Рішення

від 14.07.2014 по справі 911/2235/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2014 р. Справа № 911/2235/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/2235/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВЕСМА", ідентифікаційний код: 32250025, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, н/п №43, адреса для листування (згідно заяви): 02091, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 1-Л,

до товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСХІД", ідентифікаційний код: 34837923, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, буд. 51,

про стягнення вартості товару,

за участю представників сторін:

від позивача: Галай О.О., який діє на підставі довіреності від 08.01.2014 року б/н;

від відповідача: Мотузко Д.Д., який діє на підставі довіреності від 01.04.2014 року №01/04-14, -

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВЕСМА" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСХІД" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення вартості переданого в оренду обладнання за договором від 10.05.2007 року №83 в сумі 93 405,60 грн. (дев'яносто три тисячі чотириста п'ять гривень 60 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором від 10.05.2007 року №83 з придбання мастильних матеріалів у кількості не менш ніж 700 літрів на місяць, у зв'язку з чим у Відповідача виник обов'язок з викупу переданого в оренду обладнання за договором від 10.05.2007 року №83. Проте, Відповідач обладнання не викупив, вартість вказаного обладнання Позивачу не сплатив, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у сумі 93 405,60 грн. (дев'яносто три тисячі чотириста п'ять гривень 60 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.06.2014 року порушено провадження у справі № 911/2235/14, розгляд якої призначено на 07.07.2014 року.

07.07.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 07.07.2014 року б/н (вх. №13129/14 від 07.07.2014 року) з доданими документами, у якому Відповідач просить відмовити в задоволенні позову та зобов'язати позивача здійснити перерахунок суми боргу, обґрунтовуючи це тим, що відповідач вважає, що заявлений розмір позовних вимог є безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає уточненню та перерахунку, а тому, на думку відповідача, не може бути в повному обсязі задоволений судом. Також Відповідач вказує, що за ним рахується борг перед позивачем за поставлений ним товар, однак з моменту подачі позовної заяви було здійснено часткову оплату боргу.

07.07.2014 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який виконав вимоги ухвали суду від 12.06.2014 року, надав пояснення. В судове засідання з'явився представник Відповідача, який вимоги ухвали суду від 12.06.2014 року в повному обсязі не виконав, надав свої пояснення. У судовому засіданні 07.07.2014 року було оголошено перерву до 14.07.2014 року.

В судове засідання 14.07.2014 року з'явився представник Позивача, надав пояснення по справі, подав додаткові докази у справі, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 12.06.2014 року в повному обсязі не виконав, витребувані судом документи не подав. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 14.07.2014 року.

Відповідно до абз. 2 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач був присутній у судовому засіданні 07.07.2014 року, що підтверджується відомостями про явку сторін, відображеними у протоколі судового засідання від 07.07.2014 року, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

10.05.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВЕСМА" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОСХІД" (покупець) укладено договір від 10.05.2007 року №83 (далі за текстом: Договір), згідно п. 1.1 якого, продавець зобов'язується поставити покупцю мастильні матеріали торгівельних марок "ESSO" та "MOBIL" (товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари.

Згідно п.п. «а» п. 2.1. Договору, продавець зобов'язується передати покупцю обладнання в оренду строком на 5 років відповідно на загальну суму 19 500,00 доларів США, що складає в перерахунку в національній валюті України по курсу НБУ на 10.05.2007 року (курс 5,05) 98 475,00 грн. Розмір орендної плати при цьому становить 6 грн. на місяць, в тому числі ПДВ.

Підпунктом «а» п. 3.1. Договору визначено, що покупець зобов'язується з моменту вступу в силу даного договору придбавати у продавця по цінам, вказаним в специфікації, мастильні матеріали фірми "MOBIL" на протязі 5-ти років у кількості не менше 700 літрів на місяць.

Договором у п. 7.6. визначено, що у випадку систематичного невиконання (більше 4-х місяців) пункту 3.1а даного договору, покупець зобов'язується викупити поставлене відповідно (додаток №2) даного договору обладнання по ціні вказаній у додатку №2.

Відповідно до п.п. 9.1., 9.2. Договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Дію договору може бути припинено достроково за взаємною згодою сторін.

Судом встановлено, що сторони у додатках №2 до Договору погодили найменування, кількість та вартість обладнання, яке підлягає передачі в оренду Відповідачу.

Дослідивши умови договору від 10.05.2007 року №83, судом встановлено, що вказаний договір за своєю правовою природою є змішаним договором та містить в собі положення договору оренди та договору поставки.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що 25.05.2007 року Позивач, на виконання п.п. «а» п. 2.1. Договору, передав, а Відповідач прийняв обладнання на загальну суму 93 405,60 грн. (дев'яносто три тисячі чотириста п'ять гривень 60 коп.), що підтверджується підписаними Позивачем та Відповідачем актами приймання-передачі обладнання до Договору від 25.05.2007 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, Позивач виконав належним чином зобов'язання за Договором щодо передачі в оренду обладнання.

Як вказує Позивач, Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, відповідно до п.п. «а» п. 3.1. Договору, з придбання у Позивача мастильних матеріалів торгівельної марки "MOBIL" на протязі 5-ти років у кількості не менше 700 літрів на місяць, придбавши у Позивача мастильні матеріали у відповідному обсязі лише п'ять разів: у червні 2007 року, у лютому 2008 року, у жовтні 2009 року, у січні 2010 року та червні 2013 року.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З метою встановлення факту належного виконання Відповідачем зобов'язань за Договором, в тому числі і зобов'язань з придбання у Позивача мастильних матеріалів торгівельної марки "MOBIL" на протязі 5-ти років у кількості не менше 700 літрів на місяць, суд ухвалою від 12.06.2014 року зобов'язував Відповідача надати належні докази виконання Відповідачем зобов'язань за договором від 10.05.2007 року №83.

Проте, Відповідач вказаних вимог суду не виконав, докази придбання у Позивача мастильних матеріалів торгівельної марки "MOBIL" на протязі 5-ти років у кількості не менше 700 літрів на місяць суду не подав.

Як зазначено судом, п. 7.6. Договору визначено, що у випадку систематичного невиконання (більше 4-х місяців) пункту 3.1а даного договору, покупець зобов'язується викупити поставлене відповідно (додаток №2) даного договору обладнання по ціні вказаній у додатку №2.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За таких обставин, враховуючи те, що Відповідачем не доведено за допомогою належних та допустимих доказів належного виконання зобов'язань за Договором в частині систематичного придбання у Позивача мастильних матеріалів торгівельної марки "MOBIL" на протязі 5-ти років у кількості не менше 700 літрів на місяць, суд дійшов висновку про те, що в силу вимог п. 7.6. Договору у Відповідача виник обов'язок викупити обладнання, передане йому Позивачем в оренду на підставі актів приймання-передачі обладнання від 25.05.2007 року до Договору, вартість якого згідно додатків №2 до Договору складає 93 405,60 грн. (дев'яносто три тисячі чотириста п'ять гривень 60 коп.).

У зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язання за Договором в частині викупу переданого в оренду обладнання, Позивачем на адресу Відповідача надіслано вимогу про оплату вартості переданого в оренду обладнання від 19.02.2014 року №025, у якій Позивач вимагав сплатити протягом трьох робочих днів вартість переданого в оренду обладнання за договором від 10.05.2007 року №83 в сумі еквівалентній 19 500,00 доларів США, по середньому курсу гривні до долару США.

Проте, як вказує Позивач, Відповідач на вказану вимогу відповіді не надав, вартість переданого в оренду обладнання за Договором не сплатив.

Разом з тим, Відповідач у відзиві на позовну заяву від 07.07.2014 року б/н вказує, що відповідач вважає, що заявлений розмір позовних вимог є безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає уточненню та перерахунку, а тому, на думку відповідача, не може бути в повному обсязі задоволений судом. Також Відповідач зазначає, що за ним рахується борг перед позивачем за поставлений ним товар, однак з моменту подачі позовної заяви було здійснено часткову оплату боргу, про що свідчать платіжні доручення. До вказаного відзиву Відповідачем додано платіжне доручення від 02.06.2014 року №591.

Дослідивши платіжне доручення від 02.06.2014 року №591, судом встановлено що 02.06.2014 року Відповідачем перераховано на рахунок Позивача грошові кошти у сумі 3 000,00 грн. з призначенням платежу «За автотовари згідно акту звірки від 30.04.2014р., в т.ч. ПДВ 20% 500.00 грн.».

Отже, Відповідачем перераховано грошові кошти у сумі 3 000,00 грн. згідно акту звірки від 30.04.2014 року, проте, за результатами дослідження матеріалів справи судом встановлено, що Відповідачем не надано суду акту звірки від 30.04.2014 року; вказаний акт в матеріалах справи відсутній.

За таких обставин, вказане платіжне доручення не є належним доказом оплати Відповідачем Позивачу вартості переданого обладнання на підставі актів приймання-передачі обладнання від 25.05.2007 року до Договору.

Доказів викупу Відповідачем обладнання, переданого йому Позивачем в оренду згідно актів приймання-передачі обладнання від 25.05.2007 року до Договору та сплати Позивачу грошових коштів у сумі 93 405,60 грн. (дев'яносто три тисячі чотириста п'ять гривень 60 коп.) Відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором від 10.05.2007 року №83 у вигляді боргу по сплаті вартості обладнання переданого Відповідачу в оренду в сумі 93 405,60 грн. (дев'яносто три тисячі чотириста п'ять гривень 60 коп.).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача вартості переданого в оренду обладнання за договором від 10.05.2007 року №83 у сумі 93 405,60 грн. (дев'яносто три тисячі чотириста п'ять гривень 60 коп.) є обґрунтованими та доведеними за допомогою належних і допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані, та не заперечувались Відповідачем протягом розгляду справи.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 1 868,12 грн.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 868,12 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят вісім гривень 12 коп.), відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВЕСМА" до товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСХІД" про стягнення вартості товару, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСХІД", ідентифікаційний код: 34837923, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, буд. 51, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВЕСМА", ідентифікаційний код: 32250025, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, н/п №43, вартість переданого в оренду обладнання за договором від 10.05.2007 року №83 у сумі 93 405,60 грн. (дев'яносто три тисячі чотириста п'ять гривень 60 коп.) та судовий збір у сумі 1 868,12 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят вісім гривень 12 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 14 липня 2014 року