Рішення

від 29.07.2014 по справі 910/11451/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11451/14 29.07.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Мультипродукт»

про стягнення 8614,64 грн.

Суддя Удалова О.Г.

представники сторін:

від позивача Ратушняк П.В. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мультипродукт» про стягнення 8614,64 грн., з яких 7003,30 грн. основної заборгованості, 179,02 грн. пені, 31,66 грн. 3% річних, 1400,66 грн. 20% штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № К30/2012-01 про надання транспортно-експедиційного обслуговування, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/11451/14, розгляд останньої призначено на 08.07.2014 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні та письмові пояснення по справі з документами, які були залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 р. розгляд справи було відкладено на 29.07.2014 р.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 29.07.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

27.03.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» (далі - виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мультипродукт» (далі - замовник) було укладено договір № К30/2012-01 транспортно-експедиційного обслуговування (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору виконавець зобов'язується за плату, на користь та за рахунок замовника надавати та організовувати транспортно-експедиційні послуги та надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів по території України, а замовник зобов'язується здійснити оплату за вказані послуги.

Згідно з пунктом 1.2 Договору обсяг та кількість перевезень, терміни їх виконання, маршрути, вартість послуг визначаються за угодою сторін в додаткових угодах або заявках, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Послуги надаються на підставі заявки, в якій визначаються характеристики вантажу, інформацію про вантаж, його властивості, умови його перевезення, інструкцію щодо кріплення та упакування, вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса розвантаження, маршрут, вартість послуг та інші умови. Заявка є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.1. Договору).

Положеннями пункту 2.7. Договору передбачено, що товарно-транспортна документація за цим Договором включає в себе такі документи: товарно-транспортна накладна, яку виписує замовник, а виконавець надає бланк; видаткова накладна, яку виписує замовник.

Відповідно до пункту 3.2.4. Договору, виконавець зобов'язується надати замовнику рахунок на оплату суми за транспортно-експедиційні послуги, акт виконаних робіт, податкову накладну, товарно-транспортну накладну з відміткою вантажоодержувача про одержання вантажу. Товарно-транспортна накладна, підписана вантажоодержувачем, є належним підтвердженням надання послуг з організацією перевезення вантажу по окремій заявці.

Згідно з пунктом 4.1. Договору сторони визначають вартість послуг в рахунках на підставі діючої на час виконання послуг тарифної відомості виконавця.

Перед виставленням рахунку, виконавець направляє на відповідальну особу замовника специфікацію, яка містить перелік замовлень, маршрути, вартість, для узгодження. Замовник повинен протягом 3 (трьох) банківських днів (специфікації виставлені на кінець місяця повинні бути узгоджені не пізніше 7-го числа кожного наступного місяця) з дня отримання специфікації, узгодити специфікацію, або переслати зауваження в електронному вигляді. У випадку відсутності у вказаний строк письмових зауважень замовника, специфікація та рахунок до специфікації вважаються виконані належним чином, відносно яких у замовника немає зауважень та замовник не може відмовитись від сплати рахунку по специфікації (п. 4.2. Договору).

Відповідно до пункту 4.4. Договору оплата послуг здійснюється замовником безготівково на поточний рахунок виконавця. Оплата здійснюється протягом 7 банківських днів з дня отримання рахунку. Документи на оплату передаються та вручаються під підпис або поштовим відправленням з описом та повідомленням про вручення. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012 року.

Додатком № 1 до Договору є комерційна пропозиція, що надавалась виконавцем замовнику. У випадках, що не врегулюванні в договорі, сторони керуються положеннями комерційної пропозиції. У випадку суперечності між положеннями договору та положеннями комерційної пропозиції, застосовуються положення договору (п. 9.2 Договору).

Згідно з умовами додатку № 1 від 27.03.2012 до Договору сторонами визначено тариф на транспортування палетованого вантажу (з урахуванням знижки).

Відповідно до пункту 4.3. Договору рахунки на оплату виписуються виконавцем за місяць у тій кількості, скільки було виконано замовлень, але не менше 2 разів на місяць. Сторони підписують акт виконаних робіт, який є невід'ємною частиною даного договору по факту надання транспортно-експедиційних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Зазначене також кореспондується із частиною 1 статті 316 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору було надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 7003,30 грн. на умовах, передбачених укладеним між сторонами Договором транспортно-експедиційного обслуговування. Факт, обсяги, вартість наданих послуг підтверджується доданими до позовної заяви копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та копіями товарно-транспортних накладних, а також рахунків, виставлених на оплату отриманих послуг.

Судом встановлено, що відповідно до опису вкладення у цінний лист та списку згрупованих поштових відправлень від 13.03.2014 р., позивачем на адресу відповідача були направлені лист-вимога, рахунки-фактури та акти виконаних робіт, які були отримані останнім 18.03.2014 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією з офіційного веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku про відстеження рекомендованого поштового відправлення за № 0230023080830.

Судом також встановлено, що відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем за отримані послуг у розмірі 7003,30 грн.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на те, що судом встановлено факт надання послуг та факт отримання відповідачем рахунків-фактури, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 7003,30 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 179,02 грн. за період прострочення, вказаний у розрахунку, 3% річних у розмірі 31,66 грн. та штраф в розмірі 20%, що становить 1400,66 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 5.3.6 Договору за прострочення термінів оплати послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а у випадку прострочення більше 30 календарних днів, додатково сплачує штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені, штрафу) відповідно до пункту 5.3.6 Договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд здійснив власний розрахунок пені, 3% річних, оскільки сума пені та річних, що була нарахована позивачем, є невірною.

Відповідно до розрахунку суду пеня становить 182,28 грн., а 3 % річних - 32,23 грн. Оскільки підстави для стягнення сум пені та річних більших, ніж заявлено позивачем, у суду відсутні, з відповідача підлягає стягненню 179,02 грн. пені та 31,66 грн. 3% річних, а також 1400,66 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мультипродукт» (03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 89, код 36858615) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» (02090, м. Київ, вул. Сосюри, буд. 6, код 32306522) 7003 (сім тисяч три) грн. 30 коп. боргу, 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 02 коп. пені, 31 (тридцять одну) грн. 66 коп. 3% річних, 1400 (одну тисяча чотириста) грн. 66 коп. штрафу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 05.08.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова