Постанова

від 04.08.2014 по справі 822/1806/14

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/1806/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Тарновецького І.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпресс-М" до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання незаконними та скасування картки відмови та рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся в суд з позовом до Хмельницької митниці Міндоходів, в якому просить визнати незаконною та скасувати картку відмови в митному оформленні транспортного засобу № 400050000/2013/00137 від 19 серпня 2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 400050000/2013/000078/2 від 19 серпня 2013 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року позов задоволено. Постановлено визнати незаконною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № 400050000/2013/00137 Хмельницької митниці Міндоходів від 19.08.2013 року та рішення Хмельницької митниці Міндоходів від 19.08.2013 року за № 400050000/2013/000078/2 про коригування митної вартості товарів. Стягнути з Хмельницької митниці Міндоходів на користь ТОВ "Імпресс-М", код ЄДРПОУ 34007365, зайво сплачені митні платежі на суму 4486 (чотири тисячі чотириста вісімдесят шість) грн. 35 коп. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Імпресс-М", код ЄДРПОУ 34007365, судовий збір в сумі 149 (сто сорок дев`ять) грн. 11 коп.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року апеляційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів залишено без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року, - без змін.

Хмельницька митниця Міндоходів не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій оскаржила їх до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2014 року касаційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів - задоволено частково. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року в цій справі скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в даній ухвалі від 17 квітня 2014 року зазначила, що судами апеляційної та першої інстанції не встановлено, які додаткові документи витребовувалися митним органом, оскільки згідно матеріалів справи витребовувалися інші документи ніж вказані судами, які документи були надані, чи надані додаткові документи підтверджували заявлену митну вартість товару та її числові значення складових митної вартості товару, не встановлено також умови поставки товару, що впливає на вирішення питання щодо складових митної вартості товару, які повинні додаватися до митної вартості товару.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 822/1806/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпресс-М" до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання незаконними та скасування картки відмови та рішення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи провести без участі представника позивача на підставі доводів наведених в позовній заяві та доказів наданих під час попередніх слухань даної справи.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Суд встановив, що відповідно до контракту №1 від 12.11.2008 року ТОВ "Промекспорт", Росія, зобов'язалось поставити позивачу товар в асортименті та кількості, вказаних у відвантажувальних специфікаціях, на умовах - FCA м. Санкт-Петербург, якщо інші умови не вказані в специфікації (п. 1.1 контракту). Відповідно до умов контракту товар поставляється силами і за рахунок покупця (позивача) за адресою м. Хмельницький, вул.Тернопільська,19 (п.1.2 контракту); продаж товару здійснюється за погодженою продавцем та покупцем ціною, яка включає вартість упаковки, маркування, митне оформлення, оформлення сертифіката походження СТ-1 (п.2.3 контракту); продавець зобов"язаний підготувати товар до відвантаження у відповідності до заявки (4.3 контракту); остаточні асортимент, кількість та ціна кожної партії товару вказуються в специфікаціях, які є невід"ємною частиною контракту (4.5 контракту); право власності на товару переходять до продавця в момент передачі товару на складі продавця покупцю або перевізнику (п.4.7 контракту). Пунктом 6.1 контракту передбачено, що на кожну партію товару надаються: рахунок-фактура в 3-х екземплярах, сертифікат походження, специфікація на товар, СМR, пакувальний лист, виданий продавцем або виробником паспорт якості, вантажна митна декларація.

19.08.2013 року до митного оформлення товару, який надійшов відповідно до зовнішньоекономічного контракту №1 від 12.11.2008 року, декларантом позивача подана ВМД № 400050000/2013/013255 від 19.08.2013 року митною вартістю 37912,11 євро, визначеною за ціною контракту, яка у гривнях складає 404243,92 грн. (виходячи з курсу 10,662659 грн. за 1 Євро на момент подачі). Для підтвердження заявленої у декларації митної вартості окрім контракту, позивач надав зовнішньоекономічний договір (контракт) від 12.11.2008 року №1; рахунок-фактуру № 15 від 13.08.2013 року; специфікацію № 15 від 13.08.2013 року до контракту №1 від 12.11.2008 року; накладну № 15 від 13.08.2013 року; СМR від № 452353; копію експортної декларації країни відправлення від 14.08.2013 року; довідку-калькуляцію транспортних витрат № 43 від 18.09.2013 року.

Згідно документів, поданих ТОВ "Імпресс-М" рівень цін склав - 2,22 та 2,21 Євро /кв. м. на загальну суму 40015,06 Євро без урахування транспортних витрат. Транспортні витрати на поставку вищезазначеного товару, відповідно до довідки-калькуляції перевізника за автомобіль склали 6000,00 грн.

Після вивчення зазначених вище документів, встановивши, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують складові митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (витрати на навантаження та обробку оцінюваних товарів), відповідач 19.08.2013 року зобов'язав позивача у відповідності до п.3 ст.53 МК України подати додаткові документи, а саме: договір з третіми особами, що пов'язані з договором на поставку товару, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи фірми-виробника товару), виписку з бухгалтерської документації, висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та /або інформацію біржових організацій про вартість сировини.

Ознайомившись з переліком документів, які додатково вимагались митним органом, представник позивача супровідним листом ТОВ "Імпресс-М" № 125 від 19.08.2013 року надав відповідачу додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару, а саме: 1) договір поставки товарів з відстрочкою платежу №215 від 10.11.2008 року, укладений між заводом виробником ТОВ "Нева Тафт" та ТОВ "Промекспорт"; 2) рахунок-фактуру заводу виробника ТОВ "Нева Тафт" № 698 від 13.08.2013 року на купівлю тафтингового покриття для підлого ТОВ "Промекспорт"; 3) товарну накладну № 3413 від 13.08.2013 року на отримання тафтингового покриття для підлоги ТОВ "Промекспорт" від заводу виробника ТОВ "Нева Тафт"; 4) прайс-лист виробника ТОВ "Нева Тафт" від 01.01.2013 року; 5) прайс-лист продавця ТОВ "Промекспорт" від 01.05.2013 року; 6) цінову довідку Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/453 від 14.08.2013 року про вартість тафтингового покриття для підлоги.

19 серпня 2013 року відповідач оформив картку відмови у прийнятті митної декларації № 400050000/2013/00137 від 19.08.2013 року та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 400050000/2013/000078/2 від 19.08.2013 року про коригування митної вартості товарів, яким визначив митну вартість товару на рівні 2,2248 Євро та 2,2077 Євро за м. кв. відповідно на загальну суму 40015,06 Євро з врахуванням транспортних витрат, та донарахував митну вартість товару на загальну суму 2102,95 Євро. Не погоджуючись з цими рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Підставою для оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації №400050000/2013/00137 та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №400050000/2013/000078/2 від 19.08.2013 року слугувало те, що подані позивачем документи містять розбіжності та, водночас, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (відомості про вартість страхування упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних їх пакуванням, витрати на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України).

Досліджуючи правомірність зазначених вище рішень відповідача, суд враховує наведене нижче.

За змістом п.2 ч.1 ст. 8 МК України виключні повноваження щодо здійснення державної митної справи мають митні органи України

Відповідно до пункту 24 ч.1 ст.4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

В силу 1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Пунктами 1 і 4 частини 1 ст.50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів (п.1) та розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (п.4).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч.1 ст.51 МК України). В силу ч. 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частиною 6 ст.52 МК України передбачене право декларанта або уповноваженої ним особи подавати декларацію митної вартості.

В силу ч.8 ст.52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.9 ст.52 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 ст.53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості (п.1); зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності (п.2); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу (п.3); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (п.4); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.5); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п.6); копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню (п.7); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (п.8).

За змістом ч. ч. 1 і 4 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 3 ст.53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, МК України визначає підстави, за наявності яких у митного органу виникає право вимагати від декларанта додаткові документи, перелік яких визначений в ч. 3 ст.53 МК України. Такими підставами є: розбіжності у поданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення; наявність в них ознак підробки; відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Дослідивши документи, подані позивачем для підтвердження задекларованої в ВМД № 400050000/2013/013255 від 19.08.2013 року митної вартості товару, суд встановив що зазначені документи не містили інформації щодо вартості робіт, пов'язаних із навантаженням, розвантаженням, пакуванням товару відповідно до договору перевезення вантажу б/н від 25.03.2010 року, укладеного позивачем із ТОВ "Класт", оплата яких є обов'язком позивача (п. 4.1.3 та 4.1.4 договору ), та вартості страхування товару.

Тому, відповідач правомірно використав передбачене ст.53 МК України право вимагати від декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості.

В силу ст. ст. 632 і 691 Цивільного кодексу України ціна товару, що підлягає поставці, визначається договором.

У відповідності до пп.1.6 п.1 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 року N 201, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 вересня 2001 р. за N 833/6024, до умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), відносяться ціна та загальна вартість договору (контракту).

Частиною ч.1 ст.35 Конвенції ООН "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року, яка набула чинності для України 01.02.1991 року, визначено, що продавець повинен поставити товар, який за кількістю, якістю й описанням відповідає вимогам договору і який затарований чи упакований так, як це вимагається за договором.

Відповідно до зовнішньоекономічного контракту №1 від 12.11.2008 року ціна товару включає вартість упаковки, маркування, митного оформлення, оформлення сертифіката походження СТ-1. Інші складові вартості товару контрактом та специфікацією до нього не передбачені.

За змістом пп. 1.5 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), до умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), відносяться базисні умови поставки (у відповідності до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів чинної редакції), які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої.

Пунктом 1.1 контракту №1 від 12.11.2008 року позивач та його контрагент визначили, що поставка товару здійснюється на умовах FCA Санкт-Петербург, Росія.

Відповідно до Інкотермс 2000 термін "FREE CARRIER (... named place) франко-перевізник (... назва місця)" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження.

Згідно до п. а ст.А.4 Інкотермс 2000 поставка на умовах FCA вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього. Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6: нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; сплатити, коли це належить, витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару (ст. А.6). Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування (ст.А.9). В силу п.а ст.Б.3 та ст. Б.6 покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця та сплатити всі витрати, пов'язані з товаром, з моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4 (ст.Б.6).

Таким чином, відповідно до умов поставки FCA продавець товару, в даному випадку ТОВ "Промекспорт", Росія, яка здійснює поставку на своїх площах, несе всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки (до завантаження товару на транспортний засіб, наданий перевізником), в тому числі на пакування, маркування та завантаження товару на транспортний засіб, а покупець, в даному випадку позивач, свою чергу, несе витрати на перевезення товару від місця поставки. Крім того, умовами поставки FCA не передбачені також обов'язки покупця та / або продавця щодо страхування товару.

Вказане підтверджується довідкою ТОВ "Промекспорт", якою зазначене товариство повідомило про те, що під час реалізації товару здійснює безоплатне його навантаження на транспортні засоби для всіх покупців, в тому числі і відповідно до контракту №1 від 12.11.2008 року.

Оскільки, ані контрактом № 1 від 12.11.2008 року, ані умовами поставки FCA не передбачений обов'язок позивача (покупця) щодо оплати вартості робіт, пов'язаних з навантаженням та обробкою оцінюваних товарів, та страхуванням, ані, як складової ціни товару, ані додатково, то ненадання позивачем документів, що підтверджують вартість цих робіт та послуг, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару, що надійшов відповідно до зазначеного контракту.

Разом з тим суд, враховує, що надані позивачем на вимогу митного органу додаткові документи містять розбіжності щодо ціни товару, придбаного позивачем відповідно до контракту №1 від 12.11.2008 року.

Так, згідно до документів, відповідно до яких товар переміщується через митний кордон України (специфікації № 15 від 13.08.2013 року до контракту №1 від 12.11.2008 року, рахунку - фактури № 15 від 13.08.2013 року), рівень цін складав 2,22 Євро/м2 (на тафтинговане покриття для підлоги) та 2,21 Євро/м2. (на оброблене тафтинговане покриття для підлоги) на умовах поставки РСА Санкт-Петербург.

Згідно до документів фірми виробника товару, а саме договору поставки товарів з відстрочкою платежу №215 від 10.11.2008 року, рахунку - фактури заводу виробника ТОВ "Нева Тафт" № 698 від 13.08.2013 року і товарної накладної № 3413 від 13.08.2013 року ціна вказаного товару складала відповідно 80 та 82 російських рублі за м2. Ціна, фактично сплачена ТОВ "Промекспорт" за товар, в подальшому проданий Позивачу, згідно до рахунку - фактури № 698 від 13.08.2013 року заводу виробника (ТОВ "Нева ТАФТ") складала 1016565,28 та 703747,09 рос. рублів відповідно, що в перерахунку на кількість поставленого товару становить 94,4 та 96,76 рос.руб/м2 (що у перерахунку становить 2,15 та 2,21 Євро/м2).

Відтак, надані позивачем додаткові документи свідчать про те, що ТОВ "Промекспорт" здійснив продаж товару позивачу за ціною, що є нижчою, ніж ціна придання вказаного товару у його виробника.

Суд відхиляє як необґрунтовані та не підтверджені жодними первинними документами доводи позивача щодо придбання ТОВ "Промекспорт" товару у його виробника за ціною без ПДВ яка складає 861496,00 та 596395,84 рос. рублів відповідно.

За змістом ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В силу п.2 ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Пунктом 3 ч.5 ст.54 передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Оскільки документи, надані позивачем для підтвердження задекларованої митної вартості, містили розбіжності щодо ціни товару, то відповідач правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості.

Вимоги до рішення про коригування заявленої митної вартості визначені ст.55 МК України.

Судом встановлено, що спірне рішення містить всі відомості, зазначення яких є обов'язковим в силу ст.55 МК України.

Для коригування митної вартості товарів, задекларованих позивачем в ВМД від 19.08.2013 року відповідач застосував шостий метод.

Досліджуючи правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості суд враховує, що позивач не виконав вимогу відповідача щодо надання додаткових документів та позбавив відповідача можливості щодо застосування 1-5 методів визначення митної вартості.

В силу частин 2 і 3 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 5 ст.57 МК України).

Факт проведення консультацій з митним органом підтверджується відміткою на декларації митної вартості до ВМД № 400050000/2013/013255 від 19.08.2013 року та не заперечується позивачем.

В силу ч.6 ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8 ст.57 МК України).

Суд встановив, що приймаючи спірне рішення про визначення митної вартості, відповідач на виконання ст.57 МК України щодо послідовного застосування кожного наступного методу визначення митної вартості, провів консультацію з декларантом позивача, встановив неподання декларантом додаткових документів для підтвердження митної вартості, встановив відсутність інформації у декларанта та митного органу щодо оформлення ідентичних та подібних товарів, встановив відсутність основи для віднімання та додавання вартості. Факт проведення відповідачем зазначених у рішенні дій підтверджується підписом декларанта позивача на вказаному рішенні.

Оскільки позивачем не було подано до митного оформлення документи, які підтверджують складові митної вартості відповідно до вимог частин 2, 8, 9 ст. 52 МК України та частин 2, 3 ст. 53 МК України, а додаткові документи для підтвердження митної вартості позивач не наддав, то перший метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не міг бути застосований.

Другий та третій методи не використані відповідачем у зв'язку з відсутністю ознак повної ідентифікації товару (марка, виробник, кількість ввезеного товару тощо).

Відсутні також були підстави для застосування четвертого та п'ятого методів у зв'язку з відсутністю інформації щодо продажу та умов продажу ідентичних (подібних) товарів на Україні у незмінному стані та інформації щодо вартості матеріалів, витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів відповідно.

За змістом ч.1 і ч 2 ст.64 МК України У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Отже, відповідачем правомірно застосований резервний метод визначення митної вартості товару у зв'язку з відсутністю інформації необхідної для її визначення іншими методами.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд вважає, що відповідачем доведена правомірність картки відмови в митному оформленні транспортного засобу № 400050000/2013/00137 від 19 серпня 2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 400050000/2013/000078/2 від 19 серпня 2013 року, тому позовні вимоги необхідно залишити без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись Митним Кодексом України, ст.ст. 71, 86, 158-163, 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпресс-М" до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання незаконними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості та стягнення зайво сплачених митних платежів - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя /підпис/І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький