Ухвала

від 21.07.2014 по справі 2а-986/10/9/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2014 р. м. Київ К/9991/5734/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції (ДПІ) у м.Сімферополі

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010

у справі №2а-986/10/9/0170

за позовом ТОВ «Стронг Юніон»

до ДПІ у м.Сімферополі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополь АР Крим ввід 24.12.2009 №0015812301.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Стронг Юніон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2009, за результатами перевірки було складено акт № 926/23-2/33186961 від 14.12.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилось у заниженні податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 407800,00 грн., у зв?язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам за договорами, укладеними з ТОВ «Н.К. Трейд» (ЄДРПОУ 34438867), ТОВ «СТС Агро» (ЄДРПОУ 34369925), ТОВ «Інтернет Технології» (ЄДРПОУ 32550898), які свої податкові зобов'язання не виконували.

На підставі акта перевірки відповідачем 24.12.2009 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0015812301/0, в якому визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 611700,00 грн., у тому числі за основним платежем - 407800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 203900,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Частиною 2 зазначеного підпункту встановлено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Нормами підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

При цьому, підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що правильність визначення позивачем податкового кредиту, підтверджена документально та була встановлена відповідачем під час перевірки шляхом вивчення первинних документів: реєстрів отриманих податкових накладних, податкових накладних, прибуткових, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур та інших первинних документів, що підтверджують придбання товару:паливно-мастильних матеріалів, послуг електропостачання, зв'язку у контрагентів, у тому числі ТОВ «Н.К. Трейд» (ЄДРПОУ 34438867), ТОВ «СТС Агро» (ЄДРПОУ 34369925), ТОВ «Інтернет Технології» (ЄДРПОУ 32550898).

На момент проведення позивачем господарських операцій ТОВ «Н.К. Трейд» (ЄДРПОУ 34438867), ТОВ «СТС Агро» (ЄДРПОУ 34369925), ТОВ «Інтернет Технології» (ЄДРПОУ 32550898) були ідо Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» вiд 15.05.2003, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Законодавством України не передбачено обов'язок покупця перевіряти відповідність законодавству статутних та реєстраційних документів продавця, а також перевіряти наміри продавця щодо сплати ним податків.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої. При цьому судом встановлено, що на час видачі спірних податкових накладних контрагенти позивача ТОВ «Н.К. Трейд» (ЄДРПОУ 34438867), ТОВ «СТС Агро» (ЄДРПОУ 34369925), ТОВ «Інтернет Технології» (ЄДРПОУ 32550898) були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за адресою, яка ними зазначалась у податкових накладних, та були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

За загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Н.К. Трейд» (ЄДРПОУ 34438867), ТОВ «СТС Агро» (ЄДРПОУ 34369925), ТОВ «Інтернет Технології» (ЄДРПОУ 32550898) договорів, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод.

Надана відповідачем постанова про порушення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2, ОСОБА_3 у здійсненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, що виявилось у придбанні та створенні юридичних осіб з умислом на фіктивне підприємництво, у тому числі ТОВ «Н.К. Трейд», ТОВ «СТС Агро» та ТОВ «Інтернет Технології» не є допустимим доказом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, у той час як доказів постановлення вироку, який би містив в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод, підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод, у справі не встановлено.

Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій свідчать про правильне застосування норм матеріального права. Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун