Рішення

від 28.07.2014 по справі 904/2989/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.07.14 Справа № 904/2989/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСД-ЕКСПРЕС", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 173 684, 47 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСД-ЕКСПРЕС", м. Дніпропетровськ

про стягнення 6170, 75 грн.

Головуючий колегії Ярошенко В.І.

Суддя Соловйова А.Є.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача (за первісним позовом): Омелян О.О. - представник за дор. № 9/12 від 09.12.2013

від відповідача (за первісним позовом): Мельников А.О. - представник за дов. № 17 від 08.07.2014

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСД-ЕКСПРЕС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс" про стягнення заборгованості за договором поставки № 251015 від 03.10.2011 у розмірі 187297, 28 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги з надання правової допомоги у розмірі 10000 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем свої зобов'язань за вищевказаним договором в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 16.04.2013 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 20.05.2013.

20.05.2013 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він просить витребувати у ДПІ Жовтневого району м. Дніпропетровська копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за період липень-вересень 2012 року, наданих ТОВ "Укрспецсервіс" до ДПІ Жовтневого району м. Дніпропетровська; копії наданих до ДПІ Жовтневого району м. Дніпропетровська додатків № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за період липень-вересень 2012 року; інформацію з існуючих баз даних ОДПІ щодо відхилення сум ПДВ між ТОВ "Укрспецсервіс" та ТОВ "АСД-Експрес".

20.05.2013 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс" видаткову накладну № РН-0000662 від 20.08.2012.

Ухвалою від 20.05.2013 розгляд справи відкладено на 10.06.2013 та зобов'язано відповідача надати до суду видаткову накладну № РН-0000662 від 20.08.2012.

07.06.2014 від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 904/2989/13 до розгляду касаційної скарги на ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви.

Дане клопотання залишено судом без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позовної заяви.

Згідно з ч. 5 ст. 106 ГПК України подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

07.06.2013 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Позивачем не надано жодної специфікації до договору, належних доказів поставки товару та передачі рахунків, оскільки рахунки та накладні надані позивачем не містять посилання на договір.

У призначенні платежу банківської виписки, яка надана позивачем у якості доказу часткової оплати отриманого товару, зазначено посилання на рахунок № 534, в той час як позивачем до матеріалів справи надано рахунок з іншим номером.

10.06.2013 від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, в яких просить зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 156 271, 95 грн. основного боргу, пеню у розмірі 11 532, 87 грн., штраф у сумі 156, 27 грн., індекс інфляції у розмірі 417, 54 грн. та 3 886, 65 грн. - три відсотки річних.

Відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Щодо поданої позивачем уточненої позовної заяви судом враховано п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р., де зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, подана позивачем заява про уточнення позовних вимог, розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог та, оскільки дана заява не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

Відповідач отримав уточнення до позовної заяви у судовому засіданні 10.06.2013, про що свідчить підтверджуючий напис на екземплярі уточнень до позовної заяви, що містяться у матеріалах справи (арк. с. 67 том 1).

10.06.2013 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у ДПІ Жовтневого району м. Дніпропетровська.

Ухвалою від 10.06.2013 суд задовольнив клопотання позивача та зобов'язав ДПІ Жовтневого району м. Дніпропетровська надати докази згідно переліку, зазначеному в ухвалі суду та відклав розгляд справи на 17.06.2013.

13.06.2013 від ДПІ Жовтневого району м. Дніпропетровська через канцелярію суду надійшли документи, що були витребувані ухвалою суду від 10.06.2013.

14.06.2014 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшли пояснення від 14.06.2013 № 253, в яких він зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано належних доказів поставки товару, ТОВ "АСД-Експрес" має у наявності лише податкові накладні № 91 від 25.07.2012 та № 63 від 20.08.2012. Однак, податкова накладна не є документом який свідчить про здійснення поставки

В розумінні ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом та являє собою лише підставу для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України N 996-ХІУ від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, господарська операція вважається здійсненою, якщо первинні документи містять відомості, що підтверджують її здійснення.

В даному випадку такими документами є видаткові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Однак, ані копій довіреностей, ані копій належним чином оформлених накладних позивачем не надано.

Довіреності на отримання товару за спірними поставками відповідачем не надавались та в обох видаткових накладних, наданих позивачем, у графі, де повинно бути зазначено номер і дату довіреності на представника, дана відмітка відсутня. А також, відсутня печатка ТОВ "Укрспецсервіс".

Також, відповідач зазначає, що факт передачі товару позивачем та прийняття його відповідачем, а також приймання-передача товаророзпорядчих документів, не підтверджується наявними в матеріалах справи документами, оскільки видаткова накладна № РН-0000565 від 25.07.2012 підписана невідомою особою (відсутнє зазначення посади та ПІБ цієї особи), а видаткова накладна від 20.08.2012 № РН-0000662 взагалі не містить підпису.

17.06.2013 відповідач повторно звернувся до господарського суду з клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку із розглядом касаційної скарги на ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви.

Господарський суд відмовив у задоволенні даного клопотання з вищевикладених підстав.

Від позивача 17.06.2013 надійшла заява про призначення судово-економічної експертизи, у даній заяві позивач пропонує поставити на розгляд експерту наступне питання: чи підтверджується документально заборгованість за договором поставки № 251015 від 03.10.2011, укладеного між ТОВ "АСД-Експрес" та ТОВ "Укрспецсервіс", за період липень-серпень 2012 року, на суму 162982, 70 грн.? Проведення експертизи позивач пропонує доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Від позивача 17.06.2013 надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він просить суд витребувати у ТОВ "АСД-Експрес" належним чином засвідчені копії: статуту, наказів про призначення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на відповідні посади, їх довіреності та інші документи, що підтверджують повноваження даних осіб.

17.06.2013 від представників сторін надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів до 03.07.2013.

Ухвалою господарського суду від 17.06.2013 задоволено клопотання сторін, строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів до 03.07.2013 та запропоновано сторонам надати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

У судовому засіданні 17.06.2013, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.06.2013. Після перерви розгляд справи продовжено.

19.06.2013 відповідач подав до суду заяву від 19.06.2013 № 265, в якій просить відмовити у задоволенні клопотання позивача про проведення судової експертизи.

19.06.2013 від позивача надійшла заява, в якій він надає перелік питань, які необхідно поставити перед експертом:

Походження товару (де придбаний, або виготовлений, яким чином отриманий ТОВ "АСД-Експрес")?

Яким чином товар транспортувався від постачальників позивача, а також позивачем на адресу ТОВ "Укрспецсервіс"?

Має чи ні позивач: транспорт, складські приміщення, обладнання, людські та матеріальні ресурси для здійснення господарської діяльності?

19.06.2014 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він просить витребувати у ТОВ "АСД-Експрес" належним чином засвідчену копію товарно-транспортних накладних або інших транспортних документів, які б підтверджували реальне переміщення товару та надання його ТОВ "Укрспецсервіс", довіреності на отримання товару ТОВ "Укрспецсервіс", а також документи, що підтверджують його походження (придбаний, виготовлений).

Ухвалою господарського суду від 19.06.2013 призначено у справі № 904/2989/13 судово-економічну експертизу. Проведення даної експертизи доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертів винесено наступне питання:

Чи підтверджується документально оформлення господарських операцій з реалізації товарно-матеріальних цінностей, в тому числі грошових, між ТОВ "АСД-Експрес" та ТОВ "Укрспецсервіс" за період липень-серпень 2012 року?

Зобов'язано позивача, ТОВ "АСД-Експрес", здійснити попередню оплату вартості експертного дослідження за проведення судово-економічної експертизи на підставі відповідної вимоги Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Супровідним листом від 18.09.2013 № 01590/1591-13 Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи № 904/2989/13 на адресу господарського суду Дніпропетровської області та повідомлення про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи, у зв'язку з ненаданням експерту витребуваних документів.

Ухвалою суду від 01.10.2013 розгляд справи призначено на 28.10.2013.

У судовому засіданні 28.10.2013 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 04.11.2013. Після перерви розгляд справи продовжено.

31.10.2013 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла уточнююча позовна заява, в якій він просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 156271, 95 грн., пеню у сумі 11532, 87 грн., штраф у розмірі 156, 27 грн., три відсотки річних у сумі 5723, 38 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10000 грн.

Відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Щодо поданої позивачем уточненої позовної заяви судом враховано п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р., де зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, подана позивачем заява про уточнення позовних вимог, розцінюється судом як заява про збільшення розміру позовних вимог та, оскільки дана заява не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

04.11.2013 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшли пояснення від 04.11.2013 вих.№ 485, в яких він зазначає, що строк оплати товару у спірному договорі не визначений. Позивач, посилаючись на ст. 692 ЦК України та на видаткові накладні від 25.07.2012 № РН-0000565 та від 20.08.2012 № РН-0000662, вказує на те, що підставою для оплати товару є його прийняття, однак, належних доказів поставки товару позивач не надав.

Також, відповідач заперечує проти нарахування позивачем штрафу у розмірі 0, 1 % за безпідставну відмову від оплати поставленого товару.

Щодо нарахування пені відповідач зазначає наступне. Узгоджений в договорі розмір пені не відповідає нормам діючого законодавства, а отже пеня в розмірі 0, 1 % не може бути застосована, а пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ сторонами не узгоджена, тому вона також не може бути стягнута.

У пояснення по справі відповідач також вказує на те, що витрати на оплату послуг адвоката є значно завищеними.

У судовому засіданні 04.11.2013 було оголошено перерву до 06.11.2013 та у судовому засіданні 06.11.2013 оголошено перерву до 11.11.2013. Після перерви розгляд справи продовжено.

11.11.2013 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшла заява про відвід судді Ярошенко В.І. від розгляду справи № 904/2989/13.

Ухвалою від 11.11.2013 у задоволенні заяви про відвід судді відмовлено.

Ухвалою суду від 11.11.2013 справу № 904/2989/13 призначено до розгляду колегіально у складі трьох суддів.

Відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 11.11.2013 визначено склад колегії по розгляду справи № 904/2989/13 у складі трьох суддів: головуючий колегії Ярошенко В.І., суддя Золотарьова Я.С., суддя Первушин Ю.Ю.

Ухвалою від 11.11.2013 справу № 904/2989/13 прийнято до розгляду колегіально у складі трьох суддів: головуючий колегії Ярошенко В.І., суддя Золотарьова Я.С., суддя Первушин Ю.Ю. та її розгляд призначено на 25.11.2013.

20.11.2013 ТОВ "Укрспецсервіс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом до ТОВ "АСД-Експрес" про стягнення помилково перерахованих грошових коштів у сумі 6710, 75 грн.

Ухвалою господарського суду від 20.11.2013 зустрічний позов прийнято до розгляду та призначено його розгляд разом з первісним позовом у судовому засіданні на 25.11.2013.

25.11.2013 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи.

25.11.2013 від представників сторін надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою від 25.11.2013 задоволено клопотання сторін про продовження строку розгляду справи, строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів та її розгляд відкладено на 15.01.2014.

Ухвалою від 15.01.2014 призначено у справі № 904/2989/13 судово-економічну експертизу, проведення експертизи доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. На розгляд експерта поставлене наступне питання:

Чи підтверджується документально оформлення господарських операцій з реалізації товарно-матеріальних цінностей, в тому числі грошових, між ТОВ "АСД-Експрес" та ТОВ "Укрспецсервіс" за період липень-серпень 2012 року?

Зобов'язано ТОВ "Укрспецсервіс", здійснити попередню оплату вартості експертного дослідження за проведення судово-економічної експертизи на підставі відповідної вимоги Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

28.04.2014 на адресу господарського суду Дніпропетровської області супровідним листом від 28.042.014 № 517/518-14 від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшла справа № 904/2989/13 та висновок судово-економічної експертизи № 517/518-14 від 31.03.2014.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 31.03.2014 № 517/518-14 при оформлені господарських операцій між ТОВ «АСД-Експрес» та ТОВ «Укрспецсервіс» за період липень-серпень 2012 року, у видаткових накладних №РН-0000565 від 25.07.2012 та №РН-0000662 від 20.08.2012 на загальну суму 162 982, 70 грн. відсутні обов'язкові реквізити передбачені п.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме:

- в накладної № РН-0000565 від 25.07.2012 відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійснені господарської операції;

- в накладній № РН-0000662 від 20.08.2012 відсутні підпис та дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійснені господарської операції.

Встановлення фактичного здійснення господарських операцій не відноситься до завдань судово-економічної експертизи та виходить за межі компетенції експерта економіста.

За даними бухгалтерського обліку ТОВ "АСД-Експрес" фінансово-господарські операції з контрагентом ТОВ "Укрспецсервіс" за період липень-серпень 2012 року відображені в повному обсязі, на загальну 162982, 70 грн. з ПДВ.

За даними бухгалтерського обліку ТОВ "Укрспецсервіс" з контрагентом ТОВ "АСД -Експрес", за період липень-серпень 2012 року по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками рахується заборгованість за службовим договором № СВ-0000806, на загальну суму 143 289,25 грн.

За даними податкової звітності ТОВ "Укрспецсервіс" за період липень-серпень 2012 року, відображено обсяг поставки ТМЦ від контрагента ТОВ "АСД-Експрес", на загальну суму 162 982,70 грн.

За даними банківської виписки, документально підтверджується оплата ТОВ "Укрспецсервіс" від 02.10.2012, в сумі 6710, 75 грн. за ТМЦ з призначенням платежу: "Оплата за ел.ізоляц. матеріали за липень частково згідно рах. № 534 від 25.07.2012 - ПДВ - 1118, 46 грн.".

Ухвалою від 13.05.2014 справу № 904/2989/13 призначено до розгляду у засіданні 23.05.2014.

20.05.2014 через канцелярію господарського суду від позивача за первісним позовом надійшли пояснення, в яких він зазначає, що висновком судово-економічної експертизи № 517/518-14 від 31.03.2014, позовні вимоги ТОВ "АСД-Експрес" до ТОВ "Укрспецсервіс" підтверджуються в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом 22.05.2014 надіслав пояснення, щодо висновку судово-економічної експертизи № 517/518-14 від 31.03.2014, в яких зазначає, що висновок є незрозумілим, суперечить матеріалам справи, є необґрунтованим і не містить відповіді на питання, поставлені на вирішення експертизи, експертом не здійснено якісного дослідження первинної документації та допущені численні викривлення фактів.

До пояснень представник відповідача за первісним позовом додав клопотання про виклик судового експерта лабораторії економічних, товарознавчих та автотоварознавчих досліджень Дніпропетровського НДІСЕ Константиновського Дмитра Євгеновича № 243 від 22.05.13, для надання пояснень стосовно висновку судово-економічної експертизи № 517/518-14 від 31.03.2014.

Розпорядженням голови суду від 23.05.2014 № 472 у зв'язку з находженням судді Золотарьової Я.С. у відпустці, змінено склад колегії по розгляду справи № 904/2989/13 у складі трьох суддів: головуючий колегії Ярошенко В.І., суддя Первушин Ю.Ю., суддя Соловйова А.Є.

Ухвалою суду від 23.05.2014 прийнято справу № 904/2989/13 до розгляду колегіально у складі трьох суддів: головуючий колегії Ярошенко В.І., суддя Первушин Ю.Ю., суддя Соловйова А.Є. та її розгляд призначено на 25.06.2014.

Ухвалою від 25.06.2014 зобов'язано з'явитися у судове засідання для надання пояснень судового експерта лабораторії економічних, товарознавчих та автотоварознавчих досліджень Дніпропетровського НДНІСЕ Константиновського Дмитра Євгеновича та розгляд справи відкладено на 07.07.2014.

07.07.2014 через канцелярію господарського суду від позивача надійшли пояснення, в яких він, посилаючись на висновок судово-економічної експертизи № 517/518-14 від 31.03.2014, положення викладені в постановах Вищого господарського суду України, постанові Вищого адміністративного суду України, вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить їх задовольнити в повному обсязі.

07.07.2014 представник відповідача подав клопотання про проведення додаткової експертизи, в якому зазначає, що висновок судової економічної експертизи суперечить вимогам законодавства та матеріалам справи, вибірково ігнорує їх, а також не містить відповіді на поставлене питання, та просить призначити судово-економічну експертизу та поставити на вирішення експертові наступне питання: "Чи підтверджується документально господарські операції з постачання товарно-матеріальних цінностей між ТОВ "АСД-Експрес" та ТОВ "Укрспецсервіс" за липень - серпень 2012.

В засідання 07.07.2014 з'явився судовий експерт лабораторії економічних, товарознавчих та автотоварознавчих досліджень Дніпропетровського НДІСЕ Константиновський Дмитро Євгенович, який надав відповіді на поставлені йому колегією суддів та представником відповідача за первісним позовом запитання.

07.07.2014 представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 07.07.2014 задоволено клопотання позивача за первісним позовом про продовження строку розгляду справи та строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 07.07.2014 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 28.07.2014. Після перерви розгляд справи продовжено.

28.07.2014 від позивача за первісним позовом надійшла заява про призначення судової-почеркознавчої експертизи. Дане клопотання відхилено судом, в зв'язку з його необгрунтованістю.

У судовому засіданні 28.07.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АСД-ЕКСПРЕС» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 251015 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити й передати у власність покупця електроізоляційні матеріали (далі - товар), номенклатура і ціна якого визначені у специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у кількості, зазначеній у специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору ціна товару узгоджується у специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем шляхом безготівкової оплати платіжним дорученням на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі (п. 2.3 договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, він поставив відповідачу товар на загальну суму 162982, 70 грн. відповідно до видаткових накладних від 25.07.2012 № РН-0000565 на суму 58391, 88 грн. та від 20.08.2012 № РН-0000662 на суму 104590, 82 грн. (арк. с. 17-18 том 1). На оплату товару, поставленого відповідно до вищезазначених накладних, позивач виставив відповідачу рахунки від 25.07.2012 № 0000534 на суму 58391, 88 грн. та від 20.08.2012 № 0000629 на суму 104590, 82 грн. (арк. с. 15-16 том 1).

Також, позивач зазначає, що відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару у розмірі 6710, 75 грн. згідно банківської виписки від 02.10.2012 (арк. с. 23 том 1).

В якості доказу поставки товару ТОВ "АСД-Експрес" посилається на податкові накладні № 91 від 25.07.2012 та № 63 від 20.08.2012 (арк. с. 19-22 том 1).

У відзиві на позов відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що не приймав товар від ТОВ "АСД-Експрес" згідно вищезазначених накладних, та вказує на те, що видаткова накладна № РН-0000565 від 25.07.2012 підписана невідомою особою (відсутнє зазначення посади та ПІБ цієї особи), а видаткова накладна від 20.08.2012 № РН-0000662 взагалі не містить підпису. Також, відповідач вказує на те, що в обох видаткових накладних, наданих позивачем, у графі, де повинно бути зазначено номер і дату довіреності на представника, дана відмітка відсутня. А також, відсутня печатка ТОВ "Укрспецсервіс".

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наданих позивачем копій видаткових накладних вбачається, що видаткова накладна № РН-0000565 від 25.07.2012 підписана невідомою особою (відсутнє зазначення посади та ПІБ цієї особи), а видаткова накладна від 20.08.2012 № РН-0000662 взагалі не містить підпису.

Отже, господарський суд доходить до висновку, що оскільки видаткові накладні № РН-0000565 від 25.07.2012 та від 20.08.2012 № РН-0000662 не відповідають вимогам чинного законодавства, то вони не можуть бути прийняті судом у якості належного доказу здійснення поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

У висновку судово-економічної експертизи від 31.03.2014 № 517/518-14 встановлено, що при оформлені господарських операцій між ТОВ «АСД-Експрес» та ТОВ «Укрспецсервіс» за період липень-серпень 2012 року, у видаткових накладних №РН-0000565 від 25.07.2012 та №РН-0000662 від 20.08.2012 на загальну суму 162 982, 70 грн. відсутні обов'язкові реквізити передбачені п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме:

- в накладної № РН-0000565 від 25.07.2012 відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійснені господарської операції;

- в накладній № РН-0000662 від 20.08.2012 відсутні підпис та дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійснені господарської операції.

Податкові накладні № 91 від 25.07.2012 та № 63 від 20.08.2012 не можуть бути прийняті судом у якості належного доказу поставки товару відповідачу з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом та являє собою лише підставу для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, відповідно до чинного законодавства податкова накладна не є первинним документом, а тому не може свідчити про здійснення поставки.

Умовами спірного договору не передбачено строку оплати товару. Тому до умов даного договору слід застосовувати положення ст. 692 ЦК України, відповідно до якої оплата товару повинна здійснюватись після прийняття товару або товаророзпорядчих документів до нього.

Однак, оскільки надані позивачем у якості доказу поставки товару видаткові накладні № РН-0000565 від 25.07.2012 та від 20.08.2012 № РН-0000662, не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому вони не є належним доказом поставки позивачем товару відповідачу. З огляду на вищенаведене, господарський суд доходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт прийняття відповідачем товару або товаророзпорядчих документів на нього. А тому у відповідача відсутнє зобов'язання перед позивачем щодо оплати товару, поставка якого не підтверджується документально.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд відмовляє у задоволенні первісного позову у повному обсязі.

Відповідач звернувся до господарського суду із клопотанням про призначення додаткової судової експертизи у справі, вказуючи на те, що в ході експертизи не надано оцінки первинним документам, а саме накладним № РН-0000565 від 25.07.2012 та № РН-0000662 від 20.08.2012.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з п. 15.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судових експертиз" від 23.03.2012 № 4 (далі - Пленум № 4) додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо.

Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання.

Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

Пунктом 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 4 встановлено, що оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина п'ята статті 42 та частина друга статті 43 ГПК).

Враховуючи викладене та те, що висновок судової експертизи не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів, господарський суд не вбачає необхідності у спеціальних знаннях експерта щодо вирішення даного спору та підстав для задоволення клопотання відповідача про проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 № 5515-VI з грудня 2013 встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 1 218 грн. Відповідно до п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, відповідно до вказаних вище вимог, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач повинен був сплатити суму судового збору у сумі 3473, 69 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином, зайво сплачений судовий збір у розмірі 272, 26 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Щодо зустрічної позовної заяви, господарський суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту зустрічного позову ТОВ "Укрспецсервіс" просить стягнути з ТОВ "АСД-Експрес" помилково перераховані кошти у розмірі 6170, 75 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З аналізу наведених норм вбачається, що останні визначають загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави, яке має місце за наявності таких умов у їх сукупності:

по-перше, є факт набуття або збереження майна, тобто особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, визначених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Вищевикладене кореспондує з правою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від 22.01.2013 у справі №3-69гс 12, відповідно до якої за змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; 2) відсутність для цього правових підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до банківської виписки від 02.10.2012, позивач за зустрічним позовом перерахував відповідачу за зустрічним позовом 6170, 75 грн. за ел.ізоляц. матеріали за липень частково згідно рах.№ 534 від 25.07.2012 (арк. с. 128 том 2).

З матеріалів справи вбачається, що рахунок № РН-0000534 від 25.07.2012 був виданий позивачем на оплату товару, згідно видаткової накладної від 25.07.2012 № РН-0000565.

Оскільки видаткова накладна № РН-0000565 від 25.07.2012 не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не є належним доказом прийняття відповідачем товару або товаророзпорядчих документів на нього. А тому у відповідача відсутнє зобов'язання перед позивачем щодо оплати товару згідно рахунку № РН-0000534 від 25.07.2012, поставка якого не підтверджується документально.

Таким чином, здійснене позивачем за зустрічним позовом перерахування відповідачу за зустрічним позовом грошових коштів у розмірі 6170, 75 грн. є безпідставно отриманням майна.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, відповідачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом у розмірі 1720, 50 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33-34, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У первісному позові відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСД-Експрес" (49024, м. Дніпропетровськ, вул. Каруни, буд. 49, кв. 128, код ЄДРПОУ 31940537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, буд. 17, кв. 239) помилково перераховані грошові кошти у розмірі 6170, 75 грн. та 1720, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", видати ухвалу про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "АСД-Експрес" (49024, м. Дніпропетровськ, вул. Каруни, буд. 49, кв. 128, код ЄДРПОУ 31940537) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору у розмірі 272, 26 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 29.07.2014

Головуючий колегії В.І. Ярошенко

Суддя А.Є. Соловйова

Суддя Ю.Ю. Первушин