Постанова

від 29.07.2014 по справі 904/1615/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2014 року Справа № 904/1615/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 949 від 07.11.2013р.,

від відповідача: представник Бондаренко І.В., довіреність № б/н від 11.10.2013р.,

від третьої особи: учасник ТОВ "АВЕРС КОМПАНИ" ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014 року у справі № 904/1615/14

за позовом ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ", с. Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, с. Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області

про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ" про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ", затверджених протоколом № 5 від 10.10.2013 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2014 року у справі № 904/1615/14 за клопотанням ОСОБА_4 вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони державному реєстратору юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області або іншим посадовим особам реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області вносити зміни до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та здійснювати державну реєстрацію змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ" на підставі рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ", оформлених протоколом № 5 від 10.10.2013 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2014 року до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_3.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014 року у справі № 904/1615/14 (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено; визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ", затверджені протоколом № 5 від 10.10.2013 року; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ" на користь ОСОБА_4 3 045, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ" від 10.10.2013 року проведено за участю лише одного учасника товариства - ОСОБА_3, яка володіє часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 60%, та керуючись приписами статті 60 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до яких загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів, дійшов висновку, що зазначені загальні збори є неповноважними в силу імперативної норми закону, а наведене є безумовною підставою для визнання прийнятих цими зборами рішень недійсними.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ" подали апеляційні скарги про скасування зазначеного рішення суду та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також, у апеляційних скаргах наведене клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2014 року у даній справі.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 (далі - третя особа) зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення надана неправильна оцінка фактичним доказам у справі, що, в свою чергу, призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

За доводами третьої особи, в порушення вимог ст. 36 ГПК України позивач не додав до свого позову оригінали документів, а додані ним до позову копії матеріалів не засвідчив належним чином печаткою товариства, яка фактично знаходиться у позивача. Зважаючи на ті обставини, що позивач є одночасно і директором товариства, третя особа не вбачає спору, як такого, між позивачем та відповідачем. Також, на думку третьої особи, ні позивач, ні його представник не надали жодних обґрунтувань та належних доказів в їх підтвердження щодо порушення у спірних відносинах прав позивача як учасника товариства. В той же час, третя особа вважає, що нею були надані всі можливі та достатні докази як в оригіналах, так і в належним чином засвідчених копіях, однак яким місцевий господарський суд не надав жодної оцінки, а прийняв рішення з посиланням на ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" та без врахування інших норм матеріального права. Так, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що при скликанні та проведенні спірних загальних зборів учасників товариства, прийнятті ними рішень з боку товариства не було допущено жодних порушень прав позивача, як учасника товариства, передбачених Законом України "Про господарські товариства" та статутом товариства. Третя особа зазначає, що позивача завчасно повідомлено про день, місце та час проведення зборів товариства, на які він не з'явився без поважних на те причин. Третя особа посилається на ті обставини, що позивач не вніс у повному обсязі свій вклад до статутного капіталу товариства у розмірі, передбаченому установчим документом, як майном (повністю), так і грошовими коштами (частково); за доводами третьої особи, фактично грошовими коштами позивачем внесено до статутного капіталу товариства лише 11 051, 00 грн., що відповідає 17,5% від загальної частки у товаристві, а не 40%, як передбачено установчим документом товариства. Також, третя особа зазначає, що у зв'язку з неповним внесенням позивачем свого вкладу до статутного капіталу товариства йому не видавалось відповідне свідоцтво товариства, яке, в свою чергу, товариством видане третій особі, оскільки останньою свій вклад до статутного капіталу товариства внесено повністю. Якщо ж взяти за ціле всі частки у товаристві, які були сформовані їх учасниками, за 100%, із яких третя особа внесла 37 800, 00 грн., а позивач - 11 051, 00 грн., що разом дорівнює 48 851, 00 грн., то, на думку третьої особи, позивач володіє лише 22,6% статутного капіталу, тоді як третій особі належить частка у розмірі 77,4% статутного капіталу. Відтак, зважаючи на наведене, третя особа вважає, що у зв'язку з неповним внесенням внеску до статутного капіталу, не набуттям позивачем права на частку у товаристві у розмірі 40%, прийняття спірними зборами товариства оспорюваних рішень не порушує та не може порушувати права позивача як учасника, який володіє часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 40%. На думку третьої особи, яка ґрунтується на приписах ст. 7 Закону України "Про господарські товариства", неповне внесення позивачем свого вкладу до статутного капіталу товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства дозволяє загальним зборам учасників прийняти рішення про виключення позивача зі складу учасників товариства та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; при цьому при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства, питання про виключення учасника з товариства може вирішуватись і за відсутності на зборах товариства цього учасника. Отже, за доводами третьої особи, вирішення питання про виключення учасника зі складу товариства відноситься до компетенції загальних зборів такого товариства, а не суду, а належність позивачу частки у розмірі 40% статутного капіталу, що, за твердженням позивача, унеможливлює проведення загальних зборів товариства та прийняття рішення про виключення зі складу учасників товариства, не є підставою вирішення відповідного питання у судовому порядку. Також, третя особа посилається на ті обставини, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не надав правової оцінки наданим третьою особою доказам, які, як вважає третя особа, свідчать, що діяльність позивача направлена на підрив фінансового становища товариства; вибірково врахував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, наведені у постанові Пленуму від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", та вважає, що при розгляді апеляційної скарги слід враховувати рішення Конституційного Суду України від 05.02.2013 року № 1-рп/2013, у якому надано тлумачення положень статей 58 та 64 Закону України "Про господарські товариства".

Окрім того, на думку третьої особи, спір між сторонами, що вирішується у даній справі, вже вирішено Дніпропетровським окружним адміністративним судом, а факти, встановлені рішенням вказаного суду, які мають значення для вирішення спору у даній справі, не потребують доказування при розгляді даної справи. Також, третя особа стверджує, що у провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває справа за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ", у якій предмет та підстави позову ті ж, що і у даній справі. Третя особа зазначає, що вона зверталась до місцевого господарського суду з заявами про припинення провадження у справі та про залишення позову без розгляду, враховуючи наведені вище факти щодо наявності вирішеного спору, а також щодо спору, що розглядається у судовому порядку, до яких долучала копії відповідних документів, однак вказані обставини місцевим господарським судом не були взяті до уваги.

За доводами третьої особи, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, оскільки відповідач у справі не був повідомлений про час та місце розгляду справи, що унеможливило участь його представника у судовому процесі та унеможливило захист прав та інтересів товариства. Наведене порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, на думку третьої особи, є безумовною підставою для скасування прийнятого у справі рішення. Також, порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення третя особа вбачає і у тому, що судовий процес у справі не фіксувався з допомогою звукозаписувального технічного засобу, хоча на першому судовому засіданні суд повідомив про ведення розгляду справи з фіксацією технічними засобами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ" (далі - відповідач) в обґрунтування поданої ним апеляційної скарги зазначає, що рішення місцевого господарського суду у даній справі є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За доводами відповідача, ним не були отримані як позовна заява, за якою вирішено спір у справі, так і виклики до місцевого господарського суду для участі у судових засіданнях та повний текст судового рішення. Відповідач повністю погоджується з доводами третьої особи, наведеними у поданій нею апеляційній скарзі, щодо порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального та процесуального права. Окрім того, відповідач посилається на ті обставини, що з моменту утворення товариства позивач не сформував свою частку у статутному капіталі товариства, про що він неодноразово повідомлявся, а своїми діями намагався довести товариство до банкрутства, змушуючи бухгалтера підприємства проводити незаконні операції та виводити кошти з підприємства. За доводами відповідача, як на балансі, так і фактично, товариство не має майна, яке позивач нібито вносив у якості внеску до статутного капіталу, відповідно, у позивача відсутнє і відповідне свідоцтво, яке видається товариством. Відповідач вважає, що позивача виключено зі складу учасників товариства та звільнено з посади директора товариства на законних підставах. Також, відповідач посилається на обставини самоусунення позивача з 12.09.2013 року від роботи на підприємстві, неправомірного виведення позивачем коштів з рахунку товариства, невиконання позивачем, як директором товариства, зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання, по сплаті податків, виплаті заробітної плати працівникам товариства.

Позивач проти задоволення апеляційних скарг відповідача та третьої особи заперечує, апеляційні скарги вважає необґрунтованими, такими, що містять неправдиву і недоведену інформацію щодо окремих обставин. Натомість, за доводами позивача, оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні, повністю відповідають обставинам справи.

За поясненнями позивача, корпоративний конфлікт між учасниками товариства виник у вересні 2013 року внаслідок непорозумінь щодо подальшої організації господарської діяльності товариства та призвів до намірів третьої особи самостійно здійснювати подальшу господарську діяльність, вважаючи за можливе виключити позивача зі складу учасників товариства. Наведене, на думку позивача, і зумовило ініціювання третьою особою, як головою товариства, яким вона не призначалась, скликання позачергових загальних зборів учасників товариства на 10.10.2013 року. Як зазначає позивач, отримавши телеграму третьої особи про скликання зборів товариства, у відповідності з положеннями статуту товариству та статті 61 Закону України "Про господарські товариства" він звернувся до третьої особи з проханням надати йому для ознайомлення документи, внесені до порядку денного зборів. За твердженням позивача, ця вимога третьою особою не була виконана, відповідно, позивач не мав змоги належним чином підготуватися до розгляду зборами питань порядку денного. Також, позивач зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, третя особа ініціювала внесення змін до порядку денного зборів, якими розширила перелік питань, що виносяться на розгляд зборів, однак позивача про це не було повідомлено. Наведені вище обставини, на думку позивача, свідчать про порушення вимог порядку скликання загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, встановлених ст. 61 Закону України "Про господарські товариства". За доводами позивача, третя особа, яка володіє 60% голосів від загальної кількості голосів учасників товариства, провела загальні збори учасників товариства за відсутності на цих зборах позивача, якому належить 40% голосів від загальної кількості голосів учасників товариства. За таких обставин, керуючись приписами ст. 60 Закону України "Про господарські товариства", позивач вважає, що загальні збори учасників товариства від 10.10.2013 року були неповноважними та не могли приймати рішень з питань порядку денного навіть за наявності необхідної кількості голосів для їх прийняття. Відтак, позивач не погоджується з доводами третьої особи, що зборами товариства могло бути прийняте рішення про виключення учасника з товариства, оскільки за нього проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50% загальної кількості голосів учасників товариства, відповідні доводи третьої особи вважає такими, що ґрунтуються на вибірковому застосуванні положень Закону України "Про господарські товариства". Позивач не погоджується з доводами як відповідача, так і третьої особи, про те, що позивачем не повністю внесено свій вклад, визначений установчим документом товариства, до статутного капіталу товариства. При цьому позивач зазначає, що на установчих зборах товариства його засновниками було вирішено внески до статутного капіталу товариства у розмірі 50% від вказаного у статуті внеску до здійснення державної реєстрації товариства внести майном; на виконання цього рішення позивач передав в якості внеску до статутного капіталу майно, загальна вартість якого складала 12 600, 00 грн., що підтверджується актом № 1 приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства від 08.07.2009 року. Також, за доводами позивача, у разі не внесення ним зазначеного майна у якості внеску до статутного капіталу товариства, державна реєстрація товариства, враховуючи приписи ч. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (редакція на відповідну дату), була б неможливою. Позивач посилається на ті обставини, що інші 50% розміру його частки, визначеної статутом товариства, ним внесені до статутного капіталу грошовими коштами, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, за якими загальна сума перерахованих коштів становить 12 600, 00 грн. Позивач не погоджується з доводами третьої особи, що за двома платіжними дорученнями, долученими позивачем до матеріалів справи, позивач нібито сплачував кошти не в якості внеску до статутного капіталу, а на інші потреби, та вважає, що неточності у призначенні платежу, допущені працівником, який формував платіжні доручення, не є належним доказом того, що позивач не сплатив повністю свій внесок. Окрім того, за доводами позивача, повноту формування статутного капіталу товариства встановлено під час планової податкової перевірки товариства, про що зазначено у довідці про загальну інформацію щодо товариства, яка є додатком до акту перевірки від 15.05.2014 року. Відповідні докази долучені позивачем до матеріалів справи на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення. При цьому позивач зазначає, що не міг відповідні докази надати суду першої інстанції, оскільки акт перевірки разом з додатками складено після прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення у справі. Також, згідно пояснень позивача наявність у третьої особи свідоцтва товариства щодо формування статутного капіталу не є належним доказом несплати позивачем свого внеску до статутного капіталу, а підтверджує лише те, що третя особа свою частку у статутному капіталі оплатила повністю та проти чого позивач не заперечує. Окрім того, позивач зазначає, що після формування учасниками товариства його статутного капіталу повністю протягом першого року діяльності товариства, свідоцтва товариства жодному з учасників не видавались та вважає, що свідоцтво, надане третій особі, вона підписала собі самостійно вже після виникнення корпоративного спору і відсторонення позивача від посади директора товариства. Позивач заперечує і фактичну наявність підстав, з якими пов'язане його виключення з учасників товариства. Обставини, наведені в протоколі спірних загальних зборів учасників товариства в якості підстав виключення позивача зі складу учасників товариства, на думку позивача, не відповідають дійсності і не підтверджені доказами.

Окрім того, позивач не погоджується з доводами третьої особи про порушення місцевим господарським судом при розгляді справи та прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального права. За доводами позивача, технічна фіксація судового процесу при розгляді справи не здійснювалась, оскільки заява про необхідність такої фіксації до суду не подавалась. Щодо доводів про неповідомлення відповідача про розгляд справи позивач зазначає, що головний бухгалтер товариства ОСОБА_5 була обізнана про відповідні обставини, оскільки надавала відповідь на запит представника третьої особи, в якому повідомлялось про розгляд даної судової справи, та саме ОСОБА_5, як представник відповідача, подала апеляційну скаргу, в якій, як вважає позивач, неправдиво вказала, що не знала про розгляд справи судом першої інстанції.

Позивач не вбачає підстав вважати, що даний корпоративний спір вже було вирішено Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що судовим рішенням вказаного суду встановлено факти, обов'язкові для вирішення корпоративного спору у даній справі, а у справі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська вирішуються ті ж вимоги, заявлені з тих же підстав, що і у даній справі, посилаючись при цьому на підвідомчість справ, що виникають з корпоративних відносин, відсутність повноважень у адміністративного суду вирішувати корпоративний спір та встановлювати факти, необхідні для вирішення корпоративного спору, не тотожність предмета та підстав позову у даній справі та справі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Позивач вважає, що не може бути задоволена і наведена в апеляційних скаргах вимога про скасування ухвали місцевого господарського суду про забезпечення позову, оскільки, за його твердженням, на даний час існує відкрите виконавче провадження на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в межах якого державний реєстратор зобов'язаний внести зміни до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєструвати нову редакцію статуту на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства від 10.10.2013 року № 5. У разі скасування ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову державний реєстратор змушений буде, на думку позивача, передчасно, до остаточного вирішення корпоративного конфлікту внести зміни до реєстру на підставі спірного протоколу. Окрім того, як зазначає позивач, ухвала про забезпечення позову мала бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення, отже строк на її оскарження пропущено.

Також, за доводами позивача, апеляційна скарга, підписана від імені товариства ОСОБА_5, підлягала поверненню на підставі п. 2 ст. 97 ГПК України, оскільки позивач, як директор товариства, не уповноважував ОСОБА_5 на представництво інтересів товариства, а ОСОБА_6, який підписав довіреність на ім'я ОСОБА_5 від імені товариства, не має відповідних повноважень, що підтверджується, зокрема, відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду 29.07.2014 року представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі та подав відповідне письмове клопотання. Відповідач просить зупинити провадження у даній справі до вирішення пов'язаних з нею інших справ, що перебувають в провадженні Апеляційного суду Дніпропетровської області, а саме: справи № 201/13724/13ц, у якій переглядається рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (спір про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, оформленого протоколом загальних зборів учасників товариства № 5 від 10.10.2013 року, в частині звільнення з посади директора та про поновлення на посаді) (провадження № 2/201/645/2014р.); справи № 2-175/2159/14-ц, у якій переглядається рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11.06.2014 року (спір про стягнення заробітної плати); справи № 175/2155/14-ц, у якій переглядається рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.06.2014 року (спір про стягнення заробітної плати). Відповідач вважає, що будь-яке рішення, яке прийме суд по даній справі, не може бути об'єктивним без урахування обставин, доведених судом по вище переліченим справам, що розглядаються Апеляційним судом Дніпропетровської області, оскільки ці обставини безпосередньо впливають на вирішення питань дійсності протоколу № 5 та дійсності рішень загальних зборів товариства від 10.10.2013 року, які оформлені вказаним протоколом. Оскільки, як стверджує відповідач, аналогічне клопотання відповідачем було заявлено і при розгляді даної справи місцевим господарським судом, яке суд відхилив, відповідач вважає, що суд першої інстанції допустив порушення приписів ст. 79 ГПК України.

Третя особа погоджується з наявністю підстав для зупинення провадження з розгляду апеляційних скарг у справі та просить відповідне клопотання представника відповідача задовольнити.

Позивач не вбачає підстав для зупинення провадження у справі та задоволення заявленого представником відповідача клопотання, вважає, що спір у справі № 201/13724/13ц є трудовим спором і його вирішення жодним чином не впливає на вирішення даного спору, підвідомчого господарським судам, як не можуть впливати на вирішення даного спору і спори у справах про стягнення заробітної плати.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 року апеляційні скарги у даній справі прийняті до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Коваль Л.А. (доповідач), судді - Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 року апеляційні скарги у справі прийняті до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Коваль Л.А. (доповідач), судді - Пархоменко Н.В., Кощеєв І.М.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду 10.07.2014 року оголошено перерву на 15.07.2014 року.

Суд відкладав розгляд апеляційної скарги з 15.07.2014 року на 29.07.2014 року.

У судовому засіданні 29.07.2014 року на підставі клопотання відповідача запис розгляду апеляційних скарг у справі здійснено за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 29.07.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги у справі підлягають задоволенню частково в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ" (далі - Товариство) відповідно до його статуту (а.с. 12-31, т. 1, а.с. 136-157, т. 1), затвердженого засновниками (учасниками) Товариства, рішення № 1 (протокол № 1) від 08.07.2009 року, державну реєстрацію юридичної особи проведено 08.07.2009 року, номер запису 12031020000027690, є наступні особи:

ОСОБА_4, частка якого у статутному капіталі Товариства у грошовому виразі складає 25 200, 00 грн., що становить 40% статутного капіталу;

ОСОБА_3, частка якої у статутному капіталі Товариства у грошовому виразі складає 37 800, 00 грн., що становить 60% статутного капіталу.

Для забезпечення діяльності Товариства його учасниками формується статутний капітал у розмірі 63 000, 00 грн. (п. 3.2. статуту Товариства).

Рішенням № 1 (протокол № 1) засновників (учасників) про створення Товариства від 08.07.2009 року (а.с. 133-134, т. 1) створено одноособовий виконавчий орган управління Товариства - директора; на посаду директора Товариства призначено ОСОБА_4, який відповідно до наказу Товариства від 08.07.2009 року № 01 (а.с. 40, т.1) приступив до виконання обов'язків директора Товариства на підставі рішення засновників (протокол № 1 від 08.07.2009 року).

Відповідно до протоколу № 5 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ" від 10.10.2013 року (а.с. 8-11, т. 1, а.с. 158-161, т. 1) у наведену дату за участю учасника Товариства ОСОБА_3, тобто учасника, який володіє 60% голосів від загальної кількості голосів учасників Товариства, та запрошених осіб: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 проведені загальні збори учасників Товариства.

ОСОБА_4 участі у проведенні загальних зборів учасників Товариства від 10.10.2013 року не приймав.

Загальні збори учасників Товариства розглянули та шляхом голосування одностайно прийняли рішення з наступних питань порядку денного зборів:

1. Звіт директора Товариства ОСОБА_4 за час його роботи.

2. Про звільнення з посади директора Товариства ОСОБА_4 за ст. 41 КЗпП України.

3. Про виключення зі складу учасників Товариства ОСОБА_4 за систематичне неналежне виконання своїх обов'язків та втратою довіри.

4. Про перехід прав часток у Товаристві одного учасника до іншого.

5. Про призначення нового директора Товариства.

6. Про затвердження нового статуту.

7. Інше.

По першому питанню порядку денного зборами учасників Товариства прийнято рішення визнати роботу ОСОБА_4 на посаді директора Товариства негативною, що завдала значної шкоди Товариству, що ставить під загрозу ліквідації та банкрутства підприємства.

По другому питанню порядку денного зборами учасників Товариства прийняті рішення: звільнити з посади директора Товариства ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 41 КЗпП України з 10.10.2013 року, про що повідомити ОСОБА_4 шляхом направлення йому рекомендованим листом витягу з даного протоколу загальних зборів та провести з ним остаточний розрахунок; також покласти на ОСОБА_4 обов'язок у триденний термін з моменту затвердження цього протоколу передати за актом приймання-передачі всі повноваження та документи новому директору, якщо такого буде призначено, або голові загальних зборів, що виконує обов'язки директора Товариства, ОСОБА_3

По третьому питанню порядку денного зборами учасників Товариства прийнято рішення виключити зі складу учасників Товариства ОСОБА_4 за систематичне та неналежне виконання своїх обов'язків, що призвело до порушення прав інших учасників Товариства, з метою завдати значної шкоди Товариству та його іншим учасникам.

По четвертому питанню порядку денного зборами учасників Товариства прийняті рішення: перевести права учасника у Товаристві у вигляді 40% частки Товариства, які раніше належали ОСОБА_4, до іншого учасника ОСОБА_3 та визнати її єдиним учасником Товариства, яка має 100% часток у Товаристві; зобов'язати ОСОБА_3 сплатити 40% частки у статутному фонді у сумі 25 200, 00 грн. протягом місяця з моменту реєстрації цього протоколу та реєстрації внесених змін до статуту у Дніпропетровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області.

По п'ятому питанню порядку денного зборами учасників Товариства прийняті рішення: призначити на посаду директора Товариства ОСОБА_6 на невизначений строк з окладом згідно штатного розкладу; уповноважити учасника Товариства ОСОБА_3 зареєструвати заяву ОСОБА_6 на призначення його на посаду директора шляхом звільнення з попередньої посади та призначенням на посаду директора Товариства; новопризначеному директору видати наказ про день, з якого він приступає до виконання своїх обов'язків.

По шостому питанню порядку денного зборами учасників Товариства прийнято рішення затвердити статут Товариства у новій редакції 2013р.

По сьомому питанню порядку денного зборами учасників Товариства прийнято рішення покласти обов'язок на голову загальних зборів Товариства та його учасника ОСОБА_3 звернутись до правоохоронних органів із заявою про злочин відносно ОСОБА_4, який незаконно заволодів майном Товариства, а саме: автомобілем Volkswagen (Tiguan) державний номер НОМЕР_1, та грошовими коштами у сумі 120 000, 00 грн.

Протокол № 5 загальних зборів учасників Товариства від 10.10.2013 року підписано ОСОБА_3 як головою зборів учасників Товариства та як секретарем зборів учасників Товариства.

Стаття 116 Цивільного кодексу України, стаття 10 Закону України "Про господарські товариства" встановлюють право учасника господарського товариства брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.

Реалізація права участі в управлінні товариством відбувається, зокрема, через участь учасника господарського товариства у вищому органі товариства, яким, щодо спірних відносин, є загальні збори учасників Товариства.

