній фізичній особі до перевірки не надано, а саме: (свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтва єдиного податку, сплати платежів по податку з доходів фізичних осіб, як СПД). Податок з доходів фізичних осіб з відповідної суми не утриманий.

У зв'язку з цим відповідачем зроблено неправильний висновок про необхідність утримання з зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб.

Відповідачем також не враховане, що договори, які були укладені між позивачем та ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за своєю правовою суттю є господарськими договорами в розумінні норм Господарського кодексу України у зв'язку з тим, що зазначені договори укладені між двома суб'єктами господарювання. А саме, між компанією та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Зі змісту господарських договорів вбачається, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 є фізичними особами-підприємцями, а за таких обставин виключається необхідність у позивача утримати податок з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів вважає, що неподання податковому органу виписки про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є приватними підприємцями не є підставою для збільшення суми грошового зобов'язання позивачу за платежем: податок на доходи фізичних осіб.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено факту порушення товариством вимог податкового законодавства та правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень №19526551702 від 27.03.2014 року, №46326552202, №46426552202, від 31.03.2014 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Керуючись статтями 41, 94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №19526551702 від 27.03.2014 року, №46326552202, №46426552202 від 31.03.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант» судові витрати у розмірі 73 грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Горбань Н.І.