Рішення

від 28.07.2014 по справі 910/12699/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12699/14 28.07.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дінастія"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Делі"

про стягнення 21 871,62 грн.

Представники сторін:

від позивача: Карабан Є.П. - представник за довіреністю № б/н від 25.07.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дінастія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Делі" про стягнення 21 871,62 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.10.2012 року між ним та товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Делі" укладено договір поставки №007/0310К.

Позивачем на виконання умов договору було поставлено товар.

Відповідачем сплачено за товар в розмірі 8 295,21 грн. та повернуто товар на суму 15 835,63 грн. Проте, у відповідача залишилась заборгованість в розмірі 20 432,18 грн.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 20 432,18 грн., пеню за прострочення оплати товару в розмірі 615,16 грн., інфляційні втрати на суму заборгованості в розмірі 674,26 грн. та чотири відсотки річних від суми прострочення в розмірі 150,02 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.06.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.07.2014 року.

В судове засідання 28.07.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 27.06.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 29980601.

Як вбачається з повернутого конверта №01030 29980601 з направленням ухвали про порушення провадження у справі від 27.06.2014 року, він повернувся в суд у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання (не зареєстроване).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03022, м. Київ, вулиця Васильківська, будинок 34, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 27.06.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

03.10.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дінастія" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Делі"(покупець) укладено договір поставки №007/0310К.

Згідно з п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити алкогольні напої в пляшках (далі - "товар") у асортименті, кількості і за ціною, що зазначаються у відповідних специфікаціях, рахунках-фактурах та/або видаткових накладних.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що договір набирає сили з дати його підписання уповноваженими представника сторін і діє невизначений строк.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.2.1 договору, ціна за товарну позицію і сума всієї партії товару зазначаються у рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, що складаються постачальником на підставі заявок покупця. Вартість доставки товару до пунктів поставки входить у вартість товару.

Загальна ціна договору визначається сумарною вартістю товару, поставленого постачальником покупцю за товаросупроводжувальними документами, складеними на підставі заявок покупця (п.2.2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP (поставка транспортним засобом постачальника до місця перебування покупця, визначеного умовами договору) у редакції ІНКОТЕРМС 2010 року.

На виконання умов договору сторонами були підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їхніми печатками видаткові накладні на загальну суму 44 563,02 грн., а саме:

- №РН-1003007 від 03 жовтня 2012 року на суму 3 414,42 грн.;

- №РН-1022005 від 23 жовтня 2012 року на суму 3 295,44 грн.;

- № РН-1123014 від 26 листопада 2012 року на суму 3022,30 грн.;

- № РН-0131003 від 31 січня 2013 року на суму 24 189,10 грн.;

- № РН-0305003 від 05 березня 2013 року на суму 986,36 грн.;

- № РН-0305004 від 05 березня 2013 року на суму 1 582,12 грн.;

- № РН-0314006 від 14 березня 2013 року на суму 861,16 грн.;

- № РН-0419001 від 19 квітня 2013 року на суму 1 116,20 грн.;

- № РН-0419008 від 19 квітня 2013 року на суму 1 079,70 грн.;

- № РН-0930008 від 30 вересня 2013 року на суму 2 508,11 грн.;

- № РН-0930009 від 30 вересня 2013 року на суму 2 508,11 грн.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.2.3 договору покупець здійснює оплату товару по мірі реалізації, а саме: кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідачем було частково сплачено заборгованість в розмірі 8 295,21 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

А також, відповідачем було повернено товар на загальну суму 15 870,68 грн., що підтверджується розхідною накладною №00257 від 18.04.13 року на суму 1309,67 грн., повернення товарів постачальнику №37 від 10.03.2014 року на сум 10 630,89 грн. та №120 від 19.04.2013 року на суму 3 930,12 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем підлягає частковому задоволенню в розмірі 20 397,13 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 35,05 грн. не підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 615,16 грн., індекс інфляції в розмірі 674,26 грн. та чотири відсотки річних в розмірі 150,02 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку прострочення сплати за поставлений товар покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожний день такого прострочення. Крім того, якщо покупець прострочив оплату товару, він зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 4 (чотири) проценти річних від простроченої суми (з урахуванням індексу інфляції), починаючи від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу грн.Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.04.2014 - 30.04.2014 20397,13 1.033 673,11 21070,24 Вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції підлягають часткову задоволенню в розмірі 673, 11 грн.

В частині стягнення індексу інфляції в розмірі 1,15 грн. відмовити.

Розрахунок пені:

Сума боргу грнПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 20397,13 17.03.2014 - 14.04.2014 29 6.5000 % 0.036 % 210,68 20397,13 15.04.2014 - 22.05.2014 38 9.5000 % 0.052 % 403,47 Вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають часткову задоволенню в розмірі 614,15 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 1,01 грн. відмовити.

Розрахунок чотирьох відсотків річних:

Сума боргу грн.Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 20397,13 17.03.2014 - 22.05.2014 67 4 % 149,77 Вимоги позивача в частині стягнення чотирьох відсотків річних підлягають часткову задоволенню в розмірі 149,77 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 0,25 грн. відмовити.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Делі" (03022, м. Київ, вулиця Васильківська, будинок 34, код ЄДРПОУ 38217683) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дінастія" (4074, м. Киїїв, вулиця Вишгородська, 14, код ЄДРПОУ 38118770) заборгованість в розмірі 20 397 (двадцять тисяч триста дев'яносто сім) грн. 13 коп., пеню в розмірі 614 (шістсот чотирнадцять) грн. 15 коп., індекс інфляції в розмірі 673 (шістсот сімдесят три) грн. 11 коп., чотири відсотки річних в розмірі 149 (сто сорок дев'ять) грн. 77 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) грн. 90 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 01.08.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий