Рішення

від 31.07.2014 по справі 917/1099/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

31.07.2014р. Справа №917/1099/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВА плюс", вул.Салтовське шосе, 242а, кв.109, м. Харків,61171

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімо", пров.Перспективний, 1-А, м. Полтава, Полтавська область,36007

про стягнення 94858,62 грн. (згідно заяви про уточнення позовних вимог вх.№ 8932(канцелярії суду)

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

представники сторін:

від позивача: Загребельний М.С. дов. від 04.07.2014 року

від відповідача: Логвиненко А.А. дов.в матеріалах справи

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 94858,62 грн., за договором купівлі - продажу № 4/01/08 від 04.01.2008 року, із яких основний борг - 38768,74 грн., 3% річних - 6442,68 грн., інфляційні збитки - 12599,84 грн., пеня- 37047,36 грн.

08.07.2014 року за вхідним № 8701(канцелярії суду) представник відповідача А.А.Логвиненко подала клопотання про відкладення розгляду справи(а.с. 111). Суд подане клопотання прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

08.07.2014 року за вхідним № 8702(канцелярії суду) представник відповідача А.А.Логвиненко подав відзив на позовну заяву в якому частково визнає борг в сумі 14023,33 грн., із яких основний борг - 13000,00 грн., 3% річний - 555,33 грн., інфляційні збитки - 468,00 грн. (а.с. 112-116) Суд поданий відзив з додатками прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

10.07.2014 року за вхідним №8887 (канцелярії суду) представник позивача М.С.Загребельний подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів (а.с. 117-175). Суд подані документи прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

10.07.2014 року за вхідним №8932 (канцелярії суду) представник позивача М.С.Загребельний подав заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 176-182). Суд подану заяву з додатками прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

30.07.2014 року за вхідним №9936 (канцелярії суду) директор ТОВ "Сімо" С.А.Чухарко подав заяву про застосування строку позовної давності стосовно суми 25768,74 грн., згідно рахунку-фактури №СФ 00000087 від 10.09.2008року, та вимоги про сплату пені, 3% річних та інфляційних витрат на вказану суму(а.с.195). Суд подану заяву прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

30.07.2014 року за вхідним № 9937(канцелярії суду) директор ТОВ "Сімо" С.А.Чухарко подав контррозрахунок (а.с.196-197). Суд поданий контррозрахунок прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

З огляду на вищевикладене, а також достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги частково виходячи з наступного:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ABA ПЛЮС» (далі - ТОВ «ABA ПЛЮС» ) та товариством з обмеженою відповідальністю «СІМО» (далі ТОВ "СІМО") 04 січня 2008року було укладено договір №4/01/08 купівлі-продажу товарів (далі - Договір).

За умовами Договору, Продавець (ТОВ «ABA ПЛЮС») зобов'язується протягом дії Договору передати Покупцю (ТОВ "СІМО") товари (тепло-, звуко-, пожаро-) ізоляційні матеріали Ізовол за цінами, в асортименті (по номенклатурі) та в кількості, які узгоджуються Сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною Договору (далі Товар), а Покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити на умовах встановлених Договором. Загальний об'єм товару, який продається за Договором, визначається протягом строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма переданими у відповідності до умов Договору окремими партіями товару.

Згідно п. 1.2 Договору, ціна на товар встановлюється Сторонами в накладній на момент передачі товару.

Відповідно до п.1.3 загальна сума Договору встановлюється виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, проданого у відповідності з умовами Договору.

Пунктом 3.2 Покупець зобов'язаний провести передоплату за замовлену партію товару відповідно виставленого рахунку-фактури, протягом 3-х банківських днів.

Розрахунок провадиться у гривнях шляхом перечисления 50% суми вартості партії товару на поточний рахунок Продавця та 50% суми вартості партії товару на поточний рахунок Продавця по факту отримання товару на склад Продавця в м. Харкові.

За умовами Договору, Покупець має право проводити розрахунок (повністю або частково) готівковими коштами через каси банківських установ у встановленому діючим законодавством порядку. Погашення заборгованості також може бути здійснене Покупцем (тільки за попереднім письмовим погодженням с Продавцем) шляхом зустрічної передачі товару, взаємозаліку однорідних боргових зобов'язань або іншими способами, не забороненими діючим законодавством України.

Посилаючись на видаткові накладні та довіреності на отримання товару, позивач зазначає, що ТОВ «ABA ПЛЮС» було поставлено товар ТОВ "СІМО" за період з 04.02.2008 року по 10.09.2008 рік на загальну суму 1 286 439,46грн., останнім було сплачено за товар частково в розмірі 38 768,74грн.

