Постанова

від 04.12.2006 по справі 14910-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

14910-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 309

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.12.2006Справа №2-25/14910-2006А

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр-Крим» (м. Сімферополь, 11 км  Московського шосе)

До відповідачів   1.Кримської  митниці (м. Сімферополь, вул.Мальченка, 22)

2. Управління Державного казначейства в АРК  (м. Сімферополь, вул.Севастопольська,19).

За участю прокуратури АРК  ( м. Сімферополь, вул.. Севастопольська,21)

Про визнання нечинними карток, талонів відмови та  рішення про митну оцінку.

Суддя Маргаритов М.В.

При секретарі  Діланян І.К.

За участю представників:

Від позивача -   Єрємєєв А.О., представник, дов у справі.

Від  відповідачів – 1. Сінгаєвський  О.В., гол. ю/к, дов.у справі.

2. не з'явився

За участю прокурора -  не з'явився

Сутність  спору: Позивач  звернувся з позовом в суд  про визнання нечинними карток  відмови у прийнятті митних декларацій та  талонів  до них,  рішень  Кримської митниці  відносно визначення  митної  вартості товарів,  оформлених Актом  від 18.08.2006р. «Про проведення  консультації щодо визначення митної  вартості  автомобілів» по вантажним митним деклараціям та зобов'язати відповідача зарахувати  в рахунок наступних  митних платежів суму зайво сплаченої  Кримської  митниці  у розмірі 302394,70грн.  по 42 автомобілям  марки   «Тіаn-mа  Dragon» по вантажним митним деклараціям від 22.08.2006р.

        26.10.2006р.  позивач уточнив  позовні вимоги  та просить виключити з позовних вимог пункти 4,5 , а пункти 2,3 викласти в наступній редакції:  визнати  дії відповідача по  складанню  карток відмови в прийнятті митних декларацій, митного оформлення або  пропуск товарів   і транспортних засобів через митний кордон України № 600000001\6\00202, № 600000001\6\00204-600000001\6\00244  від 17.08.2006р. і талонів  до них  неправомірними, зобов'язати відповідача застосувати митну вартість, заявлену ТОВ «Автоцентр-Крим» к митному оформленню  по ВМД у кількості 42 штук: №№ 600000001\6\006721- 600000001\6\006762 від 14.08.2006р. Крім того, просить визнати другим відповідачем  Управління Державного казначейства в АРК та стягнути з Державного бюджету  України  зайво сплачені податки та збори (обов'язкові платежі) у сумі 305942,03грн. (том 2 л.спр.28-31).

        Перший відповідач в позовних вимогах просить відмовити по мотивах, викладених у  запереченні ( том 1, л.спр.112-117).

        Ухвалою від 21.09.2006р.  суд вжив заходи по забезпеченню позову.

        Ухвалою від 26.10.2006р. суд залучив до участі у справі в якості другого відповідача  Управління Держказначейства в АР Крим.    

        Другий  відповідач  явку представника до судового засідання не забезпечив, відзиву на позов не  представив, про час слухання справи  належним чином повідомлений  рекомендованою поштою.   

        Оскільки даний спір суттєво зачіпає інтереси держави, ускладнює забезпечення реалізації  державної політики в сфері  податкової діяльності, керуючись ст. ст. 35,36-1 Закону України  „Про прокуратуру” та ст. 60 КАС України, виконуючи повноваження, передбачені ст. 121 Конституції України, прокурор вступив в процес по справі, у відповідності з листом   Прокуратури  АРК  від  10.03.2006 року (вих.  № 05\1-908 вих06).

Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку  діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін,   суд

                                                                          Встановив:

За контрактом № BDTМ06-037 від 03.05.2006року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр-Крим» придбало у фірми «Боадінг Автомобілі Ко., ЛТД» (Китай), автомобілі в кількості 42 штук.

        Вказані автомобілі були заявлені позивачем до митного оформлення по вантажних

митних деклараціях №№  600000001\6\006721- 600000001\6\006762 від 14.08.2006р.                 

       Відповідно до статей 262, 266, 267 Митного кодексу України  та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.03г. №1375 у графах 12, 45 декларацій з вказаними  вище номерами  і в деклараціях митної вартості форми ДМВ-1 до них, позивачем була заявлена митна  вартість  придбаних  автомобілів,  визначена по  першому (основному) методу визначення митної вартості - методу оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.     

        Заявлена митна вартість підтверджується контрактом  з китайською фірмою-продавцем № BDTМ06-037 від 06.05.2006року, інвойсом до контракту. При цьому, загальна митна вартість  сорока двох  автомобілів  склала 644128, 47 грн.

       17.08.2006р. Кримською митницею  були складені картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні або пропуском товарів і транспортних засобів через митний кордон  України  № 600000001\6\00202, № 600000001\6\00204-600000001\6\00244  від 17.08.2006р. ТОВ «Автоцентр-Крим»  були видані відповідні талони відмови у пропуску через митний кордон України.

        Перший відповідач листом  від 16.08.2006р. (вих..№ 07-12\5155)  повідомив  ТОВ «Автоцентр-Крим» , що перший метод визначення митної вартості не може бути вибраний декларантом в зв'язку з невідповідністю контракту  № BDTМ06-037  положенням ст. 267 Митного кодексу України та запропонував провести процедуру консультації для обґрунтованого визначення  митної вартості.

       При цьому в своєму листі митниця вказує  (том 1 л.спр.16), що п.10.1 контракту № BDTМ06-037 від 03.05.2006року  містить наступні  обмеження: «Покупець не має права безпосередньо або через третіх осіб реекспортувати товари, що поставляються по цьому контракту без письмової згоди продавця», що не відповідає частині 4 ст. 267 Митного кодексу України стосовно обмежень  які можуть бути вказані в договорі.

       18.08.2006р.  Кримською митницею  була проведена консультація  в порядку ст. 266 Митного кодексу України  з ТОВ «Автоцентр-Крим». На підставі консультації  Кримською митницею  складений Акт  відносно визначення митної вартості автомобілів, згідно якого зроблений висновок   відносно прийняття  з метою декларування   митної вартості,  заявленої кримською митницею  згідно наданої цінової інформації.

        22.08.2006р.  придбані автомобілі були заявлені позивачем до митного  оформлення по тимчасовим ВМД у кількості 42-х штук. При цьому загальна митна вартість склала 950070,50грн., які були сплачені позивачем до бюджету.

         Позовні вимоги підлягають задоволенню по наступних підставах.

         Відповідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

         Згідно ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушеним робити те, що  не передбачене законодавством. Органи державної влади  та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише  на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        На підставі ст. 7 Митного кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України.

      Відповідно до   ст. 265   Митного  кодексу  України   митний   орган, що здійснює контроль за правильністю  митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

      У разі відсутності даних, що підтверджують правильність  визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності  поданих декларантом відомостей  митний орган  може  самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються,  послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

      При цьому, самостійно визначаючи митну вартість, митний орган повинен послідовно застосовувати методи визначення митної вартості, переходячи до наступного, або при неможливості використовувати попередній.

      Згідно положень Митного кодексу України, а саме ст. 266, основним  методом визначення митної вартості  товарів, які  ввозяться на митну територію України, є перший метод - метод визначення митної  вартості  товарів за ціною договору відносно товарів, які імпортуються. Вказане підтверджуються листом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і  банківської діяльності від 02.04.2004р. №  06-10\10-392, згідно якого,  першоосновою митної вартості, у відповідності з діючим законодавством є вартість згідно  зовнишньоекономичної угоди (контракту), тобто ціна, фактично сплачена, ціна, що підлягає сплаті за товари, які   є  об'єктом такої угоди.

       Відповідно з ст. 267 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору відносно товарів, які імпортуються ( вартості операції), використовуються  у випадках, якщо  немає ніяких обмежень відносно прав покупця (імпортера) на використання оцінених товарів  за винятком таких, що  обмежують географічний регіон, в якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно).

       В п. 10.1 контракту № BDTМ06-037 від 03.05.2006року вказано обмеження  прав покупця відносно реекспорта  товарів, які  поставлені по контракту.

      Однак в ході судового розгляду позивач представив лист китайського підприємства- постачальника автомобілів від 14.06.2006р., відповідно якому сторони домовились, що тлумачення терміну «географічний регіон», що використовується  в контракті № BDTМ06-037 від 03.05.2006року, згідно із Законом України  «Про державний кордон  України» встановити,  як « лінія та вертикальна поверхня, яка проходить по цій лінії, яка визначає можливу територію України- сушу, воду, землю і повітряний простір». Визначення  умов реекспорта, застосованого в контракті  згідно Закону України «Про зовнішньоекономічну  діяльність», як «продаж іноземним суб'єктам  господарювання та вивіз за межі України продуктів споживання, які були раніш ввезені на територію України».

      Таким чином сторони  домовились, що під обмеженням права позивача на реекспорт  є  саме обмеження права позивача на перепродаж або інше відчуження товарів з подальшим перетинанням цим товаром території України, тобто географічного регіону, що не є порушенням ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України.

      Відповідно п.п «б» п. 1 ч. 3 ст. 267 Митного кодексу України метод оцінки  за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, використовується, якщо немає обмежень щодо прав покупця (імпортера)  на використання товарів, що оцінюється, за винятком тих, які обмежують географічний   регіон, в  якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно).

      Тобто законом передбачено право  імпортера передбачати обмеження географічного  району, в якому товари можуть бути перепродані.

      Таким чином, суд вважає, що відповідач безпідставно застосував резервний метод оцінки товарів, обґрунтовуючи це наявністю обмеження реекспорта,  оскільки Митним кодексом України передбачена можливість такого  обмеження.

