Рішення

від 18.06.2014 по справі 908/1473/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/34/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2014 Справа № 908/1473/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Запоріжжя" (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, 11)

про стягнення 28075,57 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3, довіреність № 8 від 11.01.2012 р.

Від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ТОВ "Вторма -Запоріжжя" про стягнення заборгованості за договором поставки вторинної сировини № 040114 від 03.01.2014 р. в розмірі 27114,50 грн., а також 3% річних в сумі 198,34 грн., 762,73 грн. втрат від інфляції, а всього 28075,57 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.05.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1473/14, присвоєно номер провадження справи 32/34/14, з призначенням судового засідання на 28.05.2014 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 28.05.2014 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 18.06.2014 р.

Позивач в судовому засіданні 18.06.2014 р. підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та обґрунтовує їх ст. ст. 509, 599, ч. 2 ст. 625, ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умовами договору поставки вторинної сировини № 040114 від 03.01.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання 18.06.2014 р. повторно не з'явився. Про причини неявки свого представника в судове засідання відповідач не повідомив, без поважних причин не виконав вимоги суду, витребувані судом матеріали не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1473/14.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Справа розглянута, в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 18.06.2014 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2014 р. між ТОВ "Вторма-Запоріжжя" (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (постачальник) було укладено договір поставки № 040114 вторинної сировини (далі договір).

За умовами п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю вторинну сировину, надалі - товар, ціна та кількість якого вказані у додатку до даного договору.

Додатком № 1 до договору від 03.01.2014 р. сторони передбачили асортимент та ціну товару з 03.01.2014 р.: макулатура МС-6б по ціні 1270 грн. за тону без ПДВ.

Згідно п. 6.1 договору, даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 р., в частині розрахунків - до повного виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 6.2 договору, якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на тих же умовах на наступний строк.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання договору ФОП ОСОБА_1 поставив ТОВ "Вторма-Запоріжжя" вторинну сировину (макулатуру МС 6Б) згідно видаткової накладної № 3 від 13.01.2014 р. на суму 27114,50 грн., копія міститься в матеріалах справи.

Товар отримано представником ТОВ "Вторма-Запоріжжя" Ягуповим О.В.., підпис якого на видаткових накладних про отримання товару засвідчено печаткою підприємства.

Пунктом 2.3. договору сторонами визначено, що оплата здійснюється по фактично прийнятій вазі та фактично прийнятій марці. Протягом 3-х банківських днів після дати приймання товару на складі покупця оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунка-фактури.

ТОВ "Вторма-Запоріжжя" свої зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконало. Отже, ТОВ "Вторма-Запоріжжя" станом на 30.04.2014 р. має заборгованість перед ФОП ОСОБА_1 в розмірі 27114,50 грн.

Згідно підписаного акта звірки взаємних розрахунків від 14.03.2014 р. зазначена сума заборгованості відображена в підсумку акта.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Позивачем була направлена відповідачу претензія від 14.03.2014 р. з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості.

Відповідач вимогу позивача залишив без задоволення.

Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів повної оплати отриманого товару, вимога позивача про стягнення 27114,50 грн. заборгованості є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено 198,34 грн. 3 % річних за період: з 01.02.2014 р. по 30.04.2014 р. Судом перевірено вказаний розрахунок 3% річних та встановлено, що розмір 3 % визначено вірно, тому в цій частині вимоги підлягають задоволенню.

Також ФОП ОСОБА_1 заявлено 762,73 грн. втрат від інфляції за період: лютий - березень 2014 року. Судом перевірено вказаний розрахунок та встановлено, що правильно сумою втрат від інфляції, є 762,78 грн. Враховуючи, що позивачем заявлено суму, яка не перевищує наведений вище розмір інфляційних, з відповідача підлягає стягненню 762,73 грн.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ТОВ "Вторма -Запоріжжя" про стягнення 28075,57 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Запоріжжя" (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, 11, ідентифікаційний код юридичної особи: 32408081) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1) заборгованість сумі 27114 (двадцять сім тисяч сто чотирнадцять) грн. 50 коп. , 198 (сто дев'яносто вісім) грн. 34 коп. - 3 % річних, 762 (сімсот шістдесят дві) грн. 73 коп. втрат від інфляції, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "18" червня 2014 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.