В зв"язку з викладеним позивач просить суд стягнути з ТОВ "СІМО" заборгованість за Договором в розмірі 38 768,74грн., а також на підставі п. 5.2, п.5.4 Договору: пеню в розмірі 37 047,36 грн., інфляційні збитки - 51 368,58грн., 3% річних в розмірі 5 281,98 грн.

10.07.2014 року від позивача за підписом представника надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. канцелярії суду №8932). Відповідно до вказаної заяви представник позивача просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 38 768,74 грн., інфляційні збитки за період з 10.09.20008 року по 28.02.2014р. в розмірі 12 599,84 грн., пеню за період з 10.09.2008р. по 30.03.2014р. в розмірі 37 047,36 грн. та 3% річних за період з 10.09.2008р. по 30.03.2014р. в розмірі 6 442,68 грн.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

30.07.2014 р. відповідачем через канцелярію суду подано клопотання (вх. 9936) про застосування строків позовної давності.

В ході розгляду справи судом встановлено, що виходячи з пунктів 3.1, 3.2 Договору оплата товару відбувається по факту отримання товару.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Заборгованість в сумі 38 768,74 грн. виникла за видатковими накладними №PH-000000100 від 04.09.2008р. на суму 65 900,39 грн. та №PH-000000102 від 10.09.2008р. на суму 25 765,74 грн., відповідно до яких були виставлені рахунки-фактури №СФ 00000085 від 04.09.2008р. на суму 65 900,39 грн. та №СФ 00000087 від 10.09.2008р. на суму 25 768,74 грн.

Відповідач надав суду докази оплати по рахунку-фактурі №СФ 00000085 від 04.09.2008р. протягом 2011-2012 рр. на суму 52 900,39 грн. Останній день платежу був 26.10.2012р.

Згідно з ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, з врахуванням ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності по рахунку- фактурі №СФ 00000085 від 04.09.2008р. починається з 27.10.2012р.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 13 000,00 грн. основної заборгованості по рахунку- фактурі №СФ 00000085 від 04.09.2008р.

Рахунок-фактура №СФ 00000087 від 10.09.2008р. на суму 25 768,74 грн. було виставлено відповідачу 10.09.2008 року, а отже мав бути оплачений останнім по факту отримання товару 10.09.2008р.

Доказів вчинення відповідачем дій, які б свідчили про визнання останнім боргу по рахунку-фактурі №СФ 00000087 від 10.09.2008р., у розумінні ст. 264 ЦК України, суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 25 768,74 грн. задоволенню не підлягає у зв'язку зі спливом, встановленого ст. 257 ЦК України трьохрічного строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем.

Що стосується пені, то відповідно до п. 1 частини другої ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог по стягненню неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, договором №4/01/8 від 04.01.2008 збільшення строку позовної давності щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) не передбачено.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

З огляду на вище викладене та заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 37 047,36 гривень пені не підлягають задоволенню як такі, що пред'явлені поза межами, встановленого п.1 ч.2. ст. 258 Цивільного кодексу України, спеціального строку позовної давності в один рік.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 5.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Враховуючи, що перебіг позовної давності по рахунку- фактурі №СФ 00000085 від 04.09.2008р. починається з 27.10.2012р., судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат по рахунку- фактурі №СФ 00000085 з використанням калькулятора ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3. За результатами перерахунку суду 3% річних та інфляційні втрати підлягають частковому задоволенню за період з 27.10.2012р. по30.03.2014р. в розмірі 3% річних - 555,33 грн., інфляційні втрати - 468,0 грн.

В іншій частині позовних вимог судом відмовлено на підставі статті 267 ЦК України, у зв'язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити повністю.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено частково.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 47 1 , 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімо" (пров.Перспективний, 1-А, м. Полтава, Полтавська область,36007, код ЄДРПОУ 22542687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВА плюс" (вул.Салтовське шосе, 242а, кв.109, м. Харків,61171, код ЄДРПОУ 25462351) заборгованість за Договором №4/01/08 від 04.01.2008р. в розмірі 14023,33 грн., з яких:13 000,00 грн. основна заборгованість, 555,33 грн. - 3% річних,468,00 грн. інфляційні втрати, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 391,76 грн.

3. В іншій частині відмовити, у зв'язку зі спливом позовної давності.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 01.08.2014р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.