Рішення

від 28.07.2014 по справі 911/2571/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2014 р. Справа № 911/2571/14

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств;

до Фермерського господарства "Устим";

про стягнення 37444,43 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від прокуратури: Коптюк О.А. (посвідчення 017484 від 15.01.2013 року);

від позивача 1: Аббасов Е.Р. (довіреність № 31-4/21 від 14.07.2014 року);

від позивача 2: Доній О.О. (довіреність № 12 від 15.01.2014 року;

від позивача 3: не з'явився;

від відповідача: Брязгун К.В. (довіреність № 1 від 25.07.2014 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави (далі - прокурор) в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - позивач-1), Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі - позивач-2), Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі - позивач-3) до Фермерського господарства "Устим" (відповідач) про стягнення 37444,43 грн. з яких: 32 000,00 грн. основного боргу, 2 432,00 грн. пені, 2 400,00 грн. 3 % річних та 612,43 грн. інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору № 18 від 10.08.2006 року позивач 3 надав фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі відповідачу в розмірі 40 000,00 грн., а відповідач своєчасно і в повному обсязі наданих коштів не повернув, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 32 000,00 грн. Відповідно у позивача-3 також виникло право на нарахування відповідачу передбачених законом та договором санкцій.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.06.2014 року порушено провадження у справі № 911/2571/14 і призначено до розгляду на 21.07.2014 року.

21.07.2014 року через канцелярію суду від представника позивача-1 надійшов лист, яким останній повідомив суд, що підтримує позовні вимоги прокурора в повному обсязі.

В судове засідання, яке відбулось 21.07.2014 представники позивача-2, позивача-3 та відповідача не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 27.06.2014 року не виконали, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 28.07.2014 року.

В судове засідання, яке відбулось 28.07.2014 року представник позивача-3 не з'явився.

На початку судового засідання 28.07.2014 року представником відповідача подано клопотання про застосування позовної давності та наслідків її спливу № 3 від 25.07.2014 року, яким відповідач просить суд відмовити в задоволенні вимоги про стягнення пені в сумі 2 432,00 грн., у зв'язку із спливом строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), яка згідно ст. 258 Цивільного кодексу України становить один рік. Крім того, в судовому засіданні 28.07.2014 року відповідач надав платіжне доручення, що підтверджує сплату відповідачем основного боргу в сумі 32 000,00 грн. за Договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 18 від 10.08.2006 року.

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення 2 400,00 грн. 3 % річних, 612,43 грн. інфляційних визнав в повному обсязі, проти стягнення 2 432,00 грн. пені заперечував.

В судовому засіданні 28.07.2014 року прокурор, представники позивача-1 та позивача-2 підтримали позовні вимоги в частині стягнення 2 400,00 грн. 3 % річних, 612,43 грн. інфляційних.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників провадженя та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

10.08.2006 року між Київським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (позивач-3) та Фермерським господарством "Устим" (відповідач) було укладено Договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 18 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Київське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі фермерському господарству «Устим», в сумі 40 000,00 грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у строк та розмірах, що обумовлені умовами цього Договору.

Кошти на фінансову підтримку надаються у безготівковому порядку шляхом переказу платіжним дорученням на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий в установі банку (п. 2.3 Договору).

Повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Київському відділенню Українського державного фонду підтримки фермерських господарств потрібно згідно, встановленого п. 3.4.2 Договору, графіку:

до 10.10.2007 року в сумі 8 000,00 грн.

до 10.10.2008 року в сумі 8 000,00 грн.

до 10.10.2009 року в сумі 8 000,00 грн.

до 10.10.2010 року в сумі 8 000,00 грн.

до 10.08.2011 року в сумі 8 000,00 грн.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що фінансова підтримка (допомога) надається терміном до 10.08.2011 року.

Згідно п. 7.2 Договору цей договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки (допомоги) та повного виконання ним будь яких грошових зобов'язань, передбаченим цих Договором.

