Рішення

від 30.07.2014 по справі 910/13742/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13742/14 30.07.14

За позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон-Крим"

про стягнення 166,99 доларів США, що еквівалентно 1976,06 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Сидоренко Д.О. - представник за довіреністю від 23.06.14;

від відповідача: не з'явилися.

В судовому засіданні 30.07.14. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галеон-Крим" (далі - відповідач) про стягнення 166,99 доларів США, з яких: 164, 93 доларів США основного боргу та 2,06 доларів США пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 02.02.12 між державним підприємством «Дельта-лоцман» та товариством з обмеженою відповідальністю «Галеон-Крим» було укладено договір № 2/П-12. Додатковою угодою № 2-13/2/П-12 від 18.06.13 про заміну сторони в зобов'язанні, було замінено ДП «Дельта-лоцман» на позивача з 13.06.13, до якого перейшли всі права та обов'язки за договором. Позивач зазначає, що він відповідно до вимог договору № 2/П-12 надав відповідачеві послуги, які в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем не були оплачені належним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" вирішено, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2014 р. порушено провадження у справі № 910/13742/14, її розгляд призначено на 30.07.2014 р.

28.06.14 через канцелярію суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 30.07.2014 р. позивач надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

У судове засідання призначене на 30.07.2014 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі не виконав.

Відповідно до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку.

Форму відповідного документа законодавчо не визначено. Отже, ним може бути будь-який документ, виданий (надісланий) будь-якому адресатові підприємством зв'язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції до Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.

Листом від 23.06.14 вих. № 30-626 УДППЗ «Укрпошта» повідомила господарський суд м. Києва про те, що у зв'язку із силовим захопленням АР Крим та м. Севастополь та блокуванням усіх об'єктів поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта» на території півостріву, національний оператор змушений тимчасово припинити прийом і доставку пошти в напрямку до АР Крим та м. Севастополь до врегулювання ситуації. Враховуючи викладене, на даний час, приймання поштових відправлень до АР Крим та м. Севастополь об'єктами поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта» не здійснюється (копію вказаного листа залучено судом до матеріалів справи).

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що ухвалу суду про порушення провадження у справі від 10.07.14 було надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень - бази даних судових рішень, створеної відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року. Отже, ознайомитись з текстом ухвали відповідач міг через мережу Інтернет за адресою: reyestr.court.gov.ua .

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

02 лютого 2012 р. між Державним підприємством "Дельта-Лоцман" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галеон-Крим» (далі - відповідач, агент) було укладено Договір № 2/П12, відповідно до п. 1.1. якого, на умовах даного договору підприємство зобов'язується за заявками агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги служби регулювання руху суден у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналу та глибоководному судновому ходу р. Дунай - Чорне море, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а агент зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг підприємства є судновласник.

Згідно з п. 4.1. Договору порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата. При цьому в разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори і плата, сторони під час розрахунків застосовують вищезазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності такими змінами та (або) доповненнями. По зборам та платам, що не підлягають державному регулюванню, розмір зборів та плат визначаються згідно розцінок підприємства. Витрати за перерахування коштів відносяться на рахунок агента і проводяться за його рахунок.

Відповідно до п. 4.2.2. Договору остаточний розрахунок здійснюється агентом на протязі десяти банківських днів з дати отримання від підприємства рахунку за реквізитами, зазначеними у такому рахунку.

Згідно з п. 8.1. Договору, у відповідності до ст.. 631 ЦК України сторони дійшли згоди, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.12. Відповідно до п.8.2 Договору строк дії договору закінчується 31.12.13.

18.06.13 було укладено Додаткову угоду № 2-13/2/П-12 про заміну сторони в зобов'язанні, за змістом якої Державне підприємство "Дельта-лоцман" (сторона 1), відповідач (сторона 2) та Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (сторона 3) (позивач) домовились про заміну з 13.06.2013 р. сторони 1 на сторону 3 як зобов'язану та управнену сторону у Договорі № 2/П-12 від 02.02.12. Відповідно до п. 2 Додаткової угоди Сторона 2 підтвердила згоду на заміну сторони 1 на сторону 3 в Договорі в порядку та на умовах, визначених цією додатковою угодою. Згідно з п.3 Додаткової угоди з 13.06.2013 р. всі права та обов'язки сторони 1 за Договором переходять до сторони 3.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги в сумі 164,93 доларів США на підставі рахунку: № СР -0001211 від 25.12.2013 р., що був отриманий відповідачем 09.01.14, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення 9902801262836.

24.02.14 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 893 про погашення суми заборгованості за договором, проте відповіді на вказані претензії, як і задоволення відповідних вимог позивач не отримав.

З огляду на зазначене, у відповідача утворився борг перед позивачем в сумі 164,93 доларів США, у зв'язку з чим, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг, що були надані йому позивачем.

Відповідно до статті 92 Кодексу торговельного мореплавства України, з метою забезпечення безпеки мореплавства на підходах до морських портів, у межах вод цих портів, а також між морськими портами незалежно від прапора держави, під яким плаває судно, і форми власності судна проведення суден здійснюється виключно державними морськими лоцманами.

Статтею 106 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справлення і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Відповідно до пунктів 4.8. - 4.11. Положення про морських лоцманів (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 08.05.2013 р. № 292, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.2013 р. за № 920/23452, із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються відповідно до закону.

Лоцманські послуги надаються на підставі двостороннього договору між капітаном судна або морським агентом, що виступає від імені судновласника (фрахтувальника або оператора), з однієї сторони, і лоцманським підприємством, що надає ці послуги, з іншої сторони.

Лоцманська квитанція заповнюється і підписується капітаном судна та є документом, що підтверджує факт надання лоцманських послуг.

У квитанцію капітан судна вносить відомості, які визначені у формі лоцманської квитанції.

Зобов'язання судновласника (фрахтувальника або оператора) і капітана судна щодо сплати лоцманського збору, окремої винагороди і штрафів, установлених відповідно до чинного законодавства, можуть здійснюватись морським агентом. Останній повинен перебувати в договірних відносинах з лоцманським підприємством, яке надало ці послуги.

Згідно із пунктом 4.17. Положення, лоцманський збір, окремі винагороди і штрафи, передбачені цим Положенням, стягуються лоцманськими підприємствами і включаються в їх дохід.

Частиною першою статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України, передбачено, що із суден, які користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Згідно з пунктом 4.1 Типового положення про службу регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2001 р. № 340, служби регулювання руху суден (надалі - СРРС) створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Ухвалою суду від 10.07.2014р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення. Всупереч вимогам вказаної ухвали заперечень щодо заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів оплати послуг по Договору згідно виставленого рахунку № СР-0001211 від 25.12.2013 року, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 164,93 дол. США є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на встановлені обставини справи щодо порушення відповідачем строків розрахунку з позивачем за надані послуги та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позивач має право застосувати до відповідача визначені умовами Договору та нормами чинного законодавства заходи відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1.1. Додаткової угоди до Договору № 2/П-12 від 02.02.2012 р., в разі порушення строків здійснення остаточного розрахунку, передбачених п. 4.2.2 і п. 4.3. цього Договору, агент, за вимогою підприємства, несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення.

З урахуванням викладеного, за неналежне виконання Агентом зобов'язань за Договором щодо оплати послуг, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2,06 долари США пені, згідно обґрунтованого розрахунку позивача, щл міститься в додатках до позовної заяви.

В пункті 19 Інформаційного листа «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. № 01-08/369) від 01.07.2010р. зазначено, що господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях.

Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 164,93 доларів США основного боргу та 2,06 доларів США пені.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1831,34 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галеон-Крим» (99011, місто Севастополь, вулиця Леніна, будинок 50, ідентифікаційний код 37251049) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (54017, місто Миколаїв, Центральний район, вулиця Лягіна, будинок 27, ідентифікаційний код 38728507) 166 (сто шістдесят шість) доларів США 99 центів основного боргу, 2 (два) долари США 06 центів пені, та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.08.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.