Рішення

від 14.11.2006 по справі 14968-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

14968-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

14.11.2006Справа №2-7/14968-2006

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м. КиївДо відповідача – Приватного підприємства «М Тел Україна», м. Сімферополь

Про стягнення 12552,89 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Цветков О. Я., нач. відд., дов. №1728 від 12.08.2005 р.

Від відповідача  Никитина О. Г., предст., дов. №112А від 25.10.2006 р.

         Суть справи: ВАТ «Укртелеком» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «М Тел Україна» про стягнення 12552,89 грн. за договором №VC/07-539 від 17.02.2005 р.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.08.2006 р. матеріали позовної заяви №162-1129 від 26.07.2006 р. були передані за підсудністю до Господарського суду Автономної Республіки Крим.

          Ухвалою ГС АР Крим від 11.09.2006 р. справа була прийнята до провадження суддею Дворним І. І.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором комісії №VC/07-539 від 17.02.2005 р. на суму 8332,13 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4170,84 грн. та інфляційні витрати у розмірі 49,92 грн.

Відповідач у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якій зазначив про завищення позивачем суми пені, заявленої до відшкодування та просив суд задовольнити позов частково за рахунок зменшення розміру пені.

          Слухання справи відкладалось у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

17.02.2005 р. між Дочірнім підприємством „Утел” Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (Комітент) та Приватним підприємством «М Тел Україна» (Комісіонер) був укладений договір №VC/07-539, згідно з п. 2.1 якого Комітент доручає, а Комісіонер приймає на себе зобов'язання за винагороду та від свого імені вчинити ряд правочинів щодо надання Послуг Комітента у відповідності з цим Договором.

П. 1.1 Договору передбачено, що під Послугами розуміються послуги міжнародного зв'язку, міжміського зв'язку, які надаються Комітентом Споживачем на підставі ліцензії Державного комітету зв'язку та інформатизації від 02.12.2004 р. Серія АА №720175, які полягають в можливості здійснення Споживачами викликів з ІР мережі Комісіонера з метою обміну інформацією, переважно шляхом розмови, за номерами телефонів, що не відносяться до тієї ж самої мережі що і прикінцевий абонентський пристрій, що використовує Споживач.

Тарифи на Послуги встановлюються Комітентом та наведені у Додатку №2 (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 3.1.3 Договору Комісіонер зобов'язаний своєчасно перераховувати плату за надані Послуги Комітента на умовах та в термін, зазначений у ст. 5 цього Договору.

Комітент зобов'язаний до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, виставити Комісіонеру рахунок за надані послуги (п. 3.2.9 Договору).

П. 5.1 Договору передбачено, що за виконання доручення Комісіонер отримує винагороду, що визначається як різниця між тарифами, за якими були надані послуги, і ставками, визначеними Комітентом у Додатку №2 до цього Договору.

Комісіонер до 10 числа місяця, наступного за звітним, перераховує на банківський рахунок Комітента у повному обсязі всю належну плату за надані Послуги на підставі отриманого від Комітента рахунку незалежно від суми грошових коштів, сплачених Споживачами, Комісіонеру за надані Послуги (п. 5.5 Договору).

Відповідно до п. 9.1 Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2005 року. Причому в разі, коли кожна з Сторін за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії Договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати співробітництво, Договір вважається продовженим на тих самих умовах за кожні наступні три місяці (п. 9.2).

Сторони не представили доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

У зв'язку з реорганізацією Дочірнього підприємства „Утел” шляхом приєднання до ВАТ „Укртелеком”, яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ЛП „Утел” з 29.07.2005 р., права та обов'язки за Договором №VC/07-539 від 17.02.2005 р. перейшли до ВАТ „Укртелеком”.

Відповідно до умов Договору позивачем були виставлені відповідачу наступні рахунки:

-          №09-04491-205627 від 31.03.2006 р. на суму 8797,48 грн.;

-          №09-04491-205754 від 30.04.2006 р. на суму 10865,97 грн.;

-          №09-04491-205880 від 31.05.2006 р. на суму 10886,91 грн.

          Згідно з актами про надані послуги за Договором №VC/07-539 від 17.02.2005 р., з урахуванням заліку сум винагороди, відповідачу були визначені наступні суми до сплати:

-          за березень 2006 р. – 6712,32 грн.;

-          за квітень 2006 р. – 1605, 53 грн.;

-          за травень 2006 р. – 14,28 грн.

Отже, загальна сума заборгованості складає 8332,13 грн. та підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння міна  його  умов  не опускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідач  відповідно до ст. 33 ГПК України не представив суду доказів оплати заборгованості за Договором №VC/07-539 від 17.02.2005 р. При таких обставинах  вимоги позивача про стягнення з відповідача 8332,13 грн. підтверджується матеріалами справи та  підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання Комісіонером умов п. 5.5 цього Договору, комісіонер сплачує на користь Комітента пеню у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день затримки платежу. Проте, оскільки ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, сума пені, яка заявлена позивачем до відшкодуванн, підлягає наступному коригуванню.

Відповідно до Постанови Національного банку України №275 від 09.08.2005 р. з 10 серпня 2005 р. розмір облікової ставки встановлений на рівні 9,5%.

Згідно з Листом НБУ №14-011/1373-6039 від 06.06.2006 р. з 10 червня 2006 р. розмір облікової ставки встановлений на рівні 8,5%.

Таким чином, стягенню з відповідача підлягає пеня у наступних размірах:

- з 11.04.2006 р. по 10.05.2006 р. – 104,82 грн. (6712,32 грн. х 19% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 30 дн.);

- з 11.05.2006 р. по 09.06.2006 р. – 129,89 грн. (8317,85 грн. х 19% : 365 дн. х 30 дн.);

- за 10.06.2006 р. – 3,87 грн. (8317,85 грн. х 17% : 365 дн. х 1 день);

- з 11.06.2006 р. по 25.07.2006 р. – 174,63 грн. (8332,13 грн. х 17% : 365 дн. х 45 дн.).

Отже, загальна сума пені за період з 11.04.2006 р. по 25.07.2006 р. складає 413,21 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 49,92 грн. інфляційних витрат підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «М Тел Україна» (м. Сімферополь, проспект Кірова/вул. Леніна, 29/1, к. 211, код ЗКПО 33131886) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, код ЗКПО 21560766) суму заборгованості у розмірі 8332,13 грн., 413,21 грн. пені, 49,92 грн. інфляційних витрат, 87,95 грн. державного мита та 82,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.            В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.