Рішення

від 28.07.2014 по справі 911/2484/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2014 р. Справа № 911/2484/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білорус Ойл»

до Фастівського комбінату комунальних підприємств

про стягнення 45819,31 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Кочнева А.А., довір. № 07/07 від 08.07.2014 р.

від відповідача : Кононенко Т.М., довір. № 528 від 05.09.2013 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Білорус Ойл» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фастівського комбінату комунальних підприємств (далі - відповідач) про стягнення 47876,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору № 2 про закупівлю товарів за державні кошти від 12.04.2013 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 39800,00 грн. основного боргу, 7285,10 грн. пені, 791,63 грн. 3% річних, а також судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Розгляд справи відкладався.

24.07.2014 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Білорус Ойл» було подано доповнення до позовної заяви б/н, б/д (вх. № 14814/14 від 24.07.2014 р.), відповідно до яких позивач просив суд стягнути з відповідача 39800,00 грн. основного боргу, 5129,54 грн. пені, 896,31 грн. 3% річних, а також судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

25.07.2014 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Білорус Ойл» було подано доповнення до позовної заяви б/н, б/д (вх. № 14912/14 від 25.07.2014 р.), відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача 39800,00 грн. основного боргу, 5129,54 грн. пені, 889,77 грн. 3% річних, а також судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Поряд з цим, згідно з пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

З урахуванням викладеного, заява ТОВ «Білорус Ойл» б/н, б/д (вх. № 14912/14 від 25.07.2014 р.) є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Отже, позовні вимоги у даній справі (з урахуванням вказаної заяви б/н, б/д (вх. № 14912/14 від 25.07.2014 р.) про зменшення розміру позовних вимог) розглядаються судом щодо стягнення з відповідача 39800,00 грн. основного боргу, 5129,54 грн. пені, 889,77 грн. 3% річних.

28.07.2014 р. до господарського суду Київської області Фастівським комбінатом комунальних підприємств було подано відзив № 205 від 25.07.2014 р., відповідно до якого відповідач позов ТОВ «Білорус Ойл» до Фастівського комбінату комунальних підприємств про стягнення заборгованості за поставлений товар визнав в частині заявленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 39800,00 грн.

Також відповідач зазначив, що згідно з умовами договору здійснення оплати за договором № 2 від 12.04.2013 р. проводиться виключно за державні кошти, у зв'язку з чим Фастівським комбінатом комунальних підприємств в 2013 році було зареєстровано фінансові зобов'язання в сумі 39800,00 грн. у відділенні казначейства м. Фастів, проте кошти до кінця року не були профінансовані Фастівською міською радою та є боргом 2013 року.

У свою чергу, за твердженням відповідача, при складенні бюджету на 2014 рік Фастівською міською радою не було виділено коштів на погашення боргів 2013 року. Фастівський комбінат комунальних підприємств визнає заборгованість за договором № 2 від 12.04.2013 р. та зобов'язується розрахуватись після отримання коштів з міського бюджету.

Водночас відповідач зазначив, що заборгованість виникла не з вини Фастівського комбінату комунальних підприємств, у зв'язку з чим останній не має нести відповідальність за неналежне виконання своїх зобов'язань, передбачених законами та договором.

У судовому засіданні 28.07.2014 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви б/н, б/д (вх. № 14912/14 від 25.07.2014 р.); представник відповідача зазначив про визнання позову в частині основного боргу у розмірі 39800,00 грн.

У судовому засіданні 28.07.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

12.04.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білорус Ойл» (учасник) та Фастівським комбінатом комунальних підприємств (замовник) було укладено договір № 2 про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до п. 1.1 якого учасник зобов'язується у 2013 році поставити замовникові товари, зазначені в оголошенні про проведення відкритих торгів, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару - паливо рідинне та газ; оливи мастильні (бензин, дизпаливо). Кількість товарів залежить від реального фінансування видатків.

У відповідності з п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником фактично поставленого товару, на підставі накладних з відстрочкою платежу до 30 календарних днів. Грошові кошти на поточний рахунок учасника переказуються після отримання фінансування з міського бюджету та проведення платіжних доручень відділом казначейства.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

ТОВ «Білорус Ойл» на виконання умов договору № 2 про закупівлю товарів за державні кошти від 12.04.2013 р. за період з 01.08.2013 р. до 04.09.2013 р. було поставлено відповідачеві товар на суму 39800,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, у тому числі - № 416 від 01.08.2013 р. на суму 10000,00 грн., № 487 від 01.08.2013 р. на суму 9900,00 грн., № 532 від 04.09.2013 р. на суму 19900,00 грн. (копії долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

ТОВ «Білорус Ойл» та Фастівським комбінатом комунальних підприємств було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 р. до 26.03.2014 р. на суму 39800,00 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договором № 2 про закупівлю товарів за державні кошти від 12.04.2013 р. в сумі 39800,00 грн., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Натомість, як вбачається з відзиву № 205 від 25.07.2014 р., адресованого суду, відповідач визнав позов в сумі 39800,00 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Частиною 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Водночас, як передбачено ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин позовна вимога ТОВ «Білорус Ойл» про стягнення 39800,00 грн. основної заборгованості підлягає задоволенню.

Крім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 889,77 грн., у тому числі - за період з 01.029.2013 р. до 16.06.2014 р. на суму 19900,00 грн. в сумі 472,69 грн., з 05.10.2013 р. до 16.06.2014 р. на суму 19900,00 грн. в сумі 417,08 грн., який є арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню в заявленому позивачем розмірі.

Поряд з цим, слід зазначити, що згідно з приписами ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З урахуванням викладеного, посилання відповідача на відсутність вини Фастівського комітету комунальних підприємств в частині своєчасного проведення розрахунків за договором № 2 від 12.04.2013 р., з огляду на відсутність бюджетного фінансування не береться судом до уваги, оскільки відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати за поставлений позивачем товар.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, посилаючись на п. 7.1 договору та п. 3 ст. 611 ЦК України.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Приписами п. 3 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі .

Водночас, відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Оскільки при вчиненні правочину сторонами не встановлено в письмовій формі розміру відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені, позовна вимога про стягнення з Фастівського комбінату комунальних підприємств 5129,54 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Білорус Ойл».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фастівського комбінату комунальних підприємств (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Нова, 9, код 03346414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білорус Ойл» (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 72, код 01973124) - 39800 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. основного боргу, 889 (вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 77 коп. 3% річних, 1622 (одну тисячу шістсот двадцять дві) грн. 46 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 04.08.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна