Рішення

від 30.07.2014 по справі 910/11598/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11598/14 30.07.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Петроцентр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.С.К."

про стягнення штрафу у розмірі 30 000,00 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Лісков А.І., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Петроцентр" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.С.К." (далі - відповідач) про стягнення штрафу в розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/11598/14, розгляд справи призначено на 16.07.2014 р.

У судове засідання 16.07.2014 р. представник позивача з'явився.

У судове засідання 16.07.2014 р. представник відповідача не з'явився.

Ухвалою суду від 16.07.2014 р. розгляд справи було відкладено на 30.07.2014 р.

У судове засіданні 30.07.2014 р. представник позивача з'явився, подав заяву про відсутність аналогічного спору та клопотання про долучення документів до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 30.07.2014 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.С.К." (далі - підрядник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Петроцентр" (далі - замовник, позивач) було укладено Договір підряду № 300113/1 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується своїми силами і на власний ризик виконати роботи відповідно до Додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору його предметом є виконання робіт по доставці обладнання, матеріалів та монтажних робіт систем вентиляції на об'єкті «Кафе» за адресою: м. Вінниця, пр-т. Коцюбинського, 70-Г.

Згідно з п. 2.3 Договору оплата за виконані підрядником роботи, в т.ч. вартість матеріалів та обладнання, становить 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % 16 666,66 грн.

На виконання умов вказаного договору, замовник повністю здійснив оплату підряднику за виконані роботи, що підтверджується платіжним дорученням № 64 від 01.02.2013 р. на суму 40 000,00 грн., платіжним дорученням № 68 від 04.02.2013 р. на суму 40 000,00 грн., платіжним дорученням № 109 від 19.02.2013 р. на суму 10 000,00 грн. та платіжним дорученням № 145 від 11.03.2013 р. на суму 25 000,00 грн.

Пунктом 5.1 Договору сторони визначили, що гарантійний строк на обладнання становить 36 місяців, а на роботи - 24 місяці з дня підписання актів виконаних робіт.

У випадку виявлення несправностей в гарантійний період підрядник усуває їх за власний рахунок протягом 5 робочих днів з моменту направлення вимоги (рекламації) замовником (п. 5.2 Договору).

Позивач зазначає, що ним були виявлені несправності в гарантійний період, а саме, відмова системи автоматичного підігріву повітря рекуператора.

Тому, керуючись п. 5.2 Договору, позивач звернувся до відповідача з вимогою (рекламацією) № 6 від 17.02.2014 р. про усунення даної несправності у відповідності з гарантійними зобов'язаннями згідно з Договором, яку відповідач отримав 07.03.2014 р.

Відповідно до п. 5.3 Договору у випадку не усунення / прострочки усунення підрядником виявлених в період гарантійного строку недоліків (несправностей), підрядник зобов'язаний виплатити замовнику штраф у розмірі 30% загальної вартості Договору.

Проте, на момент звернення позивача з даним позовом до суду відповідач свої зобов'язання щодо усунення несправностей в гарантійний період не виконав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача, викладених у позовній заяві.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо усунення несправностей в гарантійний період, то з нього підлягає стягненню на користь позивача, у відповідності до норм законодавства та п. 5.3 Договору, штраф в розмірі 30% від загальної вартості договору, а саме: 30 000,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Петроцентр" вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.С.К." 30 000,00 грн. штрафу за невиконання умов Договору підряду № 300113/1 від 01.02.2013 р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.С.К." (03680, м. Київ, пров. Радіщева, буд. 8; ідентифікаційний код: 37849018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Петроцентр" (21001, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Коцюбинського, 70; ідентифікаційний код: 13341004) 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. штрафу та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 04.08.2014 р.

Суддя О.В. Нечай