Стаття 145 Цивільного кодексу України передбачає, що черговість та порядок скликання загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюються статутом товариства та законом.

Згідно зі статтею 61 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу. Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.

Також, відповідно до наведеної правової норми, а саме частини п'ятої статті 61 Закону України "Про господарські товариства", про проведення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Статут Товариства не містить особливостей щодо порядку скликання та проведення загальних зборів учасників Товариства.

Відповідно до п. 12.3. статуту Товариства про проведення загальних зборів учасники Товариства повідомляються особисто письмовим повідомленням, врученням особисто під підпис тощо, яке повинне містити інформацію з зазначенням дати, часу, місця проведення зборів та порядку денного.

Матеріалами справи підтверджується повідомлення позивача про проведення загальних зборів учасників Товариства, які відбудуться 10.10.2013 року об 11:00 годині за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, 20, 3-ий поверх, кімната 306, та про порядок денний цих зборів (а.с. 41, а.с. 92-93, а.с. 95, т. 1). Позивач підтверджує обставини отримання ним повідомлення про проведення вказаних зборів Товариства у наведену дату, їх порядок денний, про що особисто зазначає у позовній заяві та відзиві на апеляційні скарги.

Листом від 07.10.2013 року, адресованим Товариству та ОСОБА_3, позивач поінформував останніх про неможливість прийняти участь у зазначених зборах Товариства у зв'язку з перебуванням у відрядженні з питань захисту інтересів Товариства (а.с. 46-49, т. 1).

За приписами частин першої та другої статті 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

Пунктом 12.3. статуту Товариства також встановлено, що збори учасників Товариства вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники, які володіють у сукупності більш ніж 60% голосів.

За обставин не участі у загальних зборах учасників Товариства 10.10.2013 року позивача, враховуючи належність останньому частки у статутному капіталі Товариства, яка становить 40% статутного капіталу, відповідно, належність позивачу і 40% голосів від загальної кількості голосів учасників Товариства, загальні збори учасників Товариства від 10.10.2013 року були неповноважними, відповідно, не могли приймати жодних рішень.

Прийняття рішень неповноважними зборами є порушенням вимог закону та статуту Товариства, порушує права позивача, як учасника Товариства, на участь в управлінні справами Товариства.

Прийняття загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю рішень за відсутності кворуму для проведення зборів є безумовною підставою для визнання недійсними прийнятих цими зборами рішень у зв'язку з прямою вказівкою закону.

Враховуючи встановлені вище обставини справи та наведені положення законодавства, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ", оформлених протоколом № 5 від 10.10.2013 року.

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає за необхідне досліджувати при вирішенні даного спору правомірність прийняття зборами рішень по кожному з питань порядку денного зборів, у тому числі щодо виключення зі складу учасників товариства ОСОБА_4, оскільки з'ясування питань правомірності прийняття рішень по кожному з питань порядку денного зборів (наявності чи відсутності підстав для прийняття таких рішень) не може спростувати встановлених судом обставин, що збори, які приймали ці рішення були неповноважними, а відтак, в силу закону, не мали правових підстав приймати будь-які рішення.

З огляду на наведене вище апеляційний господарський суд відхиляє доводи третьої особи та відповідача про відсутність підстав для задоволення позову в силу того, що при вирішенні питання про виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства, питання про виключення учасника з товариства може вирішуватись і за відсутності на зборах товариства цього учасника.

Дійсно, за приписами статті 64 Закону України "Про господарські товариства" учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Разом з тим, як третя особа, так і відповідач, який підтримує доводи апеляційної скарги третьої особи, безпідставно ототожнюють кількість голосів, яка необхідна для прийняття рішення про виключення учасника з товариства, з кількістю голосів, яка необхідна для проведення зборів учасників товариства, помилково вважаючи, що кількість голосів, яка необхідна для прийняття рішення про виключення учасника з товариства, дозволяє прийняти відповідне рішення навіть за відсутності кворуму для проведення зборів, тобто неповноважними зборами.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача та третьої особи щодо невнесення позивачем у повному обсязі свого вкладу до статутного капіталу Товариства, а саме у розмірі, передбаченому установчим документом, як майном (повністю), так і грошовими коштами (частково).

Частина перша статті 144 Цивільного кодексу України визначає, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів.

Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства (ч. 2 ст. 144 ЦК України).

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про господарські товариства").

Згідно з положеннями статті 52 Закону України "Про господарські товариства" в редакції за станом на час створення Товариства у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний (складений) капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного (складеного) капіталу не менше 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного (складеного) капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Законодавець імперативно врегулював питання щодо строку сплати статутного капіталу (внесення вкладів до статутного капіталу) учасниками Товариства - до закінчення першого року з дня державної реєстрації Товариства.

Такі ж положення щодо строку сплати статутного капіталу (внесення вкладів до статутного капіталу) товариства з обмеженою відповідальністю закріплені абзацом першим частини третьої статті 144 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 52 Закону України "Про господарські товариства" в редакції за станом на час вирішення спору у справі місцевим господарським судом та за станом на час перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства з обмеженою відповідальністю, якщо інше не передбачено установчими документами (частина друга статті 51 Закону України "Про господарські товариства").

Зазначені приписи Закону кореспондуються з положенням абзацу другого частини четвертої статті 82 Господарського кодексу України, згідно з якими статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.

Таке законодавче врегулювання питання щодо участі у товаристві з обмеженою відповідальністю відповідає суті й змісту корпоративних відносин і ґрунтується на засадах свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності (пункти 3, 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Отже, протягом першого року з дня державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі, незалежно від факту повного чи часткового внесення (сплати) вкладів. Питання щодо визначення кількості голосів для повноважності загальних зборів учасників товариства та результатів голосування за прийняття їх рішень у разі, якщо протягом першого року з дня державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю учасник не виконав свого обов'язку стосовно формування статутного капіталу, а загальні збори учасників товариства не прийняли передбачених частиною третьою статті 144 Цивільного кодексу України і частиною другою статті 52 Закону України "Про господарські товариства" рішень, відповідно до пунктів 7, 8 частини першої статті 92 Конституції України підлягає законодавчому врегулюванню.

Таким чином, положення частини четвертої статті 58 Закону України "Про господарські товариства" слід розуміти так, що при визначенні повноважності загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю та результатів голосування за прийняття їх рішень враховується кількість голосів учасників, визначена пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі, що встановлений статутом товариства, незалежно від вартості реально внесених (сплачених) ними вкладів тільки протягом першого року з дня державної реєстрації товариства.

Закон імперативно врегулював питання щодо дій товариства з обмеженою відповідальністю у разі невнесення (неповного внесення) учасниками своїх вкладів до закінчення встановленого річного строку. Згідно з частиною третьою статті 144 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 52 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю приймають одне з таких рішень: про виключення із його складу тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства.

Зазначене відповідає правовій позиції Конституційного Суду України, наведеній у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" щодо офіційного тлумачення положень частини четвертої статті 58, частини першої статті 64 Закону України "Про господарські товариства" від 05.02.2013 року № 1-рп/2013 (справа № 1-3/2013).

У відповідності з частиною першою статті 66 та статтею 139 Господарського кодексу України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, майно підприємства обліковується на його балансі, де відображаються його вартість та джерела формування.

Як вбачається з рішення засновників (учасників) про створення Товариства, статуту Товариства (п. 3.4.), до моменту державної реєстрації Товариства його учасник ОСОБА_4 у рахунок сплати своєї частки вносить власне майно, а саме телефон мобільний "Samsung": SGH-D880 у кількості 3 штуки загальною вартістю 6 000, 00 грн., ноутбук "Acer": Asрire 5720G у кількості одна штука загальною вартістю 5 600, 00 грн., шафу офісну у кількості 2 штуки загальною вартістю 1 000, 00 грн. Загальна вартість майнового внеску ОСОБА_4 складає 12 600, 00 грн., що становить 50% розміру його частки у статутному капіталі Товариства. Майно, що підлягає внесенню до статутного капіталу Товариства, у тому числі його учасником ОСОБА_4, оцінене за домовленістю учасників станом на 08.07.2009 року.

Актом № 1 приймання-передачі майна у статутний (складений) капітал Товариства від 08.07.2009 року (а.с. 135, т. 1) підтверджується внесення ОСОБА_4 вищенаведеного майна загальною вартістю 12 600, 00 грн. у рахунок оплати своєї частки у статутному капіталі Товариства. Згідно зазначеного акту власне майно загальною вартістю 18 900, 00 грн. передано в якості внеску до статутного капіталу Товариства і ОСОБА_3.

Також, за змістом акту № 1 приймання-передачі майна у статутний (складений) капітал Товариства від 08.07.2009 року після державної реєстрації Товариства зазначене майно передається у власність Товариству та підлягає зарахуванню до його балансу.

Решта суми вкладу до статутного капіталу Товариства, визначеної його установчим документом (інші 50% суми вкладу), ОСОБА_4 внесена грошовими коштами, що підтверджується платіжними дорученнями № 15 від 30.09.2009 року на суму 54, 00 грн., № 46 від 20.10.2009 року на суму 1 460, 00 грн., № 11 від 22.10.2009 року на суму 89, 00 грн., № 26 від 23.10.2009 року на суму 25, 00 грн., № 106 від 29.12.2009 року на суму 15, 00 грн., № 36 від 27.01.2010 року на суму 10 000, 00 грн., № 24 від 08.06.2010 року на суму 957, 00 грн. (а.с. 33-39, т. 1). Загалом за наведеними платіжними дорученнями позивачем перераховано на користь Товариства 12 600, 00 грн.

У платіжному дорученні № 46 від 20.10.2009 року про перерахування коштів у сумі 1 460, 00 грн. в якості призначення платежу зазначено: надходження готівкових коштів від ТОВ "АВЕРС КОМПАНИ" за 20.10.2009 через ОСОБА_4, поповнення статутного фонду.

У платіжному дорученні № 11 від 22.10.2009 року про перерахування коштів у сумі 89, 00 грн. в якості призначення платежу зазначено: поповнення обігових коштів через ОСОБА_4.

З огляду на призначення платежу у двох наведених платіжних дорученнях третя особа та відповідач вважають, що грошовими коштами до статутного капіталу Товариства позивачем внесено лише 11 051, 00 грн. (12 600, 00 грн. - 1 460, 00 грн. - 89, 00 грн. = 11 051, 00 грн.).

Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду вбачає підстави вважати, що наведені вище твердження третьої особи та відповідача не відповідають фактичним обставинам справи.

На вимогу апеляційного господарського суду (ухвала від 15.07.2014 року) Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області надано роздруківку з ІС "Податковий блок" фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 31.03.2014 року (а.с. 142-143, т. 2).

Відповідно до наданої роздруківки - фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (баланс на 31.03.2014 року), а саме за даними розділу І пасиву балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ" станом на 31.03.2014 року, статутний капітал Товариства (зафіксована в установчих документах сума статутного капіталу, іншого зареєстрованого капіталу, а також пайовий капітал у сумі, яка формується відповідно до законодавства) становить 63 000, 00 грн., при цьому неоплачений капітал (сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу) відсутній.

Наведене свідчить про облік майна ОСОБА_4, переданого за актом № 1 приймання-передачі, та грошових коштів, перерахованих за вищенаведеними платіжними дорученнями, саме як внеску до статутного капіталу Товариства та, відповідно, про формування статутного капіталу Товариства його учасниками у повному обсязі.

Щодо зазначеного колегія суддів апеляційного господарського суду враховує також ті обставини, що матеріалами справи не підтверджується формування іншим учасником Товариства - ОСОБА_3 статутного капіталу Товариства у більшому розмірі, ніж її внесок до статутного капіталу, визначений установчим документом. Окрім того, Товариством не приймалось рішення про зменшення статутного капіталу Товариства, про перерозподіл часток між учасниками, а при проведенні спірних загальних зборів учасників Товариства частка позивача у статутному капіталі Товариства враховувалась у розмірі, визначеному установчим документом Товариства, - 40% статутного капіталу Товариства.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи третьої особи, які підтримує і відповідач, що вирішення питання про виключення учасника зі складу товариства з обмеженою відповідальністю відноситься до компетенції загальних зборів такого товариства, а не суду, а належність позивачу частки у розмірі 40% статутного капіталу, що, за твердженням позивача, унеможливлює проведення загальних зборів товариства та прийняття рішення про виключення зі складу учасників товариства, не є підставою вирішення відповідного питання у судовому порядку.

Приписами п. в) частини першої статті 59 Закону України "Про господарські товариства" вирішення питання про виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю віднесено до компетенції зборів цього товариства.

Однак, спір, що вирішується у даній справі, не є спором про виключення ОСОБА_4 зі складу учасників Товариства в судовому порядку.

Предметом спору, що вирішується у даній справі, є визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства від 10.10.2013 року, у тому числі і рішення про виключення позивача зі складу учасників Товариства, з підстав порушення прийняттям цими зборами рішень прав позивача, як учасника Товариства.

Рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актами, оскільки вони зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання; права та законні інтереси захищаються, у тому числі, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів суб'єктів господарювання, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи третьої особи про те, що спір між сторонами, що вирішується у даній справі, вже вирішено Дніпропетровським окружним адміністративним судом, а факти, встановлені рішенням вказаного суду, які мають значення для вирішення спору у даній справі, не потребують доказування при розгляді даної справи.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ" до Державного реєстратора Управління з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпропетровської області ОСОБА_9, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_4, про скасування повідомлення державного реєстратора про залишення документів без розгляду; зобов'язання державного реєстратора здійснити державну реєстрацію змін до статуту Товариства шляхом реєстрації нової редакції статуту та змін директора Товариства (на підставі протоколу зборів № 5 від 10.10.2013 року); зобов'язання державного реєстратора оформити та видати позивачу (Товариству) витяги з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про зміну директора та статуту Товариства (на підставі протоколу зборів № 5 від 10.10.2013 року).

З огляду на наведене, спір, що вирішувався Дніпропетровським окружним адміністративним судом (справа № 804/13774/13-а), та спір, що вирішується у даній справі, є різними за предметом та підставами, а також за складом учасників судових проваджень. Відповідно, доводи третьої особи про вирішення даного спору Дніпропетровським окружним адміністративним судом є безпідставними.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом, який вирішує спір. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Не мають преюдиціального значення оціночні судження, зроблені судом при вирішенні іншої справи, ототожнення фактів, встановлених цим судом, з їх юридичною оцінкою.

Колегія суддів апеляційного господарського суду при розгляді даної справи не вбачає підстав прийняти як преюдиціальні факти висновки, викладені у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року у справі № 804/13774/13-а та в ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 року у цій же справі, оскільки жодних фактів, які б мали преюдиціальне значення для вирішення даного спору, наведені судові рішення не встановлюють, а містять лише правову оцінку певних обставин справи, яка для іншого суду не є обов'язковою.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи третьої особи щодо наявності у провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська справи за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ", у якій предмет та підстави позову ті ж, що і у даній справі.

Як вбачається зі змісту рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.04.2014 року у справі № 201/13724/13ц (провадження № 2/201/645/2014р.) за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ" про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, спір, що вирішується у даній справі, та спір, який вирішено у справі № 201/13724/13ц, не є тотожними за предметом та підставами спору, у цивільній справі розглядався трудовий спір, тоді як у даній справі вирішується спір, що виник з корпоративних відносин, і вирішення якого приписами ст. 12 ГПК України віднесено до компетенції господарських судів.

Апеляційний господарський суд відхиляє решту доводів третьої особи та відповідача, наведених в обґрунтування апеляційних скарг, як таких, що спростовуються встановленими апеляційним господарським судом обставинами справи, зазначеними положеннями законодавства.

Щодо недотримання позивачем приписів ст. 36 ГПК України колегія суддів зазначає, що позивач звернувся до місцевого господарського суду у статусі фізичної особи, відповідно, копії документів, доданих до позову, ним засвідчені особистим підписом. Окрім того, факти наявності документів, які містяться в матеріалах справи, відповідності їх змісту ні третьою особою, ні відповідачем не заперечуються.

Колегія суддів апеляційного господарського суду за матеріалами справи не вбачає підстав вважати, що місцевим господарським судом при розгляді справи та прийнятті рішення у зв'язку з нездійсненням фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу порушено вимоги процесуального законодавства, а саме ст. 81 1 ГПК України. Згідно наведеної правової норми відповідне фіксування судового процесу при розгляді справи місцевим господарським судом здійснюється на вимогу хоча б одного учасника судового процесу або за ініціативою суду. Однак, з матеріалів справи не вбачається, що хоча б один з учасників судового процесу вимагав його фіксування.

В апеляційних скаргах як третя особа, так і відповідач, посилаються на ті обставини, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення і інших норм процесуального права, а саме неповідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, що унеможливило участь його представника у судовому процесі та унеможливило захист прав та інтересів Товариства.

Приписами ст. 87 ГПК України унормовано, зокрема, що ухвали суду надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Згідно з п. 2.1.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.02.2013 року № 28, повідомлення відділення пошти про вручення або невручення процесуального документа учасникам судового процесу реєструються в автоматизованій системі документообігу суду та передаються для приєднання до матеріалів справ.

Розпочинаючи судовий розгляд, місцевий господарський суд мав встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у судове засідання.

При цьому особа вважається повідомленою належним чином про час і місце судового розгляду справи, якщо відповідну ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Розгляд справи господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, є порушенням норм процесуального права та безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду (пункт 2 частини третьої статті 104 ГПК України).

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що відповідач мотивований відзив на позовну заяву не подав, повноважного представника в судові засідання не направив. Справа розглянута за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, у судових засіданнях місцевого господарського суду, призначених для розгляду даної справи на 03.04.2014 року, 17.04.2014 року, 06.05.2014 року, 12.05.2014 року, представник відповідача не був присутній.

При цьому матеріали справи не містять доказів належного та своєчасного повідомлення відповідача у справі про розгляд справи місцевим господарським судом у наведені дати (у матеріалах справи відсутні як рекомендовані повідомлення про вручення відповідачу поштових відправлень, якими суд першої інстанції направляв відповідачу відповідні ухвали господарського суду, або повернуті підприємством зв'язку відповідні поштові відправлення з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, так відсутні і долучені до матеріалів справи та засвідчені самим судом витяги з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, які б містили інформацію про отримання адресатом відповідних відправлень, або засвідчені судом копії реєстрів поштових відправлень суду.

За наведеного, апеляційний господарський суд вбачає підстави вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд допустив порушення норм процесуального права, яке є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права; за результатами розгляду апеляційних скарг апеляційний господарський суд, виходячи з наведеного вище, вбачає підстави прийняти нове рішення у справі про задоволення позовних вимог.

Не підлягає задоволенню клопотання третьої особи та відповідача, наведене в апеляційних скаргах, про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою місцевого господарського суду від 14.03.2014 року, оскільки апеляційний господарський суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову, а ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів забезпечення позову від 14.03.2014 року не є самостійним предметом оскарження у даному апеляційному провадженні.

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаних з нею інших справ, що перебувають в провадженні Апеляційного суду Дніпропетровської області, а саме справи № 201/13724/13ц, у якій переглядається рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (спір про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, оформленого протоколом загальних зборів учасників товариства № 5 від 10.10.2013 року, в частині звільнення з посади директора та про поновлення на посаді) (провадження № 2/201/645/2014р.); справи № 2-175/2159/14-ц, у якій переглядається рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11.06.2014 року (спір про стягнення заробітної плати); справи № 175/2155/14-ц, у якій переглядається рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.06.2014 року (спір про стягнення заробітної плати), оскільки відсутні підстави вважати, що розгляд зазначених справ унеможливлює розгляд даної справи.

За приписами частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Разом з тим, спори у справах про стягнення заробітної плати з Товариства, так само як і спір у справі № 201/13724/13ц про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (відповідач наводить інший предмет спору), є трудовими спорами (цивільними), підсудними судам загальної юрисдикції, відповідно, факти встановлені у зазначених справах не матимуть значення для вирішення спору у даній справі, що виник з корпоративних відносин та предметом розгляду якого є правомірність проведення загальних зборів учасників Товариства та прийняття ними рішень.

Щодо доводів позивача про те, що апеляційна скарга, підписана від імені Товариства ОСОБА_5, підлягала поверненню на підставі п. 2 ст. 97 ГПК України, оскільки позивач, як директор Товариства, не уповноважував ОСОБА_5 на представництво інтересів Товариства, а ОСОБА_6, який підписав довіреність на ім'я ОСОБА_5 від імені Товариства, не має відповідних повноважень, що підтверджується, зокрема, відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ" на рішення місцевого господарського суду у даній справі підписана його представником ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності від 11.10.2013 року, виданої від імені Товариства його директором ОСОБА_6.

На підставі цієї ж довіреності ОСОБА_5, а також на підставі довіреності від 11.10.2013 року, виданої від імені Товариства його директором ОСОБА_6, Бондаренко І.В. були допущені колегією суддів апеляційного господарського суду в якості представників Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ" для участі у судових засіданнях при розгляді апеляційних скарг у справі.

Зміни відомостей щодо керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, підлягають внесенню до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За приписами статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за даними відомостей Єдиного державного реєстру керівником Товариства значиться ОСОБА_4.

Цивільним кодексом України, Законом України "Про господарські товариства" визначено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і щодо створення виконавчого органу, встановлення його компетенції і складу.

Рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, що за своєю правовою природою є актами, дійсні, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше.

У даній справі оспорюються рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ" від 10.10.2013 року, оформлені протоколом № 5 від цієї ж дати. Цими зборами прийняті рішення, зокрема, про звільнення ОСОБА_4 з посади директора Товариства, про призначення на посаду директора Товариства ОСОБА_6.

Враховуючи наявність спору, у тому числі і щодо особи, яка займає посаду директора Товариства, з метою об'єктивного, всебічного та повного дослідження обставин справи і недопущення порушення інтересів інших осіб, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для розгляду по суті апеляційної скарги Товариства, підписаної його представником ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності від 11.10.2013 року, виданої від імені Товариства його директором ОСОБА_6, а також про наявність підстав допустити до участі в судових засіданнях при розгляді апеляційних скарг для представництва інтересів Товариства як ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності від 11.10.2013 року, виданої від імені Товариства його директором ОСОБА_6, так і Бондаренко І.В., що діє на підставі довіреності від 11.10.2013 року, виданої від імені Товариства його директором ОСОБА_6.

Будь-які інші особи не повідомляли апеляційний господарський суд про наявність у них повноважень представляти інтереси Товариства при розгляді апеляційних скарг у даній справі, з довіреностями від імені Товариства, у тому числі підписаними ОСОБА_4 як директором Товариства, у судові засідання не з'явились.

Відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо керівника Товариства не можуть бути визначальними у даному випадку та не можуть бути підставою для позбавлення особи права на судовий захист.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати у зв'язку з оплатою судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову у загальній сумі 3 045, 00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційних скарг, понесені третьою особою та відповідачем, відносяться, відповідно, на третю особу та відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014 року у справі № 904/1615/14 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014 року у справі № 904/1615/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ" (ідентифікаційний код 36532188), оформлені протоколом зборів № 5 від 10.10.2013 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ" (52070, Дніпропетровська область, село Новоолександрівка, вул. Берези, буд. 20, ідентифікаційний код 36532188) на користь ОСОБА_4 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору у сумі 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повна постанова складена 04.08.2014р.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя І.М. Кощеєв