Рішення

від 23.07.2014 по справі 910/8683/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8683/14 23.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСАН»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 38 587,39 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Циганенко О.С., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСАН» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 38 587,39 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/8683/14, розгляд справи призначено на 04.06.2014 р.

03.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

04.06.2014 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 04.06.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному, справу № 910/8683/14 було передано для розгляду судді Стасюку С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2014 р. справа № 910/8683/14 була прийнята до провадження суддею Стасюком С.В., розгляд справи призначено на 09.07.2014р.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 10.06.2014 р., у зв'язку з виходом судді Нечая О.В. з лікарняного, справу № 910/8683/14 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2014 р. справа № 910/8683/14 була прийнята до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 09.07.2014 р.

04.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання 09.07.2014 р. представники сторін не з'явились.

Враховуючи те, що представники сторін у судове засідання 09.07.2014 р. не з'явились, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 12.05.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/8683/14, розгляд справи було відкладено на 23.07.2014 р.

У судове засідання 23.07.2014 р. представник позивача з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 23.07.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.08.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІСАН» (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір поставки № КФ 00007 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному Договорі.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціни на товар встановлюються продавцем в прайс-листі (не є Додатком до Договору), формуються в національній валюті України та визначаються в накладних.

Пунктами 4.1. та 4.2. Договору передбачено, що доставка товару проводиться окремими партіями протягом строку дії Договору та здійснюється на підставі замовлень покупця протягом узгодженого сторонами строку.

Згідно з п. п. 5.1., 5.2. Договору покупець здійснює розрахунки за товар на умовах, визначених сторонами у Додатку № 1 до Договору, який є невід'ємною частиною даного Договору. Моментом виконання покупцем своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків за товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок або до каси продавця.

Пунктом 2 Додатку № 1 до Договору передбачено, що покупець здійснює розрахунки за товар, отриманий відповідно до Договору , протягом 21 календарного дня.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає про те, що, виконуючи належним чином свої зобов'язання за Договором, протягом строку його дії, останнім було поставлено відповідачу товар на суму 32 868,69 грн., в свою чергу, відповідачем, в порушення умов Договору, зазначений товар оплачено не було.

Таким чином, між сторонами виникли зобов'язання з Договору поставки.

Відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, а саме поставки товару, підтверджується належними доказами, а саме наступними видатковими накладними:

- № 54604084 від 14.11.2013 р. на суму 2 549,96 грн.;

- № 54604089 від 15.11.2013 р. на суму 3 219,50 грн.;

- № 54706336 від 20.11.2013 р. на суму 4 242,05 грн.;

- № 54770178 від 21.11.2013 р. на суму 15 303,88 грн.;

- № 54937119 від 28.11.2013 р. на суму 4 864,42 грн.;

- № 54984785 від 29.11.2013 р. на суму 2 688,88 грн.

З огляду на вищенаведене, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 32 868,69 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідачем було оплачено поставлений позивачем товар на суму 27 499,34 грн.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар в розмірі 27 499,34 грн. підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1 553,18 грн., 3% річних в розмірі 336,50 грн. та інфляційні втрати в розмірі 948,57 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умови Договору не містять жодних положень щодо нарахування пені на суму заборгованості, в разі її наявності, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в розмірі 1 553,18 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було допущено описку у прохальній частині позовної заяви щодо розміру 3 % річних, а саме замість 336,50 грн. зазначено 55,00 грн.

При цьому з прохальної частини позовної заяви, а саме із загальної суми заборгованості, заявленої позивачем до стягнення з відповідача, вбачається, що сума 3% річних складає саме 336,50 грн., а не 55,00 грн.

З огляду на вищенаведене, суд, при розрахунку 3 % річних виходить з того, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 336,00 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позивачем вірно розраховані зазначені показники, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 336,50 грн. та інфляційних втрат в розмірі 948,57 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на п. 7.4. Договору, просить стягнути з відповідача на свою користь штраф за ухилення від оплати у розмірі 30 % від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею.

Умовами Договору не передбачено положень про можливість стягнення штрафу за ухилення від оплати у розмірі 30 % від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару. Більш того, Договір взагалі не містить п. 7.4, на який посилається позивач, як на підставу стягнення з відповідача штрафу.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 8 249,80 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором, з урахуванням 3 % річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, в загальному розмірі 38 587,39 грн. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСАН» (03028, м. Київ, просп. Науки, будинок 30; ідентифікаційний код: 38744597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» (03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, будинок 27; ідентифікаційний код: 30776789) заборгованість за поставлений товар з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 28 784 (двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 41 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 86 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 28.07.2014 р.

Суддя О.В. Нечай