Постанова

від 30.07.2014 по справі 30/169-09-4254

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 30/169-09-4254

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервістранзит" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15 травня 2014 року, якою переглянуто рішення господарського суду Одеської області від 8 вересня 2009 року, у справі № 30/169-09-4254 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-транзит-Інвест" до товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервістранзит", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", відкритого акціонерного товариства "Компанія "Нортек-Азот", про визнання договору дійсним, визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії, -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-транзит-Інвест" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Азот-Транс ЛТД", яке, внаслідок реорганізації, передало свої права товариству з обмеженою відповідальністю "Продсервістранзіт", з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про визнання договору купівлі-продажу майна (цілісного майнового комплексу) № 2 від 21 липня 2009 року дійсним, визнання права власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, 11, визнання права власності на земельну ділянку, на якій розташований зазначений цілісний майновий комплекс, загальною площею 14,4741 га, та зобов'язання передати цілісний майновий комплекс позивачу, посилаючись на ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору та вимоги ст.ст. 204, 220, 509, 525, 526, 610, 129 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 8 вересня 2009 року позов задоволено. Визнано дійсним укладений сторонами у справі договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 21 липня 2009 року; визнано за позивачем право власності на цілісний майновий комплекс та земельну ділянку, які розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, 11; зобов'язано відповідача передати на користь позивача цілісний майновий комплекс, розташований за вказаною адресою; з відповідача на користь позивача стягнуто 25500 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

18 березня 2010 року позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд судового рішення у справі за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що під час виготовлення технічної документації для передачі нерухомого майна виявлена невідповідність позначень майна в договорі купівлі-продажу від 21 липня 2009 року технічній документації Бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості м. Херсона, про що останнім надано довідку від 14 грудня 2009 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 2 квітня 2010 року рішення місцевого суду від 8 вересня 2009 року переглянуто за нововиявленими обставинами та змінено. Позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2, укладений 21 липня 2009 року товариством з обмеженою відповідальністю "Азот-Транс ЛТД" і товариством з обмеженою відповідальністю "Мега-Транзит-Інвест". Визнано право власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Мега-Транзіт-Інвест" на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, 11, який складається з певного переліку об'єктів. Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Мега-Транзит-Інвест" право власності на земельну ділянку загальною площею 14,4741 га, на якій розташований цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, 11. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Азот-Транс ЛТД" передати цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, 11, товариству з обмеженою відповідальністю "Мега-Транзит-Інвест". Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Азот-Транс ЛТД" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Транзит-Інвест" судові витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Не погодившись з постановленими у справі судовими рішеннями ліквідатор відкритого акціонерного товариства "Компанія "Нортек-Азот" звернувся до апеляційного господарського суду з відповідними апеляційними скаргами.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18 березня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк".

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено відкрите акціонерне товариство "Компанія "Нортек-Азот".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15 травня 2014 року рішення господарського суду Одеської області від 2 квітня 2010 року скасовано. У задоволенні заяви позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15 травня 2014 року рішення господарського суду Одеської області від 8 вересня 2009 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати.

У касаційній скарзі та доповненні до неї відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15 травня 2014 року, якою переглянуто рішення господарського суду Одеської області від 8 вересня 2009 року, скасувати, а рішення суду першої інстанції від 8 вересня 2009 року про задоволення позову залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників третіх осіб, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 21 липня 2009 року товариством з обмеженою відповідальністю "Азот-Транс ЛТД", в якості продавця, та позивачем, в якості покупця, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2, за умовами якого продавець зобов'язався передати нерухоме майно (цілісний майновий комплекс), що належить продавцю, розташований за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, 11, та земельну ділянку, на якій він розташований, у власність покупця, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього його ціну, передбачену договором. Договір підлягає нотаріальному посвідченню 10 серпня 2009 року (або раніше за погодженням сторін) в нотаріальній конторі по вул. Преображенській, 17, об 11 годині 00 хвилин (п. 5 р. 4 договору).

Відповідно до платіжних доручень від 23 та 24 липня 2009 року покупцем на рахунок продавця перераховано повну вартість об'єкту купівлі-продажу, проте, відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов в частині визнання спірного договору дійсним, господарський суд першої інстанції послався на норми ст. 220 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що в разі якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна сторона ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Визнаючи обґрунтованою вимогу позивача стосовно визнання права власності на майно цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, 11, та земельну ділянку, на якій він розташований, суд виходив з положень п. 2.2 договору, згідно якого перехід права власності відбувається з моменту перерахування вартості майна та оформлення відповідних документів, та вимог ст.ст. 328, 377 Цивільного кодексу України, відповідно до яких право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів, а до особи, яка придбала будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд другої інстанції рішення місцевого суду від 8 вересня 2009 року скасував і в задоволенні позову відмовив, зазначивши, що нікчемними з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину є тільки ті правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Правила ст. 220 Цивільного кодексу України не поширюються на правочини, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів, відповідно до ст.ст. 210, 640 Цивільного кодексу України, пов'язується є державною реєстрацією. При цьому, відповідач у даній справі не є тією особою, яка оспорює право власності позивача на продані нею спірні приміщення, а перебуває з позивачем у правовідносинах, які випливають з купівлі-продажу спірного майна, а тому, відсутні правові підстави для застосування приписів ст. 392 Цивільного кодексу України та задоволення вимог позивача стосовно визнання права власності на спірне майно та, внаслідок цього, і визнання права власності на земельну ділянку, з застосуванням положень ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України.

Висновок апеляційного господарського суду про необхідність відмови в задоволенні позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду від 15 травня 2014 року, якою переглянуто рішення місцевого суду від 8 вересня 2009 року, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервістранзит" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15 травня 2014 року у справі № 30/169-09-4254 - без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.