Постанова

від 25.07.2014 по справі 826/7177/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2014 року 08 год. 55 хв. № 826/7177/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аспера 2011» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання незаконними дій щодо неприйняття податкових декларацій за певні звітні періоди, скасування рішення від 22 січня 2014 року № 3/26-50-15-01-18 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Аспера 2011» (далі - ТОВ «Аспера 2011», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) з наступними позовними вимогами: 1) визнати незаконними дії ДПІ щодо відмови ТОВ «Аспера 2011» (ідентифікаційний код 37716726) у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року (із додатками), податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року (із додатками) і податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року (із додатками); 2) скасувати рішення ДПІ від 22.01.2014р. № 3/26-50-15-01-18 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість; 3) зобов'язати ДПІ поновити реєстрацію ТОВ «Аспера 2011» (ідентифікаційний код 37716726) як платника податку на додану вартість з дати її анулювання.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність дій та рішень відповідача, оформлених листами від 23.12.2013р. № 7051/26-50-15-01-22 та від 20.01.2014р. № 60/26-50-15-01-22, щодо невизнання податкових декларації ТОВ «Аспера 2011» з податку на додану вартість за звітні періоди листопад і грудень 2013 року (з додатками) як податкову звітність. Оскільки існування правових підстав, визначених п. 48.3 і п. 48.4 Податкового кодексу України, для такого невизнання як податкової звітності фактично відсутні та спростовуються матеріалами позову. Крім того, позивач категорично не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем рішення від 22.01.2014р. № 3/26-50-15-01-18 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (ТОВ «Аспера 2011») з підстави подання підприємством податкових декларацій з податку на додану вартість за період січень-грудень 2013 року із показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів (послуг), здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту та/або неподання ним податкової звітності відповідно до вимог пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України. Натомість протягом 2013 року та січня 2014 року ТОВ «Аспера 2011» подавало до податкової інспекції податкову звітність з податку на додану вартість за звітні періоди січень-грудень 2013 року, де задекларувало, зокрема, за лютий-грудень 2013 року податковий кредит на загальну суму 4 115 844, 00 грн. і податкові зобов'язання на загальну суму 338 120, 00 грн. Таким чином, правових підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - позивача, що в свою чергу, також позбавляє його можливості виконати свій обов'язок платника податку з подачі податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період січень 2014 року, у відповідача не було.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 12.06.2014р. б/н. В обґрунтування своїх заперечень податкова інспекція посилається на те, що підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (позивача) спірним рішенням від 22.01.2014р. № 3/26-50-15-01-18 стало подання ТОВ «Аспера 2011» податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди січень-грудень 2013 року з показниками про відсутність операцій з постачання/придбання товарів, що підтверджується довідкою камеральної перевірки від 22.01.2014р. № 3/26-50-15-01-19 та актом від 21.01.2014р. № 111/5-22-03-37716726. По факту невизнання в якості податкової звітності податкових декларації ТОВ «Аспера 2011» з податку на додану вартість за звітні періоди листопад-грудень 2013 року (з додатками) відповідач посилається на допущення позивачем порушення вимог п. 48.3 і п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України при заповнення вказаних податкових декларацій. При цьому відповідач звертає увагу на те, що податкова декларація повинна мати, зокрема, такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний уточнюючий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку).

В судовому засіданні по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

14 липня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду встановлено, що починаючи з 01 березня 2012 року по 22 січня 204 року ТОВ «Аспера 2011» (ідентифікаційний код 37716726) було зареєстроване платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 377167226501, останнє свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200027693 від 01.03.2012р.

19 грудня 2013 року ТОВ «Аспера 2011» (ідентифікаційний код 37716726) надіслало контролюючому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період листопад 2013 року з додатками, а саме: Додатком 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту (Д2)», Додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» та Реєстром виданих та отриманих податкових накладних за листопад місяць 2013 року, датованих 19.12.2013р., в електронному вигляді, та які цього ж дня були прийняті на центральному та районному рівнях, що засвідчується квитанціями № 2.