На виконання п. 1.1 Договору, Київське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 02.10.2006 року перерахувало на рахунок відповідача - Фермерського господарства "Устим" фінансову підтримку (допомогу) в сумі 26 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 143 від 02.10.2006 року та фінансову підтримку (допомогу) в сумі 13 500,00 грн., згідно платіжного доручення № 144 від 26.10.2006 року (копії наявні в матеріалах справи).

Однак, відповідач станом на день подання позову до суду остаточно так і не розрахувався з позивачем 3, в результаті чого за ним утворилась заборгованість за Договором в розмірі 32 000,00 грн.

Граничний термін користування фінансовою підтримкою (допомогою) і її повернення відповідно до п. 4.1 Договору - 10.08.2011 року, тобто прострочення виконання зобов'язань триває з 11.08.2011 року.

Крім того, прокурор зазначив, що з метою досудового врегулювання спору, 14.06.2010 року та 19.11.2012 року позивач-3 направив на адресу відповідача Претензії № 53/100-10 від 14.06.2010 року та № 53/236-10 від 19.11.2012 року з вимогою погасити заборгованість за Договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 18 від 10.08.2006 року (копії наявні в матеріалах справи). Відповідач відповіді не надсилав, коштів не сплатив.

Укладений Договір за правовою природою є договором позики, за яким, згідно ст. 1046 ЦК України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 1049 Цивільного кодексу України, за договором позики Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи повернення відповідачем фінансової підтримки (допомоги) після звернення позивача до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 21.07.2014 року на суму 32 000,00 грн. (оригінал наявний в матеріалах справи), провадження у справі в частині вимог про стягнення 32 000,00 грн. основного боргу, підлягає припиненню судом на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Згідно до пункту 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків повернення фінансової підтримки (допомоги), прокурор також заявив в позові вимогу про стягнення з відповідача 2 400,00 грн. 3 % річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, 612,43 грн. інфляційних на підставі п. 5.1 Договору та 2 432,00 грн. пені на підставі п. 5.2 Договору.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно п. 5.2 Договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 2 п. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачена позовна давність до вимог про стягнення неустойки в один рік.

Відповідно п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання.

Ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Таким чином, враховуючи те, що згідно п. 4.1 Договору граничний термін виконання зобов'язання закінчився 10.08.2011 року у відповідності до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України пеня підлягає нарахуванню в період з 11.08.2011 року по 11.02.2012 року і граничний строк позовної давності останнього дня нарахування пені закінчився 11.02.2013 року, а прокурор в інтересах позивача-3 звернувся до суду лише в червні 2014 року, отже прокурором був пропущений річний строк позовної давності.

Відтак, позовна вимога в частині стягнення 2 432,00 грн. пені є такою, що задоволенню не підлягає.

Пунктом 5.1 Договору передбачене зобов'язання відповідача сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час простроченого платежу.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок наданий прокурором, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а відтак вимога про стягнення з відповідача 2 400,00 грн. 3 % річних, 612,43 грн. інфляційних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 2 400,00 грн. 3 % річних, 612,43 грн. інфляційних. В частині стягнення 32 000,00 грн. суми основного боргу, провадження у справі підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України. В задоволенні вимоги про стягнення 2 432,00 грн. пені відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 року визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Таким чином, сплата судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно задоволеним позовних вимогам, в тому числі з врахуванням сплаченого після подачі позову суми, що складає 1708,34 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Устим" (09131, Київська обл., Білоцерківський район с. Сидори, вул. Леніна, буд. 50, код 31952914) на користь Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01601, м. Київ, вул. В. Васильківська, 13, кім. 212, код 20077542) 2 400 грн. (дві тисячі чотириста гривень) 00 коп. 3 % річних, 612 грн. (шістсот дванадцять гривень) 43 коп. інфляційних.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Устим" (09131, Київська обл., Білоцерківський район с. Сидори, вул. Леніна, буд. 50, код 31952914) в Доход Державного бюджету України 1708 грн. (тисяча сімсот вісім гривень) 34 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 32 000,00 грн. основного боргу припинити.

5. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 31.07.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.