Постанова

від 15.07.2014 по справі 820/3581/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 р. Справа № 820/3581/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представників позивача - Малець Г.В., Марків Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2014р. по справі № 820/3581/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

03.03.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ТБ "Слобожанка") звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.01.2014 р. № 0000222201 (форма "Р") про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток (211707,00 грн. за основним платежем), від 30.01.2014 р. № 0000212201 (форма "Р") про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість (184093,00 грн. за основним платежем та 92046,50 грн. за штрафними санкціями); зобов'язати відповідача повернути сплачені позивачем грошові кошти на виконання податкових повідомлень-рішень від 30.01.2014 р. № 0000222201 та від 30.01.2014 р. № 0000212201 у розмірі 395800,00 грн. - за основним платежем та 92046,50 грн. - за штрафними санкціями, шляхом перерахування грошових коштів у зазначеному розмірі на поточний рахунок ТОВ "ТБ "Слобожанка" № 26004000071753.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2014 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка" відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просили постанову суду першої інстанції скасувати, задовольнити позов в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.01.2014 р. № 0000222201, від 30.01.2014 р. № 0000212201, подали клопотання про залишення позову в частині зобов'язання Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області повернути сплачені ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" кошти на виконання податкових повідомлень - рішень від 30.01.2014 року №0000222201 та від 30.01.2014 року №0000212201 у розмірі 395800,00 грн. - за основним платежем та 92 046,50 грн. - за штрафними санкціями, шляхом перерахування грошових коштів у зазначеному розмірі на поточний рахунок ТОВ "ТБ "Слобожанка".

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників позивача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ТБ "Слобожанка" зареєстроване розпорядженням Харківської міської ради 24.04.2000 р., реєстраційна справа №04059243Ю0018084, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з 16.05.2000 р. за № 11970, зареєстровано платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 24.05.2000 р. № 28289424, індивідуальний податковий номер - 308836820303 (т. 1 а.с. 52, 54, 57).

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в період з 29.01.2014 року по 30.01.2014 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "ТБ "Слобожанка" з питань взаємовідносин з ТОВ "Біотрейд НДК" за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2011 р., за результатами якої складено акт від 30.01.2014 р. № 320/20-30-22-01-14/30883688 (т. 1 а.с. 17-28), за висновками якого податковим органом встановлено порушення ТОВ "ТБ "Слобожанка", а саме:

- відсутність факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "ТБ "Слобожанка" з питань взаємовідносин з ТОВ "Біотрейд НДК" за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2011 р. на загальну суму 1104558,00 грн., в т.ч. ПДВ - 184093,00 грн.;

- п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 4 квартал 2011 року на 920465,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2011 року в розмірі 211707,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, ст. 185, ст. 189, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за листопад 2011 року на загальну суму 184093,00 грн., за результатами якої 30.01.2014 року складено акт № 320/20-30-22-01-14/30883688. ( т.1 а.с.17-28).

За результатами перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 30.01.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000222201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 211707,00 грн. за основним платежем, та податкове повідомлення-рішення № 0000212201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 276139,50 грн., з яких 184093,00 грн. - за основним платежем, 92046,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 11, 14).

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями № 0000222201 від 30.01.2014 року та № 0000212201 від 30.01.2014 року, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що не було встановлено фактичне вчинення правочину, виконання його умов в межах господарської діяльності, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення контрагентом позивача - ТОВ "Біотрейд НДК" - своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад). В основу висновку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова покладено відомості акту Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 195/22-2/33153119 від 16.04.2013 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Біотрейд НДК" щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Бімар", їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, ТОВ "Домес" за серпень 2011 року, ТОВ "Даймонд Телеком" за період січень, лютий, березень 2012 року, ТОВ "Райкор" за період жовтень 2012 року". Вказаним актом було встановлено, що по ТОВ "Біотрейд НДК" вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Вказаним актом встановлено, що ТОВ "Біотрейд НДК" не підтверджено реальність здійснення господарських операцій із вищезазначеними контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а також встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування. Отже, ТОВ "Біотрейд НДК" за вищевказані періоди безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок вказаних контрагентів, які в свою чергу формували податковий кредит по ланцюгу контрагентам - покупцям. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочин, укладений позивачем з ТОВ "Біотрейд НДК" по придбанню продукції, що виконувався у листопаді 2011 року, має ознаки нереальності здійснення.

Порядок формування валових витрат, обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Щодо визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до п. 138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити на те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З матеріалів справи убачається, що 01.08.2011 р. між ТОВ "ТБ "Слобожанка" (Замовник) та ТОВ "Біотрейд НДК" (Постачальник) укладено договір № 14 про постачання продукції за замовленням та додатки до вказаного договору (т. 1 а.с. 29-32, 39-43).

За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується з урахуванням плану поставок постачати Замовнику окремими партіями продукцію ТВ в асортименті, кількості і за цінами, узгодженими сторонами в порядку, передбаченому цим договором, а замовник зобов'язується приймати і оплачувати товар. План поставок сторони узгоджують одночасно із підписанням цього договору та надалі доповнюють або змінюють по мірі виникнення необхідності.

Згідно п.4.1 вказаного Договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Замовником при розвантаженні з транспортного засобу в присутності представника перевізника та/або Постачальника шляхом перерахунку тарних одиниць, вказаних у відповідній товарно-транспортній накладній, перевірки цілісності тарної коробки та, за бажанням Замовника,- шляхом вибіркової перевірки індивідуальних упаковок одиниць продукції з тарної коробки.

За умовами п.5.4 Договору розрахунки здійснюються в гривнях в безготівковій формі платіжними дорученнями.

Крім того, до договору поставки № 14 від 01.08.2011 р. укладено додаткову угоду, якою доповнено пункт 1 Договору наступними пунктами: "1.2. Продавець постачає товари, а саме вітрини зі скла Salamander в кількості 22 шт., вітрини зі скла Твист у кількості 10 шт. Передача обладнання, вказаного у п.п.1.2 здійснюється разом з поставкою продукції на підставі акту здачі-приймання обладнання (т. 1 а.с. 45-46)

На виконання господарської операції ТОВ "Біотрейд НДК" виписало видаткові накладні № 6878 від 04.11.2011 року, № 6877 від 04.11.2011 р., №6876 від 04.11.2011 р., №7138 від 14.11.2011 р., №7136 від 14.11.2011 р., №7135 від 14.11.2011 р., №7134 від 14.11.2011 р., №7290 від 14.11.2011 р., №7139 від 14.11.2011 р. №7140 від 14.11.2011 р., №7535 від 18.11.2011 р.,№7534 від 18.11.2011 р. №7533 від 18.11.2011 р., №7505 від 18.11.2011 р., №7504 від 18.11.2011 р., №7503 від 18.11.2011 р., №7840 від 25.11.2011 р., №7839 від 25.11.2011 р., №7781 від 25.11.2011 р., №7779 від 25.11.2011 р., №7778 від 25.11.2011 р., №7766 від 25.11.2011 р., №7765 від 25.11.2011 р. (т. 1 а.с. 83-93, 95, 96, 98-106, 109-111, 113, 114), прайс-листи на продукцію (т. 1 а.с. 33-38), податкові накладні № 6876 від 04.11.2011 року, №6877 від 04.11.2011 року, №6878 від 04.11.2011 року, №7134 від 14.11.2011 року, №7135 від 14.11.2011 року,, №7136 від 14.11.2011 року, №7138 від 14.11.2011 року, №7139 від 14.11.2011 року, № 7140 від 14.11.2011 р., №7290 від 14.11.2011 року, №7503 від 18.11.2011 року, №7503 від 18.11.2011 року, №7504 від 18.11.2011 року, №7505 від 18.11.2011 року, №7533 від 18.11.2011 року, №7534 від 18.11.2011 року, №7535 від 18.11.2011 року, №7765 від 25.11.2011 року, №7766 від 25.11.2011 року, №7778 від 25.11.2011 року, №7779 від 25.11.2011 року, №7781 від 25.11.2011 року, №7839 від 25.11.2011 року, №7840 від 25.11.2011 року. (т. 1 а.с. 115-152).

Транспортування товару від постачальника - ТОВ "Біотрейд НДК" на склад замовника - ТОВ "ТД "Слобожанка" - здійснювалось перевізниками на виконання разових договорів про надання транспортно - експедиторських послуг, що підтверджується товарно-транспортними накладними. (т. 1 а.с. 94, 97, 107, 108, 112).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради 26.07.2004 року, товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка" на праві колективної власності належать нежитлові будинки, розташовані в місті Харкові по вул.Довгалівського за №9/7.

Надходження товару на склад позивача підтверджується прибутковими накладними №5514 від 14.11.2011 р., №5703 від 25.11.2011 року, прибутковими ордерами №5516 від 14.11.2011 року, №5517 від 14.11.2011 року, №5518 від 14.11.2011 року, №5524 від 14.11.2011 року, №5525 від 14.11.2011 року, №5432 від 04.11.2011 року, №5433 від 04.11.2011 року, №5434 від 04.11.2011 року, №5541 від 14.11.2011 року, №5577 від 18.11.2011 року, №5578 від 18.11.2011 року, №5579 від 18.11.2011 року, №5580 від 18.11.2011 року. №5581 від 18.11.2011 року, №5585 від 18.11.2011 року, №5697 від 25.11.2011 року, №5699 від 25.11.2011 року, №5700 від 25.11.2011 року, №5702 від 25.11.2011 року, №5709 від 25.1.2011 року, №5710 від 25.11.2011 року.

Розрахунки за отриману продукцію здійснювались у безготівковій формі. В якості доказу підтвердження факту оплати товару позивачем надано копії банківських виписок про рух коштів на рахунку позивача. Так, відповідно до вказаних документів, ТОВ "ТБ"Слобожанка" на розрахунковий рахунок за вищевказаними видатковими накладними перераховано грошові кошти (т. 1 а.с. 48-50).

Згідно довідки серії АА № 746791, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: неспеціалізована оптова торгівля; будівництво житлових і нежитлових будівель; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля фармацевтичними товарами; оптова торгівля хімічними продуктами; роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (т. 1 а.с. 56).

Товари постановлені позивачу - ТОВ "ТБ"Слобожанка" постачальником - ТОВ "Біотрейд НДК" реалізовувались на виконання договорів з третіми особами.( т.1 а.с.153-247, т.2 а.с.1-60).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочину, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від контрагентів, взаємопов'язаності позивача та вказаного контрагента, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

З приводу твердження податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, з посиланням на акт Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 195/22-2/33153119 від 16.04.2013 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Біотрейд НДК" щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Бімар", їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, ТОВ "Домес" за серпень 2011 року, ТОВ "Даймонд Телеком" за період січень, лютий, березень 2012 року, ТОВ "Райкор" за період жовтень 2012 року", колегія суддів зазначає наступне.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Біотрейд НДК" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року , яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, ст. 185, ст. 189, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона, як суб'єкт владних повноважень, не довела суду правомірність прийнятих нею податкових повідомлень-рішень, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

В зв'язку з тим, що податковий орган не мав належних підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що податкові повідомлення - рішення від 30.01.2014 р. № 0000222201 (форма "Р") про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток (211707,00 грн. за основним платежем), від 30.01.2014 р. № 0000212201 (форма "Р") про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість (184093,00 грн. за основним платежем та 92046,50 грн. за штрафними санкціями) Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області є протиправними у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

15.07.2014 року до суду апеляційної інстанції представниками позивача подано клопотання про залишення без розгляду позовних вимог щодо зобов'язання Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області повернути сплачені ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" кошти на виконання податкових повідомлень - рішень від 30.01.2014 року №0000222201 та від 30.01.2014 року №0000212201 у розмірі 395800,00 грн. за основним платежем та 92 046,50 грн. за штрафними санкціями, шляхом перерахування грошових коштів у зазначеному розмірі на поточний рахунок ТОВ "ТБ "Слобожанка".

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі

Згідно ч.1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що клопотання представників позивача підлягає задоволенню, а адміністративний позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду.

Судові витрати по справі підлягають розподілу в порядку ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України .

Керуючись ст.ст. 155, 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, с\ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 205, ст.ст.207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2014р. по справі № 820/3581/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про зобов'язання Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області повернути сплачені ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" кошти на виконання податкових повідомлень - рішень від 30.01.2014 року №0000222201 та від 30.01.2014 року №0000212201 у розмірі 395800,00 грн. за основним платежем та 92 046,50 грн. за штрафними санкціями, шляхом перерахування грошових коштів у зазначеному розмірі на поточний рахунок ТОВ "ТБ "Слобожанка" залишити без розгляду.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.01.2014 р. № 0000222201 (форма "Р") про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток (211707,00 грн. за основним платежем) та від 30.01.2014 р. № 0000212201 (форма "Р") про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість (184093,00 грн. - за основним платежем та 92046,50 грн. - за штрафними санкціями).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка" витрати зі сплати судового збору в сумі 487, 20 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В. Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст постанови виготовлений 21.07.2014 р.