Надалі позивач отримав лист ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.12.2013р. № 7051/26-50-15-01-22, в якому зазначено про те, що підприємством податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року (від 19.12.2013р. за № 9082185113) з додатками складено з порушенням вимог ст. 48 Податкового кодексу України (без конкретизації таких порушень). З цих підстав ДПІ не визнала отриману податкову декларацію (з додатками) ТОВ «Аспера 2011» як податкову звітність, відмовилася від прийняття такої декларації як податкової звітності у відповідності до норм п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, та запропонувала підприємству подати нову податкову звітність за відповідний звітний період, оформлену належним чином.

20 січня 2014 року ТОВ «Аспера 2011» (ідентифікаційний код 37716726) надіслало податковій інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період грудень 2013 року з аналогічним переліком додатків (датовані 16.01.2014р.) в електронному вигляді, та які цього ж дня були прийняті на центральному та районному рівнях, що засвідчується квитанціями № 2.

В січні 2014 року підприємство отримало лист ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.01.2014р. № 60/26-50-15-01-22, аналогічний за змістом листу відповідача від 23.12.2013р. № 7051/26-50-15-01-22, за яким податкова інспекція не визнала отриману податкову декларацію (з додатками) ТОВ «Аспера 2011» за звітний період грудень 2013 року як податкову звітність та відмовилася від прийняття такої декларації як податкової звітності, запропонувавши підприємству подати нову податкову звітність за відповідний звітний період, оформлену належним чином.

22 січня 2014 року відповідач прийняв рішення за № 3/26-50-15-01-18 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ТОВ «Аспера 2011» (ідентифікаційний код 37716726)(вих. № 211/26-50-15-01-22 від 24.01.2014р.). Згідно цього Рішення контролюючий орган встановив, що платник податку (позивач) подає податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року по грудень 2013 року з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та має обсяги оподатковуваних операцій 0,0 грн. Вказані відомості згідно тексту Рішення зафіксовані в довідці від 22.01.2014р. № 3/26-50-15-01-19 та акті від 21.01.2014р. № 111/5-22-03-37716726. Розмір заборгованості по податку на додану вартість у підприємства станом на 22.01.2014р. відсутній. На підставі вище викладеного та згідно норм пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України відповідач прийняв рішення про анулювання з 22 січня 2014 року реєстрації платника податку на додану вартість позивача. Дане Рішення від 22.01.2014р. № 3/26-50-15-01-18 було направлено ДПІ на адресу підприємства разом із супровідним листом.

Незважаючи на отримання рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариство направило 18 лютого 2014 року податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період за січень 2014 року з аналогічним переліком додатків з додатками (датовані 18.02.2014р.) в електронному вигляді, та які цього ж дня були прийняті на центральному та районному рівнях, що засвідчується квитанціями № 2.

Документальних доказів неприйняття вказаної Податкової декларації за січень 2014 року та направлення на адресу/вручення під розписку письмових повідомлень контролюючого органу про відмову у визнанні такої податкової декларації як податкової звітності сторони суду не надали.

При вирішення даного спору суд виходив з наступного.

Щодо правомірності дій відповідача з невизнання податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за звітні періоди листопад і грудень 2013 року як податкової звітності

У відповідності до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) даний Кодекс врегульовує правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В розумінні норми п. 46.1 ст. 46 ПК України «податкова декларація, розрахунок» (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу).

Зокрема, п. 48.1 і 48.3 ст. 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання (в даному випадку на момент виникнення спірних правовідносин форма податкової декларації з податку на прибуток підприємства була затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1342,). Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Також, в силу вимог п. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 зазначеного Кодексу податкова декларація повинна бути підписана, зокрема, керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. При цьому достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

За приписами норми п. 48.7 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією , крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Статтею 49 Податкового кодексу України врегульовано порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби.

Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п. 49.8 ст. 49 зазначеного Кодексу).

Зокрема, порядок подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису встановлюється Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 «Про подання електронної податкової звітності» (далі - Інструкція).

У відповідності до п. 1 розд. ІІ Інструкції платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований) (п. 7 розд. ІІ цієї Інструкції).

За змістом п. 7 розд. ІІІ вказаної Інструкції при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися певного порядку. Зокрема, перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним (пп. 7.4 п. 7 розд. ІІІ Інструкції).

Разом з тим, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС (пп. 7.5 п. 7 розд. ІІІ Інструкції).

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС (пп. 7.6 п. 7 розд. ІІІ Інструкції).

За приписами норм ст. 49 ПК України за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк. У разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

В силу 49.15 ПК України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Пунктом 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Також п. 49.9 ст. 49 ПК України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

В ході дослідження наявних матеріалів справи, судом встановлено факт направлення відповідачем на адресу позивача письмових повідомлень про відмову у прийнятті його податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди листопад і грудень 2013 року, що оформлені листами від 23.12.2013р. № 70510/26-50-15-01-22 та від 20.01.2014р. № 60/26-50-15-01-22. При огляді змісту цих лисів контролюючого органу, судом виявлено, що єдиною підставою для відмови позивачу у прийнятті податкових декларацій, вказано невідповідність поданих декларацій вимогам п. 48.3, п. 48.4 і п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України без конкретизації жодних обставин такої невідповідності (в т.ч. щодо відсутності та/або недостовірності певних обов'язкових реквізитів).

В судовому засіданні представник відповідача жодних усних пояснень по суті та причин відмови у прийнятті податкових декларацій позивача за листопад і грудень 2013 року та копій податкових декларацій ТОВ «Аспера 2011» за відповідні звітні періоди, що були неналежно оформлені, суду не надав.

При цьому, з поданих позивачем до суду копії податкових декларації з податку на додану вартість за листопад і грудень 2013 року з додатками не вбачається відсутність в них обов'язкових реквізитів, визначених норами п. 48.3 і п. 48.4 ст. 48 ПК України, та/або внесення таких реквізитів з недостовірними відомостями.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи наявні матеріали справи, судом вбачається протиправність дій відповідача щодо неприйняття Податкових декларацій позивача за податку на додану вартість за листопад і грудень 2013 року (з додатками) як податкову звітності з підстав наведених у листах від 23.12.2013р. № 7051/26-50-15-01-22 та від 20.01.2014р. № 60/26-50-15-01-22.

При цьому у відповідності до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладені норми законодавства та встановлені фактичні обставини по справі, суд приходить до висновку, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача в рамках даного адміністративного спору необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними рішення відповідача про відмову у прийнятті Податкових декларацій позивача за податку на додану вартість за листопад і грудень 2013 року (з додатками), що були оформлені листами від 23.12.2013р. № 7051/26-50-15-01-22 та від 20.01.2014р. № 60/26-50-15-01-22, оскільки такий спосіб судового захисту є належним з урахуванням того, що саме письмовим рішення податкового органу оформлюється відмова у прийнятті податкової декларації, яке може бути оскаржено в судовому порядку, що випливає з положень, зокрема п. 49.11, п. 49.12.2 ст. 49 ПК України.

2. Щодо правомірності рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість

В ході розгляду дано справи судом встановлено, що 22 січня 2014 року відповідачем прийняте рішення за № 3/26-50-15-01-18 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, в якому зазначено, що у зв'язку з встановленням факту подання позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-грудень 2013 року, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, комісією податкової інспекції було прийнято рішення про анулювання реєстрації позивача платником податку відповідно до пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.

У відповідності до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно із ч. 180.1 ст. 181 ПК України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість, зокрема, є: 1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Порядок реєстрації особи як платника податку на додану вартість врегульований нормами статті 183 цього Кодексу. Особі, що реєструється як платник податку, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати податку (п. 183.18 ст. 183 ПК України).

Порядок та випадки анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість закріплений в статті 184 ПК України, а безпосередньо процедура реєстрації та анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначено Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.01.2014р. № 26, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 лютого 2014р. за № 232/25009 (далі - Положення).

Відповідно до п. 3.1 розд. 3 «Реєстрація платників податку на додану вартість» зазначеного Положення реєстрація осіб платниками ПДВ, перереєстрація платників ПДВ проводяться шляхом внесення записів до Реєстру із формуванням за кожним таким записом окремого ідентифікатора.

Особа є зареєстрованою платником ПДВ з відповідної дати реєстрації, внесеної до Реєстру. Реєстрація платника ПДВ є анульованою з дати виключення цього платника ПДВ з Реєстру згідно з розділом V цього Положення.

Одночасно п. 5.5 розд. 5 зазначеного Положення встановлено, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного контролюючого органу.

Зокрема, положеннями пп. «ґ» п. 184.1 ст. 184 ПК України та пп. «г» п. 5.1 розд. 5 V «Анулювання реєстрації платників податку на додану вартість» Положення передбачено, що реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно п. 5.5 розд. 5 Положення контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав. Рішення про анулювання реєстрації за ініціативою контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Одним з таких документів, зокрема, є довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку), та інші підтвердні документи (відомості) у випадках, передбачених Кодексом.

За наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства. Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою контролюючого органу оформляється за формою N 6-РПДВ (додаток 5). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу. При цьому дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається днем прийняття такого рішення (абз. 1 - 3 п. 5.6 розд. 5 цього Положення).

Анулювання реєстрації здійснюється на дату прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації (абз. 1 п. 5.11 розд. 5 Положення).

Одночасно у п. 5.10 розд. 5 Положення передбачено, що рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою контролюючого органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, що спірне рішення про анулювання реєстрація платника податку на додану вартість було прийняте відповідачем на підставі таких документів: довідки камеральної перевірки від 22.01.2014р. № 3/26-50-15-01-19, в якій наявні посилання на акт від 21.01.2014р. № 111/5-22-03-37716726 та реєстр податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням названого акта. Відповідно до Реєстру податкових декларацій ТОВ «Аспера 2011» з податку на додану вартість з урахуванням названого акта від 21.01.2014р. № 111/5-22-03-35920776 (копія останнього відповідачем до суду надана не була), загальний обсяг оподатковуваних поставок здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту за звітні періоди січень-грудень 2013 року (в тому числі відповідачем до уваги беруться невизнані як податкова звітність податкові декларації позивача за листопад і грудень 2013 року, оскільки зі змісту спірного Рішення вбачається подання підприємством податкової звітності з податку на додану вартість за звітні періоди 2013 року, в тому числі за місяці листопад і грудень) складає 0, 00 грн.

Одночасно позивачем на спростування правомірності вказаних висновків відповідача були надані суду копії податкових декларацій ТОВ «Аспера 2011» з податку на додану вартість за звітні періоди січень-грудень 2013 року з доказами їх надходження на центральний і районний рівні органів доходів і зборів, де відображені відомості про наявні обсяги постачання/придбання товарів (послуг), оподатковуваних цим податком, у вигляді заповнених числових показників податкових зобов'язань і податкового кредиту (а саме: за січень 2013 року задекларовані податкові зобов'язання в сумі 4,0 грн. і податковий кредит в сумі 371 294, 0 грн., за лютий 2013 року задекларовані податкові зобов'язання в сумі 0,0 грн. і податковий кредит в сумі 335 283, 00 грн., за березень 2013 року задекларовані податкові зобов'язання в сумі 4,0 грн. і податковий кредит в сумі 370 946, 0 грн., за квітень 2013 року задекларовані податкові зобов'язання в сумі 12,0 грн. і податковий кредит в сумі 359 205, 0 грн., за травень 2013 року задекларовані податкові зобов'язання в сумі 0,0 грн. і податковий кредит в сумі 366 362, 00 грн., за червень 2013 року задекларовані податкові зобов'язання в сумі 0,0 грн. і податковий кредит в сумі 119 322, 00 грн., за липень 2013 року задекларовані податкові зобов'язання в сумі 0,0 грн. і податковий кредит в сумі 370 669, 00 грн., за серпень 2013 року задекларовані податкові зобов'язання в сумі 0,0 грн. і податковий кредит в сумі 366 219, 00 грн., за вересень 2013 року задекларовані податкові зобов'язання в сумі 0,0 грн. і податковий кредит в сумі 358 873, 00 грн., за жовтень 2013 року задекларовані податкові зобов'язання в сумі 0,0 грн. і податковий кредит в сумі 123 684, 00 грн., за листопад 2013 року задекларовані податкові зобов'язання в сумі 338 100, 00 грн. і податковий кредит в сумі 478 964, 00 грн., за грудень 2013 року задекларовані податкові зобов'язання в сумі 0, 00 грн. і податковий кредит в сумі 495 023, 00 грн.).

Також позивач надав суду документально підтверджені письмові пояснення по суті господарських операцій, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, та результати по яких буди відображені у зазначеній вище податковій звітності з цього податку.

Натомість відповідачем на підтвердження обґрунтованості прийняття Рішення від 22.01.2014р. № 3/26-50-15-01-18 та достовірності відомостей викладених у довідці камеральної перевірки від 22.01.2014р. № 3/26-50-15-01-1 та реєстрі податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за звітні періоди січень-грудень 2013 року, на яких в свою чергу ґрунтується вказане спірне рішення, не були надані інші податкові декларації ТОВ «Аспера 2011», що містять нульові показники обсягів оподатковуваних податком на додану вартість поставок (постачання/придбання) товарів і послуг.

З огляду на вищевикладене судом вбачається безпідставність доводів контролюючого органу про відсутність постачання/придбання позивачем товарів (послуг) за період з січня по грудень 2013 року та, як наслідок, протиправність рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.01.2014р. № 3/26-50-15-01-18 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Аспера 2011». Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Аспера 2011» в частині вимог про скасування рішення відповідача від 22.01.2014р. № 3/26-50-15-01-18 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії по поновленню реєстрації ТОВ «Аспера 2011» як платника податку на додану вартість з дати її анулювання, то суд не вбачає наразі правових підстав для їх задоволення, оскільки вони є передчасними.

Так, правовий механізм поновлення відомостей про реєстрацію платника податку на додану вартість у Реєстрі платників податку на додану вартість безпосередньо визначений у п. 5.10 розд. 5 згаданого вище Положення, та полягає в наступному. Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за ініціативою контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляються до Міністерства доходів і зборів України для внесення відповідних змін до Реєстру.

У разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням певних особливостей, зокрема, - якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, то дата реєстрації платником ПДВ не змінюється.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на вищевикладене, та враховуючи норми норм п. 49.13 ст. 49 ПК України, що були наведені вище по тексту, суд також доходить висновків про відсутність рішення суб'єкта владних повноважень, яке порушує права, свободи або охоронювані Законом інтересів позивача під час подання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року, датовану 18 лютим 2014 року.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправними та скасування рішення від 22.01.2014р. №3/26-50-15-01-18 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та рішення, оформлені листами від 23 грудня 2013 року № 7051/26-50-15-01-22 «Про податкову звітність» та від 20 січня 2014 року № 60/26-50-15-01-22 «Про податкову звітність», із відмовою в задоволенні решти позовних вимог.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспера 2011» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, оформлені листами від 23 грудня 2013 року № 7051/26-50-15-01-22 «Про податкову звітність» та від 20 січня 2014 року № 60/26-50-15-01-22 «Про податкову звітність».

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 22 січня 2014 року № 3/26-50-15-01-18 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова