Постанова

від 29.07.2014 по справі 826/4795/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4795/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.11.2013 №0007952208 та від 04.02.2014 №0000622208, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.11.2013 №0007952208 та від 04.02.2014 №0000622208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позову.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на йогом переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Гарант Брук» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Віндстейт» за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. Результати перевірки оформлені актом від 29.10.2013р. № 2088/26-58-22-08-11/34617531.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, відповідачем порушено вимоги пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за ІІІ-ий квартал 2012 року на суму 388333,00 грн.; - п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 77667,00 грн., в т.ч. за липень 2012 року на суму 45000,00 грн., серпень 2012 року - 32667,00 грн.

19 листопада 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0007942208, яким згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, за порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, зменшила ТОВ «Гарант Брук» суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 388333,00 грн.; та № 0007952208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, за порушення вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, збільшила ТОВ «Гарант Брук» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 160501,00 грн., в т.ч. 77667,00 грн. - основний платіж, 38834,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з названими податковими повідомленнями - рішеннями, 29.11.2013р. позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у м. Києві зі скаргою вих. №2711/3/1, за наслідками розгляду якої рішенням від 27.01.2014р. №730/10/26-15-10-06-15 податкове повідомлення - рішення від 19.11.2013р. №0007942208, складене за формою, наведеною у додатку 9 до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПС України від 22.10.2010р. №985, який станом на момент прийняття податкового повідомлення - рішення втратив чинність, скасоване, а ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зобов'язано винести податкове повідомлення - рішення форми «П» про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 388333,00 грн., передбаченою чинним порядком, а податкове повідомлення - рішення від 19.11.2013р. №0007952208 - залишено без змін.

У зв'язку з прийняттям відповідного рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 04.02.2014р. винесла нове податкове повідомлення - рішення №0000622208 за формою «П», яким згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, за порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, зменшила ТОВ «Гарант Брук» суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 388333,00 грн.

06.02.2014р. ТОВ «Гарант Брук» звернулось зі скаргою до Міністерства доходів і зборів України. Проте, за результатами її розгляду, рішенням від 27.02.2014р. №5402/6/99-99-10-01-15 в задоволенні скарги відмовлено, а податкові повідомлення - рішення з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.01.2014р. №730/10/26-15-10-06-15 - залишені без змін.

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Брук» звернулося до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вказав на те, що було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а також підтвердження позивачем не включення до складу витрат суми, сплаченої за договором підряду №2/07/12 ТОВ «Віндстейт».

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2012р між TOB «Гарант Брук» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віндстейт» (Підрядник) був укладений письмовий договір підряду № 2/07/12. За умовами цього Договору Замовник доручає, в Підрядник зобов'язується у відповідності з кошторисною документацією та умовами даного договору виконати ремонт приміщень.

Пунктом 1.2. договору підряду визначено об'єкт робіт, а саме: вхідна група цокольного поверху, сходова клітина, перший поверх адміністративної будівлі по вул. Івана Клименка, 23-а.

На підтвердження виконання даного договору було надано: договір від 02.07.2012р. № 2/07/12; - договірну ціну на будівництво - капітальний ремонт офісних приміщень по вул. І. Клименко 23 «А» в Солом'янському районі м. Києва, що здійснюється у 2012 році; - локальний кошторис №2-1-1 на загально-будівельні роботи вхідна група цокольного поверху, сходова клітина, перший поверх; - підсумкову відомість ресурсів; - довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за липень - серпень 2012 року, підписана сторонами договору 31.08.2012р.; - акт приймання виконаних будівельних робіт за липень - серпень 2012р. форми КБ-2в; - податкові накладні від 26.07.2012р. №581 та від 28.08.2012р. №611; - виписки з банку на підтвердження перерахування грошових коштів за виконані ТОВ «Віндстейт» роботи на користь названого товариства, також позивачем надано копії податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за три квартали 2012 року та за 2012 рік з додатками та доказами їх подання податковому органу.

Відповідно посилань, що у TOB «Віндстейт» у зв'язку з обмеженістю людськими і матеріально-технічними ресурсами та невідповідністю предмету його податкових зобов'язань по ПДВ виду діяльності постачальників, унеможливлює виконання будівельних робіт як за власний рахунок так і шляхом укладення субпідрядних угод.

Крім того, за результатами проведення позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства TOB «Віндстейт», ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС складено акт №718/22-8/37884410 від 26.02.13, згідно висновків якого встановлено недодержання вимог ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України при вчиненні TOB «Віндстейт» правочинів по придбанню та продажу товарів (послуг) які не спрямовані на реальне настання наслідків.

Також, за результатами вжитих заходів працівниками управління податкового контролю з метою вручення запиту про надання інформації та її документального підтвердження №8764/10/22.8-10 від 26.02.2013р. здійснено вихід на податкову адресу TOB "Віндстейт" - 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі 31/Б за результатами чого встановлено, що за вищезазначеною адресою TOB "Віндстейт" та його посадові особи не знаходиться, про що складено акт №365/22-8/37884410 від 26.02.2013р. про відсутність за місцезнаходженням.

Крім того, в ході проведення перевірки не було встановлено факту передачі товарів (послуг) від TOB „Віндстейт" до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, по взаємовідносинах з TOB «Гарант Брук», в ході чого не можливо було підтвердити наявність поставок товарів (послуг) від TOB „Віндстейт", що свідчить про те, що правочини TOB „Віндстейт" здійснені без мети настання реальних наслідків. Також, відсутністю документів про вартість матеріалів, документів про виконання конкретних робіт(наряди на виконання робіт), відомості, оплата праці.

У зв'язку з вищевикладеним, у TOB „Віндстейт" відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст.185ПКУ.

Виходячи з вищенаведеного, TOB „Віндстейт" здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та вимоги норм законодавчих актів, не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення TOB «ГАРАНТ БРУК» до складу податкового кредиту вартості придбання товарів (робіт, послуг) від TOB «Віндстейт». Також TOB «ГАРАНТ БРУК» неправомірно віднесено до складу витрат з податку на прибуток суми по взаємовідносинах з TOB «Віндстейт» на загальну суму 388 333 грн., у тому числі по періодах:за III квартал 2012 року 388 333 грн.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивачем здійснювалися за межами звичайної господарської діяльності позивача, не є реальними, не відповідають дійсному економічному змісту та не підтверджені необхідними документами, що є свідченням недобросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність свого рішення.

Таким чином, судом першої інстанції при вирішенні справи було неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому така постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2014 р. - скасувати та винести нову.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Повний текст рішення виготовлено 04.08.2014р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.