Рішення

від 31.07.2014 по справі 902/1006/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 липня 2014 р. Справа № 902/1006/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Олеандр", с.Побірка, Теплицький район, Вінницька область

до : Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України, с.Уладівське, Калинівський район, Вінницька область

про стягнення 12 754,55 грн заборгованості згідно договору № 07/19-СОК від 19.07.2013 р.

За участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.

За участю представників:

позивача: Замковий П.І., голова кооперативу.

відповідача: Власенко Т.С., довіреність № 42 від 18.04.2014 р.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Олеандр" до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України про стягнення 12 754,55 грн заборгованості згідно договору № 07/19-СОК від 19.07.2013 р., з яких 11 400,00 грн боргу, 971,97 грн. пені, 171,00 грн штрафу.

Ухвалою суду від 14.07.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1006/14 та призначено її до розгляду на 31.07.2014 р.

30.07.2014 р. до суду надійшов відзив Уладово - Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України на позовну заяву з додатками, в якому відповідач визнав заявлені вимоги СОК "Олеандр" в повному обсязі та повідомив, що розрахунки з позивачем по договору № 07/19-СОК від 19.07.2013 р. не проводились у зв'язку з наявністю великої кредиторської заборгованості та збитковістю підприємства за І квартал 2014 року.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В засіданні суду позивач свої позовні вимоги підтримав в повній сумі та просить їх задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

19.07.2013 р. між Уладово - Люлинецькою дослідно-селекційною станцією інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (Замовник) та Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом "Олеандр" (Виконавець) було укладено договір № 07/19-СОК про надання послуг комбайнами.

Відповідно до умов даного договору Виконавець зобов'язувався на території сільськогосподарських угідь Замовника надати послуги із застосуванням комбайну по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на пальному Замовника, а Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити послуги; загальний обсяг послуг по збиранню врожаю склав 260 га: загальна вартість наданих послуг становила 78 000,00 грн. (п.п.1.1, 1.2, 1.3 Договору).

Згідно з п.п.3.3, 3.4 Договору загальна вартість послуг обчислюється, виходячи з актів передачі-приймання наданих послуг, що підписані сторонами; оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі актів передачі-приймання наданих послуг в строк не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати підписання відповідного акту.

Як вбачається з матеріалів справи, Виконавець на умовах Договору про надання послуг від 19.07.2013 р. надав Замовнику послуги по обмолоту зернових на 38 га по ціні 300,00 грн за один гектар на загальну суму 11 400,00 грн , що стверджується підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт по Договору № 07/19 СОК від 19.07.2013 р., підписаним 03.09.2013 р.

Судом встановлено, що відповідачем не проводились розрахунки з позивачем по відповідному договору.

Непроведення відповідачем оплати за надані позивачем послуги слугувало підставою звернення останнього з даним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, відтак, суд вважає, що позов в частині стягнення 11 400,00 грн основного боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 971,97 грн пені за період з 11.09.2013 р. по 30.04.2014 р. та 171,00 штрафу за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що за прострочення Замовником оплати наданих послуг, він сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, а у випадках непогашення заборгованості протягом більш як 60 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, Замовник зобов'язаний додатково, крім пені сплатити на користь Відповідача штраф у розмірі 1,5 % від суми заборгованості.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку пені судом виявлено помилку, яка полягає в наступному.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із змісту Договору в ньому не обумовлено продовження періоду нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи наведене, правильним буде нараховувати пені протягом шести місяців починаючи з дати прострочення оплати наданих послуг з урахуванням здійснених відповідачем проплат.

Також слід зазначити, що умовами Договору сторони домовились, що розрахунки за надані послуги комбайнами відповідач повинен здійснити протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

За результатами перерахунку пені із врахуванням допущеної позивачем помилки в періоді нарахування пені, враховуючи вимоги ч.6 ст. 232 ГК України та умови договору щодо здійснення оплати за надані послуги судом отримано наступні суми: за період з 11.09.2013 року (перший день прострочки з урахуванням п.3.4. Договору) по 11.03.2014 року (останній день шестимісячного строку передбаченого ч.6 ст.232 ГК України) 738 грн 97 коп.

З врахуванням отриманих при перерахунку сум в стягненні 233,00 грн пені за період з 11.03.2014 р. по 30.04.2014 р. слід відмовити, як заявленій безпідставно.

Перевіркою розрахунку штрафу судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, штрафу та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні пені.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

31.07.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Уладово - Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України, вул.Радянська, с.Уладівське, Калинівський район, Вінницька область, 22422 (ідентифікаційний код - 00497638) на користь Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Олеандр", вул.Червоноармійська, б.65, с. Побірка, Теплицький район, Вінницька область, 23825 (ідентифікаційний код - 36822196) - 11 400 грн 00 коп. - основного боргу, 738,97 грн 13 коп. пені, 171 грн 00 коп. штрафу, 1 801 грн 58 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В стягненні 2 33 грн 00 коп. пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05 серпня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.