Рішення

від 31.07.2014 по справі 912/2144/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 рокуСправа № 912/2144/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2144/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гелікон-Д", Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Побузьке

про стягнення 29404,04 грн.,

за участю представників:

від позивача - Антонова С.Ю., довіреність № 01-14/555 від 12.06.2012;

від відповідача - Речиць В.В., довіреність від 15.07.2014.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" (надалі-ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат") звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Гелікон-Д" (надалі-ТОВ "Гелікон-Д") 29348,26 грн. заборгованості, в тому числі: 25287,50 грн. основного боргу, 2203,28 грн. інфляційних втрат, 345,23 грн. 3 % річних та 1512,25 грн. пені, з покладенням на відповідача судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Ухвалою від 04.07.2014 року порушено провадження у справі та витребувано від сторін необхідні докази.

22.07.2014 року відповідачем до господарського суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд позов задовольнити частково, розглянути та затвердити мирову угоду у справі № 912/2144/14. При цьому до даного відзиву додано не підписаний примірник мирової угоди з боку позивача та відповідача.

Крім того, 22.07.2014 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у з в'язку з необхідністю додаткового часу для вивчення та підписання мирової угоди.

24.07.2014 в судовому засіданні було оголошено перерву на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

24.07.2014 позивачем подана заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 29404,04 грн., в тому числі: 25287,50 грн. основного боргу, 2177,35 грн. інфляційних втрат, 367,59 грн. 3 % річних та 1571,60 грн. пені.

Дана заява прийнята до розгляду господарським судом.

Позивач в судовому засіданні 31.07.2014 позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог вх. №2414/14 від 24.07.2014) підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позов визнав частково зазначивши, що в частині нарахування сум заявлених до стягнення позов визнає в повному обсязі, а в частині не підписання мирової угоди з позивачем не погоджується.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.04.2006 між Голованівською районною державною адміністрацією у Кіровоградській області (надалі - орендодавець) та ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" (надалі - орендар) укладений договір оренди землі (надалі - договір оренди, а.с.10-13).

Відповідно до п.1 договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під рудником "Липовеньки", що розміщена на території Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.

За умовами пункту 2 договору оренди, в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 138,40 га, у тому числі забудованих земель - землі промисловості -138,40 га у тому числі: ріллі - 28,57 га, відкриті розробки та кар'єри, шахти, які експлуатують - 44,72 га, інші (під відпрацьовані розробки) - 65,11 га.

Відповідно до пункту 8 договір оренди укладено на 49 років, тобто до 12.04.2055 року.

Договір оренди зареєстровано у Голованівському районному відділі земельного кадастру про, що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.04.2006 за № 160.

На підставі дозволу наданого розпорядженням Голованівської райдержадміністрації від 09.08.2010 № 511-р "Про надання згоди на укладання договору суборенди землі на території Липовеньківської сільської ради" (а.с.90) 30.08.2010 між ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" (надалі-позивач) та ТОВ "Гелікон-Д" (надалі-відповідач) укладено договір суборенди землі (надалі-договір суборенди).

Відповідно до пункту 1 договору суборенди позивач надає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.

Відповідно до пункту 2 договору суборенди, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,5114 га, у тому числі: 3,5114 га - землі промисловості.

В пункті 5 договору суборенди сторонами погоджено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 606900 (шістсот шість тисяч дев'ятсот грн.) станом на 01.01.2010.

Сторонами визначено у пунктах 9, 11 договору суборенди, суборендна плата за землю сплачується відповідачем в грошовій формі та вноситься в такі строки: рівними частинами щомісячно на рахунок відповідача. Загальна сума суборендної плати становить 30345 (тридцять тисяч триста сорок п'ять грн.) в рік. Суборендна плата згідно діючого законодавства України, підлягає обкладенню податком на додану вартість.

Згідно пункту 8 договору суборенди, договір укладено до 01.01.2055 року, що не перевищує строк, визначений договором оренди землі.

Договір зареєстровано у Головному відділі КРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.08.2010 за № 04:10:368:00003.

На виконання умов договору суборенди позивач передав, а відповідач прийняв земельну ділянку в суборенду, що підтверджується актом про передачу та прийом земельної ділянки (в натурі) (а.с. 91).

Однак, відповідач, починаючи з серпня 2013 року, неналежним чином виконував зобов'язання по сплаті орендної плати за договором суборенди.

У зв'язку з виникненням заборгованості позивач 30.04.2014 надіслав відповідачеві рекомендованим листом письмову вимогу про сплату орендної плати, яка отримана відповідачем 06.05.2014 (а.с. 32, 33). Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За період з серпня 2013 року по червень 2014 року у відповідача виникла заборгованість по сплаті орендної плати за договором суборенди в загальній сумі 25287,50 грн. Наявність заборгованості підтверджується поданим позивачем розрахунком заборгованості за договором суборенди землі (а.с. 87-88), який відповідачем не заперечено.

Викладене стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

За приписами статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України (надалі-ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права та обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до статті 774 ЦК України до договору піднайму (суборенди) застосовуються положення про договір найму (оренду).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено статтею 525 ЦК України. Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами статей 526 ЦК України та 193 Господарського процесуального кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Доказів сплати суми основного боргу відповідачем не надано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 25287,50 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню господарським судом.

За приписами частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно обґрунтованого розрахунку позивача сума інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача за період з вересня 2013 по червень 2014 включно складає 2177,35 грн., сума 3 % річних, які підлягають стягненню за період з 01.09.2013 по 24.07.2014 складає 367,59 грн.

Вирішуючи спір в частині стягнення пені в розмірі 1571,60 грн. господарський суд враховує наступне.

Умовами пункту 14 договору суборенди сторони передбачили, що за невнесення суборендної плати у строки, визначені договором, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі встановленому законодавством несплаченої суми за кожен день прострочення.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині стягнення пені, позивач посилається на положення статті З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до якої розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тому, враховуючи положення саме цієї статті позивач розрахував суму пені в розмірі 1571,60 грн., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період з 01.09.2013 по 24.07.2014.

Однак, статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Але сторонами розмір пені в договорі суборенди (п.14) не визначено, а зазначено, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства.

Господарський суд враховує положення пункту 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", в якому, зокрема, зазначено таке: "Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Передбачений частиною шостою статті 231 ГК України розмір відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом."

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, враховуючи положення пункту 14 договору суборенди землі та положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, пеня, яка підлягає стягненню з відповідача має бути розрахована із врахуванням облікової ставки Національного банку України, а не подвійної облікової ставки, як зазначено позивачем.

Таким чином, із заявленої до стягнення пені в розмірі 1571,60 грн., стягненню підлягає 758,80 грн.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" про стягнення з ТОВ "Гелікон-Д" заборгованості в загальній сумі 28618,24 грн., в тому числі - 25287,50 грн. основного боргу, 785,80 грн. пені, 2177,35 грн. - інфляційних втрат, 367,59 грн. - 3 % річних.

В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гелікон-Д" (26555, Кіровоградська обл., Голованівський р-н, смт. Побузьке, вул. Вокзальна, 4, ідентифікаційний код 33160220) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, к. 3, ідентифікаційний код 31076956) заборгованість в сумі 28618,24 грн., в тому числі - 25287,50 грн. основного боргу, 785,80 грн. пені, 2177,35 грн. - інфляційних втрат, 367,59 грн. - 3 % річних, а також судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 05.08.2014

Суддя О.Б. Шевчук