Рішення

від 29.07.2014 по справі 911/2178/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2014 р. Справа № 911/2178/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Рапід»;

до Приватного підприємства «Торгівельно-будівельна компанія «Вел»;

про стягнення 57 919,95 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Перепьолкіна Ю.В. (довіреність № 23/06/01 від 23.06.2014 р.);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Рапід» до Приватного підприємства «Торгівельно-будівельна компанія «Вел» про стягнення 57 919,95 грн.

Провадження у справі № 911/2178/14 порушено ухвалою від 06.06.2014 року та призначено розгляд справи на 24.06.2014 року.

В судовому засіданні 24.06.2014 року розгляд справи відкладався до 15.07.2014 року у звязку з незявленням представника відповідача та невиконанням ним вимог суду.

Позивачем в судовому засіданні 15.07.2014 року подано заяву про зменшення позовних вимог у звязку з перерахунком заявленої суми позову і просить стягнути з відповідача 56966,97 грн. боргу з врахуванням індексу інфляції та 922,52 грн. 3% річних.

В судове засідання 15.07.2014 року відповідач повторно не з'явився про причини неявки суд не повідомив, вимоги суду не виконав. У з'вязку з чим, розгляд справи відкладався до 29.07.2014 року.

Представник позивача всудовому засіданні 29.07.2014 року позовні вимоги (уточнені) підтримав.

В судове засідання 29.07.2014 року представник відповідача повторно не з'явився, вимоги суду не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд суд

встановив:

24.07.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений усний договір на поставку цегли М 100 у кількості 60 000 шт., що відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України підтверджується виставленням відповідачем та оплатою позивачем Рахунку на оплату № 102 від 24.07.2013 року на загальну суму 76 800,00 грн.

На виконання зазначених домовленостей позивачем було оплачено виставлений відповідачем Рахунок в сумі 76800,00 грн. 26.07.2013 року згідно платіжного доручення № 208.

В свою чергу, відповідач надав позивачу Гарантійний лист, згідно з яким відповідач зобов'язався в термін до 30.09.2013 року поставити сплачену цеглу згідно рахунку № 102 від 24.07.2013 року на суму 76800,00 грн., в разі невиконання або виконання своїх зобов'язань не в повній мірі повернути різницю між сплаченими коштами та поставленими матеріалами.

На виконання своїх зобов'язань відповідачем у період з 29.07.2013 року по 14.08.2013 року частково виконано зобов'язання перед позивачем з поставки цегли на передплачену суму, а саме за видатковими накладними від 29.07.2013 року № 182, від 30.07.2013 року № 191, від 06.08.2013 року № 199 та від 14.08.2013 року № 230 поставлено цеглу в кількості 18580 шт. на суму 23856,72 грн. (з ПДВ).

Решта замовленої і оплаченої позивачем цегли, відповідачем не поставлено, у зв'язку з чим, 19.08.2013 року позивач звертався до відповідача з Листом № 1908/01 щодо часткового повернення передплачених коштів, на які товар не було поставлено. Однак, відповідна вимога залишена відповідачем без задоволення.

Враховуючи, що згідно Гарантійного листа відповідач зобов'язався в термін до 30.09.2013 року поставити оплачену позивачем згідно рахунку № 102 від 24.07.2013 року цеглу на суму 76800,00 грн., і в разі невиконання або виконання своїх зобов'язань не в повній мірі повернути різницю між сплаченими коштами та поставленими матеріалами, станом на день розгляду спору відповідач вважається таким, що прострочив свої зобов'язання і у нього виник обов'язок щодо повернення різниці передплачених позивачем коштів, на які цегла не була поставлена.

Також, 26.09.2013 року позивач звернувся до відповідача з Вимогою № 2609/01 від 26.09.2013 року про поставку Товару (Цегли М100) в кількості 41 420 шт. на загальну суму 52 943,28 грн. протягом 7 (семи) днів з моменту отримання Вимоги, також позивач повідомив відповідача у відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України про втрату інтересу у виконанні зобов'язання в натурі в разі порушення визначених у Вимозі термінів поставки товару, та необхідність повернення решти передплачених коштів в сумі 52 943,28 грн. Вимога отримана відповідачем 05.10.2013 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення. Однак Вимога позивача була залишена відповідачем без виконання.

25.10.2013 року позивачем була направлена відповідачу Претензія № 1810/02 від 18.10.2013 року з вимогою про сплату суми у розмірі вартості недопоставленого товару, а саме 52 943,28 грн. Претензія отримана Відповідачем 29.10.2013 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення. Проте зазначена Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 2 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» господарський суд, з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК, у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі, якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Частиною 3 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Аналогічні положення передбачені ч. 2 ст. 220 Господарського кодексу України, яка передбачає, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Звернення позивача з Претензією до відповідача та до суду з вимогою про повернення передплачених коштів, свідчить про втрату ним інтересу до подальшого виконання зобов'язання в натурі, що з огляду на ст. 612, 615 Цивільного кодексу України та 220 Господарського кодексу України є правомірним.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки, позивач правомірно в односторонньому порядку відмовився від зобов'язань, відпали підстави для здійсненої ним передплати, тому передплачені кошти підлягають поверненню на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуті.

У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення передплачених коштів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить також стягнути з відповідача 3% річних в сумі 922,52 грн. та інфляційні в сумі 4023,69 грн. за період з дати настання строку виконання Вимоги з 13.10.2013 року по 12.05.2014 року.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що грошове зобов'язання з повернення передплачених коштів існувало в заявлений період стягнення 3% річних та інфляційних, вимоги позивача є правомірними і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати про сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в повному обсязі, оскільки сплачена позивачем сума судового збору є мінімальною.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Торгівельно-будівельна компанія «ВЕЛ» (08130, Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Затишна, буд. 2, код 36263509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс РАПІД» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 134 літера А, код 32768900) 56966 грн. (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят шість гривень) 97 коп. боргу з урахуванням індексу інфляції, 922 грн. (дев'ятсот двадцять дві гривні) 52 коп. 3% річних та 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 31.07.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.