      Крім того, суд звертає увагу на той факт, що згідно  ст. 265 Митного кодексу України, п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України № 1375 від 28.08.2003р., п. 2.3 Наказу Державної митної служби України № 685 від 13.10.2003р., Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України № 04-5\218 від 14.07.2006р., роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів  і банківській діяльності від 02.04.2004р.  № 06-10\10-392 інших нормативних актів України, в тому числі ратифікованих Міжнародних актів, визначення  митної вартості   митним органом здійснюється шляхом застосування  методів митної оцінки № 2-6 лише при явної невідповідності заявленої митної вартості, при виникненні обґрунтованих сумнівів  відносно достовірності наданих  декларантом відомостей, або  у разі  неможливості  перевірки  її  обчислення, якщо декларант не може документально підтвердити заявлену  ним  митну вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаних  підстав для застосування інших методів оцінки митної вартості ввізних товарів,  відповідач не мав. Крім цього суд зазначає, що позивач відмовився від висновків  по консультації відносно визначення митної вартості  автомобілів (том 2 л.спр. 31-34)      

             Відповідно до ч.4 ст. 265 МК України рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів може бути оскаржене в порядку, встановленому Законом.

             Згідно зі ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

            Отже, визначення  митної вартості товарів  шляхом застосування шостого (резервного) методу є слідством неправомірних дій суб'єкту владних  повноважень, які виразились у   безпідставному проведенні його оцінки зі збільшенням митної вартості, всупереч договірній ціні – тобто, застосуванні резервного методу декларування митної вартості  товару позивача.

 Відповідно до ст. 17 КАС України  компетенція адміністративних судів поширюється на  спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

          Таким чином, суд вважає, що для повного відновлення порушеного права,  підлягають задоволенню  вимоги про визнання неправомірними дій митниці про визначення митної вартості товарів  шляхом застосування шостого (резервного) методу.

          З тих же підстав підлягають задоволенню вимоги про зобовязання митницю застосувати  митну вартість, заявлено  ТОВ «Автоцентр-Крим» до митного оформлення по вантажним митним деклараціям у кількості 42 штук № 600000001\6\006721- 600000001\6\006762 від 14.08.2006р. у сумі  644128,47грн., оскільки відповідно п.2 ч.2 ст. 162 КАС України суд  може прийняти постанову про зобовязання відповідача вчинити певні дії.

         Вимоги про стягнення з Державного бюджету України 305942,03грн. підлягають задоволенню, оскільки ця сума була сплачена позивачем безпідставно в результаті неправомірних дій митниці.

        Доводи митниці про те, що вказана сума податку на додану вартість  повинна бути включена позивачем до складу податкового кредиту відповідно ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суд до уваги не приймає, оскільки до податкового кредиту  підлягають включенню суми, що сплачені у зв'язку з придбанням товарів, послуг,  тоді як ця сума є надмірно  та безпідставно сплаченою і не пов'язана з придбанням товарів.

           При таких обставинах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обгрунтовані  та підлягають задоволенню.

         Пунктом 2 ч. 3 розділу VII КАС України передбачено, що розмір судового збору  визначається відповідно п.п. б п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює  3,40грн- по немайновим вимогам і  не більше 1700грн.- по майновим вимогам, зайво сплачене держмито у сумі 10,00грн. підлягає  поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно  до п. 2 ст. 89   КАС України по його заяві.

         Судові витрати,  понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі  1703,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

         У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Постанова складена у повному обсязі   08.12.2006р.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. ч. 1 ст. 94,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                            П О С Т А Н О В И В:

         1. Позов задовольнити.

          2. Визнати  дії відповідача по  складанню  карток відмови в прийнятті митних декларацій, митного оформлення або  пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон  України  № 600000001\6\00202, № 600000001\6\00204-600000001\6\00244  від 17.08.2006р. і талонів  до них  неправомірними.

         3. Зобов'язати відповідача застосувати митну вартість, заявлену ТОВ «Автоцентр-Крим» к митному оформленню по ВМД у кількості 42 штук №№ 600000001\6\006721- 600000001\6\006762 від 14.08.2006р. у сумі  644128,47грн.

          4. Стягнути з Державного бюджету України  на користь  ТОВ «Автоцентр-Крим» (м. Сімферополь, 11 км  Московського шосе, ЄДРПОУ 33773424)  зайво сплачені податки та збори (обов'язкові платежі) у сумі 305942,03грн.  

          5. Стягнути з Державного бюджету  України на користь ТОВ «Автоцентр-Крим» (м. Сімферополь, 11 км  Московського шосе, ЄДРПОУ 33773424)  1703,40грн. судового збору.

         У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня ії проголошення ( у разі складання постанови у повному обсязі  відповідно  до ст. 160 КАСУ – з дня складання у повному обсязі).

          Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Маргарітов М.В.